Ухвала суду № 138302646, 17.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 липня 2026 року Справа №160/21673/25

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Врона О.В., розглянувши у письмовому провадженні у м. Дніпро заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №160/21673//25 за позовною заявою ОСОБА_1 до 1-Військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 частини НОМЕР_3 , НОМЕР_4 частини НОМЕР_5 про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 у справі №160/21673/25 позовну заяву ОСОБА_1 до 1-Військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 частини НОМЕР_3 , НОМЕР_4 частини НОМЕР_5 про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 30 липня 2018 року по 26 серпня 2020 року, із застосуванням базового місяця березень 2018 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у період з 30 липня 2018 року по 26 серпня 2020 року, із застосуванням базового місяця березень 2018, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 30 липня 2018 року по 26 серпня 2020 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, в період з 30 липня 2018 року по 26 серпня 2020 року, а саме 101 592 (сто одна тисяча п`ятсот дев`яносто дві) грн. 18 коп., із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у 2020 році, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01 січня по 26 серпня 2020 року, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_3 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у 2020, 2021 та 2022 роках, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 30 вересня 2020 року по 17 грудня 2022 року, з урахуванням розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_5 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у 2022, 2023 році, без врахування розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_5 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 19 грудня 2022 року по 31 березня 2023 року, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

В решті позовних вимог -відмовлено.

Судове рішення набрало законної сили 29 січня 2026 р.

Судом видані виконавчі документи зі строком пред"явлення до виконання до 29 січня 2029 р. (включно).

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №160/21673/25.

Позивач просить: встановити судовий контроль за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року по справі №160/21673/25 в частині зобов`язання 1-Військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 частини НОМЕР_3 , НОМЕР_4 частини НОМЕР_5 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , Військову частину НОМЕР_3 та Військову частину НОМЕР_5 подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року по справі №160/21673/25 .

В обґрунтування заяви позивачем вказано наступне.

Станом на день подання заяви рішення суду не виконано.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2026 призначено до розгляду заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №160/21673/25 за позовною заявою до 1-Військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 частини НОМЕР_3 , НОМЕР_4 частини НОМЕР_5 про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

Запропоновано відповідачам надати пояснення з приводу поданої позивачем заяви із підтверджуючими доказами до 16.07.2026.

16.07.2026 до суду надійшла заява від Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідач-1 просить відмовити у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю посилаючись на наступне.

Судове рішення може бути виконано в добровільному, або в примусовому порядку. Примусове виконання рішень суду в Україні покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених законом випадках - на приватних виконавців.

У позивача є можливість отримати фактичне виконання судового рішення у межах процедури виконавчого провадження, у тому числі шляхом застосування державним виконавцем примусових заходів, визначених Законом України «Про виконавче провадження». Отже станом на теперішній час позивач не використав всіх можливостей для виконання рішення суду без встановлення судового контролю.

Щодо виконання судового рішення , відповідачем повідомлено, що в травні 2026 року фінансово-економічною службою Військової частини НОМЕР_1 було подано начальнику забезпечувального фінансового органу центрального фінансово-економічного управління Сухопутних військ України розрахунок (заявку на додаткове фінансування) потреби у коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби, виконання судових рішень та видатків за КЕКВ2800. Як випливає із зазначеного вище розрахунку (рядок 293 розрахунку), було замовлено суму 131383 грн. для виконання рішення суду від 17.11.2025 у справі №160/21673/25, а в якості кінцевого отримувача коштів вказано ОСОБА_1 .

У подальшому щомісяця, в червні (рядок 293) та липні (рядок 293), фінансово-економічною службою Військової частини НОМЕР_1 подавалися начальнику забезпечувального фінансового органу повторні розрахунки потреби у коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби, виконання судових рішень та видатків за КЕКВ2800.

Військова частина НОМЕР_1 є неприбутковою установою, що фінансується виключно за рахунок державного бюджету та не є головним розпорядником коштів.

У встановлений судом строк пояснень від відповідачів 2 і 3 на заяву про встановлення судового контролю, до суду не надійшло.

При вирішенні заяви суд виходить з наступного.

За приписами ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ч.ч.2, 3 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні норми містить і ст. 370 КАС України, за якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав осіб.

Згідно ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частиною 2 ст. 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правовим наслідком судового рішення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 р. зазначив, що право на судовий захист, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося.

Одним з механізмів, спрямованих на забезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання, є судовий контроль.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст.1 Першого протоколу до Конвенції. Так, у справі Півень проти України Європейський суд констатував порушення ст.6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання, та відсутністю у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади.

За позицією Верховного Суду відсутність бюджетного фінансування не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку виконати судове рішення, а також не може бути підставою для його тривалого невиконання.

Суд звертає увагу відповідача-1 на те, що відповідно до ч. 4 ст. 382 КАС України відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідачами рішення суду не виконано.

При цьому, суд враховує положення ч. 3 ст. 382-1 КАС України, якими передбачено, що встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №160/21673/25 та зобов`язати відповідачів подати звіти про виконання судового рішення від 17.11.2025 у справі №160/21673/25, протягом трьох місяців з дня отримання копії цієї ухвали.

Керуючись ст. ст. 241, 243, 248, 256, 293, 294, 295, 370, 382 КАС України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №160/21673//25 за позовною заявою ОСОБА_1 до 1-Військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 частини НОМЕР_3 , НОМЕР_4 частини НОМЕР_5 про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії -задовольнити.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , Військову частину НОМЕР_3 та Військову частину НОМЕР_5 подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіти про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року у справі №160/21673/25 з належними доказами його виконання протягом трьох місяців з дня отримання копії цієї ухвали та надати докази направлення звіту позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона