Ухвала суду № 138303173, 15.07.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ВСТАНОВЛЕННЯ СУДОВОГО КОНТРОЛЮ

15 липня 2026 рокуСправа № 280/6679/20 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Батрак І.В., розглянув заяву позивача про встановлення судового контролю в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.10.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року у розмірі 70% грошового забезпечення.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» у розмірі 77% місячного грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2018 року, із урахуванням проведених виплат.

21.07.2025 від позивача на адресу суду надійшла заява (вх. № 36358), в якій заявник просить суд здійснити судовий контроль за виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.10.2020 у справі № 280/6679/20.

Ухвалою суду від 22.07.2025 повернуто заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду без розгляду.

23.07.2025 позивачем повторно подана заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.08.2025 судом відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в адміністративній справі №280/6679/20.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.04.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 04.08.2025 року у справі №280/6679/20 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

23.06.2026 справа надійшла до суду першої інстанції.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.06.2026 продовжено розгляд заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в адміністративній справі №280/6679/20.

Так, ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення (вх. № 37070), в якій просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.10.2020 в адміністративній справі №280/6679/20. Здійснити судовий контроль за виконання судового рішення у справі вказаної справи.

Визнати протиправними рішення та дії ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 (пенсійна справа 0802005879) з 01.06.2025 у розмірі 70% грошового забезпечення на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.10.2020 у справі №280/6679/20.

Зобов`язати ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 у розмірі 77% місячного грошового забезпечення, починаючи з 01.06.2025, із урахуванням проведених виплат на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.10.2020 у справі №280/6679/20.

В обґрунтування заяви вказує, що рішення суду набрало законної сили 01.12.2020. позивач отримав 07.07.2025 через автоматизовану систему розрахунку пенсії Пенсійного фонду України розрахунок пенсії за вислугу років по пенсійній справі 0802005879, з`ясувалось, що в червні та липні 2025 року нарахування та виплат пенсії здійснювалася у розмірі 70% місячного грошового забезпечення. 08.08.2025 заявник звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про проведення перерахунку пенсії у розмірі 77% сум грошового забезпечення відповідно до рішення суду. У відповідь від 11.07.2025 №11891-12274/Б-02/8-0800/25 зазначено, що ними застосовані норми ст.13 Закону України №2262-ХІІ, якою передбачено, що максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення і підстави для перерахунку відсутні. Вважає відмову ГУ ПФУ в Запорізькій області від 11.07.2025 протиправною, такою, що порушує права заявника, які підтверджені рішенням суду.

10.07.2026 через систему «Електронний суд» до суду надійшли заперечення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, відповідно до яких зазначає, що рішення суду виконано відповідачем в межах своїх повноважень. Відповідно до Розрахунку пенсії (розрахунок додається) з 01.01.2018 пенсія обчислюється з розміру 77 % грошового забезпечення. В той же час, починаючи з 01.04.2019 відповідно до рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.12.2020 у справі № 280/6681/20 зобов`язано Головне управління здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки від 25.08.2020 № 59/4-598нт з 01.04.2019. Обчислення пенсії на виконання рішення суду припиняється зміною правового статусу особи або прийняттям нових нормативно-правових актів. Отже, у зв`язку зі зміною грошового забезпечення заявника на виконання нового рішення суду було обчислено відсоток грошового забезпечення відповідно до чинних на момент перерахунку пенсії вимог закону.

Щодо здійснення виплати на виконання рішення суду у даній справі повідомлено наступне.

На виконання рішення суду Відповідачем здійснено перерахунок пенсії та нараховано доплату з 01.01.2018 по 30.11.2020 у розмірі 23821,78 грн. Донарахована сума в розмірі 23821,78 грн внесена до Реєстру судових рішень за № 81054. На даний момент виплачено 1098,05 грн. Залишок невиплачених сум складає 22723,73 грн. Інформація щодо виплачених сум та залишку боргу відображена в Реєстрі судових рішень (додається).

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. З урахуванням пункту 8 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетне призначення має кількісні, часові і цільові обмеження.

Відповідно до п. 3 розділу І Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.09.2009 за № 897/16913 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.12.2021 № 35-1), нормативно-правове регулювання бюджетного процесу Пенсійного фонду здійснюється відповідно до Конституції України, Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та інших законодавчих актів, Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, інших нормативно-правових актів та цього Порядку

Визначений пунктом 25 розділу "Прикінцеві положення" Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та п. 14 розділу "Прикінцеві положення" Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (далі Закон № 4695) механізм фінансування з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду передбачає визначення відповідного порядку Кабінетом Міністрів України.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі № 263/14242/17 зазначив, що аналіз ст. 19 Конституції України дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Аналогічний висновок щодо обов`язку розпорядників бюджетних коштів виконувати чинну норму Бюджетного закону, а також те, що будь-яка норма закону вважається конституційною, доки Конституційний Суд України не ухвалить рішення про зворотне, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у зразковій справі №240/7215/24.

Водночас, нормативно-правовий механізм використання бюджетних коштів, визначений Порядком використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2025 № 157, обумовлює можливість їх спрямування на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду та виплату ретроспективних судових рішень у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку (пп. 12, 13 п. 4 зазначеного Порядку), що з урахуванням п. 8 ч. 1 ст. 2, статті 20 Бюджетного кодексу України належить до цільових обмежень бюджетних призначень.

У рішенні від 07.11.2018 № 9-р/2018 Конституційний Суд України у справі щодо конституційності пункту 7 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» зазначив, що фінансування соціальних та інших зобов`язань держави має бути реальним та здійснюватися відповідно до її фінансово-економічних можливостей. За юридичною позицією Конституційного Суду України у разі значного погіршення фінансово економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства (п. 2.2 Рішення).

Отже, залишок невиплачених сум буде виплачуватися відповідно до бюджетного фінансування. Доплата за рішенням суду у справі № 280/6679/20 буде виплачуватись ОСОБА_1 в межах коштів, передбачених на виплату пенсій (щомісячного грошового утримання), перерахованих на виконання рішень суду (за рахунок коштів Державного бюджету).

Таким чином, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.10.2020 по справі № 280/6679/20 виконане Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області в повному обсязі. Додатково повідомляє, що донарахована сума може бути виплачена відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а саме: виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

На підставі викладеного, просить відмовити в задоволенні заяви в повному обсязі.

Ухвалою суду від 25.06.2026 суд призначив до розгляду заяву ОСОБА_1 , про встановлення судового контролю за виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.10.2020 по справі №280/6679/20 у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною 1 статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.10.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року у розмірі 70% грошового забезпечення.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» у розмірі 77% місячного грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2018 року, із урахуванням проведених виплат.

01.12.2020 зазначене рішення набрало законної сили.

Оскільки рішення не виконано належним чином, позивач вважає, що наявні підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Розглянувши матеріали заяви, суд зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Вказана норма кореспондується з частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з частиною першою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006р., пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Суд наголошує, що вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з`ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об`єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.

Положеннями частини 4 статті 382 КАС України в редакції Закону України № 4094-IX від 21.11.2024 передбачено, що відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

При цьому, встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №0640/3719/18, від 11.06.2020 у справі №640/13988/19.

Частиною 5 статті 382 КАС України установлено, що за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання. Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду. Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За приписами частини 6 статті 382 КАС України суд під час ухвалення рішення суду за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду, якщо суд допускає його негайне виконання.

З огляду на викладені норми права, суд зауважує, що абзацом 2 частини 1статті 382 КАС України передбачено безальтернативне встановлення судом, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, судового контролю за виконанням такого рішення шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, у конкретному переліку справ, а саме: справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг саме за письмовою заявою заявника, а підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у таких справах є наявність відповідної письмової заяви заявника.

Предметом позову у справі №280/6679/20 було питання перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» у розмірі 77% місячного грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2018 року, із урахуванням проведених виплат.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та факт невиконання відповідачем рішення суду в повному обсязі, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №280/6679/20 є обов`язком суду у силу вимог частини 1 статті 382 КАС України.

Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не надало до суду доказів на підтвердження виконання рішення суду у справі №280/6679/20 в повному обсязі. Проте, заперечив проти встановлення судового контролю в даній справі зазначив, що відповідно до розрахунку пенсії (який додається) з 01.01.2018 пенсія обчислюється з розміру 77% грошового забезпечення. Проте здійснення виплат на виконання рішення суду відповідачем не здійснено.

Суд зауважує, що інститут судового контрою за виконанням рішення є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню судового рішення та відновленню порушених прав особи-позивача. У разі невиконання судового рішення особа, на користь якої ухвалено судове рішення, має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника - суб`єкта владних повноважень, передбачених як законодавством про виконавче провадження, так і КАС України, а законодавець не встановлює залежності звернення до суду із заявою в порядку статті 382 КАС України від того, чи здійснюється примусове виконання рішення суду органами державної виконавчої служби чи ні.

Вирішуючи питання щодо строку для подання звіту про виконання судового рішення, суд керується наступним.

Відповідно до частини 3 статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Суд також звертає увагу на те, що у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд відповідно до частини 3 статті 382-1 КАС України вправі встановити новий строк для подання звіту, а також накласти штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень (частина 10 статті 382-3 КАС України).

Відповідно до частини 3-6 статті 382-3 КАС України, відповідно до яких у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини 3 статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Суд на підставі відповідних доказів зменшує розмір штрафу, накладеного на керівника суб`єкта владних повноважень, на суму штрафу, який було накладено за такі самі дії державним виконавцем відповідно до законодавства про виконавче провадження.

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання зобов`язань у межах відповідної справи. Наслідком відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення є накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу, а також можливість встановлення нового строку для подання звіту про виконання судового рішення чи зміна способу і порядку його виконання. Будь-якого альтернативного варіанту дій у такому випадку у суду немає.

Керуючись статтями 243, 248, 256, 382, 382-1 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.10.2020 у справі №280/6679/20 задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подати протягом трьох місяців з моменту отримання копії цієї ухвали суду звіт про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.10.2020 у справі №280/6670/20.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, є остаточною і оскарженню не підлягає згідно з частиною шостою статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 цього Кодексу.

Суддя І.В. Батрак