Ухвала суду № 138303295, 16.07.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

"16" липня 2026 р. справа № 300/4990/26

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі, також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати Рішення № 3784/03-16 від 02.03.2026 Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 14.06.2023, зарахувавши при цьому до страхового стажу періоди навчання з 01.08.1986 по 31.08.1986 та з 20.06.1991 по 23.06.1991 та періоди проходження військової служби з 08.07.2015 по 01.11.2015 та з 25.12.2018 по 02.05.2019 в розрахунку один місяць служби за три місяці служби з урахуванням раніше проведених виплат.

Підставою для звернення до суду слугували протиправні, на думку позивача, дії відповідача щодо непроведення перерахунку та виплати пенсії позивача на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 у справі № 300/7471/24.

Перевіривши дану позовну заяву та додані до неї матеріали, а також відомості Єдиного державного реєстру судових рішень та КП "ДСС" суд зазначає наступне.

Відповідно до відомостей комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", у провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 300/7471/24.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 у справі № 300/7471/24. Визнано протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 12.09.2024 за № 15090/03-16 та від 20.09.2024 за № 15527/03-16. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 14.06.2023, зарахувавши при цьому до страхового стажу періоди навчання з 01.08.1986 по 31.08.1986 та з 20.06.1991 по 23.06.1991 та періоди проходження військової служби з 08.07.2015 по 01.11.2015 та з 25.12.2018 по 02.05.2019 в розрахунку один місяць служби за три місяці служби, врахувавши суми грошового забезпечення відповідно до довідок від 13.06.2023 за № 122, № 123 та № 124 з урахуванням раніше проведених виплат.

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за результатами розгляду рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 у справі № 300/7471/24 встановило, що врахування сум грошового забезпечення відповідно до довідок від 13.06.2023 № 122, № 123, № 124 призведе до зменшення розміру пенсії позивача з огляду на що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняло рішення про недоцільність виконання рішення суду в перерахунку пенсії по заробітній платі згідно вказаних довідок, врахувавши суми грошового забезпечення за 2017-2023 роки № 091630016024.

Проаналізувавши зміст позовної заяви, суд встановив, що позивачем оскаржуються дії відповідача щодо непроведення перерахунку пенсії на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 у справі № 300/7471/24.

Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Частинами другою та четвертою статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.

Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі, також Закон № 1404-VIII).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону № 1404-VIII дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.

Згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та/або КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 05.08.2025 у справі № 620/15158/24, від 25.03.2026 у справі № 320/36568/25.

Судом встановлено, що позовні вимоги позивача у позовній заяві виникли у зв`язку із невиконанням відповідачем рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 у справі № 300/7471/24, яке набрало законної сили та підлягало обов`язковому виконанню.

Суд зазначає, що питання як врахування відомостей про розмір заробітної плати з довідок та зарахування стажу, які здійснювались/не здійснювались у зв`язку з перерахунками пенсії позивачу на виконання рішення суду перебуває в нерозривному зв`язку з предметом спору у зазначеній справі (бездіяльність пенсійного органу щодо неврахування періодів навчання та проходження військової служби, а також неврахування відомостей про заробітну плату позивача) і таке питання беззаперечно стосується порядку виконання судових рішень у вказаній справі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в рішеннях від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а та від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17.

Отже, суд констатує що заявлені позивачем позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судового рішення в іншій справі, а тому позивач має встановлене процесуальним законом право в порядку статей 382, 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та/або заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, що унеможливлює розгляд вказаних вимог в порядку позовного провадження, а відтак суд вважає, що спірні позовні вимоги у вказаній частині у цій справі не можуть бути розглянуті як за правилами адміністративного судочинства так і не підлягають розгляду в судовому порядку в цілому.

Аналогічний підхід застосував Верховний Суд під час вирішення справ № 170/167/17 (постанова від 16.12.2021), № 400/822/20 (постанова від 31.01.2022), № 233/3744/17 (постанова від 20.04.2022), № 818/1346/16 (постанова від 30.06.2022), № 160/2888/23 (постанова від 18.01.2024), № 380/17385/23 (постанова від 27.11.2024) та № 620/13341/25 (постанова від 30.04.2026).

Крім того, варто зауважити, що позовна вимога про зобов`язання зарахувати періоди навчання та проходження військової служби до страхового стажу позивача та врахувати відомості про розмір отриманого грошового забезпечення відповідно до довідок від 13.06.2023 за № 122, № 123 та № 124 вже були предметом судового розгляду та їм була надана відповідна правова оцінка.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України, у відкритті провадження в адміністративній справі слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись статтями 169, 170, 171, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

2. Роз`яснити позивачу, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

3.1. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи через підсистему "Електронний суд".

3.2. Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

4.1. Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку.

4.2. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

4.3. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

5. Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені частиною 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Главач І.А.