Рішення № 138299816, 17.07.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/16713/26

Провадження № 2-а/638/224/26

РІШЕННЯ

Іменем України

17 липня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Тимченка А.М.

за участю секретаря судового засідання Кондратюк І.В.

представника позивача Коваленко Л.І.,

перекладача Міняйла Р.В.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача Папая С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області до ОСОБА_1 про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України,-

встановив:

Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області звернулось до Шевченківського районного суду м. Харкова (далі-позивач) з адміністративним позовом до ОСОБА_1 . В обґрунтування позовної заяви зазначають, що Громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , систематично порушував міграційне законодавство України, щодо знаходження на території України без документів, які надають право для законного перебування. 02.07.2026 під час проведення цільових профілактичних заходів з нагляду та контролю за виконанням законодавства в міграційній сфері був виявлений громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав без документів, які б надавали йому право законного перебування на території України на визначений строк. ОСОБА_1 у 2012 році прибув на територію України у приватних справах і з того часу з території України не виїжджав. З цього періоду часу Відповідач жодного разу не звертався до міграційної служби задля легалізації свого становища на території України, систематично порушуючи міграційне законодавство України. У відповідача відсутній документ, який може ідентифікувати його особу, паспорт громадянина РФ за його словами, втрачено. За весь період часу знаходження на території України, Відповідач за отриманням статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні не звертався. Інших заходів задля легалізації факту перебування в країні не вживав і таким чином, на теперішній час, в порушення вимог законодавства України перебуває на її території нелегально. При цьому слід зазначити, що Відповідач досяг І8-річного віку, статус біженця йому не надано, в процедурі отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні він не перебуває й таким чином у нього відсутні підстави, за наявності яких примусове видворення до особи не застосовується. З огляду на викладене позивач просить ухвалити рішення про затримання громадянина РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення його примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на 6 місяців.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 17 липня 2026 року провадження по справі відкрито.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви.

Відповідач та його представник у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечували.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.

Судом встановлено, що 02.07.2026 під час проведення цільових профілактичних заходів з нагляду і контролю за виконанням законодавства в міграціїїній сфері під умовною назвою «Мігрант», працівниками 7-го Управління (з обслуговування Харківської області) ДСР НПУ був виявлений громадянин РФ ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був доставлений до Холодногірського відділу у м.Харкові ГУ ДМС у Харківській області для прийняття рішення згідно чинного законодавства.

ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 203 КУпАП. За даним фактом був складений протокол та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 гривень (штраф не сплачений).

Відповідач в судовому засіданні пояснив, що він у 2012 році прибув на територію України у особистих справах. До органів міграційної служби з метою легалізації власного статусу на території України не звертався. Паспорт громадянина Російської Федерації ним втрачено.

08.08.2022 працівниками ГУ ДМС у Харківській області у відношенні ОСОБА_1 було прийнято рішення про примусове повернення з території України, відповідно до якого йому було встановлено строк залишити територію України терміном до 18.08.2022 року. ОСОБА_1 було повідомлено про наслідки невиконання вищезазначеного рішення та порядок і строки його оскарження. Рішення ОСОБА_2 не виконано.

27.10.2023 ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності Холодногірським відділом ГУ ДМС у Харківській області за ч.2 ст. 203 КУпАП. За даним фактом був складений протокол та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 гривень (штраф не сплачений).

26.09.2024 Холодногірським відділом ГУ ДМС у Харківській області за порушення міграційного законодавства ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.203 КУпАП. За даним фактом був складений протокол та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5100 гривень (штраф не сплачений).

02.07.2026 працівниками Холодногірського відділу у м.Харкові ГУ ДМУ Харківській області було винесено рішення про примусове видворення Відповідача з території України.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Згідно з пунктом 26 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» примусове видворення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту». Під час вирішення питання про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства судам варто враховувати, що особа в будь-якому разі не підлягає видворенню, якщо підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», якою встановлено заборону щодо примусового повернення, видворення або видачі чи передачі іноземця та особи без громадянства.

Встановлено, що відповідач досяг 18-річного віку, статус біженця йому не надано, в процедурі отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні не перебуває, тобто відсутні підстави, за яких примусове видворення або повернення не застосовується відповідно до частини 8 статті 26, частини 8 статті 30 та статті 31 Закону.

На теперішній час відповідач перебуває на території України незаконно, постійного місця проживання, законного джерела існування та власності в Україні не має, дозвіл на імміграцію в Україну не оформляв, будь-яких інших дій для легалізації факту свого перебування на території України не вчиняв.

Надаючи оцінку зібраним доказам, отриманим від сторін поясненням, приймаючи рішення у даній справі, суд враховує, що у відповідності до п. 14 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі Закон) нелегальний мігрант іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Частиною 3 статті 3 розділу I Закону зазначено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Положенням частину 1 статті 289 КАС України встановлено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України.

Судом враховано, що особа, яка бажає легалізувати своє перебування на території України в законодавчо встановлений спосіб, має бути зацікавлена у зібранні необхідних доказів на підтвердження необхідності такого перебування в Україні, у тому числі і шляхом використання всіх законодавчо визначених правових механізмів, та уникаючи при цьому зловживання своїми правами та нехтування обов`язками.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач, який протягом тривалого час проживав на території України, неодноразово звертався до міграційної служби з метою легалізувати своє перебування на території України.

Також суд враховує, що заборони для примусового повернення або примусового видворення відповідача судом не встановлено.

З огляду викладене, приймаючи до уваги наведені вище норми законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Враховуючи ухилення відповідачем від виїзду з України, а також те, що ним не виконано рішення щодо його примусового видворення, суд вважає доведеними підстави для його затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту перебування іноземців або осіб без громадянства, строком на 6 (шість) місяців.

У справі № 522/14416/18 Верховний Суд прийняв 18 березня 2021 року рішення, у якому звернув увагу на те, що відповідач фактично без належних на те законних підстав протягом тривалого часу перебуває на території України. Доказів, які б підтверджували обставини, настання яких передбачає застосування положень частини першої статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» позивачем не надано.

Верховний Суд вказав, що чинним законодавством не передбачено виключень із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України і наявність сім`ї не звільняє особу від необхідності дотримання міграційного законодавства України.

Відповідно ч. 11 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців.

Інші доводи представника відповідача висновків суду не спростовують.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що вимоги ГУ Державної міграційної служби України в Харківській області про затримання громадянина РФ ОСОБА_1 з метою забезпечення його примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на 6 (шість) місяців є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.

Керуючись ст.ст.77, 243-246, 250, 286, КАС України, ст.ст. 251, 288 КУпАП, суд,-

Ухвалив:

Адміністративний позов Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України - задовольнити.

Затримати громадянина РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення його примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на 6 (шість) місяців.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони:

Позивач: Головне Управління Державної міграційної служби в Харківській області, ЄДРПОУ 37764460, м.Харків, вул.Римарська буд.24.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин РФ, без місця реєстрації, адреса мешкання: АДРЕСА_1 .

Суддя А.М.Тимченко