Рішення № 138302441, 13.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 рокуСправа №160/12250/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу №160/12250/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

08.05.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 13.04.2026 № 045550034744; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII наступні періоди: період проходження інтернатури з 05.08.1996 по 31.07.1997 в 16 міській лікарні міста Дніпропетровська та періоди роботи: з 01.08.1997 по 14.02.2007; з 16.02.2007 по 29.12.2007; з 01.01.2008 по 09.11.2023; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу наступні періоди: період навчання з 01.09.1990 по 25.06.1996 у Дніпропетровській державній медичній академії; період проходження інтернатури з 05.08.1996 по 31.07.1997 в 16 міській лікарні міста Дніпропетровська та періоди роботи: з 01.08.1997 по 14.02.2007; з 16.02.2007 по 29.12.2007; з 01.01.2008 по 09.11.2023; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.04.2026 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду, а також призначити та виплачувати їй пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV відповідно вищевказаної заяви.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 06.04.2026 року звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 13.04.2026 № 045550034744 року їй було відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи по вислузі років. Вказує, що відповідачем не зараховано до страхового стажу період навчання та до страхового, спеціального стажу окремі періоди роботи. З метою відновлення свого права на отримання належної пенсії, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/12250/26. Розглядати справу ухвалено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Заперечуючи проти позовних вимог, 10.05.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області подано відзив на позовну заяву, в якому воно просило у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що ні пунктом е статті 55 Закону № 1788-XII, ні постанова Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, ні Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191, не містять правових норм, які б передбачали зарахування періоду навчання у вищому чи середньому спеціальному навчальному закладі до спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту е статті 55 Закону № 1788. Отже, період навчання не входить до спеціального трудового стажу, що визначає право на пенсію за вислугу років. Вказує, що відповідач рішень з приводу зарахування періодів з 05 серпня 1996 року по 31 липня 1997 року, з 01 серпня 1997 року по 14 лютого 2007 року, з 16 лютого 2007 року по 29 грудня 2007 року та з 01 січня 2008 року по 09 листопада 2023 року не приймав, а в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача із заявою до відповідача стосовно зарахування спірних періодів до стажу позивача, позовні вимоги про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволенню не підлягають, оскільки вони є передчасними.

11.06.2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримала позовні вимоги з підстав наведених в позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06.04.2026 року звернулась до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років незалежно від віку відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Заяву позивача про призначення пенсії за вислугу років за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області та прийнято рішення від 13.04.2026 року № 045550034744, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю спеціального стажу роботи 26 років 6 місяців.

У рішенні зазначено, що вік заявника 52 роки 9 місяців 16 днів, страховий стаж 28 років 22 дні, спеціальний стаж 21 рік 01 місяць 05 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано період навчання згідно диплому НОМЕР_1 від 25.06.1996: - 01.09.1990 по 25.06.1996 - навчання перетинається з роботою, що суперечить вимогам Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. Необхідно надати уточнюючу довідку.

Позивач, вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській про відмову у призначенні пенсії за вислугу років та не зарахування до страхового стажу та спеціального стажу окремих періодів роботи, навчання, звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

За приписами частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Згідно статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

У відповідності до статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Положеннями статті 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.

Пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, який набрав чинності з 01.04.2015, пункт «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

В подальшому, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII, до статті 55 Закону № 1788-ХІІ з 01.01.2016, також, було внесено зміни, відповідно до яких, пункт «е» вказаної статті має наступний зміст: «право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року».

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII.

Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04 червня 2019 року.

Отже, з 04 червня 2019 року при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII та Законом № 911-VIII.

Таким чином, з 04 червня 2019 року при визначенні права на отримання пенсії за вислугу років необхідно виходити з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частиною 1 статті 48 Кодексу законів про працю України передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Відповідно до пунктів 1-2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших-документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а уточнюючі довідки підприємств необхідні в разі відсутності відповідних відомостей у трудовій книжці.

Позивачем разом із заявою про призначення пенсії за вислугу років було надано трудову книжку серії НОМЕР_2 від 01.09.1995 року, в якій наявна інформація про працю позивача у спірні періоди

В даному випадку під час розгляду заяви позивача відповідачем не було встановлено будь-яких суттєвих недоліків оформлення записів про роботу позивача у спірний період, записи у трудовій книжці виконані належними посадовими особами, засвідчені підписами уповноважених осіб та скріплені печатками.

Відповідно до форми РС-право, до спеціального стажу ОСОБА_1 , для призначення пенсії за вислугою років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не зараховано періоди з 11.10.2017 року по 09.11.2023 року та до страхового стажу період навчання з 01.09.1990 року по 25.06.1996 року.

З оскаржуваного рішення вбачається, що позивачу було відмовлено зараховувати до страхового стажу та не зараховано період навчання згідно диплому НОМЕР_1 від 25.06.1996: - 01.09.1990 по 25.06.1996 - навчання перетинається з роботою, що суперечить вимогам Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Щодо не зарахування до страхового та спеціального стажу періодів роботи з 05.08.1996 року по 31.07.1999 року, з 01.08.1998 року по 14.02.2007, з 16.02.2007 року по 29.12.2007 року, з 01.01.2008 по 09.11.2023, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» від 04.11.1993 №909 (далі Перелік №909) затверджено вичерпний перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Розділом 2 "Охорона здоров`я" Переліку№909 визначено такі посади: лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) та заклади і установи: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

Відповідно до приміток 1-1, 2 Переліку №909 лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), які працюють у навчальних закладах і установах, перелічених у розділі "1. Освіта", відносяться до числа осіб, що мають право на пенсію за вислугу років. Робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Як вбачається із записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.09.1995 року, позивач в період з 01.01.2008 року по 09.11.2023 року працювала на посаді лікаря-ендокринолога.

В оскаржуваному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у призначенні пенсії за вислугу років підстави не включення цього періоду роботи не розкриті.

Суд зазначає, що право на набуття пенсії за вислугу років, передбаченої пунктом "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ, пов`язане не тільки з місцем роботи - закладом охорони здоров`я, а й з посадою, яку обіймає працівник, - лікарі та середній медичний персонал.

Так, відповідно до частини 1 розділу 2 "Охорона здоров`я" Переліку №909 право виходу на пенсію за вислугу років мають, зокрема, лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).

До посад середнього медичного персоналу (молодших спеціалістів з медичною освітою) належать посади медичних працівників, робота на яких вимагає від фахівця спеціальної медичної освіти.

Крім того, суд наголошує на тому, що право на набуття пенсії за вислугою років, передбаченої пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пов`язане не лише з місцем роботи закладом охорони здоров`я, а й з посадою, яку обіймає працівник.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що стаж роботи позивача на посаді лікаря-ендокринолога слід віднести до її спеціального стажу в розумінні статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В той же час, період роботи з 01.01.2008 року по 10.10.2017 року був зарахований пенсійним органом до страхового та спеціального стажу (Працівники охорони здоров`я, посади із постанови №909), що підтверджується розрахунком стажу, наявним в матеріалах справи.

З протоколу розрахунку стажу вбачається, що позивачу до спеціального стажу частково не було враховано період роботи з 11.10.2017 року по 09.11.2023 року, під час якого позивач не змінювала місце роботи та посаду.

Отже, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області протиправно не зарахувало період роботи з 11.10.2017 року по 09.11.2023 року до спеціального стажу позивача, а в частині зарахування періоду роботи до спеціального стажу з 01.01.2008 року по 10.10.2017 року слід відмовити.

Щодо зарахування періодів роботи до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII суд зазначає, що періоди роботи з 05.08.1996 року по 01.07.1997 року, з 01.08.1998 року по 14.02.2007, з 16.02.2007 року по 29.12.2007 року відповідачем були зараховані до страхового та спеціального стажу (Працівники охорони здоров`я, посади із постанови №909), що підтверджується протоколом форми рс-право, наявним в матеріалах справи, у зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1990 по 25.06.1996 у Дніпропетровській державній медичній академії, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, яка діяла на час заведення та первинного заповнення трудової книжки позивача, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 61 Закону України «Про вищу освіту» здобувачами вищої освіти є, зокрема, студент - особа, зарахована до закладу вищої освіти з метою здобуття вищої освіти ступеня молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра.

Згідно з Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 02 червня 1993 року № 161 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 листопада 1993 року за № 173, студенту, який захистив дипломний проект (роботу), склав державні екзамени відповідно до вимог освітньо-професійної програми підготовки, рішенням державної комісії присвоюється відповідно освітній рівень (кваліфікація) та видається державний документ про освіту (кваліфікацію).

Із змісту наведених норм вбачається, що навчанням у вищому навчальному закладі є період з дня зарахування особи до вищого навчального закладу на денну, вечірню або заочну форму навчання до дня її відрахування у зв`язку із завершенням навчання та отриманням відповідного документа про вищу освіту державного зразка.

Відповідно до пункту «д» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах зараховується до стажу роботи, який дає право на пенсію.

Виходячи з норм діючого законодавства вбачається, що періоди трудової діяльності зараховуються до страхового стажу при обчисленні пенсії за періоди до 01 січня 2004 року згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення», а після 01 січня 2004 року - Законом №1058-IV та до страхового стажу прирівнюється весь трудовий стаж, набутий до 01 січня 2004 року, відповідно, й періоди навчання за денною (очною) формою у навчальних закладах; час навчання підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а період навчання підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Згідно наданого позивачем до матеріалів позову диплому серії НОМЕР_3 від 06.04.2026 року (дублікат), позивач з 01.09.1990 року по 25.06.1996 року навчалась у Дніпропетровській державній медичній академії та здобула кваліфікацію: освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліст, спеціальність лікувальна справа, професійна кваліфікація лікар.

Тож, наведеним вище доказом підтверджується період навчання позивача у Дніпропетровській державній медичній академії.

Отже, позовні вимоги позивача про зарахування до страхового стажу періоду навчання підлягають задоволенню у частині періоду з 01.09.1990 року по 31.08.1995 року, оскільки період з 01.09.1995 року по 04.08.1988 року відповідачем був зарахований до страхового стажу, як період роботи, що підтверджується розрахунком стажу форми РС-право, наявним в матеріалах справи.

У зв`язку із чим, суд дійшов висновку, що неврахування відповідачем під час вирішення питання про призначення позивачу пенсії відомостей носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства. Відповідачем не було забезпечено розгляду наданої позивачем заяви про призначення пенсії за вислугу років шляхом всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 13.04.2026 № 045550034744 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо обраного способу захисту порушеного права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Разом з цим, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 02.07.1997 року по 31.07.1997 року та з 11.10.2017 року по 09.11.2023 року, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1990 року по 31.08.1995 року, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 06.04.2026 року про призначення пенсії за вислугу років з урахуванням зарахованих до страхового та спеціального стажу періодів навчання та роботи.

За вказаних обставин, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Водночас суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору, адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправного рішення суб`єкта владних повноважень, і спір по суті вирішено на користь позивача.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатила судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1064,96 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією від 08.05.2026 року.

Враховуючи зазначене, судовий збір у розмірі 1064,96 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області.

Керуючись статтями 2, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська обл., м. Луцьк, Київський майдан, буд. 6, ЄДРПОУ 13358826) про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 13.04.2026 № 045550034744 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 02.07.1997 року по 31.07.1997 року та з 11.10.2017 року по 09.11.2023 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1990 року по 31.08.1995 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 06.04.2026 року про призначення пенсії за вислугу років з урахуванням зарахованих до страхового та спеціального стажу періодів навчання та роботи.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська