Рішення № 138304850, 16.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 рокусправа № 380/19733/24

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МТД-ТРАНС» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «МТД-ТРАНС» (далі позивач, ТОВ «МТД-ТРАНС») пред`явило позов до Львівської митниці (далі відповідач), у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.06.2024 №UA209000202428 та №UA209000202429.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 18.08.2020 між продавцем PACCAR Financial Polska Sp. z o.o. (Республіка Польща) та покупцем ТОВ «МТД-ТРАНС» укладено договір №08/08-20 на купівлю-продаж сідельного тягача DAF XF 460 FT, 2016 року випуску, VIN НОМЕР_1 . 22.09.2020 позивач подав до Львівської митниці митну декларацію №UA209180/2020/048340, за якою ввезено вищевказаний товар із застосуванням преференції за кодом « 410» та сплатою ввізного мита за зниженою ставкою в рамках ст.15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження. Підставою застосування преференції слугував наданий під час митного оформлення сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 16.09.2020 №PL/MF/AR0397643. Позивач стверджує, що виробником спірного сідельного тягача є нідерландська компанія DAF Trucks NV, автомобіль конструюється виключно в Нідерландах, а країну походження можна безпомилково встановити за VIN-кодом, дві перші літери якого «XL» відповідають Нідерландам, а тому митниця могла і повинна була визначити країну походження транспортного засобу за VIN-кодом та встановити преференційне походження товару. Вказує, що після отримання акта перевірки звернувся до експортера PACCAR Financial Polska Sp. z o.o., який повідомив, що митні органи Польщі не зверталися до нього з вимогою підтвердити походження придбаних транспортних засобів, підтвердив, що тягач виготовлений у Нідерландах, та гарантував підтвердження європейського преференційного походження у разі звернення до нього митних органів. Позивач наголошує, що ст.16 Доповнення 1 до Регіональної конвенції (ст.17 Протоколу 1) стосується виключно процедури видачі сертифіката EUR.1 і після його видачі припиняє свою дію, а подальші перевірки підтверджень походження здійснюються за ст.32 Доповнення 1 у довільному порядку або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності документів. На переконання позивача, будь-яких розбіжностей у документах про походження товару не було, а тому у відповідача не могло виникнути обґрунтованих сумнівів, і митниця, звертаючись до польських колег, повинна була щонайменше обґрунтувати власні сумніви щодо дійсності документів або правильності відомостей, що в них містяться. За наведеного позивач вважає донарахування податків і зборів незаконним, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Просить позов задовольнити повністю.

Відповідач скористався правом на подання відзиву, в якому проти позову заперечив у повному обсязі. Зазначає, що на підставі наказів Львівської митниці від 23.02.2022 №49 та від 27.05.2024 №133 проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «МТД-ТРАНС» щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митною декларацією від 22.09.2020 №UA209180/2020/048340, за результатами якої складено акт від 10.06.2024 №4/24/7.4-19/42826764. Вказує, що товар декларувався із застосуванням преференції за кодом « 410» на підставі сертифіката з перевезення EUR.1 від 16.09.2020 №PL/MF/AR0397643, а керуючись ст.32 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, Державна митна служба України направила цей сертифікат на перевірку до уповноваженого органу Польщі (лист Львівської митниці від 30.03.2021 №7.4-1-15/4/6918) та листом від 25.10.2021 №15/15-03/7/4783 поінформувала Львівську митницю про отримання відповіді уповноваженого органу Польщі від 20.07.2021 №2401-IOA.4331.69.2021.RS, згідно з якою преференційне походження товару не підтверджено. Відповідач зазначає, що підставою для застосування преференційного режиму та зниженої ставки ввізного мита є подання одного з документів, перелічених у ст.15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, а Конвенція надає уповноваженим органам право здійснювати перевірку підтверджень походження товарів після завершення митного оформлення як за наявності обґрунтованих сумнівів, так і вибірково (у довільному порядку). Оскільки для оподаткування товару преференційне походження є визначальним, а інформація про преференційне походження у сертифікаті EUR.1 виявилась непідтвердженою, звільнення від сплати ввізного мита застосовано неправомірно. Внаслідок безпідставного застосування зниженої ставки ввізного мита та преференції « 410» відповідач встановив порушення позивачем ст.15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, ч.2 ст.46, ч.1 ст.257 Митного кодексу України, підп. «в» п.185.1 ст.185, п.187.8 ст.187, п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України та занижено податкове зобов`язання зі сплати ввізного мита на 83364,00 грн і податку на додану вартість на 16672,80 грн, а всього на 100036,80 грн, у зв`язку з чим прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. На обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 01.03.2021 у справі №240/7093/19, від 11.04.2022 у справі №260/2805/20 та від 26.04.2023 у справі №260/4347/20. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій викладено пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення. Позивач зазначає, що відзив не містить пояснень стосовно того, які сумніви щодо дійсності документів про походження товару або відомостей, що в них містяться, стали підставою для перевірки правомірності видачі сертифіката EUR.1, а розбіжностей у відомостях про країну походження в документах не було. Наполягає, що зобов`язання експортера надати документи на підтвердження походження виникає та існує виключно в межах процедури видачі сертифіката, а не після його видачі. Звертає увагу, що з наданого перекладу листа уповноваженого органу Польщі від 20.07.2021 вбачається, що проведена перевірка показала правильність і справжність сертифіката, а печатка в графі 11 є справжньою, тоді як інші висновки польського органу є наслідком того, що цей орган не вжив усіх належних заходів для отримання інформації від експортера. Позивач також зазначає, що позиція у справі не суперечить наведеній відповідачем судовій практиці, оскільки компетентний орган Польщі підтвердив достовірність розглядуваного документа.

Ухвалою судді від 25.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 16.07.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

18.08.2020 між продавцем PACCAR Financial Polska Sp. z o.o. (Республіка Польща) та покупцем ТОВ «МТД-ТРАНС» укладено договір №08/08-20 на купівлю-продаж сідельного тягача DAF XF 460 FT, 2016 року випуску, VIN НОМЕР_1 .

22.09.2020 позивач подав до Львівської митниці митну декларацію №UA209180/2020/048340, за якою ввезено сідельний тягач для перевезення напівпричепів, бувший у використанні, марки DAF, модель XF 460 FT, шасі № НОМЕР_1 , код товару згідно з УКТ ЗЕД 8701209000. У графі 36 «преференція» зазначено код « 410000000», товар декларувався із застосуванням преференції за кодом « 410» та сплатою ввізного мита за зниженою ставкою у рамках ст.15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції. Підставою застосування преференції слугував зазначений у графі 44 митної декларації під кодом « 0954» сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 16.09.2020 №PL/MF/AR0397643, наданий експортером.

Керуючись ст.32 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, Державна митна служба України направила сертифікат EUR.1 від 16.09.2020 №PL/MF/AR0397643 на перевірку до уповноваженого органу Республіки Польща (лист Львівської митниці від 30.03.2021 №7.4-1-15/4/6918).

Листом від 25.10.2021 №15/15-03/7/4783 Державна митна служба України поінформувала Львівську митницю про отримання відповіді уповноваженого органу Польщі від 20.07.2021 №2401-IOA.4331.69.2021.RS.

Зі змісту наданого позивачем перекладу листа уповноваженого органу Польщі (Регіонального офісу податкового управління в Катовіце) від 20.07.2021 №2401-IOA.4331.69.2021.RS вбачається, що за результатами подальшої перевірки сертифікатів з перевезення товару EUR.1, у тому числі сертифіката №PL/MF/AR0397643 від 16.09.2020, встановлено, що сертифікати є правильними і справжніми, зазначені документи видані Управлінням митного і податкового контролю в Катовіце (Тихи), печатки в графі 11 також є справжніми, проте у ході проведеної перевірки експортер товару не надав жодних доказів або документів, які дозволяли б застосовувати преференції (які підтверджували б преференційне походження товару), у зв`язку з чим товари, на які поширюються вказані сертифікати EUR.1, не підпадають під дію преференційного режиму відповідно до положень Доповнення 1 до Регіональної конвенції в рамках Угоди про асоціацію.

За результатами документальної невиїзної перевірки Львівською митницею складено акт від 10.06.2024 №4/24/7.4-19/42826764, яким встановлено порушення позивачем ст.15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, ч.2 ст.46, ч.1 ст.257 Митного кодексу України, підп.«в» п.185.1 ст.185, п.187.8 ст.187, п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України, унаслідок чого занижено податкове зобов`язання зі сплати ввізного мита за митною декларацією від 22.09.2020 №UA209180/2020/048340 на 83364,00 грн та податку на додану вартість на 16672,80 грн, а всього на 100036,80 грн.

На підставі акта перевірки Львівською митницею прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 28.06.2024 №UA209000202428 про збільшення суми грошового зобов`язання з ввізного мита та №UA209000202429 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Змістом спірних правовідносин є відповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у зв`язку зі справлянням митних платежів, визначенням країни походження товару та застосуванням тарифних пільг (преференцій), регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VI (далі Митний кодекс України, МК України), Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі Податковий кодекс України, ПК України), а також Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованою Законом України від 16.09.2014 №1678-VII (далі Угода про асоціацію), та Регіональною конвенцією про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 08.11.2017 №2187-VIII (далі Регіональна конвенція).

За приписами ч.1-3 ст.36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Згідно з ч.1, 2 ст.41 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації.

Відповідно до ч.2 ст.43 МК України у разі виникнення сумнівів щодо дійсності документів про походження товару та/або правильності відомостей, що в них містяться, зокрема щодо відомостей про країну походження товару, митний орган може перевірити факт видачі сертифіката та/або його зміст на веб-сайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат, або звернутися у паперовій або електронній формі до такого компетентного органу (організації) із запитом про проведення перевірки автентичності документа про походження товару та/або надання додаткових відомостей.

Згідно з ч.1 ст.45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

За приписами ч.2 ст.46 МК України товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються митним органом у вільний обіг на митній території України за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України.

Згідно з ч.1 ст.281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Законом України від 08.11.2017 №2187-VIII «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження» Україна приєдналася до Регіональної конвенції, яка набрала чинності для України 01.02.2018. Рішенням №1/2018 Підкомітету Україна ЄС з питань митного співробітництва від 21.11.2018 Протокол 1 до Угоди про асоціацію замінено текстом, викладеним у додатку до цього Рішення, зокрема з урахуванням того, що у торгівлі з ЄС застосовуються правила походження Регіональної конвенції, викладені у Доповненні 1.

Відповідно до ст.15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: сертифіката з перевезення товару EUR.1; сертифіката з перевезення товару EUR-MED; у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларації (декларації походження або декларації походження EUR-MED), наданої експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Згідно зі ст.16 Доповнення 1 до Регіональної конвенції сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції.

Статтею 32 Доповнення 1 до Регіональної конвенції передбачено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції. З метою реалізації положень пункту 1 цієї Статті митні органи Договірної сторони-імпортера повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED та інвойс, якщо він був поданий, декларацію походження або декларацію походження EUR-MED, або копії цих документів митним органам Договірної сторони-експортера, вказавши, за необхідності, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запиту про здійснення перевірки. Перевірка має бути здійснена митними органами Договірної сторони-експортера. Для виконання цього вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Відповідно до підп. «в» п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України. Згідно з п.187.8 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

За приписами п.190.1 ст.190 ПК України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Згідно з підп. 54.3.6 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що використання пільгового (преференційного) режиму зони вільної торгівлі під час ввезення товарів на митну територію України можливе за умови, що імпортований товар походить з держави, з якою укладено відповідний міжнародний договір, супроводжується документами, що підтверджують країну походження товару, та транспортується безпосередньо в Україну. Преференційне походження товару є визначальним для його оподаткування, а підставою для застосування преференційного режиму та зниженої ставки ввізного мита є подання одного з документів, перелічених у ст.15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції.

Регіональна конвенція надає митним органам Договірної сторони-імпортера право здійснювати перевірку підтверджень походження товарів після завершення їх митного оформлення як за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності документів чи статусі походження товарів, так і вибірково (у довільному порядку). Таку перевірку здійснюють митні органи Договірної сторони-експортера, які повідомляють митні органи країни-імпортера про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам Конвенції.

У розглядуваній справі позивач задекларував товар із застосуванням преференції за кодом « 410» на підставі сертифіката з перевезення EUR.1 від 16.09.2020 №PL/MF/AR0397643; після завершення митного оформлення Державна митна служба України у порядку ст.32 Доповнення 1 до Регіональної конвенції направила цей сертифікат на перевірку до уповноваженого органу Республіки Польща; за результатами перевірки уповноважений орган Польщі листом від 20.07.2021 №2401-IOA.4331.69.2021.RS повідомив, що сертифікат є правильним і справжнім, проте експортер не надав жодних доказів або документів, які дозволяли б застосовувати преференції, а тому товар не підпадає під дію преференційного режиму; на підставі цієї відповіді митниця встановила безпідставність застосування преференції та прийняла оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Отже, ключовим для вирішення спору є питання про те, чи є відповідь уповноваженого органу країни-експортера, у якій підтверджено достовірність (справжність) сертифіката EUR.1, проте зазначено, що експортер не надав доказів преференційного походження товару, достатньою підставою для відмови у застосуванні преференції та донарахування ввізного мита і податку на додану вартість за повними ставками.

Надаючи оцінку доводам позивача про те, що виробником товару є нідерландська компанія, а країну походження можна встановити за VIN-кодом, суд виходить із того, що країна-виробник товару та преференційне походження товару не є тотожними поняттями. Навіть якщо товар виготовлений (складений) на території держави Європейського Союзу, це саме по собі не свідчить про те, що такий товар відповідає критеріям преференційного походження, до якого застосовується преференційний режим. Преференційне походження встановлюється за правилами Доповнення 1 до Регіональної конвенції та підтверджується визначеними ст.15 цього Доповнення документами, а не самим лише зазначенням країни-виробника чи VIN-кодом транспортного засобу. Тому покликання позивача на можливість визначення преференційного походження за VIN-кодом суд відхиляє як таке, що не ґрунтується на нормах права, які регулюють спірні правовідносини.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що ст.16 Доповнення 1 до Регіональної конвенції (ст.17 Протоколу 1) стосується виключно процедури видачі сертифіката EUR.1 та припиняє дію після його видачі. Зазначена норма передбачає, що експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів. Обов`язок експортера підтвердити преференційне походження товару належними документами не обмежується моментом видачі сертифіката, а зберігається і на етапі подальшої перевірки підтверджень походження, що здійснюється за ст.32 Доповнення 1. Саме нездійснення експортером такого підтвердження під час перевірки стало підставою для висновку уповноваженого органу Польщі про непідтвердження преференційного походження товару.

Щодо суджень позивача про відсутність у відповідача обґрунтованих сумнівів для звернення до уповноваженого органу країни-експортера суд зазначає, що ст.32 Доповнення 1 до Регіональної конвенції передбачає здійснення подальших перевірок підтверджень походження у довільному порядку або за наявності обґрунтованих сумнівів. Наведене формулювання свідчить про те, що право митних органів на здійснення такої перевірки не обумовлене виключно наявністю обґрунтованих сумнівів, а може реалізовуватися і вибірково у довільному порядку. За таких умов сама лише відсутність зафіксованих розбіжностей у поданих позивачем документах не позбавляла митні органи права ініціювати перевірку підтвердження походження товару після завершення митного оформлення.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку отримання відповіді компетентного органу за результатами перевірки документів про походження товару. Якщо за результатами перевірки уповноважений орган країни-експортера не підтвердив преференційне походження товару, митний орган країни-імпортера повинен відмовити у наданні права на преференції. При цьому алгоритм дій контролюючого органу, на запит якого проводилася перевірка документів про походження товару, не передбачає аналізу ним додаткових доказів (документів), а митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.

Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постановах від 01.03.2021 у справі №240/7093/19, від 11.04.2022 у справі №260/2805/20 та від 26.04.2023 у справі №260/4347/20, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом під час вирішення цього спору.

Крім того, суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 11.02.2026 у справі №380/25552/24, ухваленій за подібних фактичних обставин у спорі між платником податків та Львівською митницею, згідно з яким податкові повідомлення-рішення про донарахування ввізного мита та податку на додану вартість за повними (непреференційними) ставками є правомірними, якщо уповноважений орган країни-експортера за результатами перевірки не підтвердив преференційне походження товару. Відповідь іноземного органу, у якій зазначено, що експортер не надав достатніх доказів преференційного походження, є належною та достатньою підставою для відмови в застосуванні преференції, а митний орган України не зобов`язаний проводити додаткову перевірку чи вимагати від імпортера нових документів після отримання такої відповіді.

З огляду на це покликання позивача на те, що уповноважений орган Польщі підтвердив достовірність (справжність) сертифіката, не спростовує висновків митниці. Підтвердження достовірності сертифіката EUR.1 стосується автентичності самого документа, тоді як підставою для застосування преференції є підтверджене преференційне походження товару. У листі уповноваженого органу Польщі від 20.07.2021, попри підтвердження справжності сертифіката, чітко зазначено, що експортер не надав доказів, які підтверджували б преференційне походження товару, а відтак товар не підпадає під дію преференційного режиму. За наведеного відповідь уповноваженого органу країни-експортера є достатньою підставою для відмови у застосуванні преференції.

Суд відхиляє посилання позивача на лист експортера PACCAR Financial Polska Sp. z o.o., у якому зазначено, що митні органи Польщі не зверталися до нього з вимогою підтвердити походження товару, а також про виготовлення тягача в Нідерландах. Положеннями ст.32 Доповнення 1 до Регіональної конвенції не передбачено надання митними органами Договірної сторони-експортера митним органам, на запит яких була здійснена перевірка, інформації про здійснені в рамках перевірки заходи, зокрема про направлення запитів експортеру. Тому відсутність у матеріалах справи доказів звернення уповноваженого органу Польщі до експортера не спростовує змісту офіційної відповіді цього органу про непідтвердження преференційного походження товару. Як уже зазначалось судом вище, зазначення експортером у листі про виготовлення транспортного засобу в Нідерландах саме по собі не доводить відповідності товару критеріям преференційного походження та не замінює встановленого Регіональною конвенцією порядку підтвердження такого походження.

Доводи позивача про те, що інші висновки уповноваженого органу Польщі є наслідком невжиття цим органом усіх належних заходів для отримання інформації від експортера, є безпідставними, адже перевірка підтверджень походження товару віднесена Регіональною конвенцією до компетенції митних органів Договірної сторони-експортера, а оцінка повноти вжитих таким органом заходів не належить до повноважень митного органу країни-імпортера та не входить до предмета доказування у цій справі.

Отже, з установлених у цій справі обставин у взаємозв`язку з наведеними вище висновками щодо застосування норм права слідує, що за результатами перевірки сертифіката EUR.1 від 16.09.2020 №PL/MF/AR0397643 уповноважений орган країни-експортера не підтвердив преференційне походження ввезеного позивачем товару. За таких умов позивач втратив право на застосування преференційної ставки ввізного мита, а Львівська митниця, керуючись ч.2 ст.46 МК України та підп.54.3.6 п.54.3 ст.54 ПК України, правомірно визначила податкові зобов`язання зі сплати ввізного мита та податку на додану вартість за повними ставками і прийняла оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 28.06.2024 №UA209000202428 та №UA209000202429.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А згідно з ч.1 ст.90 цього ж Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 28.06.2024 №UA209000202428 та №UA209000202429 прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, обґрунтовано та з дотриманням інших критеріїв, встановлених ч.2 ст.2 КАС України, а тому позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України судові витрати не розподіляються.

Керуючись ст.2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

у х в а л и в :

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МТД-ТРАНС» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «МТД-ТРАНС» (місцезнаходження: вул. Окружна, буд.5, с. Воля-Висоцька, Львівський район, Львівська область, 80350; ЄДРПОУ 42826764).

Відповідач Львівська митниця (місцезнаходження: вул. Костюшка, буд.1, м.Львів, 79000; ЄДРПОУ 43971343).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна