Рішення № 138300419, 06.07.2026, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/1073/26

Провадження № 2/444/1283/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

06 липня 2026 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Олещук М. М.

секретаря судового засідання Мачіха Г.В.,

з участю відповідачки ОСОБА_1 ,

представника відповідачки - адвоката Комар М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовква Львівської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (оферта) № 21.03.2024-100000056 від 21.03.2024 року, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить стягнути з відповідачки непогашену заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" за кредитним договором (оферта) № 21.03.2024-100000056 від 21.03.2024 року в сумі 5940 грн. та судові витрати, з підстав відсутності добровільного погашення заборгованості зі сторони відповідача. Даний позов подано через систему електронний суд.

Позов обґрунтовує тим, що ТОВ «Споживчий центр» (надалі Кредитодавець/Позивач) та ОСОБА_1 (надалі Позичальник/Відповідач) 21.03.2024 року уклали Кредитний договір (оферти) №21.03.2024-100000056. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 3000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 21.03.2024, на строк, вказаний в заявці. Відповідно до умов Договору заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою Позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору. Відповідно до умов кредитного договору № 21.03.2024-100000056 від 23.03.2024 року Позичальнику надається Кредит на наступних умовах: Дата надання/видачі кредиту - 21/03/2024; Сума Кредиту: 3000 грн. 00 коп.; Строк, на який надається Кредит - 42 днів з дати його надання; Дата повернення (виплати) кредиту - 01.05.2024. Відповідно до п. 3.1 Договору за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію(ї) (якщо комісія (ї) встановлена(і) договором). Як зазначено в п. 3.2. Договору Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Згідно з п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4323-34XXXXXX-3001.

Відповідно до Договору від 21.03.2024 та квитанції про перерахунок коштів, Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 3000 грн., ОСОБА_1 21.03.2024 отримала кредитні кошти у розмірі 3000 грн.

Отже, позивач констатує факт, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало належним чином та в повному обсязі.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 5940 грн., що складається з: Тіла кредиту - 3000 грн.; Процентів 2940 грн.

Позичальник ОСОБА_1 , використовуючи електронний підпис одноразовим ідентифікатором, 21.03.2024 року підписав Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, чим ним підтверджено укладення кредитного договору та отримано на його рахунок кошти у розмірі 3000 грн., а отже акцептовано умови Договору. Кожна сторінка договору була підписана вищезазначеним ідентифікатором.

Позичальник ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору №21.03.2024-100000056 пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.

Під час ідентифікації Позичальник- ОСОБА_1 з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи.

У зв`язку з наведеним вище, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором №21.03.2024-100000056 від 21.03.2024 у розмірі 5940 гривень та судові витрати.

В позовній заяві позивач просить проводити розгляд даної справи у відсутності представника ТОВ «Споживчий центр», проти ухвалення заочного рішення у справі позивач не заперечує.

Ухвалою судді Жовківського районного суду Львівської області від 23.04.2026 року відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, розгляд справи призначено на 06.07.2026 року.

В судовому засіданні 06.07.2026 року відповідачка ОСОБА_1 пояснила, що вона вказаного у позовній заяві кредиту не брала. Всі кредити, які вона брала, вона погасила, а цей кредит її не стосується.

Представник відповідачки адвокат Комар М.В. в судовому засіданні зазначив, що позов є безпідставним та необґрунтованим, оскільки додані до позовної заяви докази стосуються іншої особи ОСОБА_2 , а не відповідачки ОСОБА_1 . Просив в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з нормами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду ,крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість. Серед іншого, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено із наданих позивачем доказів, між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 14.09.2023 року підписано пропозицію про укладення кредитного договору (оферту). В пункті 3 цієї пропозиції зазначено, що умови надання кредиту, а саме: сума кредиту, строк, на який надається кредит, дата повернення кредиту, проценти за користування кредитом встановлюються в Заявці, яка є невід`ємною частиною оферти. Пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) ОСОБА_2 підписав електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора С577.

Із наданої позивачем Заявки встановлено, що сума кредиту, який надається ОСОБА_2 становить 4500 грн. 00 коп.; строк, на який надається Кредит 42 дні з дати його надання; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,1 % за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит, розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку (арк. спр. 20).

Із довідки-розрахунку встановлено, що заборгованість за кредитним договором №27.09.2023-010000040 від 27.09.2023р. позичальника ОСОБА_2 складає: 4500 грн. основний борг; 3969 грн. проценти, разом 8469 грн.

Також до матеріалів справи додано пропозицію про укладення додаткової угоди до кредитного договору (оферата) із відповіддю позичальника ОСОБА_2 .

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, відповідно до змісту наведених вище норм процесуального закону саме принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони та одночасно не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, щоб задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Обставини, на які посилаються та які стверджують сторони, можуть і повинні бути доведені лише належними, допустимими, достовірними доказами, які у своїй сукупності є достатніми для висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши описані вище письмові докази, які надані позивачем, суд вважає, що ці докази є неналежними, оскільки із змісту таких не встановлено факту укладення кредитного договору між позивачем та відповідачкою ОСОБА_1 та факту наявності заборгованості за кредитним договором.

Оскільки ТОВ "Споживчий центр" не надано належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження укладення між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 21.03.2024 року кредитного договору №21.03.2024-100000056 та наявної заборгованості за цим кредитним договором, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 4, 509, 526, 530, 612, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.76-81, 128, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 354-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" про стягнення заборгованості в розмірі 5 940 грн. 00 коп. та судових витрат за кредитним договором (оферта) № 21.03.2024-100000056 від 21.03.2024 року з ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", юридична адреса: 01032 Київ, вул.Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356833;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повне рішення суду складено 13.07.2026 року.

Суддя: Олещук М. М.