Рішення № 138305536, 17.07.2026, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/6757/25

Провадження № 2/740/502/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 року місто Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді Роздайбіди О.В.,

при секретарі Дьоміній Н.А.,

за участю:

представника позивача адвоката Федорової М.О. (в режимі відеоконференції),

представника відповідача Бабкіна І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ніжині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український-аграрний-союз» про розірвання договорів оренди землі, повернення земельних ділянок та стягнення моральної шкоди,

встановив:

У листопаді 2025 року адвокат Федорова М.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила: розірвати договір оренди землі від 11.03.2013 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7423385900:05:001:0607, укладений між ОСОБА_2 (правонаступником якого є ОСОБА_1 ) та ТОВ «Агродім-Ніжин», правонаступником якого є ТОВ «Український-Аграрний-Союз» та зобов?язати ТОВ «Український-Аграрний-Союз» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 7423385900:05:001:0607; розірвати договір оренди землі від 11.03.2013 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7423385900:05:001:1567, укладений між ОСОБА_2 (правонаступником якого є ОСОБА_1 ) та ТОВ «Агродім-Ніжин», правонаступником якого є ТОВ «Український-Аграрний-Союз» та зобов?язати ТОВ «Український-Аграрний-Союз» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 7423385900:05:001:1567.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 7423385900:05:001:1567 площею 1,0601 га та 7423385900:05:001:0607 площею 4,4975 гa, розташованих на території Кунашівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, то підтверджується інформаційними довідками Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.08.2025 р. № 440115041 та № 440114683.

Між ТОВ «АГРОДІМ-НІЖИН» та батьком позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 були укладені договори оренди землі № 6/н від 11.03.2013 року прo передачу в користування (оренду) земельних ділянок сільськогосподарського від призначення кадастрові номери 7423385900-05:001:1567 площею 1.0601 та 7423385900:05:001:0607 площею 4.4975 га від 11.03.2013. Зазначені договори оренди землі були укладені строком на 10 (десять) років.

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача помер, а вказані земельні ділянки на підставі свідоцтв про право на спадщину серія та номер 1699 та 1700 від 11.06.2025 року отримав позивач.

Після смерті батька - ОСОБА_2 з позивачем у телефонному режимі зв`язалися представники Орендаря із проханням надати банківські реквізити для перерахування орендної плати за договорами оренди землі. Під час цієї розмови особи, які телефонували, не представилися та не уточнили, яку саме юридичну особу вони представляють. Враховуючи наявні у Позивача відомості про орендні відносини його батька саме з ТОВ «АГРОДІМ-НІЖИН», він обґрунтовано припускав, що телефонний дзвінок надходив від представників цього Товариства.

За життя батько позивача неодноразово звертався до представників ТОВ «АГРОДІМ-НІЖИН» із проханням надати йому належні примірники укладених Договорів оренди землі № б/н від 11.03.2013. Попри такі звернення, отримати свої примірники він так не зміг, оскільки представники товариства кожного разу надавали відмовки, не забезпечивши фактичного доступу до документів.

У відповідь на адвокатський запит №368 від 03 вересня 2025 року позивач дізнався, що 20 серпня 2018 року до договорів оренди землі б/н від 11 березня 2013 року, укладених між його батьком ОСОБА_2 та ТОВ «АГРОДІМ-НІЖИН», були нібито укладені додаткові угоди від 20 серпня 2018 року.

Разом із тим, ОСОБА_2 зазначені додаткові угоди від 20.08.2018 особисто не підписував, наміру на їх укладення не виявляв, згоди та повноважень на укладення й підписання такої угоди іншій особі не надавав, волевиявлення на продовження строку дії договорів оренди чи зміну їх умов не здійснював, інші примірники таких угод не отримував. Тобто фактично орендар за договорами оренди землі від 11.03.2013 року самостійно, без погодження з орендодавцем та всупереч вимогам пункту 38 договорів і статті 30 Закону України «Про оренду землі», вніс зміни до їх істотних умов, а саме: замінив сторону у правочині; продовжив строк дії договорів оренди та змінив інші істотні умови без згоди та підпису власника земельних ділянок. Зазначив, що такі дії орендаря жодним чином не узгоджується з принципом належного виконання зобов`язань за договорами оренди землі від 11.03.2013 року.

Представник позивача стверджує, що ОСОБА_2 не підписував спірні додаткові угоди, не виявляв волі на їх укладення та не отримував їх примірників, що унеможливлює визнання таких документів укладеними правочинами. Орендар діяв недобросовісно, використовуючи документ підробленими підписами ті змінюючи істотні умови договорів оренди землі від 11.03.2013 без згоди орендодавця ОСОБА_2 . Такі дії не лише суперечать принципу добросовісності, закріпленому у статті 3 ЦК України, а фактично обмежили права власника земельних ділянок на вільне розпорядження своїм майном, позбавили його можливості брати участь у визначенні та змін істотних умов договорів, що призвело до порушення його майнових прав, принципів рівності сторін та вільної конкуренції.

На думку представника позивача, вищевказане свідчить про наявність законних підстав для розірвання договорів оренди землі від 11 березня 2013 року у зв`язку з істотним порушенням орендарем умов договорів, що полягало у внесення змін до їх істотних умов (заміна сторони, продовження строку, зміна орендної плати) без волевиявлення та згоди орендодавця ОСОБА_2 . Такі дії суперечать вимогам пункту 37 договорів оренди та ст. 30 Закону України «Про оренду землі» й позбавили орендодавця можливості реалізувати свої права, що є безумовною підставою для розірвання договорів.

Крім того, зазначила, що позивачу неправомірними, недобросовісними та протиправними діями відповідача заподіяна моральна шкода, що полягала у значних душевних стражданнях, хвилюваннях та тривозі, які він пережив та продовжує переживати. Вважала, що належним та справедливим відшкодуванням моральної шкоди буде сума в розмірі 10 000,00 грн. Крім того, просила стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.

Представник відповідача Гальонко Л.М. подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову та судові витрати покласти на позивача. Відзив мотивовано тим, що 20.08.2018 між ОСОБА_2 , який є спадкодавцем позивача, ТОВ «АГРОДІМ-НІЖИН» та ТОВ «У-А-С» були укладені Додаткові угоди № б/н від 20.08.2018 до Договорів оренди землі № б/н від 11.03.2013 (кадастрові номери земельних ділянок 7423385900:05:001:1567 та 7423385900:05:001:0607), відповідно до яких було замінена сторона орендаря з ТОВ «АГРОДІМ-НІЖИН» на ТОВ «У-А-С», а також продовжено строк дії Договорів оренди землі № б/н від 22.11.2016 на 15 років з 01.09.2018. Звернули увагу суду, що перед підписанням договірних документів (в тому числі договорів оренди землі та додаткових угод до них) ТОВ «У-А-С» надає можливість своїм контрагентам належним чином ознайомитися з їх змістом, прийняти рішення щодо їх підписання, не обмежуючи контрагентів часом та місцем вчинення цих дій, в тому числі поза межами приміщень ТОВ «У-А-С» та/або без присутності працівників ТОВ «У-А-С». В подальшому на підставі Додаткових угод № б/н від 20.08.2018 були внесені зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформацією, яка міститься в інформаційних довідках від 19.08.2025 № 440115041 та № 440114683, що були надані у вигляді додатків до позовної заяви.

Зауважила, що ТОВ «У-А-С» не повинно нести будь-які юридичні наслідки за неналежне підписання контрагентам договірних документів, спотворення власних підписів та/або їх підробку, зазначивши, що ТОВ «У-А-С» належним чином виконувало взяті на себе обов`язки за договорами оренди землі № б/н від 11.03.2013 з моменту переходу таких прав та обов`язків від ТОВ «АГРОДІМ-НІЖИН». ОСОБА_2 жодного разу не звертався до ТОВ «У-А-С» зі скаргами щодо невиконання умов Договорів оренди землі № б/н від 11.03.2013 та/або з вимогами щодо надання других примірників документів, укладених між ОСОБА_2 , ТОВ «АГРОДІМ-НІЖИН» та ТОВ «У-А-С», адже другі примірники документів були надані ОСОБА_2 після підписання їх всіма сторонами.

Звернула увагу, що після внесення змін до Договорів оренди землі № б/н від 11.03.2013 обов`язок з виплати орендної плати перейшов до ТОВ «У-А-С». У зв`язку з цим, ТОВ «У-А-С» вважає за необхідне надати інформацію щодо виплати орендної плати за 2023 та 2024 роки, а саме: Орендна плата за 2023 рік була виплачена ОСОБА_2 , що підтверджується платіжною інструкцією № 164.13/5 від 16.11.2023. Також, ОСОБА_2 була виплачена орендна плата за 2024 рік, що підтверджується платіжною інструкцією № 228.42/5 від 28.08.2024. Як зазначено в позовній заяві, працівники ТОВ «У-А-С» звернулися до ОСОБА_1 з проханням надати банківські реквізити для виплати орендної плати за Договорів оренди землі №б/н від 11.03.2013 після відображення інформації про зміну власника на Публічній кадастровій карті. Отже, ТОВ «У-А-С» не отримувало інформації про смерть ОСОБА_2 ні від родичів, ні від АТ «Райффайзен банк «Аваль», де був відкритий банківській рахунок на ім`я ОСОБА_2 . Саме тому ТОВ «У-А-С» здійснювало виплату орендної плати за 2023 та 2024 року на банківський рахунок ОСОБА_2 , хоча на момент виплати він вже помер. Таким чином, незважаючи на твердження ОСОБА_1 про те, що його батько ОСОБА_2 не підписував ніяких додаткових угод до Договорів оренди землі № б/н від 11.03.2013, відповідач належним чином виконував обов`язки з виплати орендної плати після закінчення строку чинності Договорів оренди землі № б/н від 11.03.2013, якщо не враховувати укладені до них Додаткові угоди № б/н від 20.08.2018.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області 05 грудня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19 грудня 2025 року 11 годину 50 хвилин; витребувано оригінали договорів та додаткові угоди.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 грудня 2025 року призначено в справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України; провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 січня 2026 року провадження у справі поновлено, підготовче засідання призначене на 12 год 20 хв 22 січня 2026 року.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22 січня 2026 року витребувано документи, засідання призначено на 16 лютого 2026 року.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 лютого 2026 року клопотання експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи задовольнити частково; уточнено запитання по призначеній ухвалою суду від 19 грудня 2025 року експертизі; провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

22.04.2026 року до суду надійшов висновок експерта від 14.04.2026 № СЕ-19/111-26/9876-ПЧ за результатами судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 травня 2026 року поновлене провадження; підготовче засідання призначено на 15 год 30 хв 19 травня 2026 року.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 травня 2026 року підготовку справи за позовом закінчено та закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті на 12 год 30 хв 04 червня 2026 року.

У судовому засіданні представник повивача адвоката Федорова М.О. підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача Бабкін І.В. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на раніше поданий відзив та пояснення. Зауважив, що договори оренди діють, незалежно від того, хто підписав додаткові угоди, оскільки позивач отримував кошти за користування його земельними ділянками на виконання договорів оренди.

Судом установлено, що позивач є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 7423385900:05:001:0607 та 7423385900:05:001:1567, право власності на які він набув у порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_2 , що узгоджується зі копіями свідоцтв про право на спадщину, виданими 11 червня 2025 року приватним нотаріусом Ніжинського нотаріального округу Чернігівської області Варавою Н.П. (спадкова справа 123/2023, зареєстровано в реєстрі за № 1699, № 1700) (а. с. 158).

11 березня 2013 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Агродім-Ніжин» були укладені договори оренди зазначених земельних ділянок.

Із матеріалів справи вбачається, що підставою для продовження орендних правовідносин відповідач вважає додаткові угоди від 20 серпня 2018 року, відповідно до яких було змінено сторону орендаря та продовжено строк дії договорів оренди.

Згідно з висновком експерта № СЕ-19/111-26/9876-ПЧ від 14 квітня 2026 року, підпис від імені ОСОБА_2 у графі «Орендодавець» у додатковій угоді до договору оренди землі б/н від 11 березня 2013 року, кадастровий номер 7423385900:05:001:0607, датованій 20 серпня 2018 року виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_2 у графі «Орендодавець» у додатковій угоді до договору оренди землі б/н від 11 березня 2013 року, кадастровий номер 7423385900:05:001:1657, датованій 20 серпня 2018 року виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою (а. с. 111-117).

Оцінюючи наданий висновок експерта як доказ, суд вважає його належним та достатнім, оскільки він містить інформацію щодо предмета доказування, обґрунтований та не суперечить іншим матеріалам справи. Судом не встановлено сумнівів у правильності висновку експерта, недостатності його обґрунтованості чи суперечності іншим матеріалам справи. Вказаний висновок відповідачем належними та допустимими доказами не спростований.

До відзиву на позовну заяву на підтвердження виплати орендної плати представником відповідача додано платіжні інструкції, з яких убачається, що кошти були перераховані отримувачу ОСОБА_2 . У подальшому представниками відповідача було додано довідку АТ «Райффайзен Банк» від 17.12.2025 року, відповідно до якої банк повідомляє, що ТОВ «У-А-С» (ЄДРПОУ 36045313) здійснило виплату орендної плати за земельну ділянку паї на КР пайовику ОСОБА_2 за період з 2021 по 2025 роки, дати операцій 16.11.2023 та 28.08.2024. Разом з тим, в інших судових спорах за участю ТОВ «У-А-С» та його орендодавців, зокрема судові справи №740/5189/25, № 740/5193/25, № 740/1989/25, представником відповідача також подавалася Довідка АТ «Райффайзен Банк» від 11.12.2025, відповідно до якої банк повідомляє про здійснення ТОВ «У-А-С» виплати орендної плати за земельні ділянки (паї) пайовикам за період з 2021 по 2025 роки. У зазначеній довідці вже наведені інші дати операцій, а саме: 15.12.2021, 22.12.2022, 01.12.2023 та 03.12.2024, в яких П.І.П. пайовика зазначено ОСОБА_1 , що свідчить про суперечливість наданих стороною відповідача доказів.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд ч. 1 ст. 319 ЦК України.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У відповідності до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.ст. 6, 627 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з положеннями зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 90 ЗК України, порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно ч. ч. 1,3 ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (ч. 1 ст. 4, ч. 1ст. 5 Закону України «Про оренду землі»).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).

Як визначено в ч. 1 ст. 16 Закону України «Про оренду землі», укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Статтею 14 Закону України «Про оренду землі» передбачена письмова форма договору оренди землі.

У відповідності до ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до абз. 1 ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Укладення додаткових угод померлим ОСОБА_2 від 20 серпня 2018 року заперечується позивачем.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений. Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі. У тому випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Оскільки підписи від імені ОСОБА_2 виконані іншою особою, суд доходить висновку, що волевиявлення орендодавця на укладення додаткових угод від 20.08.2018 було відсутнє.

Таким чином, додаткові угоди від 20.08.2018 не створюють для сторін жодних правових наслідків та не можуть підтверджувати продовження строку дії договорів оренди землі.

Судом встановлено, що первісні договори оренди були укладені строком на 10 років та припинили свою дію після спливу встановленого строку.

Оскільки судом установлено, що строк дії договорів оренди сплив, а додаткові угоди про його продовження є неукладеними через відсутність волевиявлення орендодавця, правовідносини оренди вже припинилися в силу закону. За таких обставин відсутній предмет для розірвання договорів, які вже припинили свою дію. Тому вимога про розірвання договорів оренди задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі є договором, за яким орендодавець передає земельну ділянку у володіння і користування на певний строк.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Після закінчення строку дії договорів відповідач продовжував користування земельними ділянками без належної правової підстави.

Згідно зі ст. 34 Закону України «Про оренду землі» після припинення договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцю земельну ділянку.

Отже, вимоги позивача про повернення земельних ділянок є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року в справі № 216/3521/16-ц (провадження № 61-28299св18), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19 (провадження № 61-13787св20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства».

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61 1132св22).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

У позовній заяві позивачем не зазначено наявності причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та її результатом - моральною шкодою, не надано доказів такого зв`язку, отже не доведено моральної шкоди, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 13, 15, 16, 76, 83, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 284-289, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український-Аграрний-Союз» про розірвання договорів оренди землі, повернення земельних ділянок та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Український-Аграрний-Союз» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 7423385900:05:001:0607.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Український-Аграрний-Союз» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 7423385900:05:001:1567.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український-Аграрний-Союз» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4360 (чотири тисячі триста шістдесят) гривень 32 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Український-аграрний-союз», вул. Гагаріна, 43, с. Кунашівка, Ніжинський район, Чернігівська область, код ЄДРПОУ 36045313.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 17 липня 2026 року.

Суддя О. В. Роздайбіда