Ухвала суду № 138303402, 14.07.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/3234/26

Провадження № 1-кп/461/470/26

УХВАЛА

14.07.2026 року, Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про надання дозволу на виїзд за межі м. Львова у кримінальному провадженні №12026141360000252 від 23.02.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.2,3 ст. 307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді звернувся обвинувачений ОСОБА_5 із клопотанням про надання дозволу на тимчасовий виїзд за межі м. Львова, посилаючись, що на даний час виникла необхідність у наданні ОСОБА_5 дозволу на тимчасовий виїзд до Київської області у зв`язку із сімейними обставинами.

Мати обвинуваченого, ОСОБА_8 , відповідно до довідки від 26 червня 2026 року № 3227-7002455637, перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа та змінила місце проживання у зв`язку з вимушеним переміщенням до Київської області. У зв`язку з переїздом вона потребує допомоги сина в облаштуванні житла, перевезенні особистих речей та вирішенні побутових питань.

Обвинувачений після внесення застави сумлінно виконує покладені на нього процесуальні обов`язки, своєчасно з`являється до суду, не допускав їх порушення та під час судового розгляду визнав свою вину.

На думку сторони захисту, надання дозволу на короткочасний виїзд не створить ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений не має наміру ухилятися від суду, зацікавлений у завершенні судового розгляду та після надання допомоги матері повернеться до місця проживання для подальшої участі в судових засіданнях.

Обвинувачений та захисник в судовому засіданні подане клопотання підтримали та просили таке задоволити.

Прокурор проти задоволення вказаного клопотання заперечив та просив у такому відмовити.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 21 травня 2026 року щодо обвинуваченого продовжено строки дії запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 гривень, яку останній сплатив та 10.06.2026 року був звільнений з-під варти із покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України, у тому числі - не відлучатись за межі м. Львова.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування та право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

За змістом статей 131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості кримінального провадження та повинні бути законними, обґрунтованими і співмірними із завданнями кримінального провадження.

Відповідно до статей 176 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а згідно з частиною п`ятою статті 194 КПК України слідчий суддя, суд має право покласти на підозрюваного чи обвинуваченого процесуальні обов`язки, зокрема здати на зберігання документи, що дають право на виїзд за кордон, або не відлучатися з визначеного місця без відповідного дозволу.

Суд відхиляє наведені у клопотанні доводи, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.

Так, окрім доводів сторони захисту про наявність довідки про взяття матері обвинуваченого на облік як внутрішньо переміщеної особи, стороною захисту не надано жодних доказів, які б підтверджували цей факт та необхідність особистої присутності обвинуваченого у Київській області, неможливість надання відповідної допомоги іншими особами, а також терміновість чи невідкладність таких обставин. Не подано документів, які б підтверджували укладення договору оренди житла, здійснення переїзду, необхідність перевезення майна або інші обставини, на які посилається сторона захисту.

Таким чином, наведені у клопотанні обставини ґрунтуються виключно на твердженнях сторони захисту та не підтверджені належними і допустимими доказами, що позбавляє суд можливості дійти висновку про існування об`єктивної необхідності у наданні обвинуваченому дозволу на тимчасовий виїзд.

Відповідно до статей 22 та 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх процесуальних прав та самостійно обґрунтовують свої вимоги і заперечення доказами, а суд вирішує лише ті питання, які винесені на його розгляд та віднесені до його повноважень. Обов`язок доведення обставин, на які посилається сторона, покладається саме на неї, а відсутність належного доказового підтвердження виключає можливість покладення відповідних тверджень в основу судового рішення.

Враховуючи відсутність належного доказового підтвердження викладених у клопотанні обставин, суд не знаходить правових підстав для надання обвинуваченому дозволу на тимчасовий виїзд.

Керуючись статтями 33 Конституції України, 22, 26, 131, 132, 176, 194, 369372 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про надання дозволу на виїзд за межі м. Львова, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали проголошено 17 липня 2026 року о 16 год. 10 хв.

Головуючий суддя ОСОБА_1