Рішення № 138303855, 17.07.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 592/4065/26

Провадження № 2/591/1463/26

РІШЕННЯ

Іменем України

17 липня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі головуючого судді Зері Ю.О., за участю секретаря судового засідання Горб А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Айкон Дебт Коллекшн», вул. Саперне Поле, буд. 12, код ЄДРПОУ 44002941, в особі представника Пархомчука Сергія Валерійовича до ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

13.03.2026 позивач звернувся до Ковпаківського районного суду м.Суми з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором №391123 від 30.09.2019 в розмірі 92246,40 грн .

В обґрунтування позову позивач зазначив, 30.09.2019 між ТОВ «ФК «Джобер» та відповідачкою укладений кредитний договір позики №391123. 30.11.2023 між ТОВ «ФК «Джобер» та позивачем укладений договір №1-30/11/2023 відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачу за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі право вимоги за кредитним договором №391123, укладеними з відповідачкою. Оскільки відповідачка взятих на себе зобов`язань щодо повернення коштів не виконала, позивач як новий кредитор був змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав з даним позовом.

19.03.2026 ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми справу передано за підсудністю до Зарічного районного суду м. Суми.

13.04.2026 до Зарічного районного суду м. Суми за підсудністю надійшла вказана позовна заява.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2026 матеріали справи передані на розгляд судді Зері Ю.О.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 17.04.2026 відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін, розгляд справи по суті призначено на 17.07.2026.

18.05.2026 представник відповідачки подав відзив на позовну заяву, проти позову заперечує, оскільки позивачем не доведено факту перерахування кредитних коштів за спірним договором саме відповідачці, а також факту користування нею кредитними коштами. Крім того відповідачкою була подана до правоохоронних органів заява про вчинення відносно неї шахрайських дій.

Представник позивача 15.05.2026 подав до суду відповідь на відзив, наполягає на задоволенні позову, зазначає, що наявними у справі доказами підтверджується факт перерахування відповідачці кредитних коштів у сумі 3600,00 грн.

Також 02.07.2026 до суду від представника позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи.

У поданих документах представник позивача просив суд розглядати справу за його відсутності.

Відповідачка та її представник у судове засідання не прибули, 17.07.2026 до суду від представника відповідачки надійшла заява, у якій він просив проводити судове засідання без участі сторони відповідачки, позицію, викладену у відзиві, підтримав.

Неявка сторін, належним чином повідомлених про дачу і місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.

У відповідності до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні у справі докази, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Як вбачається з позову, 30.09.2019 між ТОВ «ФК «Джобер» та відповідачкою укладений кредитний договір № 391123, за умовами якого ТОВ «ФК «Джобер» зобов`язалось надати відповідачці кредит на умовах терміновості, повернення та платності, а відповідачка зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Відповідно до умов пунктів 1.2 1.4 договору загальний розмір кредиту становить 3600,00 грн. Строк, на який надається кредит, складає 29 календарних днів з моменту підписання цього договору та перерахування коштів позичальнику, а саме: з 30.09.2019 по 28.10.2019. Процентна ставка за кредитом становить 1,90% від суми кредиту в день.

За умовами пунктів 2.1, 2.2 кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на рахунок банківської платіжної картки позичальника протягом трьох банківських днів з дати підписання договору. Датою надання кредиту вважається день списання грошових коштів з поточного рахунку кредитодавця на рахунок банківської платіжної картки позичальника. З моменту списання грошових коштів у розмірі наданого кредиту на користь позичальника за вказаними ним реквізитами сторони підтверджують, що кредитодавець виконав свої обов`язки за договором.

На підтвердження факту отримання відповідачкою коштів у кредит поданий лише лист-відповідь ТОВ «Платежі онлайн», наданий адвокату Пархомчуку С.В., до якого додано певну таблицю про проведення операцій з перерахування коштів.

При цьому з поданої таблиці неможливо встановити, що будь-які кредитні кошти були перераховані саме на банківську карту відповідачки.

Також матеріали справи не містять доказів того, що відповідачка взагалі на виконання умова кредитного договору надавала ТОВ «ФК «Джобер» реквізити своєї банківської картки для подальшого перерахування на неї суми кредиту.

30.11.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Джобер» та ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» укладений договір № 1-30/11/2023 відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачеві за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі право вимоги за кредитним договором № 391123 укладеними з відповідачкою. Відповідно до Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» набуло права грошової вимоги до відповідачки за договором позики №391123 на загальну суму 92246,40 грн.

Як зазначає позивач, станом на момент звернення позивача з позовною заявою до суду відповідачка так і не сплатила суму заборгованості за кредитним договором, яка виникла через невиконання нею договірних зобов`язань.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Тобто договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх його істотних умов у належній формі. При цьому момент укладення може бути різним залежно від типу договору: для консенсуальних договорів момент досягнення згоди, для реальних момент передачі майна чи вчинення дії, а для договорів, що потребують нотаріального посвідчення чи державної реєстрації момент їх вчинення.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 частини першої електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до положень статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Однак як встановлено судом у ході розгляду справи, позивачем не надано жодного належного і допустимого доказу, який би міг підтвердити факт передання відповідачці коштів за кредитним договором №391123.

Також відповідних клопотань про витребування доказів від позивача не надходило.

Відтак враховуючи, що згідно з умовами цивільного законодавства України та відповідно до умов кредитного договору від 30.09.2019 датою надання кредиту є дата списання кредитних коштів з рахунку кредитодавця на рахунок платіжної банківської картки позичальника, однак відповідних доказів того, що відповідачка будь-яким чином повідомляла кредитодавцю реквізити належної їй банківської картки, матеріали справи не містять, відсутні підстави вважати, що спірний кредитний договір є укладеним. Більш того, відповідачка заперечувала сам факт укладення договору та перерахування їй кредиту, повідомляла, що за наслідком вчинення відносно неї шахрайських дій вона зверталась до правоохоронних органів, однак з огляду на такі заперечення відповідачки, позивач клопотань про витребування доказів, які б могли підтвердити позовні вимоги, до суду не подавав.

При цьому слід зазначити, що доказами, які можуть підтверджувати наявність кредитної заборгованості боржника перед банком та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. При цьому первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

Вказаний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18.

Проте у матеріалах даної справи відсутні виписки з карткового рахунку відповідачки, а також будь-які інші докази, на підставі яких суд мав би можливість встановити факт перерахування відповідачці на вказаний нею рахунок кредитних коштів, факти витрачання та повернення кредитних коштів.

Наявність одного лише листа відповіді, наданого на запит адвоката, без зазначення конкретної інформації стосовно відповідачки як отримувача кредитних коштів, не є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки наявна у ньому таблиця не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити розмір заборгованості та правильність її визначення.

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

В силу зазначеного вище саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення кредитного договору та прострочення позичальником зобов`язання, факт переходу до позивача права грошової вимоги до відповідачки, а на відповідачку - обов`язок довести належне виконання договірних зобов`язань чи спростувати розмір існуючої заборгованості у разі заперечення проти вимог позивача, або ж право визнати позовні вимоги повністю чи частково.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Так у ході розгляду справи встановлено, що на підтвердження факту перерахування коштів за кредитним договором №391123 позивачем наданий лише лист-відповідь ТОВ «Платежі онлайн» без зазначення ідентифікуючих ознак відповідачки як отримувача кредитних коштів за спірним кредитним договором.

Однак на переконання суду наявність самого лише такого листа, за умови відсутності інших доказів, які б могли підтвердити факт отримання коштів відповідачкою (платіжні доручення, меморіальні ордери, банківські виписки) та незаявленням позивачем клопотання про витребування доказів у разі неможливості подати докази самостійно, не є підставою для задоволення позовних вимог.

Відтак за результатом розгляду справи суд дійшов висновку про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що заборгованість відповідачки дійсно має місце та що вона виникла саме внаслідок порушення нею умов договору, укладеного з ТОВ «ФК «Джобер».

За таких підстав суд доходить висновку, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає. З огляду на це суд не розглядає питання правомірності набуття позивачем права вимоги до відповідачки за спірним договором.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог відповідно до положень статті 141 ЦПК України суд залишає за позивачем понесені ним судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 12, 76, 81, 141, 247, 265, 268, 273, 274, 279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Айкон Дебт Коллекшн», вул. Саперне Поле, буд. 12, код ЄДРПОУ 44002941.

Відповідачка: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Суддя Ю. О. Зеря