Постанова № 138304256, 16.07.2026, Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/474/26

Провадження № 3/670/98/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року селище Віньківці

Суддя Віньковецького районного суду Хмельницької області Голуб О.Є., розглянувши матеріали, які надійшли із сектору поліцейської діяльності № 1 відділення поліції № 3 Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, непрацюючої, неодруженої, має на утриманні трьох малолітніх дітей, жительки АДРЕСА_1 , за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Опис обставин, установлених під час розгляду справи.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 26.06.2026 серії ВАД 275756, ОСОБА_1 ухилилася від виконання передбачених статтею 150 Сімейного кодексу України обов`язків щодо виховання свого сина малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого малолітній ОСОБА_2 26.06.2026 біля 16 год 56 хв здійснив із власного мобільного телефону завідомо неправдивий виклик поліції, а саме зателефонував на лінію 102 та повідомив про крадіжку мобільного телефону, хоча цього факту насправді не було.

Дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 органом поліції кваліфіковано за ч. 1 ст. 184 КУпАП, як ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Права та обов`язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП ОСОБА_1 роз`яснені при складанні протоколу.

Пояснення учасників справи.

В судовому засіданні ОСОБА_1 надала пояснення та підтвердила обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Вину в інкримінованому їй адміністративному правопорушенні за ч. 1 ст. 184 КУпАП визнала. Просила суворо не карати, оскільки вона самостійно виховує трьох дітей, не працює, здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Суддя, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин цієї справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов таких висновків.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суддя з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Диспозицією ст. 184 КУпАП передбачено, що ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей передбачає адміністративну відповідальність.

Об`єктом вказаного вище правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які, зокрема, регламентуються законодавством, а суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

При цьому, ухилення від виконання батьківських обов`язків може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання малолітніх та неповнолітніх дітей.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, проявляється у невиконанні батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т.ч., незабезпечення відвідування ними школи, контролю за проведенням дозвілля); незабезпечення дитині безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов тощо.

Обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини закріплений у ст. 150 СК України. До кола обов`язків батьків входить, зокрема турбота про здоров`я, фізичний, психічний і моральний розвиток дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, що у свою чергу вимагає, щоб: «докладалися всі можливі зусилля до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки, або у відповідних випадках законні опікуни, несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування».

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Статтею 35 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.

Водночас суддя зауважує, що під невиконанням обов`язків по вихованню дітей слід розуміти різні форми бездіяльності, внаслідок чого відсутня належна турбота про виховання та освіту неповнолітніх. Виховання складається з різного роду дій батьків, одним з елементів якого є нагляд за поведінкою дитини. А тому легковажне чи байдуже відношення батьків чи осіб, що їх замінюють, до поведінки дитини, відсутність належного нагляду за поведінкою і її відповідності нормам життя суспільства нерідко ведуть до вчинення дітьми різного роду правопорушень та необдуманих вчинків.

З огляду на наведене, вчинення малолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 наведених вище дій, а саме неправдивого виклику поліції за фактом крадіжки мобільного телефона, хоча насправді такого не було, в результаті чого працівниками поліції було здійснено відпрацювання хибного виклику, що на переконання судді є наслідком перебування дитини без належного контролю матері дитини ОСОБА_1 , не здійснення нею належного виховання та роз`яснення дитині наслідків вчинення певних вчинків та відповідної відповідальності за них.

Розглянувши матеріали справи, суддя дійшов висновку про те, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП, а її вина підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення від 26.06.2026 серії ВАД №275756; рапортом поліцейського від 26.06.2026; копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 ; скріншотами журналу викликів з мобільного телефону; особистими поясненнями ОСОБА_1 , наданими в судовому засіданні, з яких вбачається, що вину у вчиненому правопорушенні вона визнає повністю, розкаюється, просить суворо не карати.

Протокол про адміністративне правопорушення складений відповідно до ст. 255 КУпАП уповноваженою на те особою, відповідає вимогам ст.256 КУпАП.

Порушень вимог ст. 256 КУпАП судом не встановлено, а відомості, які б піддавали сумніву достовірність зазначених у протоколі даних про обставини вчинення правопорушення, у справі відсутні.

Доказів неправомірної поведінки працівників поліції та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та інших матеріалах про адміністративне правопорушення, суду не надано.

Проаналізовані документи, які відповідно до ст. 251 КУпАП, є доказами в справі про адміністративне правопорушення і доводять вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення і її винуватість.

За таких обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суддя вважає, що відсутні обґрунтовані сумніви у винні ОСОБА_1 .

Таким чином, аналізуючи наведені докази, суддя дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Накладення адміністративного стягнення.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до ст. 35 КУпАП під час судового розгляду не встановлено.

Обставиною, що пом`якшує відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до ст. 34 КУпАП суддя визнає щире каяття.

Також суддя враховує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, зокрема, що на її утриманні перебувають троє малолітніх дітей, оскільки вона неодружена та самостійно проживає з дітьми, при цьому тимчасово не працює здійснюючи догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Враховуючи наведе вище, суддя дійшов висновку, що на особу, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 необхідно накласти адміністративне стягнення у виді попередження.

Судові витрати.

Згідно ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку накладено стягнення.

Обставин, що давали б підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, не встановлено.

Тому, відповідно до п.5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму, що становить 665,60 грн.

Керуючись ст. 7, 40-1, 184, 283, 284 КУпАП, ст. 150 СК України, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 4, 15 Закону України «Про виконавче провадження», суддя

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді попередження.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

Реквізити для зарахування судового збору: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, номер рахунку (IBAN): UA908999980313111256000026001, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Стягувач: Державна судова адміністрація України, адреса місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, ідентифікаційний код юридичної особи 26255795.

Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду через Віньковецький районний суд Хмельницької області.

Постанова у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з наступного дня після набрання постановою законної сили.

Суддя О.Є. Голуб