Ухвала суду № 138301156, 17.07.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/1085/23

Провадження № 1-кп/466/155/26

У Х В А Л А

14 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі колегії суддів :

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання

обвинуваченої ОСОБА_12 про зміну запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт в нічний час та клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченої за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307 КК України ОСОБА_12 ,

встановив :

На розгляді Шевченківського районного суду м. Львова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022140000000081 про обвинувачення ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень , передбачених ч. 5 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307 КК України , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень , передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307 КК України . В черговому судовому засіданні від прокурора поступило клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченої ОСОБА_12 . Клопотання мотивує, що відносно ОСОБА_12 існують ризики, передбачені ч. 1,3 ст.177 КПК України. Зокрема, ризик переховуватись від суду ; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні ; вчиняти інші правопорушення. Вважає, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить її належну процесуальну поведінку.

В судовому засідання прокурор підтримав заявлене клопотання.

Обвинувачена ОСОБА_12 в процесі обговорення заявленого прокурором клопотання, подала клопотання, в якому просила змінити раніше обраний їй запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, на домашній арешт в нічний час . Зазначає, що вона має намір працевлаштуватись , так як не має можливості утримувати дітей. Крім того, просить врахувати, що вона потребує постійного лікування, а визначений судом запобіжний захід обмежує її в цьому праві. Також за період її перебування під вартою , її троє неповнолітніх дітей взяті під опіку дитячого будинку сімейного типу. Цілодобовий домашній арешт позбавляє її можливості приймати участь у вихованні дітей та спілкуванні з ними. Клопотання обвинуваченої підтримав в судовому засіданні і її захисник.

Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши подані документи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч.1, 2 ст.311 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Вирішуючи зазначене питання суд враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно зі ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Тобто обов`язковою умовою для застосування чи продовження запобіжного заходу має бути доведеність сукупності обставин, визначених ч.1 ст.194 КПК України, яка вимагає від прокурора, окрім наявності обґрунтованості підозри, надати докази на підтвердження підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, на які посилається прокурор у клопотанні та обґрунтувати недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, визначеним у клопотанні.

Так, щодо обгрунтовності підозри суд вважає, що обґрунтованість підозри була предметом розгляду при вирішенні питання про застосування щодо ОСОБА_12 первинного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, його продовження як слідчим суддею, так і судом, та при зміні такого запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт ухвалою суду від 13.03.2026. З матеріалів провадження, документів наданих учасниками провадження, враховуючи стадію судового провадження, не вбачається, що з того часу виникли будь-які нові обставини, які б спростували обґрунтованість цієї підозри або причетність ОСОБА_12 до інкримінованих йому діянь.

Так у розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.

На думку суду, ризик переховуватися від суду, прокурором обґрунтовано належним чином, оскільки обвинувачена розуміючи, що вчинила тяжкий злочин може відчуваючи страх та невідворотність майбутнього покарання за вчинене кримінальне правопорушення та здійснити дії для уникнення відповідальності.

Також, обґрунтована позиція сторони обвинувачення, що обвинувачена може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

Тобто, ризик впливу на свідків, існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Оскільки в цьому кримінальному провадженні свідки наразі не допитані, то у суду існують підстави вважати, що існує ризик впливу на них з метою зміни чи відмови від наданих ними показань.

Таким чином, на підставі викладеного, суд вважає, що відмова в застосуванні чи застосування більш м`якого запобіжного заходу наразі не зможе забезпечити уникнення ризиків переховування та впливу на свідків, а також виконання обвинуваченою ОСОБА_12 покладених на неї законом процесуальних обов`язків, а тому, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у яких обвинувачується ОСОБА_12 , тяжкість покарання, яке загрожує останній у разі визнання її винувтою, дані про особу обвинуваченої, суд приходить до висновку, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, є запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який забезпечить виконання обвинуваченою процесуальних обов`язків у зазначеному кримінальному провадженні.

Суд зазначає, що відсутність будь-яких порушень обов`язків, які покладені на обвинувачену ухвалою суду від 13.03.2026 свідчить про те, що вказаний запобіжний захід належним чином довів свою ефективність та наразі є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої.

При цьому суд враховує, що незважаючи на те, що запобіжний захід було змінено з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за клопотанням ОСОБА_12 , для забезпечення їй можливості отримувати належне лікування, остання жодного разу не зверталась до суду з заявою про необхідність отримання такого лікування. Крім того, при вирішенні питання про звільнення обвинуваченої з-під варти саме вона та її захисник зазначали, що наявні всі умови для відбування нею цілодобового домашнього арешту , як матеріальні, так і побутові.

Відтак, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання обвинуваченої ОСОБА_12 , оскільки наведені нею обставини не нівелюють можливість вчинення нею дій, визначених ч.1 ст.177 КПК України, у разі застосування менш суворого запобіжного заходу.

Керуючись ст. 376 КПК України, суд ,

постановив :

У задоволенні клопотання ОСОБА_12 про заміну запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час відмовити.

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченій за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307 КК України , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту , за адресою АДРЕСА_1 , строком на 2 місяці .

На підставі ч.5 ст.194 КПК України, покласти на обвинувачену ОСОБА_12 наступні обов`язки:

1) з`являтися за викликом до суду;

2) не відлучатися з населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну місця свого проживання;

4) утримуватися від спілкування зі свідками та обвинуваченими по даному кримінальному провадженню;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду закордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Копію ухвали скерувати на виконання. Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального прокурора.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 17 липня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1