Ухвала суду № 138305068, 14.07.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

14 липня 2026 р. № 400/7754/26 Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенко В. В. за участю секретаря судового засідання М`ялик В.С. розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), бульв. Квітковий, 4, корп.4,м. Південноукраїнськ,Вознесенський р-н, Миколаївська обл.,55002, провизнання протиправною та скасування постанови від 26.01.2026 року ВП № 67811152; стягнення 70 343,21 грн,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Другого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з вимогами: визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенського районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 26.01.2026 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 70343,21 гривень, винесену в межах виконавчого провадження №67811152; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Другого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на його користь 70343,21 гривень.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що 29.01.2026 він дізнався, що його банківські рахунки заблоковані. При з`ясуванні обставин, було встановлено, що рахунки арештовані державним виконавцем на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, винесеної у межах виконавчого провадження №67811151. Зазначений виконавчий збір державний виконавець обрахував у розмірі 10% від суми заборгованості в розмірі 702582,13 гривень. Натомість, позивач заперечує наявність цієї заборгованості, оскільки він виконував свої зобов`язання зі сплати аліментів у повному обсязі та у спірний період перерахував на користь стягувача ОСОБА_2 975865,00 гривень. Факт відсутності заборгованості в подальшому було підтверджено ухвалою Південоукраїнського міського суду Миколаївської області, а також постановою Миколаївського апеляційного суду у справі №486/1711/21. Оскільки зазначеними рішеннями суду визнано, що заборгованості не було, позивач звертався до відповідача про повернення коштів, але отримав відмову.

Зазначену відмову в повернення коштів позивач вважає протиправною.

Також, позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначено, що в нього є поважні причини пропуску строку, а саме звернення зі скаргою до Південноукраїнського суду.

Судом встановлено, що постанова про стягнення виконавчого збору винесена державним виконавцем 26.01.2026, а з цієї позовною заявою ОСОБА_3 звернувся 30.06.2026, тобто з пропущенням передбаченого 10-ти денного строку.

Вирішуючи питання про поважність пропущення строків, суд приймає до уваги наступне.

1. Позивач проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 . Статус військовослужбовця за мобілізацію під час воєнного стану, сам по собі свідчить про наявність у особи об`єктивних обставин, які можуть перешкоджати своєчасно звернутися до суду для захисту своїх прав. Законодавець визнав складність реалізації військовослужбовцями під час воєнного стану своїх процесуальних прав, тим що передбачив для цього окрему підставу для зупинення провадження у справі (п.5 ч.1 ст.236 КАС України).

Проходження позивачем військової служби під час мобілізації є поважною причиною для пропущення ним строків звернення до суду.

2. Відповідно до п.п.4 п.10-2 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Відповідно до принципу паритетності прав та обов`язків сторін, не можливо припуститися ситуації, при якій одна сторона повністю звільнена від дотримання процесуальних строків, а від іншої вимагати їх суворого дотримання.

3. Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Олександр Волков проти України» (Заява № 21722/11) зазначив, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними.

Тобто, строки давності (звернення до суду) слугують забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними. При цьому, інститут строку давності, необхідно використовувати з урахуванням конкретних обставин справи, так щоб він не перешкоджав наявним у позивача засобами захисту своїх прав.

У цьому випадку, позивач не припустив зволікання зі зверненням до суду щодо оскарження спірної постанови та звернувся зі скаргою в порядку передбаченому ЦПК України до Південноукраїнського міського суду Миколаївської області.

Рішення суду про закриття провадження в частині оскарження постанови про стягнення виконавчого збору, набуло лише 28.04.2026.

Помилка особи у визначенні судової юрисдикції щодо оскарження постанови державного виконавця, на переконання суду є поважною обставиною для пропуску строку звернення до суду, оскільки зі змісту ч.1, 2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» не вбачається однозначності у цьому питанні. Суди при визначенні юрисдикції керуються постановою Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №733/889/17. Натомість, відповідно до Конституцію України, громадяни зобов`язанні знати та виконувати закони та інші нормативні-правові акти, доведені до їх відома у встановленому порядку. Правові висновки Верховного Суду обов`язкові іншими судами та суб`єктами владних повноважень при застосуванні таких норм права. Обов`язку громадян знати про існуючи правові позиції Верховного Суду, законодавство не містить.

Оскільки, зазначена правова невизначеність щодо судової юрисдикції спорів про оскарження рішень органів ДВС, виникла внаслідок дій владних суб`єктів, суд не може у такому випадку, покласти тягар негативних наслідків невизначеності, саме на громадянина, а не суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи обставини, суд прийшов до висновку, що у позивача були поважні причини для пропущення строку звернення до суду, а пропущений строк підлягає поновленню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 121,122, 123, 248 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду задовольнити.

2. Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_4 строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та поновити його.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України.

Суддя В. В. Біоносенко