Рішення № 138306134, 17.07.2026, Ратнівський районний суд Волинської області

справа № 166/670/26

провадження № 2/166/501/26

категорія: 17

РІШЕННЯ

іменем України

17 липня 2026 року с-ще Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді Свистун О.М., з участю секретаря судового засідання Омелько Н.І., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Завалієв Артем Анатолійович, Ратнівський відділ Державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

ОСОБА_1 22 квітня 2026 року звернувся в суд із позовом до АТ КБ "Приватбанк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Завалієв А.А., Ратнівський ВДВС у Ковельському районі Волинської області про визнання виконавчого напису, вчиненого 04 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Завалієвим А.А., зареєстрованого в реєстрі за № 9637, про звернення стягнення з нього на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованості за строковим кредитним договором №VOXRRX09460145 від 14 серпня 2007 року у сумі 263855 грн 87 коп. таким, що не підлягає виконанню. Також просить скасувати арешт, накладений 21 березня 2018 року Ратнівським ВДВС у Ковельському районі Волинської області на квартиру АДРЕСА_1 , який внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про обтяження 25343801).

Позов обґрунтовує тим, що 20 лютого 2026 року, маючи намір реалізувати квартиру АДРЕСА_1 , яка є у спільній сумісній власності його сім`ї, він від нотаріуса дізнався, що на квартиру накладено арешт Ратнівським відділом Державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області. Того ж дня він звернувся з відповідною заявою до Ратнівського ВДВС з проханням пояснити підстави накладання арешту на частку його власності.

23 лютого 2026 року Ратнівський ВДВС листом за № 4798/19.8-16 повідомив, що на виконанні у відділі ДВС перебувало виконавче провадження № 56026626 з примусового виконання виконавчого напису за № 9637, вчиненого 04 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Завалієвим А.А. щодо стягнення з позивача на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованості за строковим кредитним договором № VOXRRX09460145 від 14.082007 у сумі 263855 грн 87 коп. і на виконання зазначеного виконавчого документа 21 березня 2018 року головним державним виконавцем відділу винесена постанова про арешт всього майна позивача, яка внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про обтяження 25343801).

03 квітня 2019 року у виконавчому провадженні № 56026626 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, однак накладений арешт на його частку квартири АДРЕСА_1 знято не було.

На даний час виконавче провадження № 56026626 з примусового виконання виконавчого напису за № 9637 після закінчення трьохрічного терміну зберігання знищено згідно з актом від 10.02.2023.

Позивач уважає, що виконавчий напис за № 9637 від 04.10.2017 вчинено з грубим порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, і, як наслідок, було відкрито неправомірне провадження щодо виконання вказаного виконавчого напису.

Зазначив, що між ним і відповідачем АТ КБ "Приватбанк" було укладено 14 серпня 2007 року кредитний договір №VOXRRX09460145 у простій письмовій формі. У зв`язку з цим, вважає, що нотаріус незаконно вчинив виконавчий напис на підставі договору, укладеного в простій письмовій формі, а не нотаріально посвідченого договору.

Вказав, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримував від відповідача та позивача первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутніми підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у виконавчому написі, є безспірними. Розрахунок боргу, здійснений відповідачем щодо наявності грошового зобов`язання позивача по кредиту, процентах річних та пені, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника. Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив норми закону. Розрахунок розміру невиконаних зобов`язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом та пені у виконавчому напису зроблено відповідачем одноособово без урахування думки та позиції позивача та не відповідає дійсній сумі заборгованості.

Уважає, що у даному випадку відповідачем не було подано всіх необхідних документів нотаріусу для перевірки ним безспірності заборгованості, як це вимагається законодавством, а сама сума заборгованості вказана в оскаржуваному виконавчому написі розрахована невірно.

Зазначив, що при вчиненні виконавчого напису поза увагою залишилася та обставина, що строковий кредитний договір №VOXRRX09460145 від 14.08.2007 укладений по 14.08.2008 року, тобто з 14.08.2008 у відповідача виникло право достроково стягнути всю заборгованість за кредитним договором. Проте, відповідач із заявою про вчинення виконавчого напису звернувся лише у 2017 році, тобто після спливу трирічного строку із дня виникнення права вимоги.

Крім того, звернув увагу на те, що у 2013 році відповідач звертався до Ратнівського районного суду з позовом про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором № VOXRRX09460145 від 14.08.2007 у сумі 105964,29 грн, у задоволенні якого було відмовлено з мотивів пропуску позивачем строку позовної давності звернення до суду (справа № 166/436/13-ц).

Просить визнати виконавчий напис, вчинений 04 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Завалієвим А.А., зареєстрованим в реєстрі за № 9637, про звернення стягнення з нього на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованості за строковим кредитним договором №VOXRRX09460145 від 14.08.2007 у сумі 263855 грн 87 коп таким, що не підлягає виконанню; скасувати арешт, накладений 21 березня 2018 року Ратнівським ВДВС у Ковельському районі Волинської області на квартиру АДРЕСА_1 , який внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про обтяження 25343801).

Суд ухвалою від 23 квітня 2026 року відкрив провадження у справі, призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 25 травня 2026 року.

Представник відповідача Мельник В.М. 12 травня 2026 року скерувала відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що відповідач жодних контррозрахунків, доказів невідповідності чи відсутності боргу перед банком, платіжних документів на підтвердження повного або часткового виконання позивачем зобов`язань за укладеним кредитним договором станом на день вчинення виконавчого напису не надав. Тобто, позивач належними доказами не спростовує, ані факту заборгованості перед банком, ані розміру боргу зазначеного у виконавчому написі, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Укладений між банком та ОСОБА_1 кредитний договір не є розірваним, припиненим, не визнаний в судовому порядку недійсним, а отже, його дійсність презюмується. Зазначила, що відповідно до чинного на жовтень 2017 року законодавства, для вчинення виконавчого напису за кредитними договорами не вимагалося нотаріального посвідчення самого кредитного договору. Банк надав нотаріусу вичерпний пакет документів, що підтверджував безспірність боргу у розмірі 263855,87 грн. Нотаріус діяв виключно в межах своїх повноважень та норм права, чинних на момент вчинення нотаріальної дії. Крім того, вказала, що вимога про скасування арешту, накладеного в межах виконання виконавчого напису нотаріуса, не може заявлятися разом із позовом про визнання самого напису таким, що не підлягає виконанню, у місцевий загальний суд (в порядку ЦПК), оскільки такі дії виконавця оскаржуються до адміністративного суду. У задоволенні позовної заяви просить відмовити у повному обсязі. Водночас, якщо суд дійде висновку про підставність позовних вимог, просить застосувати строк позовної давності у справі, яка розглядається та визнати вказані причини поновлення строку позовної давності у позовній заяві ОСОБА_1 безпідставними.

Представник третьої особи начальник Ратнівський відділ Державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Пожар В.П. 01 травня 2026 року звернувся до суду із поясненням щодо позову, у якому зазначив, що відповідно до інформації Автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП) на виконанні у відділі ДВС перебувало виконавче провадження №56026626 (дата відкриття 21.03.2018 р.) з примусового виконання виконавчого напису №9637 від 04.10.2017, виданого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" боргу на загальну суму 263855,87 грн. На виконання вказаного виконавчого документа 21 березня 2018 року головним державним виконавцем відділу винесена постанова про арешт всього майна боржника, яка внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про обтяження 25343801). В рамках даного виконавчого провадження головним державним виконавцем відділу постановою від 18.04.2018 оголошено в розшук зареєстрований за боржником транспортний засіб марки "Opel Ascona", 1985 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , яку направлено для виконання в ГУНП у Волинській області. У зв`язку із тим, що розшук транспортного засобу результатів не дав, іншого майна, на яке можна було б звернути стягнення, за боржником не було зареєстровано, 03 квітня 2019 року головним державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, яку разом з виконавчим написом нотаріуса рекомендованим листом направлено до ПАТ КБ "Приватбанк" (м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 30). Повторно вказаний виконавчий напис до відділу не надходив. Крім того зазначив, що згідно положень ст.ст. 37, 40 Закону України "Про виконавче провадження", повернення виконавчого документа стягувачу згідно з п. 2 ч. 1 ст. 37 цього Закону не є підставою для зняття арешту з майна боржника. Таким чином, керуючись Законом України "Про виконавче провадження", заявнику було відмовлено у задоволенні заяви про зняття арешту з майна.

Сторони, їх представники, треті особи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Позивач у поданій заяві просив справу розглянути у його відсутності та задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача скерувала до суду заяву, у якій просила відмовити у задоволенні позову з підстав, наведених у відзиві, розгляд справи провести без її участі.

Нотаріус та представни виконавчої служби у поданих заявах просили розгляд справи провести без їх участі.

Дослідивши подані суду докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Суд установив, що приватнй нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А. 04 жовтня 2017 року вчинив виконавчий напис, який зареєстрований у реєстрі за № 9637 про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованості за кредитним договором № VOXRRX09460145 від 14.08.2007 у сумі 262055 грн 87 коп. та витрат за вчинення виконавчого напису в розмірі 1800 грн.

На підставі цього виконавчого напису державний виконавець Ратнівського ВДВС 21 березня 2018 року відкрив виконавче провадження ВП № 56026626 з його примусового виконання, виніс постанову про арешт всього майна боржника, яка внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про обтяження 25343801).

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд керується такими правовими нормами.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

За правилами ч. 1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат" (в редакції на час вчинення виконавчого напису) нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно із ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Із тексту оспорюваного виконавчого напису вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст.ст. 87, 88, 89 Закону України "Про нотаріат" та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172 (далі Перелік).

Відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів "Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно", для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 було визнано незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", у тому числі в частині доповнення переліку після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2 Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості". Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06.03.2017 та 04.04.2017 виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 зупинено до закінчення касаційного розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 залишено без змін.

Відповідно до ч. 8, ч. 11 ст. 171 КАС України в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині. Резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Частиною 5 ст. 254 КАС України зазначено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п`ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17 зазначила, що резолютивна частина постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 в частині відображення результату вирішення позовних вимог містить висновки: 1) про визнання незаконною та нечинною постанови № 662 у наведеній частині; 2) про зобов`язання Кабінету Міністрів України опублікувати резолютивну частину цієї постанови про визнання незаконною та нечинною постанови № 662 у наведеній частині. Отже, ухвали Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року, якими було передбачено зупинення виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 до закінчення касаційного розгляду, стосувались лише зупинення виконання обов`язку Кабінету Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду.

Отже, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.

За наведених обставин, твердження представника відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву щодо чинності Постанови Кабінету Міністрів № 662 від 26.11.2014 на момент вичнення виконавчого напису не відповідають дійсності.

Таким чином, шляхом системного аналізу Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, з урахуванням визнання незаконної норми, викладеної у п. 2 згаданого Переліку, установлено, що кредитний договір між сторонами, який нотаріально не посвідчений, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Крім того, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2019 року за наслідками розгляду справи № 638/850/16-ц.

Відповідачем не було надано доказів того, що ним до нотаріуса були надані будь-які документи, що підтверджують безспірність заборгованості у вказаний у виконавчому написі період. Зокрема, відповідачем не було надано доказів подання ним нотаріусу виписки з рахунку позивача, яка б містила обов`язкові реквізити, що повинні бути вказані у ній згідно п. 61, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України (дата здійснення останніх (попередніх) операцій по рахунку, код валюти, суми операцій (відповідно за дебетом або кредитом) тощо). Без цих відомостей з виписки абсолютно неможливо з`ясувати коли і які саме суми були отримані позивачем від кредитної установи, коли були нараховані відсотки, в якому розмірі та за який період було нараховано відсотки, яким є розмір заборгованості та чи існує заборгованість взагалі.

Отже, суду не було надано доказів того, що виконавчий напис було вчинено нотаріусом за наявності документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, суд під час розгляду справи встановив, що виконавчий напис вчинено із порушенням норм чинного законодавства.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак відповідач не надав суду доказів, які б спростували твердження позивача щодо безспірності заборгованості ОСОБА_1 перед стягувачем та можливість видачі виконавчого напису на підставі кредитного договору, не посвідченого нотаріально.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав до задоволення позову та визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Завалієва А.А. про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню.

Щодо вимоги відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинено нотаріусом 04 жовтня 2017 року.

Законом України № 540-IX від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, яким на час дії карантину строки позовної давності були зупинені. Надалі, Законом України № 2120-IX від 15.03.2022, який набрав чинності 17.03.2022, цей же розділ доповнено пунктом 19, згідно з яким на період дії в Україні воєнного стану строки, визначені зокрема статтями 257, 258 ЦК України, продовжуються на строк його дії.Законом України № 4434-IX, який набрав чинності 04 вересня 2025 року, зазначені положення щодо продовження строків під час воєнного стану були скасовані, у зв`язку з чим перебіг позовної давності у спірних правовідносинах відновився 04 вересня 2025 року та з урахуванням раніше зупиненого часу закінчився 08 березня 2026 року. Позивач звернувся до суду з даним позовом 22 квітня 2026 року, тобто з пропущенням строку позовної давності на 45 днів (1,5 місяці).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого права і за яких обставин він дізнався про це, покладається на позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не отримував копії оскаржуваного виконавчого напису від нотаріуса після його вчинення у 2017 році, а також не був належним чином повідомлений державним (приватним) виконавцем про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно у 2018 році. Матеріали виконавчого провадження знищені згідно з актом від 10.02.2023.

Про наявність накладеного арешту на належне йому майно (квартиру та автомобіль) позивач дізнався лише 20 лютого 2026 року під час підготовки документів для відчуження нерухомого майна та отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду в постанові від 20 листопада 2024 року в справі № 303/3430/21 суди повинні враховувати поведінку позивача щодо дотримання процесуальних строків. Неотримання боржником копії виконавчого напису та матеріалів виконавчого провадження позбавляє його об`єктивної можливості своєчасно реалізувати своє право на судовий захист.

Частиною п`ятою статті 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України). Ураховуючи незначний строк пропуску позовної давності (45 днів), введення в Україні тривалих особливих правових режимів (карантину та воєнного стану), які об`єктивно ускладнювали цивільний оборот та доступ до інформації, а також той факт, що розивач дізнався про порушення свого права лише після ознайомлення з даними Державного реєстру прав у зв`язку з неотриманням документів від виконавчої служби, суд доходить висновку, що причини пропуску строку позовної давності є поважними.

Враховуючи викладене, строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом підлягає поновленню.

Водночас, слушними є доводи представника відповідача про те, що вимога про скасування арешту майна не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Так, згідно з ч. 4 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених ч. 1 ст. 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до наведених положень закону рішення суду про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, є підставою для зняття арешту з майна боржника та виключення відповідних відомостей з Єдиного реєстру боржників, про що виконавець виносить постанову. Оскільки вирішення питання про зняття арешту з майна боржника належить до компетенції виконавця, позовні вимоги про скасування арешту, накладеного на майно позивача в межах виконавчих проваджень, не підлягають задоволенню.

У разі відмови виконавця у скасувані арешту майна після набрання законної сили рішення у даній справі, позивач має можливість оскаржити рішення виконавця в порядку адміністративного судочинства.

Вказана позиція суду відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 02.10.2019 у справі № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19), та Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 24.05.2021 у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19).

Частково задовольняючи позовні вимоги суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір пропорційно розміру судових витрат у розмірі 1331 грн 20 коп.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 77, 78, 81, 141, 158, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Завалієв Артем Анатолійович, Ратнівський відділ Державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 04 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Завалієвим Артемом Анатолійовичем, зареєстрований в реєстрі за № 9637, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованості за кредитним договором №VOXRRX09460145 від 14 серпня 2007 року у сумі 263855 грн. 87 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 (двадцять) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", 49094, вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро, ЄДРПОУ 14360570;

треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача:

приватний нотаріус Завалієв Артем Анатолійович, 01001, вул. Володимирська, 19, прим. з №1 по №10, м. Київ;

Ратнівський відділ Державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області, 44101, вул. Каштанова, 24, с-ще Ратне Ковельського району Волинської області.

Суддя Ратнівського

районного суду О.М. Свистун