Ухвала суду № 138298543, 25.06.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/4568/26

Провадження № 4-с/0203/10/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Єдаменко С.В.,

при секретарі Пилипенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ішуніної Кароліни Костянтинівни, заінтересована особа ОСОБА_2 ,

встановив:

До Центрального районного суду міста Дніпра звернувся ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_3 , зі скаргою на дії державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ішуніної К.К.

В обґрунтування скарги зазначив, що рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 17 серпня 2022 року і до досягнення дітьми повноліття. На підставі виконавчого листа № 203/2982/22 від 29.11.2022 р. державним виконавцем Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Теслюк Г.П. було відкрито виконавче провадження № 72158234 з примусового виконання зазначеного рішення суду. Постановою державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ішуніною К.К. від 27.04.2026 р., у зв`язку із наявною заборгованістю зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, було накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі 50 % суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 136 163,69 грн. Як вбачається з матеріалів цивільної справи № 203/2982/22, ОСОБА_1 не отримував жодної судової повістки, а також рішення суду. Матеріали виконавчого провадження не містять також жодних доказів направлення та отримання ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження. Таким чином, ОСОБА_1 не був обізнаний про наявність судового рішення про стягнення з нього аліментів на утримання дітей, а також про наявність щодо нього виконавчого провадження. Оскільки є всі правові підстави для скасування постанови, а саме: боржник не отримував рішення суду про стягнення аліментів; стягувач майже 8 місяців не подавала виконавчий лист для примусового виконання чим сама свідомо збільшувала заборгованість; державний виконавець не надсилав боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження, реквізити для сплати аліментів, що унеможливлювало виконання аліментних зобов`язання, тому скаржник просив скасувати постанову про накладення штрафу від 27.04.2026 р. у виконавчому провадженні № 72158234 на суму 136 163,69 грн. (а.с.1-3)

Ухвалою судді Центрального районного суду міста Дніпра від 07 травня 2026 року скаргу було прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 19 травня 2026 року. (а.с.19)

18 травня 2026 року від представника стягувача надійшли заперечення на скаргу, в яких вона просила відмовити у задоволенні скарги, оскільки посилання скаржника на факт фізичного неотримання документів є штучним створенням умов «неповідомлення» з метою уникнення цивільно-правової відповідальності. Оскільки неотримання листів відбулося з причин, що залежали виключно від волі самого скаржника, факт неотримання паперових документів не спростовує законності та належності його повідомлення судом. Процесуальна пасивність особи не може визнаватися поважною причиною для скасування або перегляду ухваленого судового рішення. Також зазначила, що оскільки виконавець належним чином з`ясував факт направлення постанови про відкриття виконавчого провадження та повернення конверта з відміткою пошти, він мав повне законне право переходити до наступних виконавчих дій та застосовувати імперативні фінансові санкції, передбачені ч.14 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, зазначила, що наявність чи відсутність виконавчого провадження не звільняє батька від конституційного та сімейного обов`язку утримувати своїх дітей. Якщо скаржник щиро не знав реквізитів відділу державної виконавчої служби, він мав законне право та реальну можливість: здійснювати поштові перекази за адресою проживання стягувача з призначенням платежу «Аліменти на дитину»; відкрити депозит для зарахування коштів у рахунок аліментних зобов`язань; звернутися безпосередньо до стягувача для добровільного виконання своїх обов`язків з участі в утриманні дітей та з питань існування рішення суду. Натомість, скаржник жодних дій для сплати аліментів протягом кількох років не вчиняв, що свідчить про його умисне ухилення від виплат. (а.с.23-27)

Судове засідання 19 травня 2026 року не відбулося через зайнятість судді в іншому провадженні, у зв`язку з чим розгляд справи було перенесено на 28 травня 2026 року. (а.с.36)

В судовому засіданні 28 травня 2026 року за участю представника заінтересованої особи, державного виконавця та в режимі відеоконференції представника скаржника було ухвалено долучити додаткові докази до матеріалів справи, з`ясовано думку сторін по справі щодо скарги, ухвалено витребувати з архіву суду матеріали цивільної справи № 203/2982/22, зобов`язати державного виконавця надати матеріали виконавчого провадження для огляду в наступне судове засідання та оголосити перерву до 11 червня 2026 року. (а.с.41-43)

В судовому засіданні 11 червня 2026 року за участю представника заінтересованої особи, державного виконавця та в режимі відеоконференції представника скаржника було досліджено матеріали цивільної справи № 203/2982/22, оглянуто матеріали виконавчого провадження, досліджено письмові докази та завершено розгляд скарги. (а.с.45)

Представник скаржника в судовому засіданні підтримав доводи зазначені у скарзі та просив її задовольнити.

Державний виконавець в судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги.

Представник заінтересованої особи просила відмовити у задоволенні скарги з підстав зазначених у запереченнях на скаргу.

Заслухавши думку сторін по справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2022 року було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 17 серпня 2022 року і до досягнення дітьми повноліття. (а.с.8 на зв.-10)

Згідно досліджених у судовому засіданні матеріалів цивільної справи № 203/2982/22 встановлено, що копія рішення суду від 29 листопада 2022 року була направлена поштою на зареєстровану адресу місця проживання ОСОБА_1 (цивільна справа № 203/2982/22, а.с.38) Вказане відправлення було отримано 04 січня 2023 року «Пугач мать», що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. (цивільна справа № 203/2982/22, а.с.40)

На виконання вищевказаного рішення суду 29 листопада 2022 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська було видано виконавчий лист № 203/2982/22. (а.с.10 на зв.-11)

04 липня 2023 року стягувачем було подано вищевказаних виконавчий лист до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для примусового виконання. (а.с.11 на зв.)

На підставі виконавчого листа № 203/2982/22 від 29.11.2022 р. державним виконавцем Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Теслюк Г.П. 14 липня 2023 року було відкрито виконавче провадження № 72158234 з примусового виконання зазначеного рішення суду. (а.с.12)

Постанова про відкриття виконавчого провадження № 72158234 була направлена поштою на зареєстровану адресу місця проживання ОСОБА_1 (а.с.39)

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам, складеного державним виконавцем Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ішуніною К.К., заборгованість по сплаті аліментів у виконавчому провадженні № 72158234, станом на 01.04.2026 р. складає 272 327,38 грн. (а.с.14)

Постановою державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ішуніної К.К. від 27 квітня 2026 року, у зв`язку із наявною заборгованістю зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі 50 % суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 136 163,69 грн. (а.с.13)

Статтею 1 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Статтею 5 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Така ж можливість оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця передбачена ЗУ «Про виконавче провадження», зокрема, у ст.74 вказаного Закону, де зазначено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно абз.3 ч.14 ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

З наданого скаржником розрахунку встановлено, що обрахунок заборгованості зі сплати аліментів державним виконавцем розпочато з вересня 2022 року.

Тобто, сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів перевищує суму відповідних платежів за три роки.

Згідно п.8 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року та не порушує прав та інтересів сторін виконавчого провадження Виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону.

Постанова про накладення штрафу оформлюється відповідно до вимог пункту 7 розділу І цієї Інструкції та містить відомості про розмір заборгованості, яка утворилася з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, та суму штрафу. Постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилається сторонам виконавчого провадження. Суми штрафів стягуються виконавцем з боржника після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Якщо після закінчення виконавчого провадження з виконання рішення про стягнення аліментів з підстав, передбачених пунктами 7, 9 статті 39 Закону, суми штрафів не стягнуто, постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Таким чином положення абзацу 3 ч.14 ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачають накладення штрафу у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів у певному розмірі, який дорівнює сумі відповідних платежів за три роки.

Метою вказаної норми є створення економічних передумов для подальшого вдосконалення механізму забезпечення конституційного права дітей на достатній життєвий рівень та покращення матеріального забезпечення дітей у випадках, якщо батьки не дійшли згоди щодо способу утримання дітей і такий спосіб утримання дітей вирішується судом.

За несплату аліментів законодавством передбачена цивільна, адміністративна та кримінальна відповідальність.

Посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду у справі № 916/1605/15-г як на підставу для визнання постанови про штраф протиправною базується на вирваному з контексту тлумаченні судового рішення без урахування обставин цієї справи з наступних обставин.

У справі № 916/1605/15-г Верховний Суд дійсно зазначив, що виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії до з`ясування факту отримання боржником постанови про відкриття провадження. Однак, ця позиція стосується випадків, коли виконавець взагалі не надіслав копію постанови боржнику, або надіслав її на завідомо невільну / помилкову адресу, що унеможливило її отримання з вини самого органу виконавчої служби. Натомість у даній справі державним виконавцем було вжито всіх залежних від неї заходів: постанову про відкриття провадження надіслано рекомендованим листом на офіційну, зареєстровану у встановленому законом порядку адресу скаржника. Крім того, наведене рішення не містить порядку проведення державним виконавцем такої перевірки з отримання постанови державного виконавця боржником.

Зазначений скаржником висновок не суперечить, а повністю узгоджується з пізнішими обов`язковими постановами Верхового Суду, зокрема з Постановою КЦС ВП від 28.07.2025 року у справі № 752/14438/15-ц, де Суд чітко розмежував поняття: якщо лист не вручено з вини пошти чи виконавця це порушення; якщо лист повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання» через неявку адресата на пошту такий лист вважається доставленим, а боржник належним чином повідомленим.

Таким чином, орган виконавчої служби не може нести відповідальність за небажання боржника отримувати офіційну державну кореспонденцію.

З огляду на те, що виконавець належним чином з`ясував факт направлення та повернення конверта з відміткою пошти, він мав повне законне право переходити до наступних виконавчих дій та застосовувати імперативні фінансові санкції, передбачені ч.14 ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження».

Наявність чи відсутність виконавчого провадження не звільняє батька від конституційного та сімейного обов`язку утримувати своїх дітей згідно зі ст.51 Конституції України та ст.180 СК України.

Слід також зазначити, що скаржник мав би самостійно поцікавитися наявністю судових справ щодо стягнення аліментів, перевіривши відкритий Єдиний державний реєстр судових рішень або Портал «Судова влада України», достеменно знаючи, що своїх обов`язків по утриманню дітей він не виконує.

Суд виходить із наявності тривалої несплати боржником аліментів на утримання своїх дітей, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, а тому суд приходить до висновку, що накладення штрафу державним виконавцем, який стягується для утримання дітей, є справедливим та таким, що відповідає міжнародним принципам захисту прав дитини.

Із наведеного слідує, що у державного виконавця були наявні усі правові підстави для накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів, як це передбачено абз.3 ч.14 ст. ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відтак, вищевказані дії державного виконавця відповідають вимогам чинного законодавства, а тому жодних правових підстав для скасування оскаржуваної постанови суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст.3, 12, 13, 77, 81, 258-261, 447, 449, 451 ЦПК України, суд -

ухвалив:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ішуніної Кароліни Костянтинівни, заінтересована особа ОСОБА_2 відмовити.

Ухвала набуває законної сили в порядку, визначеному ст.261 ЦПК України, з моменту її проголошення. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів з дня підписання її повного тексту.

Повний текст ухвали підписано 30.06.2026 р.

Суддя С.В. Єдаменко