Ухвала суду № 138303705, 16.07.2026, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер:448/1143/26

Провадження № 1-кп/448/184/26

У Х В А Л А

про продовження строку тримання під вартою

(повний текст)

16.07.2026 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5

та захисників адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні залу суду в м.Мостиська у режимі відеоконференції кримінальне провадження №22025140000000189 від 27 червня 2025 року про обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.3 ст.305, ч.3 ст.27 ч.3 ст.307 КК України та за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.3 ст.305, ч.2 ст.27 ч.3 ст.307 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Мостиського районного суду Львівської області перебуває на розгляді вищевказане кримінальне провадження про обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.3 ст.305, ч.3 ст.27 ч.3 ст.307 КК України та за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.3 ст.305, ч.2 ст.27 ч.3 ст.307 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 на 60 днів, без визначення розміру застави, мотивуючи своє клопотання характеризуючими даними на обвинуваченого, мірою покарання, яка може бути призначена останньому у випадку визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень. Вважає, що оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії особливо тяжких та за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 10 років, може переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь які речі чи документи, які мають значення для справи, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тобто представляє загрозу для суспільства, приходить до висновку, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для забезпечення обвинуваченому ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігти вказаним ризикам, а тому просить продовжити строк тримання під вартою на 60 днів, без визначення розміру застави.

В свою чергу від захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_7 надійшло письмове клопотання про зміну запобіжного заходу, - на тримання під вартою, з визначенням розміру застави, стосовно підзахисного ОСОБА_5 . Клопотання обгрунтовує тм, що тривалий час ОСОБА_5 перебуває під вартою (з 22.12.2025 року); ризики, вказані стороною обвинувачення у клопотанні про продовження запобіжного заходу втратили свою актуальність; кримінальне провадження знаходиться на розгляді в суді; всі свідки допитані; експертизи проведені, тощо.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 без визначення розміру застави. Просив продовжити дію обраного запобіжного заходу обвинуваченому за наявності ризиків, що ним були наведені у клопотанні. Щодо клопотання сторони захисту, то зазначив, що дійсно обвинувачений ОСОБА_5 був лише виконавцем злочину, а тому вважає за можливе судом вирішити питання про все таки визначенння розміру застави, так як щодо іншого обвинуваченого, який був організатором злочину, був згідно ухвали Львівського апеляційного суду змінений запобіжний захід та визначено заставу.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 , не заперечили щодо продовження запобіжного заходу тримання під вартою, однак просили при продовженні такого запоюбіжного заходу визначити заставу. При цьому покликались на те, що обвинувачений вже тривалий час перебуває під вартою (понад 7 місяців), має незадовільний стан здоров`я, тощо.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник-адвокат ОСОБА_6 , висловили думку про те, що обвинуваченому ОСОБА_5 слід визначити заставу у випадку продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Суд, розглянувши клопотання прокурора, клопотання зхахисника-адвоката ОСОБА_7 , заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали судового провадження, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У відповідності до ст.12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 26 КПК України визначено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Розділом II КПК України передбачено, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно статті 131 КПК України, віднесені запобіжні заходи.

Згідно із ч.1 ст.176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Як зазначено в ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У ч.2 ст.177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Суд відмовляє у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Отже, виходячи із вищевказаних положень чинного законодавства, звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням додаткових відомостей щодо продовження існування ризиків, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд зазначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Тобто ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. При чому ризик кримінального провадження як критерій застосування запобіжного заходу має прогностичний характер, спрямований на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.

Також суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року в справі «Гарькавий проти України» зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє до Франції» від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Відповідно до ст.5 п.«С» Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, допускається взяття особи під варту з метою запобігти цій особі зникнути після скоєння злочину.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, її зв`язки з суспільством.

Зазначені стандарти доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_5 .

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, 20.12.2025 року ОСОБА_5 повідомлено підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.305 та ч.3 ст.307 КК України. Того ж таки дня, в порядку ст.ст.208, 615 КПК України ОСОБА_5 було затримано за підозрою у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень.

Надалі, ухвалою Галицького районного суду Львівської області від 22.12.2025 року ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, - до 19.02.2026 року.

В подальшому, вищевказаний запобіжний захід слідчим суддею Галицького районного суду м.Львова обвинуваченому ОСОБА_5 неодноразово було продовжено, в тому числі до 02.08.2026 року.

Згідно ч.2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться захисником та обвинуваченим на його користь, проте в даному конкретному випадку приходить до переконання, що ці аргументи не переважають вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень по справі.

Зокрема при продовженні строку тримання під вартою суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.

Слід зазначити те, що на даний час підстави для збереження відповідного запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, не відпали.

Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, яке йому інкримінується кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і меті запобіжного заходу.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження відносно ОСОБА_5 , строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги позицію учасників судового провадження, зокрема думку прокурора ОСОБА_3 , суд вважає доцільним продовження раніше застосованого запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, відповідно до положень ст.ст.183, 194-197 КПК України, із урахуванням зазначених ухвалами слідчого судді ризиків і підстав застосування такого запобіжного заходу, які на теперішній час фактично не змінились і не відпали.

Вирішуючи клопотання прокурора щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, судом враховуються також вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини, згідно з якою обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Суд погоджується із думкою прокурора ОСОБА_3 в тій частині, що на даний час жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п.35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_5 винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України та гарантувати його належну процесуальну поведінку.

Разом з тим, на думку суду, сама по собі тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, без врахування їх у сукупності з іншими наявними обставинами, зокрема даними про особу обвинуваченого, не може бути безумовною підставою для не визначення такому розміру застави.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При цьому, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб виключити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, враховуючи ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, обставини вчинення таких, майновий, сімейний та стан здоров`я обвинуваченого (є особою з інвалідністю), інші обставини, передбачені ст.178 КПК України, суд вважає, що застава у межах, визначених п.3 ч.5 ст.182 КПК України, здатна забезпечити виконання обвинуваченим обов`язків, вказаних у ст.194 КПК України, у зв`язку із чим, суд вважає за необхідне визначити заставу - 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як обґрунтовану та достатню для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених ст.194 КПК України.

Крім того, виходячи з викладеного у клопотанні, суд вважає за належне на підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 у разі звільнення його з-під варти внаслідок внесення застави наступні обов`язки: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися із території Львівської та Івано-Франківської областей, на якій він проживає та перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утриматися від спілкування із свідками та іншим обвинуваченим ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Згідно з ч.7 ст.194 КПК України, зазначені обов`язки покладаються на обвинуваченого на строк не більше двох місяців.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України, підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що застосування інших більш м`яких видів запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов`язків, а тому необхідно продовжити строк тримання його під вартою строком на 60 днів, з визначення розміру застави - 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 499200 гривень.

Таким чином, клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , без визначення розміру застави, слід задовольнити частково, з наведених вище мотивів і підстав.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 132, 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 202, 205, 314-316, 369, 395, 615 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 пропродовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Державній установі «Львівська установа виконання покарань - 19» строком на 60 (шістдесят) днів до 13.09.2026 року включно.

Відповідно до ч.5 ст.182 КПК України визначити обвинуваченому ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 150 (сто п`ятдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 499200 (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч двісті) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок - Державна казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, IBAN: UA918201720355299001500000757, ЄДРПОУ: 26306742, одержувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Львівській області.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У випадку внесення вказаного розміру застави на відповідний рахунок обвинувачений ОСОБА_5 звільняється з-під варти в порядку визначеному ч.4 ст.202 КПК України.

З моменту звільнення ОСОБА_5 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до ст.194 КПК України наступні обов`язки:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із території Львівської та Івано-Франківської областей, на якій він проживає та перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утриматися від спілкування із свідками та іншим обвинуваченим ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 13 вересня 2026 року включно.

Строк дії даної ухвали встановити до 13.09.2026 року включно.

В задоволенні решти вимог клопотання відмовити.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Державної казначейської служби України, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Львівська установа виконання покарання №19».

Після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Львівська установа виконання покарань №19» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити усно і письмово Мостиський районний суд Львівської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід Держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_5 , прокурору ОСОБА_3 , а також направити начальнику Державної установи «Львівська установа виконання покарань № 19», - для виконання.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_3 .

На ухвалу суду в частині продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення,а особою, яка перебуває під вартою протягом п`яти днів з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Повний текст ухвали складено 17.07.2026 року.

Суддя ОСОБА_1