Рішення № 138302394, 08.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 рокуСправа №160/10172/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою АТ "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.02.2026 року № 80/32-00-04-01-02-01-05393139, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2025 року у розмірі 673 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків безпідставно вважає нереальними господарські операції АТ "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" з його контрагентами, оскільки необґрунтовано зробив висновки про їх непідтвердження з урахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності та економічної мети. Водночас, товариством надані первинні документи, які належним чином підтверджують реальність спірних господарських операцій як до суду так і під час перевірки, зауваження до таких документів відповідачем не висловлені. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 02.02.2026 року № 80/32-00-04-01-02-01-05393139, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2025 року у розмірі 673 грн є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Вказане й стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

На виконання вимог ухвали суду 18.05.2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що податкове повідомлення-рішення від 02.02.2026 року № 80/32-00-04-01-02-01-05393139, прийняте за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, оформленої актом від 29.12.2025 № 995/32-00-04-01-02-01-05393139, якою встановлено порушення АТ "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, що, на думку контролюючого органу, призвело до завищення податкового кредиту та від`ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2025 року на суму 673 грн. Так, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки про відсутність реального характеру господарських операцій між АТ "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" та ТОВ "Індастрі Сапплаєр Груп" щодо придбання бірок РЕТ 92 х 152,4. Під час перевірки встановлено відсутність підтвердження походження товару, неможливість простежити його рух у ланцюгу постачання, а також відсутність у контрагента достатніх трудових, матеріальних та виробничих ресурсів для здійснення відповідних господарських операцій. Крім того, відповідач посилається на відсутність сертифіката якості товару та зазначає, що надані позивачем первинні документи не підтверджують фактичного придбання товару та його реального постачання. За твердженням фіскального органу, аналіз інформаційних баз ДПС свідчить про відсутність підтвердження походження товару та реального здійснення його постачання, що, на думку контролюючого органу, виключає можливість формування позивачем податкового кредиту за такими операціями. Крім того, позивач не проявив належної податкової обачності при виборі контрагента, а надані документи не спростовують висновків акта перевірки щодо нереальності господарських операцій. У зв`язку із чим контролюючий орган вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення від 02.02.2026 року прийнято правомірно, а підстав для його скасування не існує. З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

Ухвалою суду від 27.05.2026 року заяву відповідача про вихід зі спрощеного позовного провадження та призначення розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження залишена без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 ПК України, наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 10.12.2025 № 297-п відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" щодо дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2025 року від 19.11.2025 № 9362446966 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 29.12.2025 № 995/32-00-04-01-02-01-05393139, яким встановлено порушення позивачем вимог абзацу "а" пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, з урахуванням положень пункту 44.1 статті 44 цього Кодексу, що, на думку контролюючого органу, призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2025 року на суму 673 грн. Крім того, в акті перевірки зазначено, що внаслідок вказаних порушень позивачем порушено вимоги пункту 200.1, підпункту "в" пункту 200.4 статті 200 ПК України, у зв`язку з чим завищено від`ємне значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за жовтень 2025 року на суму 673 грн.

Не погодившись із висновками акта перевірки, позивач подав до контролюючого органу заперечення від 16.01.2026 № 19-26.

Листом від 29.01.2026 № 495/6/32-00-04-01-02-01 Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків розглянуло зазначені заперечення та повідомило позивача про правомірність висновків акта перевірки.

На підставі акта перевірки відповідачем 02.02.2026 прийнято податкове повідомлення-рішення № 80/32-00-04-01-02-01-05393139, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2025 року на 673 грн.

Позивач не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до ДПС України зі скаргою про його перегляд та скасування.

Проте, рішенням ДПС України від 16.04.2026 № 9080/6/99-00-06-01-03-06 за результатами розгляду скарги податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 02.02.2026 № 80/32-00-04-01-02-01-05393139 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно із пп.14.1.36, 14.1.157 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до пп.16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов`язаний:

- вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;

- подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

- сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України визначено, що контролюючі органи, визначені пп. 41.1.1 п.41.1 ст.41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За пп.41.1.1 п.41.1 ст.41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Згідно із п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 ЦК України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 61.1 ст.61 ПК України встановлено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю перелічені у ст.62 ПК України, до них відноситься, зокрема, відповідно до п.62.1.3 ПК України здійснення податкового контролю шляхом проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

За п.75.1, 75.2 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно із пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень

Відповідно до п.79.1 - 79.5 ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.

Пунктом 185.1 ст.185 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За п.188.1 ст.188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

Згідно із п.193.1 ст.193 ПК України ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:

а) 20 відсотків.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно із п.198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Відповідно до п.200.1, 200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно із пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно із п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.14 ст.200 ПК України встановлено, що якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Так, первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - змісту робіт, послуг, використаних матеріалів, робіт, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.08.2024 року у справі №1.380.2019.002186.

Певні недоліки оформлення первинних документів не є самостійною підставою для висновків про нереальність господарських операцій, відомості про які несуть в собі надані інші первинні документи на підтвердження реальності відповідних операцій.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.02.2021 року у справі №1.380.2019.001522, від 13.01.2021 року у справі №826/506/16.

Верховними Судом вже сформована стала та послідовна практика щодо застосування наведених норм права. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19, виснувала, зокрема, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Такий висновок Велика Палата зробила, застосувавши норму частини восьмої статті 9 Закону № 996-XIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата тлумачила як таку, в якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі лише наявність вироку щодо контрагента платника податків, факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Щодо достатності ресурсів для здійснення господарських операцій слід зважати на те, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагента податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку, то у разі підтвердження факту отримання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Відтак посилання контролюючого органу на можливі порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача не можуть бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій за укладеними з ним договором.

Чинним законодавством не пред`являються вимоги до суб`єктів підприємницької діяльності стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявність тих чи інших основних фондів, зокрема, земельних ділянок тощо для здійснення господарської операції. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальну можливість виконання правочину.

Аналогічні правові висновки міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 20.09.2024 року у справі №160/10727/22.

При цьому сталою та послідовною практикою Верховного Суду є інформація, що міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів, яка носить інформативний характер та не доводить наявності порушень податкового законодавства добросовісним платником податку.

Вказана позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема в постанові від 30.09.2021 року у справі №400/1986/19. У постанові від 03.09.2019 року у справі №810/3790/17 Верховний Суд також вказав, що висновки про відсутність у контрагентів (по "ланцюгу" постачання) трудових та матеріально-технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.07.2024 року у справі №803/1174/17.

Відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.09.2024 року у справі №380/18771/22.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, на які посилається відповідач, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин, які є предметом дослідження у цій справі.

Про фіктивність господарських операцій може свідчити невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковість здійснених операцій.

Сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

Збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі

Інформація про контрагентів позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДФС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє.

За умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.07.2024 року у справі №440/2167/19.

Правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не укладав господарські договори, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача його безпосередніми контрагентами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.11.2023 року у справі №140/5295/21.

Так, зауваження по господарським операціям наявні у акті перевірки від 29.12.2025 №995/32-00-04-01-02-01-05393139 та Додатку №6 до акту, де зазначено наступне:

"По взаємовідносинах АТ "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" (код ЄДРПОУ 05393139 з ТОВ "Індастрі Сапплаєр Груп" (код ЄДРПОУ 40404233).

До складу податкового кредиту за жовтень 2025 року АТ "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" по взаємовідносинам з ТОВ "Індастрі Саплаєр Груп" (код ЄДРПОУ 40404233) включено податкову накладну за жовтень 2025 року на загальну суму 4 039,20 грн, в т.ч. ПДВ - 673,20 грн (р.10.1 декларації).

Податкова накладна зареєстрована з дотриманням законодавчо визначених граничних термінів реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пояснень тa наданих документів АТ "Інтерпайп Новомосковський трубний завод", погодження найменувань, кількості та ціни товару здійснювалося шляхом виставлення рахунку на оплату від ТОВ "Індастрі Сапплаер Груп" (код ЄДРПОУ 40404233) та його оплати. Оплата цього рахунку означає погодження з умовами поставки товарів.

Згідно із наданих АТ "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" первинних документів, податкову накладну від 31.10.2025 №9 на загальну суму 4 039,20 грн, в т.ч. ПДВ - 673,20 грн, виписано на підставі предоплати за бірки РЕТ 92 х 152,4 у кількості 3 тис.шт. контрагенту-постачальнику ТОВ "Індастрі Салплаєр груп" (код ЄДРПОУ 40404233). Відповідно експрес-накладної отримано АТ "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" вищезазначений товар 11.11.2025 (Додаток 6.1 до акта перевірки).

B ході проведення перевірки підприємством AT "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" не надано сертифікат якості на товар, придбаний у ТОВ "Індастрі Сапплаєр груп".

Щодо джерела походження бірки РЕТ 92 х 152,4, слід зазначити наступне.

В ході аналізу встановлено, що ТОВ "Індастрі Сапплаєр груп" не здійснює придбання необхідної сировини для виробництва бірки РЕТ 92 х 152,4. Згідно ЄРПН протягом 2025 року підприємство здійснює придбання товарів/послуг: етикеток самоключих, плівки, бірок, стрічок скотч армованих та інше. Відповідно до даних баз ДПС та ЄРПН у ТОВ "Індастрі Сапплаєр грун" оренда офісу та складу.

Крім того, ТОВ "Індастрі Сапплаєр груп" не забезпечено достатніми трудовими ресурсами відповідно до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за жовтень 2025 року.

При дослідженні ТОВ "Індастрі Салплаєр груп" товарних потоків за ЄРПН, в цілому за 2023 - 2025 роки, придбання вищезазначеного товару (бірки РЕТ 92 х 152,4), який у подальшому по ланцюгу постачання, реалізовано на адресу АТ "Інтерпайп Новомосковський трубний завод", відсутне.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ "Індастрі Сапплаєр груп" не мало можливості (не встановлено джерело походження сировини для виготовлення, недостатня забезпеченість трудовими ресурсами) для самостійного виробництва бірок РЕТ 92 х 152,4.

Відповідно до вищевикладеного, АТ "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" (код ЄДРПОУ 05393139) сформовано податковий кредит по отриманим товарам (бірки РЕТ 92 х 152,4) від ТОВ "Індастрі Сапплаєр Груп" (код ЄДРПОУ 40404233), джерело походження якого не встановлено.

Згідно із наданими до перевірки документами встановити походження, виробника/постачальника товару, неможливо.

Таким чином, в задекларованому ланцюгу придбання та постачання товару неможливо дослідити придбання внаслідок відсутності в ланцюгах задекларованого легального виробництва.

Надані до перевірки АТ "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" (код ЄДРПОУ 05393139) документи в якості первинних по взаємовідносинам з ТОВ "Індастрі Саплаєр Груп" (код ЄДРПОУ 40404233) щодо нібито придбання вищезазначеного товару не є достатніми доказами фактичного придбання/реалізації товару.

У зв?язку з цим виявлено схему нереальних господарських операцій ТОВ "Індастрі Саллаєр Груп" (код ЄДРПОУ 40404233) як ланцюг постачання товару, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку АТ "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" (код ЄДРПОУ 05393139).

У сукупності вказані факти свідчать про відсутність реального здійснення господарської операції між АТ "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" (код ЄДРПОУ 05393139) та ТОВ "Індастрі Сапплаєр Груп" (код ЄДРПОУ 40404233) та, як наслідок, недостовірність даних відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

На підставі вищенаведеного не підтверджується постачання ТМЦ (бірки РЕТ 92 х 152,4) на адресу АТ "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" (код ЄДРПОУ 05393139) у жовтні 2025 року від постачальника ТОВ "Індастрі Сапплаєр Груп" (код ЄДРПОУ 40404233)".

Суд визнає цей аргумент безпідставним, оскільки стан податкової дисципліни контрагента позивача, тим більше по взаємовідносинам з третіми особами, не стосується реальності спірних господарських операцій.

Також суд звертається до раніше викладених правових висновків Верховного Суду, за змістом яких сама по собі податкова інформація по ланцюгу постачання не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій, натомість носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Крім того, порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, на які посилається відповідач, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин, які є предметом дослідження у цій справі.

Такі правовідносини не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача його безпосередніми контрагентами.

При цьому податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальну можливість виконання правочину.

Висновки про відсутність у контрагентів (по "ланцюгу" постачання) трудових та матеріально-технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Здійснення господарських операцій з постачання товару від ТОВ "Індастрі Сапплаєр Груп" на адресу АТ "ІНТЕРПАЙП НМТЗ", а також його оплата, оприбуткування та використання у господарській діяльності отриманого товару підтверджується документально, про що свідчать: рахунок № 74 від 28.10.2025 року на суму 4 039,20 грн; платіжна інструкція № 1951 від 31.10.2025 року; видаткова накладна № 89 від 04.11.2025 року; експрес-накладна №59001495079345 від 07.11.2025 року; податкова накладна № 9 від 31.10.2025 року; прибутковий ордер № 885 від 11.11.2025 року; вимога на видачу товарно-матеріальних цінностей № 1216 від 13.11.2025 року; вимога на видачу товарно-матеріальних цінностей №868 від 30.11.2025 року; вимога на видачу товарно-матеріальних цінностей № 917 від 30.12.2025 року.

Крім цього, господарські операції з ТОВ "Індастрі Сапплаєр Груп" відображено в регістрах бухгалтерського обліку АТ "ІНТЕРПАЙП НМТЗ", про що свідчать: відомість розрахунків за жовтень-грудень 2025 року по контрагенту ТОВ "Індастрі Сапплаєр Груп"; витяг з облікової системи АТ "ІНТЕРПАЙП НМТЗ" за жовтень - грудень 2025 року по контрагенту ТОВ "Індастрі Сапплаєр Груп"; оборотна відомість АТ "ІНТЕРПАЙП НМТЗ" за період жовтень - грудень 2025 року.

Отже, правовідносини за вищезгаданими в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку АТ "ІНТЕРПАЙП НМТЗ".

До того ж, виписані податкові накладні оформлені з дотриманням вимог ст.201 ПК України та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що також зазначено податковим органом в абз.5 Додатку 6 до акту перевірки.

Тож, в даному випадку податкові накладні були прийняті та зареєстровані, що давало право на віднесення сум до податкового кредиту.

Отже, реальність господарських операцій АТ "ІНТЕРПАЙП НМТЗ" та ТОВ "Індастрі Сапплаєр Груп" також підтверджується тим, що за наслідками цієї операції сформовано витрати та податковий кредит, фактичні дані свідчать про отримання товару, його оприбуткування, оплату його вартості та використання у господарській діяльності.

Отже, саме лише твердження про недостатність ресурсів для здійснення господарської операції, без будь-яких пояснень щодо підстав такого висновку, алгоритму його формування, наведення відповідних розрахунків є неприпустимим узагальненням та не може зумовлювати притягнення особи до юридичної відповідальності.

Вищевказане відповідачем не враховано, натомість відповідач фактично на основі самих лише поверхневих податкових даних заперечив реальність господарської операції останніх. Жодні інші зауваження, в т.ч. щодо належності документального підтвердження реальності господарської операції, відповідач не наводив.

Таким чином, висновки акту перевірки від 29.12.2025 № 995/32-00-04-01-02-01-05393139 в цій частині є необґрунтованими.

Отже, суд констатує наявні підстав для задоволення позову, оскільки відповідач, на якого в силу приписів частини другої статті 77 КАС України покладений тягар доказування правомірності свого рішення, не довів належними, допустимими та достатніми доказами правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 02.02.2026 року № 80/32-00-04-01-02-01-05393139, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2025 року у розмірі 673 грн.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

В силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.

Щодо сплаченого позивачем судового збору за подання позову, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3 328 грн.

Відтак, відповідно до положень ч.1 ст.139 КАС України, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору розмірі 3328 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.02.2026 року № 80/32-00-04-01-02-01-05393139, прийняте Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр.Олександра Поля, 57, м.Дніпро, 59600, код ЄДРПОУ 43968079) на користь Акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" (вул.Гідності, буд.115, м.Самар, Дніпропетровська обл., Самарівський р-н, 51200, код ЄДРПОУ 05393139) судові витрати по справі у розмірі 3 328 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма