Рішення № 138304262, 09.07.2026, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/365/26

Провадження № 2/674/572/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Шафікової Ю.Е.,

за участю секретаря Проценко Л.В.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки ОСОБА_2 ,

представника третьої особи ОСОБА_3 адвоката Наталюка Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новодунаєвецької селищної ради, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дунаєвецького районного суду Хмельницької області з позовом, в якому просить визнати за нею порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право приватної власності на житловий будинок позначений в технічному паспорті літерою «А-1», загальною площею 39,9 кв.м., житловою площею 36,5 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами: літня кухня-літера «Д», загальною площею 30 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_5 . Згідно ч.1 ст. 1221ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. На час смерті ОСОБА_5 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Спадщина, що відкрилась після її смерті складається із житлового будинку, позначеного в технічному паспорті літерою «А-1», загальною площею 39,-9 кв.м., житловою площею 36,5 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами: літня кухня-літера «Д», загальною площею 30 кв.м., що знаходяться за вищевказаною адресою.

За життя спадкодавець ОСОБА_5 залишила заповіт від 05.10.1987 року, що зареєстрований в реєстрі за № 29 виконавчим комітетом Томашівської сільської Ради Дунаєвецького району Хмельницької області, згідно з яким все своє майно заповіла дочкам - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Але, ОСОБА_3 як спадкоємця по заповіту не прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_5 .. Вказана обставина підтверджується рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 25.11.2024 року по справі № 6764/1020/24, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

ОСОБА_4 також не прийняла спадщину, так як рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 08 вересня 2025 року, справа № 674/560/25 , в позові ОСОБА_4 щодо встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини ОСОБА_4 разом зі спадкодавцем по заповіту ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовлено.

Отже, спадкоємицею, яка прийняла спадщину є позивачка ОСОБА_1 - онука померлої, оскільки була зареєстрована по місцю проживання спадкодавця на день її смерті.

Позивачка звернулась до нотаріуса про видачу свідоцтва на будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , однак нотаріусом було відмовлено у зв`язку з відсутністю документів, які посвідчують право власності померлої на таке майно.

Навівши доводи щодо належності вказаного спадкового майна спадкодавцю, позивачка просить задовольнити позов.

Згідно з ухвалою судді від 02 березня 2026 року відкрито провадження у справі за даним позовом та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив.

Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 21 квітня 2026 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Мутас В.В. в судовому засіданні позовну заяву підтримали повністю та просили задовольнити з підстав викладених у ній.

Представник відповідача Новодунаєвецької селищної ради в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просять справу слухати за відсутності свого представника. Позов визнають повністю.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, але її представник ОСОБА_6 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, вказавши на відсутність доказів позовної заяви на підтвердження суспільної групи спірного майна, зокрема, щодо того чи не є вищевказаний будинок колгоспним двором. За таких обставин, відсутні підстави для визнання за позивачкою право власності на цей будинок в порядку спадкування.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності. Позовні вимоги позовної заяви підтримує в повному обсязі.

Суд,дослідивши матеріали справи, заслухавши позивачку та її представника, представника третьої особи ОСОБА_3 , оцінивши наявні в ній докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, вважає, що поданий позов слід задовольнити з огляду на наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Родинні відносини позивачки з померлою ОСОБА_5 як онуки та баби підтверджуються, наступними документами.

Мати заявниці ОСОБА_7 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками записані: ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00044586525 вбачається, що 20 квітня 1979 року зареєстровано шлюб ОСОБА_9 з ОСОБА_7 , номер актового запису 11, в якому дружина змінила прізвище на « ОСОБА_10 ».

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_11 , у графі батько вказано ОСОБА_9 , а у графі мати вказано ОСОБА_4 .

Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 13 червня 2007 року розірвано.

Відповідно до свідоцтва про друження серії НОМЕР_5 ОСОБА_11 уклала шлюб з ОСОБА_12 , в якому змінила прізвище на ОСОБА_13 .

За життя померла баба позивачки ОСОБА_5 залишила заповіт від 05.10.1987 року, за змістом якого заповіла своє майно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою зі Спадкового реєстру від 06.03.2026 та копією заповіту.

Після її смерті залишилось спадкове майно, а саме: житловий будинок з господарським будівлями та спорудами, який знаходиться АДРЕСА_1 .

Зі інформацією нотаріуса Бугерко Н.А. №129/01-16 спадкова справа до майна померлої ОСОБА_5 не заводилась, що також підтверджується Інформаційною довідкою зі спадкового реєстру від 06.03.2026.

Як вбачається зі змісту постанови нотаріуса Бугерко Н.А. про відмову у вчиненні нотаріальної дії №20/02-31 від 16 січня 2026 року позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку відсутню правовстановлюючого документу на це майно.

Матеріалами справи підтверджується, що акт про завершення будівництва житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 не складався, свідоцтво про право власності на домоволодіння Дунаєвецькою районною (міською) радою на прізвище ОСОБА_5 не видавалось (довідка Інвентарбюро від 24.02.2025 №100).

Згідно виписки з погосподарської книги №9 за 1991-1995 роки, виданої старостою Томашівського старостинського округу вбачається, що за померлою ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахується домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Головою двору на той час була ОСОБА_5 , проживала одиноко. Проте, як з`ясовано судом, право власності на означене нерухоме майно не зареєстроване.

За змістом довідки виданої старостою Томашівського старостинського округу від 10.04.2024 №6/172, разом з ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 на день її смерті були зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 -онука, ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_6 - правнук, ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_7 -правнук.

Також, за рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 25.11.2024 у справі №674/1020/24 ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позову про надання додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 ..

Крім того, згідно з рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 08.09.2025 у справі №674/560/25 ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні позову про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини.

Отже, спадкоємиці за заповітом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спадщину не прийняли, спадкоємицею п`ятої черги за законом ОСОБА_5 є позивачка ОСОБА_1 , спадщину прийняла, оскільки на день смерті була зареєстрована за однією адресою зі спадкодавицею.

На час розгляду справи позивачка виготовила на свої ім`я технічний паспорт на житловий будинок . Рік забудови 1966 рік. Згідно звіту про оцінку майна вартість житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями становить 67 950 гривень.

Неможливість оформити спадкові права в позасудовому порядку, у зв`язку з відсутність правовстановлюючого документа стала підставою для звернення позивачки до суду з даним позовом.

Вирішуючи обґрунтованість доводів позивачки, наведених нею на підтвердження позовних вимог, при застосуванні норм права судом враховується наступне.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який набрав чинності 03 серпня 2004 року, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Статтею 392 ЦК України закріплено право власника майна пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Так, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду (листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013).

Відповідно до положень ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинним нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966, об`єктами реєстрації є будинки та домоволодіння з окремим порядковим номером по вулиці, провулку, площі.

У період чинності вказаної Інструкції державна реєстрація нерухомого майна не проводилась в сільській місцевості. Право власності на нерухоме майно, що знаходиться в сільській місцевості, може бути підтверджено довідкою виконавчого комітету відповідної місцевої ради.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції УРСР від 31.10.1975 № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися у тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, отже записи у погосподарських книгах можуть визнаватися в якості актів органів влади, що підтверджують право приватної власності.

Крім того, відповідно до другого абзацу пункту 3.1 розділу ІІІ Порядку, затвердженого Наказом від 19.03.2013 №95 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992 індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 (далі - Інструкція № 127), не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року.

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, громадські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року), не подається виходячи з положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Отже, індивідуальні житлові будинки, збудовані в період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію. Єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатами його технічної інвентаризації.

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 05 червня 2024 року в справі № 678/1418/17 та від 14 серпня 2024 року в справі № 201/12325/20.

В матеріалах справи міститься копія технічного паспорта на будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Рік побудови будинку 1966. Тобто, означений будинок існує як об`єкт цивільних прав, побудований у встановленому законом порядку, що не потребує додаткового підтвердження.

В свою чергу, право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна (ч. 2 ст. 1299 ЦК України).

Право власності на нерухоме майно може бути оформлене на ім`я особи, яка померла, у разі наявності документів, які б підтвердили право власності на майно цієї особи. У випадку відсутності таких документів порушене питання вирішується у судовому порядку.

Відмова нотаріуса не припиняє права спадкоємця на отримання спадщини, а його право в такому випадку підлягає судовому захисту.

Те, що житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 дійсно належав померлій ОСОБА_5 , підтверджується випискою з погосподарської книги.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Відповідно до ст.1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно із ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини ( ч.1 ст.1220, ч.1 ст.1270 ЦК України).

Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Нормами ст.1265 ЦК України передбачено, що у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Нормами ст.1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.392 ЦК України в разi вiдсутностi документів на право власності, власник може вимагати визнання права власності в судовому порядку.

В пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи усе вищезазначене, позивачка є єдиною спадкоємицею п`ятої черги за законом, яка фактично прийняла спадщину після смерті своєї баби, оскільки була зареєстрована з нею на день смерті, отже суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд відхиляє твердження представника третьої особи, що суду не надано доказів на підтвердження позовних вимог, зокрема, відомостей про суспільну групу спірного будинку, який може бути колгоспним двором, що впливає на вирішення спору по суті, з огляду на наступне.

Так, згідно з частиною першою статті 120 ЦК УРСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до усталеної судової практики спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за правовими нормами, які регулювали питання права власності цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, які втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в навчальному закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору.

В матеріалах справи наявна виписка Новодунаєвецької селищної ради від 20.02.2026 з погосподарської книги за 1991-1995 роки, з якої вбачається, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_8 є головною двору, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , проживала одиноко, інших зареєстрованих осіб не було. Тобто, незалежно від суспільної групи спірного будинку, станом на 15.04.1991 року спадкодавиця ОСОБА_5 проживала одиноко, отже відсутні підстави вважати про наявність права на частку в будинку у інших осіб як членів колгоспного двору.

Доказів зворотнього представником третьої особи суду не надано, представник заперечуючи проти позову поклався на припущення, кожна особа зобов`язана подати на підтвердження своїх вимог або заперечень відповідні докази. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідач позов визнав повністю, що також враховується судом при прийнятті рішення у справі.

При подачі до суду позову про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування позивачкою ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Відповідно до вимог частини першоїстатті 142 ЦПК Україниу разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи наведене вище, визнання відповідачем Новодунаєвецькою селищною радою позову до початку розгляду справи по суті, суд вважає, що позивачці ОСОБА_1 із державного бюджету підлягає поверненню 50 відсотків сплаченого нею судового збору в розмірі 665,60 грн.

Така ж сума судового збору в розмірі 665,60 грн. підлягає стягненню з відповідача Новодунаєвецької селищної ради на користь позивачки ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 293, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право приватної власності на житловий будинок позначений в технічному паспорті літерою «А-1», загальною площею 39,9 кв.м., житловою площею 36,5 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами: літня кухня-літера «Д», загальною площею 30 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Повернути ОСОБА_1 , проживаючій за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , із державного бюджету 50 відсотків судового збору в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 (шістдесят) коп. сплаченого нею згідно транзакції:22-5336487 від 25 лютого 2026 року на р/р UA428999980313171206000022655, ЄДРПОУ:37971775, банк отримувача: ГУК у Хмельницькій області.

Стягнути з Новодунаєвецької селищної ради на користь ОСОБА_1 , понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 (шістдесят) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ;

відповідач - Новодунаєвецька селищна рада, місце знаходження: Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район селище Дунаївці вул. Чорновола,19, ЄДРПОУ 04406414;

третя особа - ОСОБА_3 , місце проживання АДРЕСА_3 ;

третя особа - ОСОБА_4 , місце проживання АДРЕСА_4 .

Повне рішення складено 09 липня 2026 року.

Суддя Ю. Е. Шафікова