Ухвала суду № 138302517, 15.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

15 липня 2026 р.Справа №160/14618/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ільков В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 від 14.07.2026 року в адміністративній справі №160/14618/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Берегівський районний відділ поліції ГУНП в Закарпатській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

29.05.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Берегівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій позивачі просять суд:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 та працівників Берегівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області щодо:

затримання та примусового доставлення ОСОБА_1 ;

утримання без належного процесуального оформлення;

примусового направлення та проходження військово-лікарської комісії;

проведення мобілізаційних заходів без врахування чинної відстрочки від призову під час мобілізації;

визнати протиправним та скасувати висновок військово-лікарської комісії, проведеної відносно ОСОБА_1 ;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 утриматися від подальших мобілізаційних заходів відносно ОСОБА_1 до остаточного вирішення спору судом;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 врахувати чинну відстрочку від призову під час мобілізації, надану ОСОБА_1 відповідно до п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Ухвалою суду від 01.06.2026 року у задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в адміністративній справі №160/14618/26 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Берегівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, скасування результатів ВЛК, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Ухвалою суду від 02.06.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Берегівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, скасування результатів ВЛК, зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху.

25.06.2026 року на виконання вимог ухвали суду було надано уточнений позов заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Берегівський районний відділ поліції ГУНП в Закарпатській області, у якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії Берегівського районного відділу поліції ГУНП у Закарпатській області щодо зупинення транспортного засобу, примусового доставлення та передачі ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 без належних правових підстав та без оформлення передбачених законом процесуальних документів;

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо:

примусового прийняття ОСОБА_1 до приміщення ТЦК та СП;

проведення відносно нього мобілізаційних заходів за наявності чинної відстрочки від призову під час мобілізації;

направлення на проходження військово-лікарської комісії без належного врахування документів, які підтверджують право на відстрочку;

проведення мобілізаційних заходів без урахування відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

визнати протиправною та скасувати постанову (довідку) військово-лікарської комісії, прийняту відносно ОСОБА_1 за результатами проходження ВЛК 24-25 травня 2026 року, як таку, що була прийнята внаслідок незаконного направлення на ВЛК та без повного і всебічного медичного обстеження;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до облікових даних ОСОБА_1 відомості про наявність у нього чинної відстрочки від призову під час мобілізації, наданої відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка діє до 29 березня 2027 року;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 утриматися від вчинення будь-яких дій, спрямованих на призов, відправлення, переміщення або інше залучення ОСОБА_1 до проходження військової служби до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Ухвалою суду від 26.06.2026 року продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Берегівський районний відділ поліції ГУНП в Закарпатській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 26.06.2026 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - повернуто заявнику без розгляду.

14.07.2026 року на адресу суду надійшли уточнений позов, із відповідними додатками, здійснений на виконання вимог ухвали суду від 26.06.2026 року.

До позову долучено заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить суд:

заборонити ІНФОРМАЦІЯ_3 до набрання законної сили рішенням суду у справі №160/14618/26 вчиняти будь-які подальші дії, спрямовані на реалізацію спірного рішення щодо призову (мобілізації) ОСОБА_1 , якщо такі дії ґрунтуються на рішеннях, правомірність яких є предметом судового оскарження;

заборонити ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняти будь-які дії щодо направлення, переміщення, оформлення або подальшої реалізації мобілізаційних заходів стосовно ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням суд;

зупинити дію постанови (довідки) військово-лікарської комісії від 24-25 травня 2026 року, прийнятої щодо ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у цій справі. (Реквізити довідки та постанови ВЛК, які наразі позивачу невідомі);

заборонити ІНФОРМАЦІЯ_4 використовувати або посилатися на зазначену постанову (довідку) військово-лікарської комісії (данні якої невідомі позивачу) як на підставу для вчинення будь-яких подальших мобілізаційних дій та заходів щодо Позивача до остаточного вирішення спору судом.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 02.06.2026 №4/4715 офіційно повідомив, що ОСОБА_1 нібито був призваний на військову службу під час мобілізації та на даний час є військовослужбовцем Збройних Сил України. Позивач категорично не погоджується із зазначеними твердженнями та вважає такі дії протиправними, оскільки на момент проведення мобілізаційних заходів мав чинну відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка підтверджується витягом із системи «Резерв+» та діє до 29 березня 2027 року. Також, вказує, що Позивач є здобувачем освіти за денною формою навчання, що підтверджується довідками навчального закладу. Таким чином між сторонами існує реальний публічно-правовий спір щодо законності самої мобілізації. Також, вказують, що на сьогодні існує реальна, безпосередня та очевидна небезпека подальшого порушення прав Позивача. У разі неприйняття заходів забезпечення позову Позивач може бути: переведений до іншої військової частини; направлений до навчального центру; направлений до місця проходження служби; залучений до виконання військових обов`язків; позбавлений можливості брати участь у судових засіданнях; позбавлений можливості брати участь у навчальному процесі; відрахований із закладу освіти;

позбавлений можливості особисто здійснювати захист своїх прав. У разі такого розвитку подій навіть можливе задоволення адміністративного позову не забезпечить повного та ефективного поновлення порушених прав Позивача.

Таким чином існує очевидна небезпека істотного ускладнення виконання майбутнього рішення суду.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Забезпечення позову згідно з частиною 2 статті 150 КАС України допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Зазначений перелік способів забезпечення позову є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; необхідності у зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Частиною 1 статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

З аналізу наведеної норми слідує, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Верховний Суд у постанові від 06.12.2022 у справі № 140/8745/21 зауважив, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому.

Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Суд зазначає, що ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах, на чому наголошує представник позивача у заяві про забезпечення позову, ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову, оскільки чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.

У постанові Верховного Суду від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 суд звернув увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Слід вказати, що позивач у позові вказує про те, що позивач має чинну відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також є здобувачем освіти та проходить навчання у закладі освіти.

Вказує, також, що був примусово доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 та фактично позбавлений можливості реалізовувати свої конституційні права, у тому числі право на освіту.

У заяві про забезпечення позову вказує про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 02.06.2026 №4/4715 офіційно повідомив, що ОСОБА_1 нібито був призваний на військову службу під час мобілізації та на даний час є військовослужбовцем Збройних Сил України, а також просить суд:

заборонити ІНФОРМАЦІЯ_3 до набрання законної сили рішенням суду у справі №160/14618/26 вчиняти будь-які подальші дії, спрямовані на реалізацію спірного рішення щодо призову (мобілізації) ОСОБА_1 , якщо такі дії ґрунтуються на рішеннях, правомірність яких є предметом судового оскарження;

заборонити ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняти будь-які дії щодо направлення, переміщення, оформлення або подальшої реалізації мобілізаційних заходів стосовно ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням суд;

зупинити дію постанови (довідки) військово-лікарської комісії від 24-25 травня 2026 року, прийнятої щодо ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у цій справі. (Реквізити довідки та постанови ВЛК, які наразі позивачу невідомі);

заборонити ІНФОРМАЦІЯ_4 використовувати або посилатися на зазначену постанову (довідку) військово-лікарської комісії (данні якої невідомі позивачу) як на підставу для вчинення будь-яких подальших мобілізаційних дій та заходів щодо Позивача до остаточного вирішення спору судом.

Слід вказати про те, що вказані позивачем доводи, які пов`язані із ризиків для життя та здоров`я, підлягають оцінці судом під час розгляду справи по суті. На стадії вирішення питання про забезпечення позову суд не здійснює повної та всебічної оцінки доказів у справі, не встановлює фактичні обставини спору та не вирішує питання обґрунтованості заявлених вимог. Надання правової оцінки зазначеним доводам, зокрема в частині їх підтвердження належними та допустимими доказами, а також їх значення для вирішення спору, буде здійснено судом під час ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

При цьому, відповідно до пункту 10 частини 3 статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, зокрема у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 160/2592/23, що під час вирішення спорів, пов`язаних із мобілізацією, суди повинні враховувати баланс приватного та публічного інтересу, оскільки виконання державою конституційного обов`язку щодо забезпечення оборони України має важливе значення в умовах правового режиму воєнного стану.

До того ж, суд враховує, що заявлений позивачем спосіб забезпечення позову фактично спрямований на втручання у проходження військової служби та порядок виконання військовослужбовцем службових обов`язків.

Суд на даному етапі позбавлений можливості встановити наявність ознак порушеного права, протиправності дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень, оскільки встановлення ознак порушеного права та встановлення протиправності дій/бездіяльності, є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що є неприпустимим на цій стадії судового процесу.

Суд звертає увагу на те, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. В свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Суд не знаходить достатніх підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та даних, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Таким чином, розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення адміністративного позову, зважаючи на фактичні обставини справи, суд вважає, що така заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 150, 153, 154, 243, 248, 256, 293-295 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України окремо від рішення суду у випадку, передбаченому пунктом 2 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Ільков