Ухвала суду № 138301743, 17.07.2026, Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/760/25

Провадження № 1-кп/682/23/2026

У Х В А Л А

17 липня 2026 року

Славутський міськрайонний суд

Хмельницької області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених: ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні під час розгляду кримінального провадження № 12023240000000147 від 23.03.2023 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Київ, Київської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, військовослужбовця, учасника бойових дій, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченого за ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 306, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 313, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Київ, Київської області, українця, громадянина України, одруженого, із середньою освітою, не працюючого, має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого, обвинуваченого за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 311 КК України;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Луганськ, Луганської області, українця, громадянина України, не працюючого, із середньою освітою, на утриманні неповнолітніх дітей не має, фактично проживаючого: за адресою: АДРЕСА_4 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України,

клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 ;

клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 ,

клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 ,

клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 ,

у с т а н о в и в:

В провадженні Славутського міськрайонного суду Хмельницької області на розгляді перебуває обвинувальний акт у вищевказаному кримінальному провадженні № 12023240000000147 від 23.03.2023.

Судове засідання у справі призначено на 17.07.2026 о 11 год. 30 хв., про що належним чином повідомлено усіх учасників справи.

В судове засідання з`явились, прокурор ОСОБА_3 , обвинувачені: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , захисники обвинувачених, а саме: захисник ОСОБА_6 ОСОБА_9 , захисник ОСОБА_4 ОСОБА_7 , захисник ОСОБА_5 ОСОБА_8 .

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання про продовження відносно обвинувачених строку дії запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою.

Так, в обґрунтування клопотання відносно обвинуваченого ОСОБА_4 зазначено, що вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень на даний час об`єктивно підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Умислом ОСОБА_4 , як керівника створеної ним злочинної організації, охоплювалися всі злочини, вчинені її учасниками. На даний час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, щодо обвинуваченого ОСОБА_4 продовжують існувати. Зокрема, обвинувачений може переховуватись від суду, так як обґрунтовано обвинувачується у вчиненні умисних кримінальних правопорушень, окремі з яких (передбачені ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 306, ч .4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України) є особливо тяжкими злочинами, а тому, зважаючи на покарання у випадку визнання його винуватим, є достатні підстави вважати, що ризик переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані йому кримінальні правопорушення, є достатньо високим. Крім того, ОСОБА_4 може незаконно впливати свідків, з метою зміни показань на свою користь. Як зазначає прокурор, обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, беручи до уваги обставини вчинення злочинів, а також дані, які характеризують його особу. На думку прокурора, жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою обвинуваченого, не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України та не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 і виконання покладених на нього процесуальних обов`язків. При розгляді клопотання прокурор просив не визначати обвинуваченому розмір застави.

В обґрунтування клопотання відносно обвинуваченого ОСОБА_5 зазначено, що його вина у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень у даний час об`єктивно підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. На даний час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, щодо обвинуваченого ОСОБА_5 продовжують існувати. ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні умисних кримінальних правопорушень, (окремі з яких передбачені ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України) є особливо тяжкими злочинами, а тому, зважаючи на покарання, яке йому загрожує у випадку визнання його винуватим, є достатні підстави вважати, що, перебуваючи на волі, він може переховуватись від суду. Крім того, обвинувачений може незаконно впливати на свідків з метою зміни показань на свою користь. Також, з урахуванням інкримінованих злочинів та особи обвинуваченого, останній може вчинити інше кримінальне правопорушення. При розгляді клопотання прокурор просив не визначати обвинуваченому розмір застави.

В обґрунтування клопотання відносно обвинуваченого ОСОБА_6 зазначено, що його вина у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень у даний час об`єктивно підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. На даний час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, щодо обвинуваченого ОСОБА_6 продовжують існувати. ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні умисних кримінальних правопорушень, окремі з яких (передбачені ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України) є особливо тяжкими злочинами, а тому, зважаючи на покарання, яке йому загрожує у випадку визнання його винуватим, є достатні підстави вважати, що, перебуваючи на волі, він може переховуватись від суду. Крім того, обвинувачений може незаконно впливати на свідків з метою зміни показань на свою користь. Також, з урахуванням інкримінованих злочинів та особи обвинуваченого, останній може вчинити інше кримінальне правопорушення. При розгляді клопотання прокурор просив не визначати обвинуваченому розмір застави.

В судовому засіданні щодо клопотань прокурора про продовження строку дії відносно обвинувачених запобіжних заходів учасники справи висловили наступні позиції.

ОСОБА_4 щодо клопотання прокурора поклався на розсуд суду.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_7 повністю підтримав позицію свого підзахисного.

Захисник ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_9 просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема, з тих підстав, що прокурором зазначаються одні й ті самі ризики, які є необґрунтованими, недоведеними та формальними. З посиланням на практику ЄСПЛ та Конституцію України просив суд в задоволенні клопотання прокурора відмовити та обрати у відношенні його підзахисного біль м`який запобіжний захід.

ОСОБА_6 поклався на думку свого захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 , адвокат ОСОБА_8 , заперечував проти клопотання прокурора та заявив клопотання про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого. Так, захисник зазначає, що станом на дату подачі даного клопотання ризики, передбачені п. 1, 2, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які слугували підставою для застосування та неодноразового продовження (9 разів було продовжено запобіжний захід за час судового розгляду справи № 682/760/25) стосовно ОСОБА_5 у виді тримання під вартою не доведені, а ймовірність їх наявності значно зменшилась з плином часу з моменту застосування запобіжного заходу. ОСОБА_5 має міцні соціальні зв`язки, позитивні характеристики, сім`ю, та на його утриманні перебуває малолітня дитина. ОСОБА_5 вже значний час більше двадцяти місяців (з 14.11.2024) перебуває під вартою, судовий розгляд затягується не з вини обвинуваченого; усі обвинувачені допитані (надали свої покази, задали питання та надали відповіді на питання сторони обвинувачення); з 10 обвинувачених у даній справі вже відносно 7 обвинувачених були виділенні матеріали в окреме провадження та ухвалені вироки. Також, варто зазначити, що ОСОБА_5 має позитивну процесуальна поведінка (відсутність порушень порядку; сумлінна участь у судових засіданнях; відсутність спроб перешкоджати провадженню). Крім того, на даний час судовий розгляд триває тривалий час; прокурор не наводить нових обставин, які підтверджують існування ризиків; більш м`який запобіжний захід може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. На думку сторони захисту домашній арешт повною мірою здатен запобігти ймовірному настанню ризиків, які передбачені п. 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду та незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних (обвинувачених) у даному кримінальному провадженні. Ураховуючи те, що ОСОБА_5 тримається під вартою вже більше двадцяти місяців, досудове розслідування в даному кримінальному провадженні завершено, тобто зібрані всі докази, які сторона обвинувачення вважала необхідними для доведення винуватості останнього, а відтак на даний час відсутні обставини, які б унеможливлювали визначення судом розміру застави.

ОСОБА_5 поклався на думку свого захисника.

Дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги думки обвинувачених та їх захисників стосовно клопотань прокурора про продовження строку дії запобіжних заходів, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 331 КПК України, за наявності клопотань під час судового засідання суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду клопотання, суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема із висловленою позицією у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001, суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Водночас, у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 суд вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Частиною 1 ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).

Частиною 1 статті 194 КПК України встановлено, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи питання продовження строку подальшого тримання особи під вартою, суд має встановити продовження існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

Відповідно до змісту ч. 3 ст. 199 КПК України, однією з підстав для продовження строку тримання під вартою є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

У справі «Волосюк проти України» (рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини наголосив, що «національні судові органи мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи. Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов`язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою».

З урахуванням вищенаведеного суд, вирішуючи питання щодо продовження запобіжного заходу відносно обвинувачених враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ними інкримінованих злочинів, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватим, особи обвинувачених.

Так, ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні є актуальним, з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від свідків, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 КПК України. Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому, на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.

Згідно практики ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Європейський суд з прав людини, у своїх рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Отже, відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 14.11.2024 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який в подальшому був продовжений, востаннє до 24.07.2026 включно.

Так, запобіжний захід ОСОБА_4 був обраний та продовжений у зв`язку з наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 306, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч.3 ст. 311, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 313, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України, а також наявністю ризиків, які давали підстави суду вважати, що він може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Розглядаючи можливість про зміну запобіжного заходу на більш м`який, суд звертає увагу на те, що підстав для застосування запобіжного заходу, більш м`якого ніж тримання під вартою, судом не знайдено. Застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, не забезпечить його належної процесуальної поведінки та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, що створить неможливість запобігання доведеним ризикам.

Тому, враховуючи вищевикладені ризики, тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, обставини та спосіб вчинення злочинів, суд приходить до висновку про необхідність продовження ОСОБА_4 строку тримання під вартою без визначення розміру застави відповідно до вимог ст. 183 КПК України, оскільки ОСОБА_4 окрім злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України, також інкримінується вчинення особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 14.11.2024 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. Строк дії запобіжного заходу продовжено до 24.07.2026 включно.

Так, запобіжний захід ОСОБА_6 був обраний та продовжений у зв`язку з наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, а також наявністю ризиків, які давали підстави суду вважати, що він може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Розглядаючи можливість про зміну запобіжного заходу на більш м`який, суд звертає увагу на те, що підстав для застосування запобіжного заходу, більш м`якого ніж тримання під вартою, судом не знайдено. Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, не забезпечить його належної процесуальної поведінки та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, що створить неможливість запобігання доведеним ризикам.

Аналізуючи особу обвинуваченого суддя враховує, що ОСОБА_6 хоч і має постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки, однак, на переконання суду, ці обставини не є достатніми підставами для відмови у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або для застосування більш м`якого запобіжного заходу. Окрім того, вказані обставини не були стримуючими від вчинення дій, що стали підставою для обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Тому, враховуючи вищевикладені ризики, тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, обставини та спосіб вчинення злочинів, суд приходить до висновку про необхідність продовження відносно ОСОБА_6 строку тримання під вартою без визначення розміру застави відповідно до вимог ст. 183 КПК України, оскільки ОСОБА_6 інкримінується вчинення злочину за ч. 2 ст. 255 КК України.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 та клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_8 , про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 судом враховано наступне:

у даному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 14.11.2024 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який в подальшому був продовжений судом, востаннє до 24.07.2026 включно.

Так, запобіжний захід обвинуваченому був обраний та продовжений у зв`язку з наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 311 КК України, а також наявністю ризиків, які давали підстави суду вважати, що він може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Аналізуючи особу обвинуваченого суддя враховує, що ОСОБА_5 хоч і має постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки, родину, на утриманні має неповнолітню дитину, однак, ці обставини не є достатніми підставами для відмови у задоволенні клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або для застосування більш м`якого запобіжного заходу. Окрім того, вказані обставини не були стримуючими від вчинення дій, що стали підставою для підозри ОСОБА_5 у вчиненні, у складі злочинної організації, кримінальних правопорушень, зокрема, й злочинів у сфері громадської безпеки та у сфері обігу наркотичних речовин, що становить підвищену суспільну небезпечність.

Суд також зауважує на тому, що ризик це, зокрема, невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для судового розгляду подій та запобіжний захід застосовується саме для запобігання ризиків, тобто до моменту їх настання.

Так, у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі «Єчюс проти Литви», N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX).

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини. При цьому зазначено, що встановлення небезпеки перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя, слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, вимірюватись суворістю можливого покарання, рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

При цьому слід звернути увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству та КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).

Пунктом 9 рекомендацій, викладених у листі Верховного Суду «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» від 03.03.2022 №1/0/2-22 визначено, що при розгляді клопотань сторони обвинувачення, суд використовує всі наявні документи і матеріали, зокрема й судові рішення у формі, в якій їх внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (роздруківки з Реєстру). Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд може зважати на попередню оцінку окремих фактичних обставин, здійснену ним при вирішенні попередніх клопотань у цьому кримінальному провадженні на підставі відповідних матеріалів, і не здійснювати надмірного витребування матеріалів у сторін кримінального провадження.

З огляду на наведене, суд розглядає клопотання прокурора та захисника обвинуваченого в контексті наявності чи відсутності нових обставин, які могли би змінити підстави застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу порівняно з обставинами, які існують на теперішній час.

Суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення клопотання захисника ОСОБА_5 та вважає, що необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_5 , так як це відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи та даних про особу обвинуваченого, що в сукупності дає суду достатні підстави вважати, що ймовірність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на даному етапі судового розгляду дуже висока.

Тому, враховуючи вищевикладені ризики, тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, обставини та спосіб вчинення злочинів, суд приходить до висновку про необхідність продовження відносно ОСОБА_5 строку тримання під вартою без визначення розміру застави відповідно до вимог ст. 183 КПК України, оскільки ОСОБА_5 інкримінується злочин, передбачений ч. 2 ст.255 КК України.

Таким чином, докази та обставини, на які посилається прокурор у своїх клопотаннях, дають достатні підстави вважати, що продовжують існувати доведені прокурором ризики, в тому числі ризики можливості обвинувачених переховуватися від суду та вчинити інші кримінальні правопорушення.

Керуючись ст. 177, 181, 314-316, 331 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб, до 14.09.2026 включно.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб, до 14.09.2026 включно.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб, до 14.09.2026 включно.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду через Славутський міськрайонний суд Хмельницької області протягом семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченими у той же строк з дня вручення їй копії ухвали.

Повний текст ухвали складено: 17.07.2026.

Суддя ОСОБА_1