Рішення № 138304591, 17.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 року м. Київ справа №640/1050/19

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києві звернулося Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3, код ЄДРПОУ 44082145), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 04.10.2018 № 0015484203 та № 0015494203.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що виконання задекларованих за березень-квітень 2018 року зобов`язань з ПДВ відбулось до спливу встановленого п.203.2 ст. 203 ПК України строку, відтак, нарахування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, є неправомірним. Зауважив, що відповідач здійснив перевірку своєчасності сплати ПАТ «Укрнафта» грошового зобов`язання з ПДВ за березень 2018 року двічі.

Не погоджуючись із доводами позивача, відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що зарахування коштів, сплачених ПАТ «Укрнафта» для погашення узгоджених податкових зобов`язань з ПДВ, здійснювалось в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення. Можливість зарахування податковим органом сум сплаченого платником податку податкового боргу в рахунок заборгованості періодів, що існували (виникли) раніше незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, передбачена пунктом 87.9 статті 87, пунктом 131.2 статті 131 Податкового кодексу України. Відтак, перевіркою встановлено несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість та правомірно винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2022, позов Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" задоволено.

Постановою Верховного суду від 27.02.2024 частково задоволено касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2022 у справі №640/1050/19, скасовано, справу №640/1050/19 направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду, справу №640/1050/19 передано до розгляду судді Білоноженко М.А.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року справу прийнято до свого провадження суддею Білоноженко М.А.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 25.11.2025, з урахуванням думки представників сторін, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Офісом великих платників податків ДПС було проведено камеральну перевірку ПАТ «Укрнафта» щодо порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість за звітні періоди, задекларовані податковими деклараціями за березень 2018 року (від 20.04.2018 № 9073473517) та квітень 2018 року (від 21.05.2018 № 9097807609), за результатами якої було складено акт від 06.09.2018 № 2562/28-10-41-06/00135390.

Згідно з висновками акту від 06.09.2018 № 2562/28-10-41-06/00135390, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, що виявилось у несвоєчасній сплаті самостійно визначених податкових зобов`язань за результатами декларування податку на додану вартість за звітні періоди, задекларовані податковими деклараціями за березень 2018 року (від 20.04.2018 № 9073473517) та за квітень 2018 року (від 21.05.2018 № 9097807609);

- пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, що виявилось у несвоєчасній сплаті самостійно визначених податкових зобов`язань за результатами декларування податку на додану вартість за звітні періоди, задекларовані податковими деклараціями за березень 2018 року (від 20.04.2018 № 9073473517) та за квітень 2018 року (від 21.05.2018 № 9097807609).

На підставі акту перевірки від 06.09.2018 № 2562/28-10-41-06/00135390 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.10.2018:

- № 0015484203, яким застосовано штраф у розмірі 20% на загальну суму 68 664 835,94 грн.;

- № 0015494203, яким застосовано штраф у розмірі 10% на загальну суму 30 412 796,53 грн.

Позивачем подано скаргу на відповідні податкові повідомлення-рішення.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 14.12.2018 № 40494/6/99-99-11-06-01-25 податкові повідомлення-рішення від 04.10.2018 залишено без змін, а скаргу ПАТ «Укрнафта»- без задоволення.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 04.10.2018 протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно із підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (п. 76.2 ст. 76 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з абзацом першим пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 131.2 статті 131 ПК України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до вимог ПК України, з метою реалізації підпункту 19-1.1.10 пункту 19-1.1 статті 19-1 цього Кодексу, підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, та з метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджету та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422 затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 422).

Цей Порядок визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (пункт 1 Розділу І Порядку № 422).

Відповідно до пункту 1 глави 1 Розділу II Порядку № 422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами Державної фіскальної служби України відкриваються інтегровані картки платника за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. Інтегрована картка платника містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

З метою забезпечення контролю за коректністю відображення інформації в інформаційній системі органів Державної фіскальної служби України при відкритті/закритті інтегрованих карток платника підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, проводиться щоденний контроль шляхом формування реєстрів перевірки записів (пункт 1 глави 2 Розділу II Порядку № 422).

За правилами пункту 1 глави 1 розділу III Порядку № 422 для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників органи Державної фіскальної служби України проводять оперативний облік надходжень за податками, зборами на підставі документів, визначених порядком взаємодії органів Державної фіскальної служби України та органів Казначейства у процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями.

Відповідно до пункту 1 глави 1 Розділу IV Порядку № 422 первинні показники, що відображаються в підсистемі, яка забезпечує обробку податкової звітності та платежів, є показниками форм податкової звітності та звітності з єдиного внеску, затверджених у встановленому порядку.

На підставі таких алгоритмів, що затверджені окремим організаційно-розпорядчим актом Державної фіскальної служби України, в інформаційній системі органів Державної фіскальної служби України здійснюються процедури: приймання та реєстрації Звітних документів; проведення арифметичного та логічного контролю Звітних документів; відображення (рознесення) даних первинних показників Звітних документів в інтегрованій картці платника.

За змістом пункту 1 глави 2 Розділу IV Порядку № 422 звітні документи подаються платником.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що інтегрована картка платника формується на підставі поданих таким платником даних звітних документів (первинних показників, що містяться у первинних документах), тому доводи позивача про неправомірне використання контролюючим органом даних інтегрованої картки платника є безпідставними.

Водночас тлумачення приписів Порядку № 422 свідчить, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника відомостей щодо своєчасного і достовірного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для такого платника й обумовлює наявність в останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків платника з бюджетом.

Адекватним та ефективним способом відновлення порушених прав платника, у разі некоректного (недостовірного, помилкового) відображення контролюючим органом фактичного стану його розрахунків із бюджетом, є зобов`язання контролюючого органу провести коригування даних інтегрованої картки платника, що неодноразово висловлено Верховним Судом, зокрема, в постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 816/2042/16, від 02 жовтня 2018 року у справі № 816/2220/17, від 20 грудня 2018 року у справі № 818/326/17, від 17 січня 2024 року у справі № 440/1460/19.

Таку правову позицію сформував також Верховний Суд у постанові від 10 липня 2024 року по справі № 640/23620/19.

Проте, як свідчать матеріали справи, ПАТ «Укрнафта» з відповідним позовом до суду з метою коригування даних його інтегрованої картки платника не звертався.

Як встановлено судом під час розгляду справи, позивачем було подано до контролюючого органу звітні податкові декларації: від 20.04.2018 № 9073473517 за березень 2018 (зареєстрована 20.04.2018), якою самостійно визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 389 129 173,00 грн; від 21.05.2018 № 9097807609 за квітень 2018 (зареєстрована 21.05.2018), якою самостійно визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 360 811 381,00 грн.

Відповідно, сплата задекларованих грошових зобов`язань з ПДВ за березень 2018 повинна була відбутися не пізніше 27.04.2018; сплата задекларованих грошових зобов`язань з ПДВ за квітень 2018 повинна була відбутися не пізніше 30.05.2018.

Згідно наявних у матеріалах справи платіжних доручень, сплата позивачем самостійно задекларованих податкових зобов`язань з ПДВ за березень 2018 здійснювалась у період з 13.03.2018 по 23.04.2018; сплата позивачем самостійно задекларованих податкових зобов`язань з ПДВ за квітень 2018 здійснювалась у період з 12.04.2018 по 24.05.2018

Згідно з наданою відповідачем інформацією щодо зарахування сплачених грошових зобов`язань ПАТ «Укрнафта» з податку на додану вартість за період з 01.04.2018 по 31.05.2018 (що є викопіюванням із інтегрованої картки платника), сплачені позивачем кошти самостійно зараховувались контролюючим органом в погашення інших грошових, відмінних від задекларованих, зобов`язань з ПДВ за березень та квітень 2018 року.

Отже, якщо платник сплачує суму грошового зобов`язання, але при цьому має податковий борг із податку, то сплачена сума зараховується в погашення податкового боргу з цього податку у календарній черговості виникнення такого боргу.

Тобто, погашення відповідних зобов`язань здійснюється контролюючим органом за таким алгоритмом - основне зобов`язання, штраф, пеня. При цьому відповідні дії повинні здійснюватися у порядку черговості виникнення податкового зобов`язання.

В свою чергу, сплата податкового зобов`язання перед погашенням податкового боргу, тобто з порушенням правил пункту 87.9 статті 87 ПК України, внаслідок чого контролюючий орган здійснює зарахування коштів на погашення податкового боргу замість платника, не може вважатися належною сплатою податкового зобов`язання та тягне за собою відповідальність, передбачену пунктом 126.1 статті 126 ПК України (постанова Верховного Суду від 10.07.2024 по справі № 640/23620/19, від 22.01.2025 по справі № 826/5755/18).

При цьому, відповідно до розрахунку структури податкового боргу, який міститься в матеріалах справи, станом на 01.04.2018 у позивача був наявний податковий борг у розмірі 580 472 623, 29 та залишок несплаченої пені - 76 265,88 грн., станом на 29.04.2014 податковий борг склав 236 759 215,68 грн та залишок несплаченої пені -6,17 грн, станом на 30.04.2018 (з урахуванням поданої декларації №9073473517 від 20.04.2018 на суму 389 129 173), податковий борг склав 625 888 388,68 грн; станом на 29.05.2018 податковий борг складав 286 585 911,55, залишок несплаченої пені -18,57 грн, а станом на 30.05.2018 (урахуванням поданої декларації №9097807609 від 21.05.2018 на суму 360 811 381 грн), сума боргу становила 545 987 574,3 грн.

В подальшому податковий борг ПАТ «Укрнафта» повністю позивачем не погашався (змінювався лише розмір такого податкового боргу перед бюджетом).

Таким чином, зарахування грошових коштів на сплату поточної заборгованості не ліквідовує та не відміняє заборгованість, яка виникла в оспорюваний період.

Тобто, судом встановлено, що у ПАТ "Укрнафта" обліковувався податковий борг, який давав право податковому органу на зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу позивача, що виник раніше.

Згідно абзацом другим пункту 87.9 статті 87 ПК України спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Аналіз положень пункту 87.9 статті 87 ПК України свідчить про те, що зарахування сплачених платником коштів в рахунок погашення податкового боргу, всупереч напряму сплати, визначеного платником податків, прямо передбачено нормами чинного податкового законодавства України.

Отже, дії податкового органу щодо зарахування сплачених платником податку грошових коштів в якості оплати поточних податкових зобов`язань, на погашення податкового боргу минулих податкових періодів, є правомірними.

Вказана позиція підтримана Верховним Судом у постанові 03.06.2026 по справі № 640/757/20.

Відповідно, сплата позивачем податкового зобов`язання перед погашенням податкового боргу, тобто з порушенням приписів пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, внаслідок чого податковий орган здійснював зарахування коштів на погашення податкового боргу замість платника податків, не може вважатися належною сплатою податкового зобов`язання та тягне за собою відповідальність, передбачену пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

Аналіз пункту 126.1 статті 126 ПК України доводить, що об`єктом застосування штрафу є погашена сума податкового боргу, спосіб такого погашення значення не має (є це самостійна сплата чи зарахування сплачених коштів контролюючим органом в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення). Погашення податкового боргу за положеннями підпункту 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 ПК України - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Пунктом 131.2 статті 131 ПК України визначено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Верховний Суд неодноразово вирішував справи із застосуванням наведених норм права, зокрема, в постановах від 17 квітня 2020 року по справі №806/124/17, від 13 лютого 2020 року по справі №806/129/17, від 13 серпня 2021 року по справах №806/46/17, №806/126/17, №806/43/17, від 10 березня 2023 року по справі №520/7293/19, в яких зазначено, що пунктом 87.9 статті 87 ПК України визначено обов`язок податкового органу на зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Визначальним при застосуванні приписів цієї статті є наявність податкового боргу. При цьому зміст графи призначення платежу у платіжних дорученнях за будь-яких умов не має значення, що прямо передбачено приписами наведеної норми.

В постановах від 4 квітня 2018 року Верховний суд зазначив, що нормою пункту 87.9 статті 87 ПК України законодавець чітко встановив черговість спрямування коштів, сплачених платником податків, у разі наявності податкового боргу. У випадку перенаправлення контролюючим органом коштів на оплату поточних податкових зобов`язань у рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, у такого платника податків виникає недоїмка за податковими зобов`язаннями за поточні податкові періоди, яка погашається у порядку, визначеному пунктом 87.9 статті 87 ПК України та у випадку несвоєчасного погашення якої, ДПІ нараховує штраф у розмірах, установлених статті 126 ПК України у залежності від терміну затримки. При цьому, санкція норми статті 126 ПК України передбачає застосування до платника податків штрафу у випадку несплати ним узгодженої суми грошового зобов`язання безвідносно до підстав її виникнення. Будь-яких винятків до випадків застосування контролюючим органом норм пункту 87.9 статті 87 ПК України, стаття 126 ПК України не містить.

Аналогічну позицію щодо застосування положень статті 87 та статті 126 ПК України викладено в постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 804/5323/17, від 24 лютого 2023 року у справі № 819/140/17, від 17 лютого 2023 року у справі №520/7294/19, від 26 лютого 2025 року у справі № 804/7769/17, від 6 січня 2026 року № 826/16840/17.

Доводи позивача про те, що контролюючим органом не було відображено в інтегрованій картці з податку на додану вартість факту результатів оскарження податкового повідомлення - рішення № 0001764106 з 26.03.2018 в адміністративному порядку, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так, згідно ІКП з податку на додану вартість ПАТ «Укрнафта» 19.04.2018 наявні записи «Виключен з обліку ШС ст.126 ПКУ у зв`язку з запізн. Надх. скарг акт пот.р Заява-оскарження податкового повідомлення з відкликання № 35925/6 від 10.04.2018» та «Зменшено боргу по ШС ст.126 ПКУ нарахованих за актом поточному р. Податкове повідомлення-рішення (форма «Ш») № 00017641061.Заява-оскарження податкового повідомлення з відкликання № 35925/6 від 10.04.2018».

Отже, зазначені обставини не вплинули на своєчасну сплату задекларованих ПАТ «Укрнафта» податкових зобов`язань за березень 2018 (реєстраційний № 9073473517 від 20.04.2018) та за квітень 2018р. (реєстраційний № 9097807609 від 21.05.2018), оскільки податкові декларації з ПДВ за вказані періоди були подані 20.04.2018 та 21.05.2018, тобто після виведення з ІКП 19.04.2018 грошового зобов`язання, визначеного згідно податкового повідомлення - рішення № 0001764106 від 26.03.2018.

Крім того, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2018 року відкрито провадження у справі № 826/5534/18 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.10.2017 № 0009004106 в частині нарахованих штрафних санкцій у сумі 3 325,50 грн.

Так, в ІКП 03.05.2018 наявний запис про факт оскарження податкового повідомлення - рішення № 0012894106 від 19.12.2017 у судовому порядку «Зменшено боргу по ШС згідно з п. 120.1.1, 120.1.2 ст. 120.1 ПКУ нарахованих за актом у поточному році Податкове повідомлення-рішення (форма Н) № 0012894106 по Судова ухвала № 826/5534/18 від 23.04.2018».

Таким чином, суд вважає, що зазначені обставини не вплинули на своєчасну сплату задекларованих ПАТ «Укрнафта» податкових зобов`язань.

Щодо доводів ПАТ «Укрнафта», що відповідач провів камеральну перевірку з тих самих питань двічі, суд зазначає наступне.

Так, актом перевірки від 25.05.18 №1516/28-10-41-06/0013539 зазначено, що станом на 28.02.2018 у ПАТ «Укрнафта» обліковувався податковий борг перед Державним бюджетом з податку на додану вартість в розмірі 519 567 286,61 грн.

Згідно поданої ПАТ «Укрнафта» декларації за березень 2018 (реєстраційний №9073473517 від 20.04.2018) визначено податкового зобов`язання, яке сплачується до державного бюджету у сумі 389 129 173 грн.

Згідно наявної в матеріалах справи копії Акту перевірки від 25.05.18 №1516/28-104 06/0013539, доданого до позову, та податкових повідомлень-рішень від 23.06.20 № 0005574106 та №0005584106 з розрахунками штрафних (фінансових) санкцій, встановлено період погашення заборгованості з 28.02.2018р. по 24.05.2018, в т.ч. по декларації за березень 2018 за період з 11.05.2018 по 24.05.2018 сумі 102 488 409 грн., та застосовано штрафні санкції на суму 10 248 840,90 грн.

Згідно Акту перевірки від 06.09.2018 № 2562/28-10-41-06/00135390 та спірних податкових повідомлень-рішень застосовано штрафні санкції за несвоєчасно сплачене податкове зобов`язання з ПДВ по декларації за березень 2018 (реєстраційний № 9073473517 від 20.04.2018) згідно платіжних доручень за період з 29.05.2018 по 12.06.2018.

Таким чином, за вказаний період позивачем було несвоєчасно сплачено податкове зобов`язання за березень 2018 в частині 286 640 763,90 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 47 1816 50,72 грн.

Отже, за результатами проведеної перевірки та складеного акту від 06.09.2018 №2562/28-10-41-06/00135390, контролюючим органом повторно штрафні санкції за березень 2018 не застосовувалися.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 12 серпня 2021 року по справі № 240/2549/19 щодо повторності проведення камеральної перевірки, зазначено, що такий висновок не відповідає правильному правозастосуванню норм Податкового кодексу України, що регулює спірні правовідносини, оскільки жодною нормою вказаного Кодексу не передбачено обмежень у проведенні камеральних перевірок за аналогією з нормою пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України, якою заборонено контролюючим органам проводити документальні позапланові перевірки з питань, що вже були охоплені під час попередніх перевірок платника податків, а тому суди попередніх інстанцій при прийнятті рішень помилково врахували посилання позивача на обставини повторності проведеної перевірки з аналогічних питань. Крім того, у даному випадку, у ході камеральної перевірки підлягали перевірці і періоди (лютий, серпень, жовтень 2017 року, та січень, травень, жовтень 2018 року), які не підлягали перевірці під час попередніх камеральних перевірок.

Аналізуючи зазначені вище норми законодавства та встановивши фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку, що оскільки податковим органом доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій за затримку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість, то позовні вимоги в частині скасування вказаних рішень не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з приписами частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною першою статті 77 КАС України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

В зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.