Ухвала суду № 138299120, 15.07.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 396/2201/25

Номер провадження по справі 1-кп/387/164/26

У Х В А Л А

Іменем УКРАЇНИ

про продовження строку тримання під вартою

15 липня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1

із секретарем судового засідання ОСОБА_2

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора (в режимі відеоконференції) ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ( в режимі відеоконференції) ОСОБА_5

розглянувши в судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області клопотання прокурора у кримінальному провадженні №62025150020000053 від 02.01.2025 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Добровеличківського районного суду Кіровоградської області знаходиться кримінальне провадження №62025150020000053 по обвинуваченню ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Судовий розгляд призначено на 13 годину 20 хвилин 15 липня 2026 року.

15 липня 2026 року від прокурора надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 строком на 60 днів. В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що у даному кримінальному провадженні існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а тому є достатні підстави для продовження запобіжного заходу у виді тримання ОСОБА_4 під вартою. На думку прокурора, ОСОБА_4 може переховуватись від огранів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжувати кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,4 та 5 ст.177 КПК України.

Прокурор зауважує, що наразі обвинувачений, будучи військовослухбовцем у складі Збройних Сил України, обвинувачується у тяжкому злочині, який посягає на встановлений порядок несення військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану, що істотно негативно впливає на підтримання належної військової дисципліни у Збройних Силах України та підриває обороноздатність держави в умовах активного ведення бойових дій, обумовлених агресією проти України.

Крім того прокурор зазначає, що відповідно до п. 8 ст. 176 КПУ України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 409 КК України, застосовуються виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

У судовому засіданні прокурор подане клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 підтримав, покликаючись на доводи, викладені у ньому, а також зазначив, що ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, не змінилися і підстави для застосування запобіжного заходу у більш м`якому виді відсутні. Просив при вирішенні питання про продовження дії запобіжного заходу розмір застави не визначати.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, наполягав на своєму бажанні продовжувати військову службу у лавах Збройних Сил України. Наголосив на доволі тривалому терміні перебування у слідчому ізоляторі на протязі десяти місяців та на відсутності ризиків, на які вказує прокурор.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого заперечував, покликаючись тривалий строк перебування обвинуваченого під вартою та недоведеність прокурором ризиків, передбачений п.п.1,3,4 та 5 ст.177 КПК України. Окремо наголосив на безпідставності доводів прокурора щодо безальтернативності запобіжного заходу згідно із ч. 8 ст. 176 КПК України, з огляду на визнання Конституційним Судом України даної норми неконституційною. Просив при вирішенні клопотання прокурора визначити помірний розмір застави, який забезпечить гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження щодо поданого клопотання, дослідивши їх доводи, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому , з огляду на таке.

Згідно із ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Пункт 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості.

Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховатися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно із статтею 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою вищенаведеної статті.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені статтею 178 КПК України, зокрема тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого особу обвинувачено, дані, які її характеризують, чи зменшились раніше визначені ризики, чи не з`явились нові.

Отже, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, уникнення доведених ризиків. Ризиком є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій особою.

При обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує тяжкість злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 5 років, вік обвинуваченого та стан його здоров`я, міцність соціальних зв`язків, стадію судового розгляду, наявність заявлених прокурором ризиків, визначених частиною першою статті 177 КПК України.

Згідно із ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку такого запобіжного заходу суд враховує, що кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання, у справі не досліджені докази, свідки судом не допитані, тощо.

Надаючи оцінку обставинам щодо наявності заявлених ризиків, суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. 1, п. 3, п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому суд, вирішуючи питання щодо продовження запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_4 у сукупності з іншими обставинами.

Доведеним є ризик впливу на свідків у кримінальному провадженні, оскільки, ураховуючи стадію судового розгляду кримінального провадження, обґрунтованим є ризик того, що перебуваючи на свободі та під загрозою можливого застосування тяжкого покарання, у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, ОСОБА_4 може впливати на свідків, які не допитані в судовому засіданні, оскільки на стадії досудового розслідування обвинувачений був ознайомлений з матеріалами кримінального провадження, отже йому відома інформація про свідків. При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. За таких обставин ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Також достатньо обґрунтованим є ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.

У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.

Керуючись наведеним, зважаючи на встановлені обставини, суд знаходить обґрунтованими доводи прокурора про наявність ризиків, визначених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Відповідно до змісту ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою. Продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченому (підозрюваному), суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права останнього, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, зокрема прав потерпілого у даному кримінальному провадженні.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про доцільність тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, так як прокурором доведено, що більш м`який запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, в тому числі спробам переховуватися від суду, незаконного впливу на свідків, повторно вчинити кримінальне правопорушення.

Щодо аргументів сторони захисту, суд зауважує, що Рішенням Конституційного Суду України 24 червня 2026 року № 4-р(II)/2026, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину восьму статті 176 Кримінального процесуального кодексу України. Частину восьму статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, визнано неконституційною, яка утрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до вимог ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.407 КК ЦУкраїни.

У силу вимог статей 178, 182, 183 КПК України, враховуючи обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан обвинуваченого, зважаючи на підтверджені ризики, передбачені статтею 177 КПК України, суд вбачає за можливе визначити щодо нього альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Враховуючи положення ст. 182 КПК України та практику Європейського суду з прав людини, суд вважає, що достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого у даному кримінальному провадженні є застава в розмірі тридцяти розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Такий розмір застави, на думку суду, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права обвинуваченого.

Відповідно до ст. 194 КПК України на обвинуваченого ОСОБА_4 повинні бути покладені обов`язки, передбачені п. п. 1-4, 8 ч. 5 цієї статті.

З урахуванням наведеного, клопотання прокурора підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 194, 197, 199, 331, 369, 372, 395 КПК України суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 16 год. 15 хв. 13 вересня 2026 року з правом внесення застави .

Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі тридцяти розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99 840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) гривень, (платіжні реквізити депозитного рахунку: одержувач коштів: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26241445; МФО 820172; рахунок отримувача: UA768201720355219001015002505. Призначення платежу ПІБ особи, яка вносить заставу на рахунок та ПІБ особи за яку внесено застава, найменування суду, що виніс рішення, номер справи).

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави такі обов`язки:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, у якому він перебуває без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання або роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- уникати спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити для відома та виконання Державній установі «Кропивницький слідчий ізолятор».

Строк дії ухвали визначити до 16 години 15 хвилин 13 вересня 2026 року.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом семи днів з дня її проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено о 15 год. 30 хв. 17.07.2026.

Суддя ОСОБА_6