Рішення № 138300910, 17.07.2026, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/1006/26

Провадження № 2/455/727/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

17 липня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Івасенко С.М.,

секретаря судового засідання Бобельської Н.М.,

учасники справи - не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Кредит-Капітал" (далі - позивач, новий кредитор) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 64599-01/2025 від 30.01.2025 року (далі - кредитний договір) у розмірі 22820,00 грн, та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач уклав кредитний договір з Товариством з обмеженою відповідальністю "Стар Файненс Груп" (далі - кредитор). Кредитор свої обов`язки виконав - надав кредит. Відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання, визначені кредитним договором, не виконав, що є підставою для стягнення заборгованості в судовому порядку. При цьому, кредитор відступив право вимоги за кредитним договором позивачу, який і набув право вимоги.

28.05.2026 року суд відкрив провадження у справі та постановив слухати справу в порядку спрощеного позовного провадження. Суд не визнавав явка сторін обов`язковою.

За клопотанням позивача витребував від АТ КБ«ПРИВАТБАНК» фінансові та інші документи, які мають значення для правильного вирішення справи. 16.06.2026 року АТ КБ«ПРИВАТБАНК» виконало вимогу суду та надало витребувані документи та інформацію.

Судове засідання, призначене на 30.06.2026 рік, суд відклав на 17.07.2026 рік, оскільки це була перша неявка відповідача. Відзиву не подав.

В судове засідання, призначене на 17.07.2026 рік, сторони не з`явилися.

Позивач повідомлений про дату час та місце судового засідання через електронний суд. Просив розгляд справи здійснювати без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач викликався до суду шляхом розміщення оголошення про виклик на сайті суду 30.06.2026 року, оскільки попередня судова повістка повернулася з відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою» ( трекінг R067185114799).

Суд також повідомляв відповідача про судове засідання через електрону пошту та СМС повідомленням на засоби зв`язку, зазначені в позовній заяві. Електронне сповіщення на електронну пошту відповідач отримав 30.06.2026 року.

Суд вжив всі можливі заходи, однак в судове засідання, сторони не з`явилися.

Враховуючи, що представник позивача не заперечив проти ухвалення заочного рішення у справі, відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, однак повторно не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, відзиву не подав, тому у відповідності до вимог ст. 280, 281 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.

Суд на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, не здійснював фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши докази та здійснивши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також проаналізувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

30.01.2025 року кредитор та відповідач уклали кредитний договір, кредитор зобов`язався надати відповідачу кредитні кошти у розмірі 8000,00 грн. (пункт 1.1.) на строк 120 днів (пункт 1.2.). Детальні терміни ( дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в графіку платежів, що є додатком №1 до цього договору. Тіло кредиту позичальник мав повернути 29.05.2025 року ( додаток № 1). Стандартна процентна ставка становила 0,90% в день, комісія за видачу кредиту - 800,00 грн ( п. 1.4.). Мета отримання кредиту: власні потреби (п.1.2.). Перед укладенням договору було здійснено електронну ідентифікацію відповідача для входу в особистий кабінет, відповідно до п.1.1. кредитного договору та з метою надання фінансових послуг ( п.2.1.) Кошти кредиту мали надаватися у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок відповідача з використанням реквізитів платіжної картки НОМЕР_1 (п. 1.6). Дата надання кредиту: 30.01.2025 року, кінцева дата погашення кредиту 29.05.2025 року ( п. 1.2.).

У випадку прострочення позичальником сплати платежів відповідно до термінів, встановлених в графіку платежів, кредитор нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості ( п. 5.3.).

Кредитний договір містить і інші умови, пов`язані з його укладенням та виконанням.

Відповідач підписав кредитний договір електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором Y978) 30.01.2025 року. Код Y978 відправлений кредитором на номер телефону позичальника НОМЕР_2 , що підтверджується копією довідки кредитора про ідентифікацію. Відповідач взяв на себе зобов`язання повернути в передбачені договором строки кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші передбачені платежі на умовах, визначених кредитним договором (п.4.4.2.).

30.01.2025 року відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором W433 підтвердив, що ознайомився та отримав паспорт споживчого кредитування.

Відповідач був ідентифікована відповідно до п. 2.1. шляхом перевірки правильності введення коду Y978 на номер мобільного телефону НОМЕР_2 , вказаний ним при вході в особистий кабінет на сайті кредитора.

На виконання п. 1.1., 1.6. кредитного договору позивач перерахував кошти відповідачу в розмірі 8000,00 грн на платіжну картку НОМЕР_4 з використанням послуг з переказу коштів ТОВ »Універсальні платіжні рішення» (iPay.ua), що підтверджується копією його листа від 17.02.2026 року №3426_260217121126. АТ КБ«ПРИВАТБАНК» підтвердило, що на ім`я відповідача емітовано карту № НОМЕР_5 , на яку 30.01.2025 року зараховано кошти в сумі 8000,00 грн, що підтверджується листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 04.06.2026 року № 20.1.0.0.0/7-260530/19880-БТ.

Заборгованість за кредитним договором, яка розрахована кредитором, станом на 19.06.2025 рік становила 22820,00 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту - 7928,00 грн, по процентам - 3210,75 грн., по штрафу - 11681,25 грн. Проценти нараховані з 30.01.2025 до 29.05.2025 року включно. Відповідач сплатив 72,00 грн по тілу кредиту, 5366,85 грн - по процентам, 800 грн - по комісії та 2525,00 грн - штрафу. Штраф нарахований з 15.04.2025 року до 19.06.2025 року.

19.06.2025 року кредитор та позивач уклали договір факторингу №19062025 згідно якого позивач набув права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, включно і за кредитним договором відповідача, що підтверджується копіями договору факторингу №19062025 від 19.06.2025 року, витягу з реєстру боржників до договору факторингу №19062025 від 19.06.2025 року, акта приймання-передачі письмового та електронного реєстру боржників від 19.06.2025 року, платіжної інструкції №11887 від 19.06.2025 року .

11.05.2026 року позивач звернувся до відповідача з досудовою вимогою. Повідомив відповідача про набуття права вимоги за кредитним договором та реквізити для сплати боргу, попередив про застосування інструментів його примусового стягнення. Доказів скерування та отримання відповідачем цієї вимоги не має.

Позивач зареєстрований як юридична особа, основним видом діяльності якої є кредитування, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Із встановлених обставин вбачається, що спір виник щодо заборгованості, яка утворилася внаслідок неналежного виконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань за кредитним договором. Між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини на основі споживчого кредиту, що врегульовано статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК) із врахуванням Закону України »Про споживче кредитування» та Закону України »Про електронну комерцію».

Відповідач підписав кредитний договір за допомогою електронного підпису, що відповідає положенням та абзацу другого частини другої статті 639 ЦК. Вказану позицію детально розкрив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20), яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України.

Необхідність виконання належним чином взятих на себе зобов`язань, обов`язковість договору і наслідки не виконання зобов`язання передбачені статтями 525, 526, 530 , 610, 611 ЦК.

Кредитор виконав належним чином взятий на себе обов`язок надати кредит, що підтверджується листом АТ КБ«ПРИВАТБАНК» від 04.06.2026 року № 20.1.0.0.0/7-260530/19880-БТ.

У порушення вимог Закону, відповідач в односторонньому порядку відмовився від належного виконання договірних зобов`язань, в установлені строки заборговані суми не повернула.

В силу статей 512, 1077, 1078 ЦК України позивач в законному порядку набув право вимоги за кредитним договором до відповідача.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

В свою чергу, відповідач не надав доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань або/чи які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань Вказану позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 462/5025/20 (провадження № № 61-11608св22), яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК.

Суд погоджується із розрахованою сумую заборгованості по основному боргу та процентами, оскільки відповідач не надав доказів щодо їх погашення, а здійснений розрахунок відповідає умовам договору. Проценти нараховані відповідно до обумовленої відсоткової ставки - 0,9 % в день в межах строку кредитування - з 30.01.2025 року до 29.05.2025 включно.

Суд не погоджується з аргументами позивача про право кредитора стягувати штраф та вважає, що він не підлягав і не підлягає стягненню з відповідача з таких підстав.

Законом України № 2120-IX від 15.03.2022 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту:

" У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) ".

Цим же законом розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 1, ст. 2 із наступними змінами) доповнити пунктом 6-1 такого змісту:

"У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону".

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

В подальшому Законом № 3498-IX від 22.11.2023 року пункт 6 Розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" викладено в такій редакції:

"У разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

Цим же Законом п. 6-1 був виключений.

Тобто, Законом № 3498-IX від 22.11.2023 року змінено обов`язок кредитодавця щодо списання неустойки в залежності від дати укладення договору про споживчий кредит. Для договорів, укладених після 24.01.2024 року, списання неустойки ( штрафу, пені) не передбачено.

Водночас п. 18 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у зв`язку з прийняттям Законом № 3498-IX від 22.11.2023 змін не зазнав. Обов`язок кредитодавця списати неустойку (штраф, пеню) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування і надалі не залежить від дати укладення кредитного договору.

Питання пріоритетності норм ЦК України Велика Палата Верховного Суду детально обґрунтувала у справі № 334/3161/17 ( п. 14-19 постанови від 22 червня 2021 року).

А тому суд вважає, що до стягнення нарахованого штрафу за кредитним договором, датою укладення якого є 30.01.2025 року, застосуванню підлягає п. 18 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України. Тому штраф в розмірі 11681,25 грн підлягав списанню кредитором.

Крім того, суд пам`ятає, що відповідач здійснив погашення на суму 2525,00 грн, які кредитор зарахував на погашення штрафу, який він мав списати відповідно до п. 18 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України. А тому сплачені відповідачем кошти в розмірі 2525,00 грн, які кредитор неправомірно зарахував на погашення штрафу, який мав би списати, суд зараховує на погашення заборгованості за процентами відповідно до ст.19 Закону України »Про споживче кредитування», яка відповідно до розрахунку здійсненого судом становить 685,75 грн: 3210,75 грн ( заборгованість по процентам згідно розрахунку кредитора) - 2525,00 грн ( сплачена відповідачем сума, яка кредитором була зарахована на погашення штрафу) = 685,75 грн.

Отже, заборгованість по процентам реально становить 685,75 грн.

Суд звертає увагу, що позивач є професійним учасником ринку фінансових послуг, який спеціалізується на фінансуванні під відступлення права грошових вимог і придбаваючи право вимоги за кредитними договорами мав би з`ясувати у кредитора реальність розміру придбаної вимоги та чи відповідає вона умовам договору та цивільному законодавству. Але не зробив цього.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 8613,75 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту - 7928,00 грн. та по процентам - 685,75 грн.

Відповідно до ч.1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив 2662,40 грн судового збору.

Крім цього, представник позивача просить суд стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн. Відповідач не подавав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, визначені статтею 141ЦПК України ( див. постанову Верховного Суду по справі № 369/576/22 від 28 червня 2023).

Суд враховує, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положенняхст. 627 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України), принципу «pactasuntservanda» та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому уст. 43 Конституції України (відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2020 року у справі № 910/15191/19).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, основні засади (принципи) цивільного судочинства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023 року № 910/7032/17).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представник позивач надав копії договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, укладений між ним та Адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі керуючого партнера Усенка М.І., акта № 817 наданих послуг від 11.05.2026 року та детального опису наданих послуг від 11.05.2026 року.

Відповідно до цього акта виконавцем надано, а клієнтом прийнято послуги, згідно з договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 відносно відповідача за кредитним договором на суму 8000,00 грн. Указану суму складають:

усна консультація клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором - тривалістю 30 хв.;

ознайомлення з матеріалами кредитної справи - тривалістю 2 год.;

погодження правової позиції клієнта у справі - тривалістю 30 хв.;

складання позовної заяви, з урахуванням правової позиції клієнта - 3 год. 30 хв.

подання заяви до суду від імені клієнта - 1 шт.

Суд зазначає, що такі складові надання професійної правової допомоги, визначені адвокатом, як усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором, ознайомлення з матеріалами кредитної справи та погодження правової позиції клієнта у справі охоплюються послугою з підготовки та подання позовної заяви і не підлягають виокремленню ( подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 17.01.2022 у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).

Суд констатує, що спір, який є предметом розгляду у цій справі, для професійного правника є незначної складності, відноситься до категорії малозначних та типових справ, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною. АО «Апологет» надає позивачу послуги правового характеру в таких категоріях спорів на постійній основі ( про що свідчить договір про правову допомогу), позовна заява є типовою, не містить складного та глибокого аналізу законодавства чи практики Верховного Суду, взагалі не містить обґрунтування розрахованих сум заборгованості, їх відповідності умовам кредитного договору та цивільному законодавству, а відтак заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 гривень є явно завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги необхідних та достатніх для підготовки та складання позовної заяви в такій категорії справ. При цьому, представником позивача жодним чином не мотивована необхідність витрачання значного часу на аналіз документів, які знаходяться в матеріалах справи, ступінь складності та новизни правових питань, досліджених ним.

Отже, керуючись принципами справедливості, виходячи з критерію реальності витрат та розумності їх розміру, тобто відповідності понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої представником допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною позову, конкретних обставин справи, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, є явно завищеним і непропорційним об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, обсяг наданих представником послуг не відповідає критерію реальності, а відтак суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 4000, 00 гривень, оскільки саме такий розмір витрат вважає необхідним і неминучим для позивача, який залучив АО «Апологет» для надання професійної правничої допомоги.

Позовні вимоги задоволені частково в розмірі 8613,75 грн, що становить 37,75% від заявленого розміру (8613,75 грн/22820 грн Х 100%), а тому судовий збір та витрати на правову допомогу потрібно покласти на відповідача у пропорційному розмірі: 1005,06 (2662,40 грн х 37,75%/100%) грн - судовий збір та 1510,00 (4000,00 грн х 37,75%/100%) грн - витрати на правничу допомогу.

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Кредит-Капітал" заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 64599-01/2025 від 30.01.2025 року у розмірі 8613,75 гривень 75 копійок (вісім тисяч шістсот тринадцять гривень 75 копійок).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Кредит-Капітал" судові витрати, що становлять 1005 гривень 06 копійку (одну тисячу п`ять гривень 06 копійку) судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Кредит-Капітал" судові витрати, що становлять 1510 гривень 00 копійок (одну тисячу п`ятсот десять гривні 00 копійок) витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17 липня 2026 року.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Кредит-Капітал", місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код юридичної особи в ЄДР 35234236, рахунок НОМЕР_6 .

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Суддя С.М. Івасенко