Рішення № 138303565, 09.07.2026, Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа №403/789/25 провадження № 2/403/238/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року с-ще Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Могиленко К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Устинівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області до ОСОБА_1 про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Устинівська селищна рада Кропивницького району Кіровоградської області звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про зобов`язання останнього усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,004 га, кадастровий номер: 3525855100:50:069:0004, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу встановлених на ній банківських модулів 15,94 кв.м та 17,38 кв.м..Позовна вимога обґрунтована тим, що зазначена вище земельна ділянка належить територіальній громаді в особі позивача на праві комунальної власності. На підставі договору оренди землі від 22 серпня 2017 року, укладеного між Устинівською селищною радою та ПАТ КБ «ПриватБанк», банк здійснював користування цією земельною ділянкою, однак право оренди було припинено на підставі угоди про припинення від 24 лютого 2021 року. В подальшому, 03 листопада 2020 року між АТ КБ «ПриватБанк», як продавцем, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу №13219959, за умовами якого продавець передав за актами приймання-передачі у власність покупцю два банківські модулі 15,94 кв.м та 17,38 кв.м, розміщені на земельній ділянці комунальної власності. При цьому жодних рішень про передачу відповідачу ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером: 3525855100:50:069:0004 в оренду позивачем не приймалось, договір оренди щодо цієї земельної ділянки між ними не укладався, паспорт прив`язки для встановлення тимчасової споруди (банківського модуля) на цій земельній ділянці відповідачу не видавався. За вказаних обставин, враховуючи не вжиття відповідачем заходів щодо самостійного переміщення банківських модулів, які є тимчасовими спорудами, із належної позивачу земельної ділянки, а також відсутність у нього правовстановлюючих документів на використання цієї земельної ділянки після припинення договору оренди землі з попереднім власником цих модулів, позивач прохав задоволити позов, оскільки внаслідок незаконного користування відповідачем земельною ділянкою Устинівська селищна рада позбавлена можливості укласти договір стосовно вказаної земельної ділянки та отримувати для місцевого бюджету орендну плату.

В судове засідання по розгляду справи по суті представник позивача не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в порядку, передбаченому ст.ст.128, 130 ЦПК України (а.с.56, 59). Згідно з поданою до суду заявою від 09 липня 2026 року прохав провести судове засідання по розгляду справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.62-63).

В судове засідання по розгляду справи по суті відповідача ОСОБА_2 не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений в порядку, передбаченому ст.128 ЦПК України (а.с.60-61), а тому вважається, що судовий виклик вручений йому належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Представника для участі у судовому засіданні не направив. Відзиву на позовну заяву разом з доданими до нього письмовими доказами на обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог відповідач по справі ОСОБА_1 у встановлений судом строк не подав. Заяв та клопотань, в порядку ст.ст.43, 84, 183 ЦПК України, в тому числі, про розгляд справи за його відсутності чи відкладення судового розгляду від відповідача по справі на дату проведення судового засідання також не надходило.

З огляду на неявку в судове засідання сторін, суд, відповідно до положень ч.1 ст.223 ЦПК України, приходить до висновку про можливість розгляду справи по суті в даному судовому засіданні без їх участі.

На виконання вимог п.п.2, 3 ч.3 ст.265 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд зазначає заяви та клопотання, що подавались під час судового розгляду справи, та процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 04 травня 2026 року позовна заява була прийнята до розгляду з відкриттям провадження у справі та визначенням здійснення її розгляду за правилами загального позовного провадження (а.с.33-34).

Ухвалою суду від 05 червня 2026 року на підставі п.3 ч.2 ст.200 ЦПК України закрито підготовче провадження у цивільній справі з призначенням судового засідання по розгляду справи по суті (а.с.51).

Безпосередньо дослідивши письмові докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Згідно з наявною в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна інформацією (довідка за №451027939 від 06 листопада 2025 року), власником земельної ділянки з цільовим призначенням: для розміщення та обслуговування будівлі кредитно-фінансової установи, площею 0,004 га, кадастровий номер: 3525855100:50:069:0004, яка розташована по АДРЕСА_1 , є територіальна громада в особі Устинівської селищної ради Кіровоградської області, державна реєстрація права власності якої була проведена 29 листопада 2017 року, номер відомостей про речове право: 23709260 (а.с.13).

На підставі рішення Устинівської селищної ради Кіровоградської області «Про надання земельної ділянки в оренду ПАТ КБ «Приватбанк» №346 від 26 квітня 2012 року та договору оренди землі від 22 серпня 2017 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та позивачем, 29 листопада 2017 року було зареєстроване право оренди ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначеної вище земельної ділянки строком на 10 років, номер запису про інше речове право: 23710046 (а.с.13).

В подальшому, право оренди земельної ділянки були припинено на підставі укладеної між Устинівською селищною радою та АТ КБ «ПриватБанк» угоди про припинення від 24 лютого 2021 року (а.с.13 зворот).

03 листопада 2020 року між АТ КБ «ПриватБанк», як продавцем, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу №13219959, відповідно до пунктів 1.1, 2.2 якого продавець передає у власність покупця банківські модулі (типу МАФ), розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з додатком №1 до договору, перехід права власності на які відбувається в момент передачі майна, що оформляється актом приймання-передачі (додаток №2 до цього договору) (а.с.7).

Відповідно до специфікації, яка є додатком №1 до договору купівлі-продажу №13219959 від 03 листопада 2020 року, предметом продажу були: банківський модуль площею 15,94 кв.м вартістю 18000 грн. 00 коп. та банківський модуль площею 17,38 кв.м вартістю 17000 грн. 00 коп.. Загальна вартість майна склала 35000 грн. 00 коп. (а.с.8).

Передача продавцем АТ КБ «ПриватБанк» та прийняття покупцем ОСОБА_1 зазначених в додатку №1 двох банківських модулів підтверджуються актом приймання-передачі №13219959 від 03 листопада 2020 року, актом приймання-передачі необоротних активів №13219959 від 03 листопада 2020 року та накладною №13219959 від 03 листопада 2020 року (а.с.8 зворот, 10, 11).

Сплата покупцем вартості вказаних банківських модулів у сумі 35000 грн. 00 коп. підтверджується квитанцією №0.0.1892740432.1 від 03 листопада 2020 року (а.с.12).

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 18 лютого 2019 року ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності відповідача, як фізичної особи-підприємця, проведена 06 травня 2022 року на підставі власного рішення, номер запису: 2004420060002000790 (а.с.22).

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 22 грудня 2025 року, постановленою у справі №912/3148/25, відмовлено у відкритті провадження за позовом Устинівської селищної ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 3525855100:50:069:0004 та роз`яснено, що спір підлягає розгляду місцевим загальним судом за правилами цивільного судочинства, оскільки відповідач припинив підприємницьку діяльність, а матеріали позову не містять відомостей про використання ним придбаних модулів у господарській діяльності (а.с.23-25).

Зі змісту ситуаційного плану із прив`язкою до твердих контурів вбачається, що належні відповідачу банківські модулі розміщені у АДРЕСА_1 , між будівлями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (а.с.9).

Згідно з інформацією, наданою відділом №2 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (вих.№1933/290-25 від 05.09.2025), відповідно до земельно-облікових даних відділу станом на 01 січня 2013 року та згідно Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю, право постійного користування землею та договорів оренди землі, відомостей про реєстрацію договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3525855100:50:069:0004 не виявлено. Одночасно роз`яснено, що з 01 січня 2013 року державна реєстрація речових прав здійснюється органами державної реєстрації прав (а.с.15).

Як вбачається з повідомлення відділу комунальної власності, містобудування та архітектури, житлово-комунального господарства, охорони навколишнього природного середовища та благоустрою Устинівської селищної ради від 28 серпня 2025 року №02-15/215, паспорт прив`язки для встановлення тимчасової споруди (банківського модуля) на земельній ділянці з кадастровим номером 3525855100:50:069:0004 ОСОБА_1 не видавався (а.с.16).

Листом Устинівської селищної ради від 06 серпня 2024 року №02-23/177 ОСОБА_1 було запропоновано протягом десяти календарних днів вжити заходів та прибрати належне йому майно - МАФ «ПриватБанк», розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 3525855100:50:069:0004 (а.с.17).

09 грудня 2025 року комісією, утвореною згідно з розпорядженням голови Устинівської селищної ради №11 від 23 січня 2025 року, проведено обстеження тимчасової споруди (конструкції), розміщеної по АДРЕСА_1 . За результатами обстеження встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 3525855100:50:069:0004 розміщена одноповерхова споруда, складена з двох суміжних (зблокованих) модулів, виготовлена з полегшених конструкцій без капітального заглибленого фундаменту. На фасаді споруди розміщена інформація про суб`єкт підприємницької діяльності «ПриватБанк». Зовнішні розміри споруди становлять 5,90 м х 6,10 м, орієнтовна площа - 36 кв.м, висота - 3,10 м. Комісією також зафіксоване розміщення тимчасової споруди без отримання паспорта прив`язки, незадовільний стан благоустрою прилеглої території та незадовільний естетичний стан тимчасової споруди через знос зовнішнього оздоблення (а.с.18).

Фактичне розташування на земельній ділянці двох суміжних банківських модулів із позначеннями АТ КБ «ПриватБанк», підтверджується долученими до позовної заяви фотокартками (а.с.19-21).

Відомості про зареєстроване за ОСОБА_1 право власності чи користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3525855100:50:069:0004 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні (а.с.13).

Виконуючи приписи ч.1 ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи оцінку аргументам, наведеним представником позивача щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право, за захистом якого позивач звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, зазначаючи норми права, які були застосовані судом та мотиви їх застосування, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Згідно з ч.1 ст.143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст.317 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.ч.1, 2 ст.319 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч.1 ст.78 Земельного кодексу України (далі по тексту рішення - ЗК України) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю (ч.1 ст.83 ЗК України).

Відповідно до п.«а» ч.1 ст.12 ЗК України до повноважень селищних рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності територіальних громад.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ч.1 ст.125 ЗК України).

Відповідно до ч.2, п.«б» ч.3 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, та запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Відповідно до абз.16 ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування чи за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

За змістом ч.2 ст.28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, та встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Пунктами 2.1, 2.17, 2.30 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21 жовтня 2011 року, передбачено, що підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди, строк дії якого визначається органом з питань містобудування та архітектури відповідної ради або районної державної адміністрації. Розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі №750/2431/17 зазначено, що самовільно розміщені тимчасові споруди, як це передбачено пунктом 2.30 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, підлягають демонтажу і мають бути прибрані особами, які їх самовільно розмістили.

Відповідно до ч.4 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення.

Зі встановлених судом обставин вбачається, що спірна споруда складається з двох суміжних банківських модулів, виготовлених із полегшених конструкцій без капітального заглибленого фундаменту, а тому за своїми ознаками є тимчасовою некапітальною спорудою, а не об`єктом нерухомого майна.

Отже, набуття відповідачем ОСОБА_1 у власність двох банківських модулів, як рухомого майна, не зумовило переходу до нього права власності чи користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Враховуючи, що предметом договору купівлі-продажу від 03 листопада 2020 року були саме два банківські модулі типу МАФ, тобто тимчасові споруди, а не будівля чи споруда, як самостійний об`єкт нерухомості, положення чинного законодавства щодо переходу до особи права на земельну ділянку у зв`язку з набуттям нею права власності на розташований на цій земельній ділянці об`єкт нерухомого майна до спірних правовідносин сторін не застосовуються.

Право оренди попереднього власника цих модулів - АТ КБ «ПриватБанк» було припинено 17 березня 2021 року.

Після цього рішення про передачу спірної земельної ділянки відповідачу ОСОБА_1 у власність або користування позивачем, як органом місцевого самоврядування, не приймалося; договір оренди землі з ним не укладався; державна реєстрація будь-якого речового права відповідача на земельну ділянку не проводилася; паспорт прив`язки для розміщення тимчасової споруди відповідачу не видавався.

Доказів протилежного відповідачем ОСОБА_1 суду надано не було.

Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідачем не подано суду доказів: набуття ним у встановленому законом порядку права власності чи права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3525855100:50:069:0004; оформлення паспорта прив`язки двох банківських модулів, як тимчасової споруди; отримання згоди позивача, як власника земельної ділянки на подальше розміщення модулів після припинення права оренди цієї земельної ділянки АТ КБ «ПриватБанк» або виконання вимоги селищної ради про звільнення земельної ділянки від розміщення на ній цих модулів.

У постанові Верховного Суду від 25 лютого 2026 року у справі №489/2132/23, предметом якої було усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта нерухомості, зазначено, що належним та ефективним способом захисту прав власника землі є вимога про усунення фактичної перешкоди, пред`явлена до власника розміщеного на земельній ділянці об`єкта. Загальний висновок щодо належного відповідача та необхідності обрання способу захисту, який безпосередньо усуває перешкоду у користуванні землею, є застосовним і до спірних правовідносин щодо демонтажу тимчасової некапітальної споруди.

У пункті 109 постанови від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що у кожному випадку, коли володіючий власник просить про усунення йому перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом демонтажу спорудженого на ній об`єкта нерухомості, суд має перевіряти правомірність втручання держави у права на повагу до житла та мирного володіння на цей об`єкт шляхом його демонтажу, а саме: наявність підстави для такого втручання у законодавстві, легітимність мети цього втручання (його відповідність цілям, визначеним у пункті 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) та абзаці другому статті 1 Першого протоколу до Конвенції) та пропорційність демонтажу відповідній меті (можливість досягнення останньої проведенням демонтажу за відсутності менш обтяжливих для відповідача способів захисту прав позивача). Залежно від результату такої перевірки суд вирішує питання про задоволення чи відмову у задоволенні позову. При цьому у разі його задоволення відшкодування особі вартості майна, що підлягає демонтажу, не є можливим за відсутності для цього юридичних підстав (зокрема, правомірності його спорудження, добросовісності набуття права на нього, заявлення вимоги про відшкодування та її обґрунтованості).

Таким чином, відповідач по справі ОСОБА_1 , залишаючи належні йому банківські модулі на земельній ділянці комунальної власності без зареєстрованого речового права на цю земельну ділянку та без паспорта прив`язки тимчасової споруди, фактично здійснює використання земельної ділянки за відсутності для цього правової підстави, чим створює позивачу перешкоди у здійсненні ним прав власника щодо користування та розпорядження цією ж земельною ділянкою.

Суд констатує, що вимога про демонтаж двох банківських модулів відповідає змісту порушеного права позивача та характеру його порушення, оскільки саме фактичне розміщення належного відповідачу майна перешкоджає органу місцевого самоврядування використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, зокрема, але не виключно, передати її в користування та отримувати внаслідок цього плату за таке користування.

При цьому демонтаж тимчасової споруди не припиняє права власності ОСОБА_1 на придбані ним банківські модулі та не позбавляє його можливості перемістити їх на іншу земельну ділянку за наявності законних підстав для такого розміщення.

Враховуючи некапітальний характер тимчасової споруди (двох банківських модулів), відсутність доказів її використання як житла або у господарській діяльності відповідача, а також попереднє звернення позивача до відповідача з вимогою про добровільне звільнення ним земельної ділянки та тривалість допущеного відповідачем порушення, обраний позивачем спосіб захисту є необхідним і пропорційним меті відновлення прав Устинівської територіальної громади.

На підставі досліджених письмових доказів судом встановлена відсутність рішення Устинівської селищної ради про передачу відповідачу ОСОБА_1 у власність чи користування земельної ділянки з кадастровим номером 3525855100:50:069:0004, а також укладеного з ним договору оренди чи іншого правочину щодо цієї земельної ділянки.

Належні відповідачу банківські модулі площею 15,94 кв.м та 17,38 кв.м фактично розміщені на земельній ділянці комунальної власності за відсутності зареєстрованого за ним речового права на землю та без отримання паспорта прив`язки.

Актом обстеження від 09 грудня 2025 року підтверджено розташування на земельній ділянці з кадастровим номером: 3525855100:50:069:0004 тимчасової споруди - одноповерхової споруди, складеної з двох суміжних зблокованих модулів, виготовленої з полегшених конструкцій без капітального заглибленого фундаменту.

Вимогу позивача про звільнення земельної ділянки відповідач не виконав, належні йому два банківські модулі не демонтував.

Отже, за встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що відповідно до ст.391 ЦК України, ст.ст.152, 212 ЗК України усунення перешкод Устинівській селищній раді у користуванні та розпорядженні належною територіальній громаді земельною ділянкою шляхом здійснення відповідачем демонтажу встановлених на ній двох банківських модулів, відповідає характеру порушеного права позивача, предмету спору та нормам законодавства, які регулюють спірні правовідносини сторін, а тому наявні підстави для задоволення позову та зобов`язання відповідача усунути перешкоди Устинівській селищній раді у користуванні земельною ділянкою площею 0,004 га з кадастровим номером: 3525855100:50:069:0004 шляхом демонтажу належних йому двох банківських модулів.

Подібний за змістом висновок викладений в постанові Верховного Суду від 24 березня 2026 року у справі №914/2410/23.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.133, ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією №557 від 25 грудня 2025 року позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп. (а.с.1).

З огляду на викладене, враховуючи задоволення судом позову, з відповідача по справі ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача по справі Устинівської селищної ради грошові кошти по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн., які були сплачені позивачем при подачі ним позову до суду та підтверджені належним письмовим доказом по справі.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача (п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України).

У поданій до суду позовній заяві представником позивача зазначено про те, що судові витрати включають в себе оплату судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

З огляду на відсутність доказів на підтвердження обсягу наданих представником позивача - адвокатом Глазковим А.С. послуг і виконаних ним робіт, необхідних для надання правничої допомоги позивачу, а також їх вартості, питання розподілу між сторонами витрат позивача на правничу допомогу судом не вирішується згідно з положеннями ч.ч.2, 3 ст.137 та ч.8 ст.141 ЦПК України.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи, відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Устинівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задоволити повністю.

Зобов`язати ОСОБА_1 усунути Устинівській селищній раді Кропивницького району Кіровоградської області перешкоди у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 3525855100:50:069:0004, площею 0,004 га, розташованою по АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу належного йому майна, придбаного на підставі договору купівлі-продажу №13219959 від 03 листопада 2020 року, а саме: банківського модулю типу МАФ площею 15,94 кв. м у кількості однієї одиниці та банківського модулю типу МАФ площею 17,38 кв. м у кількості однієї одиниці, встановлених на земельній ділянці з кадастровим номером 3525855100:50:069:0004.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Устинівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).

Повне ім`я та найменування учасників справи:

Позивач: Устинівська селищна рада Кропивницького району Кіровоградської області, адреса місцезнаходження: вул.Ювілейна, буд.№4 селище Устинівка Кропивницького району Кіровоградської області, поштовий індекс 28600, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04364549.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків в позовній заяві не зазначений.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення) апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Повне рішення суду складено 17 липня 2026 року.

Суддя С.Ю.Атаманова