Ухвала суду № 138304422, 16.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

16 липня 2026 року м. Київ № 320/28198/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (адреса 04082, м. Київ, вул. Бережанська, буд. 7 ЄДРПОУ 23312417), у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 липня 2017 року по 28 лютого 2018 року із встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін;

- зобов`язати Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 липня 2017 року по 28 лютого 2018 року із встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;

- визнати протиправними бездіяльність Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 відповідно до абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 20 березня 2023 року;

- зобов`язати Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 20 березня 2023 року, що розраховується як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу відповідно до абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;

- зобов`язати Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати на суму недоплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 липня 2017 року по 20 березня 2023 року відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, за весь час затримки виплати по день фактичної виплати із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши позовну заяву на предмет дотримання процесуальних норм щодо її форми та змісту, суд констатує її невідповідність та вважає за необхідне залишити позов без руху.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший).

Приписами частини третьої статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У силу норм частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду для захисту прав, свобод та інтересів особи.

Приписами частин першої та другої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до 19 липня 2022 року, передбачалося, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення -в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом № 2352-IX, який набрав чинності 19 липня 2022 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, у тому числі до КЗпП України. Відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України (у редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом № 2352-IX) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

За змістом статті 234 КЗпП України (у редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-IX) у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить, зокрема, зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 20 березня 2023 року.

Разом із тим, вказані позовні вимоги необхідно оцінювати як вимоги про стягнення суми недоплаченого грошового забезпечення, яке охоплюється поняттями «заробітна плата» і «оплата праці» у тому сенсі, яким їх наповнив Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013.

Таким чином, спір про грошове забезпечення набуває ознак трудового спору. Оскільки КАС України не містить норм, які передбачали б строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення недоотриманої або заборгованої заробітної плати (грошового забезпечення), то застосуванню до спірних правовідносин підлягає стаття 233 КЗпП України. Вона містить спеціальні для окреслених правовідносин норми, що встановлюють строк звернення до суду за захистом порушеного в матеріальному аспекті права на оплату праці.

До суду позивач із цим позовом звернувся 10.07.2026.

Тобто на дату звернення позивача до суду стаття 233 КЗпП України вже діяла у редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-ІХ.

Водночас на дату, коли позивач мав дізнатися про порушення свого права на оплату праці за відповідні періоди до 19 липня 2022 року, норми цієї статті передбачали, що звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не обмежується будь-яким строком (частина друга статті 233 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року).

Із набранням 19 липня 2022 року чинності Законом № 2352-ІХ, частини перша та друга статті 233 КЗпП України діють у новій редакції. Аналізуючи положення цієї статті у часових межах існування її юридичних норм (як у редакції, чинній до 19 липня 2022 року, так і в чинній редакції) у зіставленні з нормами пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, згідно з якими під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, та з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в ухвалі від 29 листопада 2023 року в справі № 990/233/23 (обставини якої є аналогічними до обставин справи № 990/242/23), необхідно зазначити таке:

норми частини п`ятої статті 122 КАС України є загальними нормами для правовідносин з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, відносно норм іншого закону, які встановлюють інший строк звернення до суду у спорах, що виникають з цих правовідносин (публічної служби);

стаття 122 КАС України, зокрема частина п`ята цієї статті, не містить норм, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебували (перебувають) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці;

строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення заробітної плати визначений у статті 233 КЗпП України, норми якої є для цих спірних правовідносин спеціальними відносно приписів частини п`ятої статті 122 КАС України;

з 19 липня 2022 року для звернення з таким позовом до адміністративного суду передбачено тримісячний строк (частина перша статті 233 КЗпП України), відлік якого для позовних вимог, що виникли до цієї дати, починається з 19 липня 2022 року (з дати набрання чинності Законом № 2352-ІХ);

відтак тримісячний строк для звернення з цим позовом до суду мав закінчитися 19 жовтня 2022 року, проте на підставі пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України був продовжений на строк дії карантину.

Карантин на всій території України був установлений Постановою Кабінету Міністрів України № 211 та безперервно і неодноразово продовжувався. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 651 карантин на всій території України припинив дію 30 червня 2023 року.

У пункті 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України йдеться саме про продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії карантину. Тобто якщо під час дії карантину виникли підстави для звернення до суду, то строк на таке звернення не обмежувався загальними строками статті 233 КЗпП України, а продовжувався до завершення карантину.

Відповідно, оскільки карантин завершився 30 червня 2023 року, тримісячний строк звернення до суду (який був зупинений карантином) почав свій перебіг та закінчився 30 вересня 2023 року.

Позивач із цим позовом звернувся до суду 10.07.2026, тобто через три роки після того, як Уряд припинив дію карантину на всій території України, та значно пізніше закінчення продовженого строку (30.09.2023).

Вказана позиція суду узгоджується із практикою Верховного Суду, зокрема ухвалою від 07.12.2023 у справі № 990/242/23, рішенням від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, а також постановою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23.

Таким чином, суд не приймає доводів позивача, викладених у заяві про поновлення строку звернення до суду, оскільки у ній не зазначено об`єктивних та непереборних обставин, які заважали позивачу своєчасно звернутися до суду в період після завершення карантину.

Крім того, правовий висновок про необхідність застосування тримісячного строку для звернення колишнього працівника до суду викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц та від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19. Аналогічного принципу Верховний Суд України дотримувався у постановах від 26 грудня 2011 року у справі № 6-77цс11, від 24 червня 2015 року у справі № 6-116цс15, від 06 квітня 2016 року у справі № 6-409цс16, від 11 жовтня 2017 року у справі № 311/136/16, від 08 листопада 2017 року у справі № 202/4914/16-ц.

У постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 306/2708/23 Велика Палата Верховного Суду також підтвердила обов`язковість дотримання тримісячного строку для звернення до суду у спорах про стягнення належних працівникові сум при звільненні.

Варто зауважити, що така правова позиція не суперечить висновку Конституційного Суду України у Рішенні № 1-р/2025 від 11 грудня 2025 року, яким частину першу статті 233 КЗпП України визнано неконституційною в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших виплат під час дії трудового договору.

Конституційний Суд України виходив з того, що обмеження строком звернення діючого працівника ставить його у невигідне та менш захищене становище порівняно з роботодавцем, звужує конституційні гарантії та право на отримання винагороди за працю в період дії трудових відносин.

Водночас у зазначеному Рішенні Конституційний Суд України чітко розмежував дві правові ситуації:

тримісячний строк для звернення звільненого працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних виплат;

тримісячний строк для звернення працівника під час дії трудових відносин до суду.

Неконституційними визнано норми лише в частині обмеження строку для осіб, які продовжують працювати.

У випадку, який склався у цій справі, позивач 20.03.2023 припинив трудову діяльність (службу) у відповідача, тобто набув статусу звільненої особи. При звільненні він мав отримати остаточний розрахунок та всі відомості про нараховані суми.

Визначення моменту звільнення як початку перебігу строку звернення до суду повністю відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та принципу юридичної визначеності. Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.01.2026 у справі № 200/8730/24.

Крім цього, суд зазначає, що отримання позивачем довідки про доходи вже після звільнення не змінює момент, коли він повинен був дізнатися про порушення своїх прав. Отримання довідки свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо збору доказів, і ця подія не перериває та не зупиняє перебіг строку звернення до суду.

Згідно із частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами пропуску процесуальних строків визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, що об`єктивно унеможливили своєчасне звернення до суду.

Дотримання строків звернення до суду є важливою умовою дисциплінування учасників публічно-правових відносин. Обмеження строку звернення не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011), а слугує меті досягнення юридичної визначеності.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, зокрема у вигляді процесуальних строків (рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду (постанова Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі № 807/235/16).

Оскільки позивачем не наведено жодних об`єктивно непереборних та підтверджених належними доказами обставин, які б перешкоджали звернутися з позовом у період з 30.06.2023 по 10.07.2026, суд визнає вказані у заяві підстави пропуску строку неповажними.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на викладене, позивачу необхідно надати до суду клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якому вказати інші (відмінні від раніше заявлених) поважні причини пропуску строку та надати відповідні докази на їх підтвердження.

Крім цього, згідно частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" N 3674-VI від 08.07.2011.

Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору (частина 8 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Частина 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" N 2011-XII від 20.12.91 визначає складові грошового забезпечення. Так, вказаною нормою передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить, зокрема зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення.

Суддя зазначає, що компенсація втрати частини доходів не є складовою заробітної плати, тому посилання позивача на звільнення його від сплати судового збору за вказану позовну вимогу на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" є необґрунтованими.

Таким чином, за позовну вимогу про стягнення компенсації втрати частини доходів судовий збір підлягає сплаті на загальних підставах.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору на сьогодні визначено Законом України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року N 3674-VI (із наступними змінами і доповненнями).

Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Згідно частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 грн.

Частиною другою статті 4 Закону N 3674 встановлені ставки судового збору, зокрема, за подання позову до адміністративного суду.

Так, за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлена ставка судового збору, яка становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, позивачу належить сплатити судовий збір в сумі 1064,96 грн (3328 грн х 0,4 х 0,8).

Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.

Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням вагомих і переконливих аргументів, які б свідчили про наявність обставин об`єктивного і непереборного характеру, що створили суттєві перешкоди у реалізації позивачем належного йому права на звернення до адміністративного суду упродовж строку, встановленого для цього законодавством, або ж взагалі унеможливили своєчасну реалізацію позивачем такого права з підтверджуючими доказами;

- оригіналу документа про сплату 1064,96 грн судового збору за другу вимогу немайнового характеру.

Інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі Судова влада України за інтернет-адресою http://adm.ko.court. gov.ua/sud1070//tax, а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.

Зважаючи на надану законодавцем до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС технічну можливість розглядати (формувати та зберігати) справи в паперовій, електронній чи змішаній формі, суддя вважає за доцільне дану справу розглядати у змішаній формі (електронній формі).

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Встановити позивачеві п`ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою шляхом завантаження відповідних матеріалів в електронному вигляді до Електронного суду до цієї справи.

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Панченко Н.Д.