Рішення № 138299465, 18.06.2026, Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 389/267/26

Провадження № 2/392/1198/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Кратка Д.М., за участю секретаря судового засідання Чабаненко Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Обґрунтування позову.

Представник позивача ТОВ «ІННОВА-НОВА» (попереднє найменування ТОВ «ІННОВА ФІНАНС», перейменоване відповідно до рішення єдиного учасника від 05.09.2025 року), адвокат Андрущенко М.В., звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 14 264,00 грн та судових витрат у розмірі 2 662,40 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що 23 листопада 2024 року між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено Договір про надання грошових коштів у кредит № 6104541124. Договір укладено в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями та підписано одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з умовами договору, відповідачу було надано кредит у розмірі 8 000,00 грн строком на 360 днів. Позивач свої зобов`язання виконав у повному обсязі, перерахувавши кошти в сумі 8 000,00 грн на вказану відповідачем у ході реєстрації банківську картку № НОМЕР_1 . Відповідач належним чином зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів не виконала, у зв`язку з чим станом на 06 січня 2026 року виникла заборгованість у розмірі 14264,00 грн, з яких: 8000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 6264,00 грн заборгованість по процентах за користування кредитом.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача. Заяви ( клопотання) учасників справи.

Відповідач відзив на позов не подав.

Строк, встановлений для надання відзиву на позовну заяву сплив (навіть з урахуванням строку поштового обігу).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Від відповідача ОСОБА_1 та її представника адвоката Дешка В.О. до суду надійшли заперечення та пояснення. Відповідач не заперечувала проти отримання кредитних коштів у сумі 8000,00 грн, однак просила відмовити у стягненні процентів за кредитом у розмірі 6264,00 грн. Свої заперечення відповідач мотивувала тим, що її чоловік ОСОБА_3 (1999 року народження) є військовослужбовцем та з 28 листопада 2025 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . На підставі частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідач, як дружина військовослужбовця, просила звільнити її від нарахування та сплати процентів за кредитним договором.

Пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Дешка В.О обґрунтовані тим, що позивачем не доведено факт належного укладення кредитного договору № 6104541124 від 23 листопада 2024 року в електронній формі. Зокрема, адвокат зазначив, що використання одноразового ідентифікатора (OTP-коду), надісланого в SMS-повідомленні, не забезпечує надійної ідентифікації позичальника та не може вважатися аналогом власноручного підпису чи кваліфікованого електронного підпису (КЕП), оскільки не підтверджує, що цей код був введений особисто відповідачем, а не третьою особою.

Крім того, представник відповідача вказав на відсутність у матеріалах справи первинних бухгалтерських документів (зокрема, виписки з банківського рахунку позивача), що підтверджували б реальне виконання кредитної операції та фактичне перерахування коштів на рахунок ОСОБА_4 , що відповідно до правових позицій Верховного Суду, є обов`язковим для доведення факту надання кредиту.

Також адвокат звернув увагу суду на те, що нараховані проценти за своєю суттю є несправедливими, надмірними, не відповідають засадам добросовісності й розумності та суперечать вимогам законодавства про захист прав споживачів. Водночас представник відповідача просив врахувати наявність обставин непереборної сили, пов`язаних із введенням воєнного стану в Україні, складні життєві обставини його довірительки, а також те, що позивач перед укладенням договору належним чином не оцінив кредитоспроможність споживача, що й призвело до неможливості своєчасного обслуговування боргу.

Рух справи.

До Маловисківського районного суду Кіровоградської області, за підсудністю, 31 березня 2026 року надійшла вказана позовна заява.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 березня 2026 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Кратка Д.М.

Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 08 квітня 2026 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, витребувано від АТ «Приватбанк» докази.

В судове засідання учасники справи не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (частина 2 статті 247 ЦПК України).

Встановлені судом фактичні обставини справи, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивачем у справі є Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» (код ЄДРПОУ 44127243). Як вбачається з рішення єдиного учасника № 05-09/2025 від 05 вересня 2025 року, а також витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12 лютого 2025 року та від 10 вересня 2025 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» було перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» зі зміною місцезнаходження юридичної особи на адресу: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, будинок 10, поверх 2, офіс 5.

23 листопада 2024 року між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» (наразі ТОВ «ІННОВА-НОВА») та відповідачем ОСОБА_5 було укладено Договір про надання грошових коштів у кредит № 610454114.

Укладення договору здійснювалось в електронній формі через інформаційно-комунікаційну систему кредитодавця (вебсайт https://finsfera.ua/). Ідентифікація та реєстрація відповідача в ІКС Товариства підтверджується роздруківкою з бази даних Metabase, відповідно до якої 23 листопада 2024 року о 12:23 на фінансовий номер телефону відповідача НОМЕР_3 було надіслано одноразовий ідентифікатор (OTP-код) 2383, введенням якого ОСОБА_1 акцептувала пропозицію (оферту) та підписала кредитний договір і паспорт споживчого кредиту.

Згідно з пунктом 2.3, 2.5 та 2.6 кредитного договору № 6104541124: сума кредиту становить 8000,00 гривень, строк кредитування 360 днів, тип процентної ставки фіксована, та становить 1% за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів, та 0,96% за кожен день користування починаючи з 181-го календарного дня до закінчення строку дії договору (18 листопада 2025 року включно), комісія за надання кредиту (одноразова) 15% від суми наданого кредиту, що становить 1200,00 гривень.

Факт перерахування відповідачу ОСОБА_6 суми кредиту в розмірі 8000,00 грн підтверджується квитанцією до платіжної інструкції № 20050-1354-165163145 від 23 листопада 2024 року (час операції: 12:24:18), згідно з якою платником є ТОВ «ІННОВА ФІНАНС», а отримувачем ОСОБА_4 (картка MasterCard № НОМЕР_1 ); листом ТОВ ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» (платіжна система EasyPay) від 08 січня 2026 року вих. № 19132 про успішність проведення транзакції № 1514980495 на суму 8000,00 грн; відповіддю АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 21 квітня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260415/107627-БТ та випискою за картковим рахунком відповідача № НОМЕР_4 за період з 23 листопада 2024 по 25 листопада 2024 року, де зафіксовано успішне зарахування суми 8000,00 грн від ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» за операцією CASH2CARD 23 листопада 2024 року о 12:24.

Відповідно до детальної довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором № 6104541124 станом на 06 січня 2026 року: нараховано процентів за користування кредитом за весь 360-денний строк (з 23 листопада 2024 року по 18 листопада 2025 року включно) 26928,00 грн, після 18 листопада 2025 року нарахування відсотків за договором позивачем повністю припинено, нараховано комісії за надання кредиту 1200,00 грн. Відповідачем за весь час дії договору було сплачено грошові кошти у загальному розмірі 21864,00 грн, які відповідно до умов договору та вимог закону були спрямовані на погашення: нарахованої комісії 1200,00 грн та нарахованих процентів 20664,00 грн. Тіло кредиту відповідачем не сплачувалось. Залишок заборгованості відповідача ОСОБА_1 станом на день розрахунку становить 14 264,00 грн, з яких: 8 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 6264,00 грн заборгованість за відсотками (процентами) за користування кредитом.

Згідно з довідкою командира військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України № 14/13/1540 від 15 грудня 2025 року (Форма 5) та довідкою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 185 від 04 червня 2026 року чоловіка відповідача солдат ОСОБА_3 , перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 із 28 листопада 2025 року (призваний на військову службу під час мобілізації).

Суд бере до уваги надані відповідачем довідки медичного центру ТОВ «МЕДИЦЕЯ» від 29 грудня 2025 року про перебування ОСОБА_4 з 23 грудня 2025 року на стаціонарному лікуванні з приводу відкритого перелому лівої гомілки, а також стаціонарне лікування її малолітньої доньки ОСОБА_7 з приводу термічних опіків шкіри з 23 грудня 2025 року.

Мотиви суду.

Згідно статей 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів у справі встановив факти, обставини та правовідносини.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор, відповідно до пункту 12 частини 1 статті 3 вищевказаного Закону, - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до частини 3, 4, 6 статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону, У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналізуючи положення вищевказаного законодавства, вбачається, що з урахуванням особливостей кредитних договорів, їх укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, суд відхиляє заперечення представника відповідача, щодо підписання договору в електронній формі, оскільки відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, підписаний одноразовим алфавітно-цифровим ідентифікатором (OTP-кодом), за своїми правовими наслідками прирівнюється до письмового договору. Введення відповідачем коду підтвердження є належним вираженням її волі на укладення кредитної угоди. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач ОСОБА_1 особисто зареєструвалась в інформаційно-комунікаційній системі позивача, вказавши свій мобільний номер НОМЕР_3 , на який було надіслано одноразовий ідентифікатор (код 2383), що згодом був введений у спеціальне поле для підтвердження згоди з умовами договору. Таким чином, договір є укладеним у належній письмовій (електронній) формі та прирівнюється за своїми наслідками до паперового документа.

Зазначений висновок відповідає усталеній практиці Верховного Суду, відповідно до якої електронний договір, укладений шляхом використання одноразового ідентифікатора (SMS-коду), є належною письмовою формою правочину, а використання одноразового ідентифікатора відповідає вимогам статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та підтверджує волевиявлення сторони на укладення договору.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

На підставі вище викладеного з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 6104541124 від 23 листопада 2024 року в електронній формі, умови якого позивачем були виконані. Відповідач у передбачений договором строк заборгованість не повернула.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. У частині 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з статтею 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частин першої, четвертої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зазначила, що право кредитодавця нараховувати договірні проценти існує лише в межах погодженого сторонами строку кредитування, а після його спливу права кредитора підлягають захисту за правилами статті 625 ЦК України. У цій справі судом встановлено, що позивач припинив нарахування договірних процентів після закінчення строку кредитування (18 листопада 2025 року), тому заявлена до стягнення сума процентів відповідає вимогам чинного законодавства та наведеному правовому висновку Великої Палати Верховного Суду

Згідно статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до частини 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Щодо твердження про відсутність первинних документів, які підтверджують фактичне перерахування (отримання) кредитних коштів, суд вважає це твердження неспроможним, оскільки: факт реального надання коштів у розмірі 8000,00 грн підтверджується сукупністю наданих суду доказів, зокрема платіжною інструкцією № 20050-1354-165163145, випискою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за картковим рахунком відповідача № НОМЕР_4 , де зафіксовано зарахування суми 8000,00 грн від ТОВ «ІННОВА ФІНАНС», а також довідкою платіжного сервісу EasyPay. Крім того, у своїй письмовій заяві від 18 травня 2026 року відповідач ОСОБА_4 особисто та беззастережно визнала факт отримання кредитних коштів (тіла кредиту) у розмірі 8000,00 грн.

Суд не погоджується з доводами представника відповідача про несправедливі умови договору, надмірний розмір процентів та неможливості оплати через форс-мажорні обставини, оскільки підписуючи договір та паспорт споживчого кредиту, відповідач погодилась із визначеною процентною ставкою (1% / 0,96% на день), добова процентна ставка 1 % не перевищувала граничного розміру, встановленого Законом України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на день укладення договору. Вільне погодження сторонами умов договору відповідає принципу свободи договору (ст. 627 ЦКУ). Запровадження воєнного стану на території України є обставиною непереборної сили, яка відповідно до статті 617 ЦК України звільняє боржника від відповідальності за порушення зобов`язання (сплати неустойки, пені, штрафу, інфляційних нарахувань чи 3% річних). Однак навіть у разі існування обставин непереборної сили вони можуть бути підставою звільнення від відповідальності, але не припиняють основного грошового зобов`язання. У даній справі позивач ТОВ «Іннова-Нова» не заявляє вимог про стягнення штрафів, пені чи будь-яких інших фінансових санкцій, а просить стягнути лише суму основного боргу та базових процентів за договором, правомірно нарахованих до 18 листопада 2025 року. Тому посилання на дію воєнного стану як на підставу для повної відмови у позові є безпідставним.

Щодо заперечень відповідача та застосування пільг, передбачених частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд зазначає наступне.

Особливості нарахування фінансових зобов`язань для військовослужбовців та членів їх сімей під час дії особливого періоду врегульовані спеціальним законодавством.

Верховний Суд у своїй практиці виходить із того, що положення частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» мають спеціальний характер та спрямовані на заборону нарахування процентів, штрафів і пені протягом періоду дії передбаченої законом пільги. Водночас зазначена норма не містить положень про припинення або списання процентів, які були правомірно нараховані до виникнення права на її застосування. Такий правовий підхід відображений у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2022 року у справі № 591/4698/20 та узагальнений у матеріалах Касаційного цивільного суду щодо застосування пункту 15 статті 14 зазначеного Закону.

Суд зазначає, що відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу під час мобілізації, а також їхнім дружинам (чоловікам), у період дії передбаченої законом пільги не нараховуються проценти за користування кредитом, штрафи та пеня. Зазначена норма спрямована на заборону подальшого нарахування процентів і штрафних санкцій протягом періоду дії пільги та не містить положень про припинення чи списання процентів, які були правомірно нараховані до виникнення права на її застосування. Такий підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Судом установлено, що чоловіка відповідача мобілізовано 28 листопада 2025 року. Водночас із матеріалів справи вбачається, що нарахування процентів за кредитним договором припинилося 18 листопада 2025 року у зв`язку із закінченням погодженого сторонами строку кредитування. Після 18 листопада 2025 року, у тому числі після мобілізації чоловіка відповідача, позивач не здійснював нарахування процентів, штрафів чи пені.

Отже, спірна сума процентів була сформована до виникнення у відповідача права на пільгу, а тому положення частини п`ятнадцятої статті 14 зазначеного Закону не є підставою для звільнення відповідача від сплати таких процентів у цій справі.

Таким, чином, встановивши дані обставини справи, з матеріалів справи вбачається, що відповідач порушує вимоги кредитного договору, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 6104541124 від 23 листопада 2024 року підлягають задоволенню в розмірі 14264,00 грн, що складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 8000,00 грн; суми заборгованості по процентам - 6264,00 грн, та є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем подано позовну заяву до суду через систему «Електронний суд» та сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн у відповідності до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 610-612, 625, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України, статтями 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України,

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА», заборгованість за договором про надання грошових коштів у кредит № 6104541124, укладеним 23 листопада 2024 року, в розмірі 14264 (чотирнадцять тисяч двісті шістдесят чотири) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА», судовий збір у розмірі 2662 гривень 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА», ЄДРПОУ 44127243, адреса місцезнаходження: вул. Верхній Вал, 10, м. Київ, 04071;

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Д.М. Кратко