Рішення № 138302358, 17.07.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року ЛуцькСправа № 140/15662/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , подану у своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління соціальної підтримки Міністерства оборони України, Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з позовом до Міністерства оборони України (далі Міноборони, відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач 2), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління соціальної підтримки Міністерства оборони України, Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо направлення на комісію Міністерства оборони України висновку з пакетом документів по виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю військовослужбовця ОСОБА_3 , в якому зазначено, що заявники не мають права на вказану виплату, та зобов`язання направити на розгляд комісії Міністерства оборони України новий висновок з пакетом документів по виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю військовослужбовця ОСОБА_3 , в якому зазначено право позивачів на вказану виплату із врахуванням висновків суду; зобов`язання Головного управління соціальної підтримки Міністерства оборони України направити новий висновок ІНФОРМАЦІЯ_4 з пакетом документів по виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю військовослужбовця ОСОБА_3 , в якому зазначено, що позивачі мають право на вказану виплату; визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом від 09.10.2025 № 98/в у частині пункту 13, яким відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з смертю військовослужбовця ОСОБА_3 , та зобов`язання Міністерство оборони України повторно розглянути заяву (з доданими документами) про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з смертю військовослужбовця ОСОБА_3 з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають про наявність у них права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 , захворювання та причина смерті якого визнані пов`язаними з проходженням військової служби. Вважають, що Комісія Міністерства оборони України прийняла протиправне рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки з наявних документів вбачається, що відсутній причинно-наслідковий зв`язок між смертю військовослужбовця та наявним у нього станом алкогольного сп`яніння.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовних вимог не визнав та просив у їх задоволенні відмовити повністю. В обґрунтування цієї позиції зазначив, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця не здійснюється, якщо загибель (смерть) такого військовослужбовця є наслідком вчинення дій у стані алкогольного сп`яніння. Відтак, оскільки під час проведення судово-токсологічного дослідження в крові померлого ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт, тому вважає, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є правомірним і скасуванню не підлягає.

У відповіді на відзив позивач підтвердив свої доводи, зазначені у позовній заяві та просив у задовольнити його позовні вимоги.

У зв`язку з відрахуванням з 04.06.2026 судді ОСОБА_4 зі штату Волинського окружного адміністративного суду на підставі наказу голови суду від 19.05.2026 №02-07/7/26 та на виконання розпорядження керівника апарату суду від 25.05.2026 №01-87/636/26 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №140/15662/25.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2026 головуючим суддею для розгляду адміністративної справи №140/15662/25 було визначено суддю Костюкевича С.Ф.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 прийнято справу до провадження.

Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_3 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 від 24.06.2025 №1545/1 ОСОБА_3 у період з 13.07.2024 по 04.08.2024 призваний на військову службу по мобілізації, не приймав участь в бойових діях.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 09.08.2024.

Відповідно до витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по особовому складу) від 03.10.2024 №281 у зв`язку із смертю молодшого сержанта ОСОБА_3 з 04.08.2024 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №141 від 05.08.2024 причиною смерті ОСОБА_3 є «Гострий трансмуральний інфаркт передньої стінки міокарда. Гостра серцево-судинна недостатність».

Згідно акту службового розслідування від 19.09.2024, смерть військовослужбовця, молодшого сержанта ОСОБА_3 наступила в результаті погіршення стану здоров?я, на підставі розділу ІІ наказу Міністерства оборони N332 від 27.10.2021, внаслідок «гострого трансмурального інфаркту передньої стінки міокарда», що підтверджується копією довідки остаточного лікарського свідоцтва про смерть НОМЕР_3 від 05.08.2024 та матеріалами службового розслідування та являється такою, що не пов?язана з виконанням службових обов??язків чи захистом Батьківщини.

Висновком експерта №139 від 17.12.2024 під час проведення судово-токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_3 було виявлено етиловий спирт в концентрації 0,76%. Причиною смерті військовослужбовця став «Гострий трансмуральний інфаркт передньої стінки міокарда. Гостра серцево-судинна недостатність».

Відповідно до витягу з протоколу засідання штатної 12 регіональної ВЛК № 2025- 0327-0925 від 27.03.2025 захворювання молодшого сержанта ОСОБА_3 «Гострий трансмуральний інфаркт передньої стінки міокарда. Гостра серцево-судинна недостатність», яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 , яка є дружиною померлого ОСОБА_3 , яка діяла в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , подано до територіального органу ТЦК та СП заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю військовослужбовця.

За результатами розгляду заяви та поданих документів, Комісією Міністерства оборони України прийнято рішення, оформлене протоколом від 09.10.2025 №98/в, відповідно до якого позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, з огляду на статтю 172-20 КУпАП, статтю 16-4 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, та те, що згідно з висновком експерта Сумського обласного бюро судово-медичної експертизи №139 від 17.12.2024 під час проведення судово-токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт в концентрації 0,76%.

Вважаючи протиправним вищевказане рішення та дії ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивачі звернулись до суду із цим позовом.

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Згідно зі змістом частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Частиною першою статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до пункту 1 статті 16 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 2 цієї ж статті визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби (підпункт 1);

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби (підпункт 2);

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві (підпункт 3).

Підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Одноразова грошова допомога є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби.

Пунктом третім статті 16-2 Закону № 2011-XII визначено, що розмір та порядок призначення і виплати такої допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 № 975, якою затвердив відповідний Порядок (далі - Порядок № 975, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У пунктах 4 та 5 Порядку № 975 визначено аналогічні пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII положення щодо категорій осіб, члени сімей яких набувають право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі смерті (загибелі) та аналогічні пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII положення щодо розміру одноразової грошової допомоги, яка виплачується членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.

Отже, Закон № 2011-XII та Порядок № 975 є нормативно-правовими актами, що регулюють призначення і виплату одноразової грошової допомоги членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, у тому числі у випадках смерті, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

Суд також звертає увагу на те, що абзац другий пункту 3 статті 16-2 Закону № 2011-XII було викладено в новій редакції згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо окремих питань виплати одноразової грошової допомоги» від 16.07.2025 № 4546-IX (далі - Закон № 4546-IX), положення якого відповідно до розділу II «Прикінцеві положення» застосовуються з 24.02.2022. Однак ці положення не змінюють необхідності встановлення передбачених законом умов для призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн у кожному випадку смерті військовослужбовця, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби.

Зазначеною нормою встановлено, що розмір одноразової грошової допомоги, яка виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, у тому числі під час перебування в полоні (крім випадків добровільної здачі в полон), становить 15 000 000 гривень.

Водночас предметом цього спору є правомірність рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 09.10.2025.

Як убачається з пояснювальної записки до Закону №4546, його мета полягала в уніфікації підходів до обчислення розміру виплат членам сімей військовослужбовців, які загинули або померли під час перебування в полоні, а також у врегулюванні деяких питань призначення одноразової грошової допомоги.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації, на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).

Пунктом 1 Постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 2 Постанови № 168 сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Державні органи, які зазначені у пункті 1 цієї постанови, мають право отримувати інформацію з державних реєстрів щодо осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Якщо сім`я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.

Аналіз змісту пункту 2 Постанови № 168 свідчить про те, що Кабінет Міністрів України установив дві самостійні альтернативні підстави для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн:

- загибель особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, зокрема, військовослужбовця, у період дії воєнного стану;

- смерть військовослужбовця внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

У другому випадку юридично значущим є не лише безпосередня причина смерті, зазначена в медичних документах, а насамперед встановлений належними та допустимими доказами прямий причинний зв`язок між смертю військовослужбовця та пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, отриманими за обставин, визначених абзацом шостим пункту 2 Постанови № 168.

Тому слід відокремлювати випадки, коли захворювання є самостійною причиною смерті військовослужбовця, від випадків, коли смерть перебуває у прямому причинному зв`язку з документально підтвердженим пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, отриманими у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони.

Отже, формальний зміст абзаців першого та шостого пункту 2 Постанови № 168 вказує на те, що Кабінет Міністрів України установив виплату одноразової грошової допомоги в однаковому розмірі 15 000 000 гривень при настанні одного і того ж наслідку - смерті особи, але залежно від її причин (загибель або в результаті поранення (контузії, травми, каліцтва)).

Такий підхід відповідає цільовому характеру підвищеної одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн, яка є винятковою соціальною гарантією воєнного часу та має застосовуватися лише за умов, прямо визначених законодавцем. Її розширене застосування без належної правової підстави призводило б до необґрунтованого навантаження на Державний бюджет України, у тому числі на видатки, пов`язані із забезпеченням обороноздатності держави.

При цьому пункт 2 Постанови № 168 у редакції, чинній на 17.09.2022, прямо не передбачав, що смерть військовослужбовця внаслідок захворювання є самостійною підставою для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн саме за абзацом шостим цього пункту, якщо не встановлено, що така смерть настала внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва.

Водночас такий висновок не означає, що смерть військовослужбовця від захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби або із захистом Батьківщини, не породжує права членів його сім`ї на соціальний захист. Така смерть може бути підставою для призначення одноразової грошової допомоги за Законом № 2011-XII та Порядком № 975, якщо встановлено передбачені цими нормативно-правовими актами умови.

Особливе значення для цієї категорії спорів має те, що нормативне регулювання після виникнення спірних правовідносин зазнавало змін. У зв`язку з цим необхідно визначати редакцію нормативно-правового акта, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, з урахуванням моменту виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, зокрема дати смерті військовослужбовця.

Тому при вирішенні спорів цієї категорії слід розмежовувати три правові ситуації:

- перша - загибель військовослужбовця у період дії воєнного стану за обставин, які охоплювалися пунктом 2 Постанови № 168 у відповідній редакції;

- друга - смерть військовослужбовця внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва, отриманих за обставин, визначених абзацом шостим пункту 2 Постанови № 168;

- третя - смерть військовослужбовця внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби або із захистом Батьківщини, яка може породжувати право на одноразову грошову допомогу за Законом № 2011-XII та Порядком № 975, але не охоплюється абзацом шостим пункту 2 Постанови № 168 без установлення прямого причинного зв`язку з пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом (спеціальних умов, з якими законодавство пов`язує виникнення права саме на підвищену одноразову грошову допомогу у розмірі 15 000 000 грн).

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 16.06.2026 у справі №620/10029/24 зазначила, що висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 17.07.2024 у справі № 600/548/23-а та від 22.08.2024 у справі № 380/9868/23, про те, що пункт 2 Постанови № 168 не обмежує виплату одноразової грошової допомоги лише випадками смерті від поранення (контузії, травми чи каліцтва), а охоплює випадки смерті військовослужбовця в період воєнного стану, пов`язані із захистом Батьківщини, включаючи смерть від захворювання, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні.

Врахувавши зазначене, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у вищевказаній справі вважала за необхідне відступити від таких висновків та сформувати наступні:

1. Положення пункту 2 Постанови № 168 підлягають застосуванню у системному взаємозв`язку з положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII та не можуть тлумачитися відокремлено від нього.

2. Право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови № 168, виникає у разі загибелі військовослужбовця в період дії воєнного стану, а також у разі смерті військовослужбовця, щодо якої встановлено причинний зв`язок із пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони.

3. Сам по собі висновок військово-лікарської комісії про зв`язок захворювання із захистом Батьківщини або проходженням військової служби не є безумовною підставою для застосування пункту 2 Постанови № 168, якщо матеріалами справи не підтверджено обставин, з якими зазначена постанова пов`язує виникнення права на відповідну виплату.

4. Смерть військовослужбовця внаслідок захворювання не виключає можливості призначення одноразової грошової допомоги, якщо за медичними документами встановлено, що така смерть, незалежно від безпосереднього клінічного механізму її настання, перебуває у причинному зв`язку з пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими за обставин, визначених пунктом 2 Постанови № 168.

5. За відсутності підстав для застосування пункту 2 Постанови № 168 питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги вирішується відповідно до положень Закону № 2011-XII та Порядку № 975, з урахуванням установлених ними підстав та умов надання відповідних соціальних гарантій.

Застосовуючи ці висновки в контексті обставин справи, суд бере до уваги, що причиною смерті ОСОБА_3 був гострий трансмуральний інфаркт передньої стінки міокарда, в тому числі і згідно з протоколом комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.10.2025 №98/в, при цьому зазначено про висновок експерта Сумського обласного бюро судово-медичної експертизи №139 від 17.12.2024, згідно якого під час проведення судово-токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт в концентрації 0,76% та той факт, що померлого військовослужбовця виявлено в приміщенні розташування медичного пункту батальйону.

Суд зазначає, що смерть ОСОБА_3 в приміщенні розташування медичного пункту батальйону через гострий трансмуральний інфаркт передньої стінки міокарда не означає, що така смерть є загибеллю у розумінні абзацу першого пункту 2 Постанови № 168. За чинного законодавства поняття «загибель» має самостійне юридичне значення і не охоплює кожен випадок смерті військовослужбовця в період дії воєнного стану чи при виконанні обов`язків військової служби.

Однак, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у своєму рішенні від 09.10.2025 №98/в про відмову у призначенні такої допомоги позивачам, вищевказаних підстав відмови не зазначила, про наявність (відсутність) причинного зв`язку смерті ОСОБА_3 з пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів із національної безпеки і оборони не вказала, лише обмежившись підставою відмови смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним адміністративного правопорушення через розпивання спиртних напоїв та перебування в нетверезому стані.

Отже, під час судового розгляду справи відповідач як суб`єкт владних повноважень, не надав належних, достатніх та достовірних доказів, які б свідчили про правомірність прийнятого рішення, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Схожа позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 16.06.2026 у справі №620/10029/24.

Обираючи належний і ефективний спосіб захисту порушених прав, суд бере до уваги, що призначення одноразової грошової допомоги належить до дискреційних повноважень Міністерства оборони України, відтак суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивачів про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю військовослужбовця ОСОБА_3 , та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому, вимоги позивачів про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо направлення до Комісії Міністерства оборони України висновку з пакетом документів, у якому зазначено про відсутність у позивачів права на отримання одноразової грошової допомоги, а також про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_4 і ІНФОРМАЦІЯ_7 направити новий висновок із зазначенням про наявність такого права, задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, а також Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 45 (у редакції з урахуванням змін, внесених наказом Міністерства оборони України від 04.09.2025 № 589), на ІНФОРМАЦІЯ_3 покладено виключно повноваження щодо прийняття, перевірки, оформлення та направлення висновку разом із пакетом документів до Міністерства оборони України, тоді як повноваження щодо вирішення питання про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги належать Комісії Міністерства оборони України та уповноваженим посадовим особам Міністерства оборони України, крім того, висновок територіального центру комплектування та соціальної підтримки є службовим документом, який складається в межах визначеної законодавством адміністративної процедури, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, що породжує для заявників самостійні правові наслідки, відтак відсутні правові підстави для визнання протиправними дій щодо його складення та направлення, а також для покладення на відповідачів обов`язку скласти чи направити новий висновок із визначеним судом змістом, оскільки такі вимоги фактично спрямовані на втручання суду у дискреційні повноваження суб`єктів владних повноважень щодо оформлення документів та визначення змісту службового документу, що не відповідає завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відтак, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивачів за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 968,96 грн, який сплачений згідно із квитанцією від 09.12.2025.

Керуючись статтями 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 09.10.2025 №98/в, про відмову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у призначенні одноразової грошової допомоги за померлого військовослужбовця ОСОБА_3 .

Зобов`язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяви ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю військовослужбовця ОСОБА_3 , та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ).

Відповідач 1: Міністерство оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022).

Відповідач 2: ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління соціальної підтримки Міністерства оборони України ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ відсутній).

Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітряних Сил, 6; код ЄДРПОУ відсутній).

Суддя С.Ф. Костюкевич