Ухвала суду № 138305514, 16.07.2026, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 742/2913/26

Провадження № 1-кп/740/365/26

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року місто Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області у складі:

Головуючої судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 (у режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Ніжин клопотання прокурора Прилуцької окружної прокуратури Чернігівської області ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Суми, громадянину України, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому,

у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025272210000043 від 30 червня 2025 року, по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК України,

встановив:

У Ніжинському міськрайонному суді Чернігівської області перебуває на розгляді вищевказане кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК України.

До суду надійшло письмове клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, оскільки, на думку прокурора, обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі. Ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 5 ст. 177 КПК України, а також обставини, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на стадії досудового розслідування, на теперішній час не відпали та продовжують існувати. Так, обвинувачений може переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується. Просив продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб, розмір застави та обов`язки в разі її внесення залишивши попередніми.

Від захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 надійшло заперечення на клопотання прокурора, в якому вона зауважила, що ризик знищення доказів є застарілим, оскільки досудове розслідування у справі завершено, обґрунтування ризику незаконного впливу на свідків є недостатнім та потребує критичної оцінки з огляду на процесуальний статус самих свідків, Зазначила, що мобілізація співучасників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 усуває фактичне підґрунтя ризиків пов`язаних з «груповою» протиправною поведінкою, ризик вчинення нового кримінального правопорушення обґрунтований формально, а тривалість тримання під вартою наближається до граничного строку і потребує посиленого обґрунтування. Просила застосувати менш суворий запобіжний захід у вигляді домашнього арешту (цілодобовий) із застосуванням електронних засобів контролю або заставу співрозмірну із доходами обвинуваченого.

У підготовчому засіданні прокурор підтримав своє клопотання про продовження на 60 діб строку дії запобіжного заходу ОСОБА_4 у виді тримання під вартою, розмір застави та обов`язки в разі її внесення залишивши попередніми. Стосовно доводів захисника щодо зменшення застави заперечив.

Захисник обвинуваченого просила відмовити у клопотання прокурора та у разі, якщо суд визнає за необхідне застосування запобіжного заходу змінити його на домашній арешт (цілодобовий) із застосуванням електронних засобів контролю, або на заставу, яка є співмірною із доходами обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Вирішуючи питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за письмовим клопотанням прокурора, суд керується такими міркуваннями.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У ч. 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За правилами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Частиною 5 ст. 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

При вирішенні в підготовчому судовому засіданні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд ураховує, крім іншого, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, відомості про особу обвинуваченого, ризики повторення чи продовження ним протиправної поведінки.

Не вирішуючи питання на цьому етапі кримінального провадження про оцінку доказів з точки зору їх допустимості і достатності для визнання обвинуваченого винуватим чи невинуватим у вчиненні злочину, суд вважає, що вказані вище обставини, а також суспільна небезпека злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , дають підстави для висновку, що з боку обвинуваченого продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

При вирішенні вказаного питання судом також враховано положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Також ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Суд зауважує, що запобіжний захід не є мірою покарання, а спрямований на забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.

У рішенні від 13.01.2022 у справі «Істоміна проти України» ЄСПЛ зауважив, що відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК слідчий суддя визначає розмір застави «з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього». Далі суд зазначив, що застава має на меті не гарантування відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи в судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватися залежно від особи, про яку йдеться, з урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. В ЄСПЛ наголосили, що суд повинен так само обережно й ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою.

Частиною 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд, при визначенні розміру застави, користуючись наданими йому дискреційними повноваженнями, у повній мірі враховує обставини, з якими закон пов`язує вирішення питання про застосування запобіжного заходу та питання визначення застави.

Водночас, ураховуючи загальний строк перебування обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, також невнесення застави у попередньо визначеному розмірі, суд вважає за можливе зменшити обвинуваченому розміру альтернативного запобіжного заходу у виді застави до 95 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 314 260 грн.

Такий розмір застави на даній стадії кримінального провадження зможе забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов`язків та буде найбільш домірним заходом на теперішній час, який збалансує інтереси суспільства, держави та обвинуваченого.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194, 314-316, 615 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити .

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою у державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор» строком до 60 діб, а саме до 10 вересня 2026 року включно.

Зменшити розмір застави, застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 червня 2026 року у справі № 742/2913/26, з 200 (двохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 665 600 (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот) гривень до 95 (дев`яносто п`яти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 314 260 (триста чотирнадцять тисяч двісті шістдесят ) гривень.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом дії ухвали на депозитний рахунок (одержувач: ТУ ДСА України у Чернігівській області; код ЄДРПОУ 26295412; банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ; розрахунковий рахунок UA128201720355289002000005960).

У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення негайно звільнити ОСОБА_4 з-під варти.

У разі внесення застави, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , наступні обов`язки:

- прибувати до суду за першим викликом;

- не відлучатися із населеного пункту в якому зареєстрований та проживає ОСОБА_4 м. Суми без дозволу суду, крім необхідності явки у судове засідання у Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області, у рамках даного кримінального провадження;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з свідками та іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії ухвали та зазначених обов`язків визначити до 10 вересня 2026 року включно.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`являвся за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Ухвала суду у частині продовження строку запобіжного заходу може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, обвинуваченим у той же строк з моменту отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали складено і проголошено 16 липня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1