Ухвала суду № 138298206, 16.07.2026, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/2155/26

6/171/313/26

У х в а л а

16 липня 2026 року м. Апостолове

Суддя Апостолівського районного суду Дніпропетровської області Кодрян Л.І., ознайомившись з заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», боржник ОСОБА_1 , заінтересована особа приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович, про заміну сторони виконавчого провадження,

В С Т А Н О В И В:

До Апостолівського районного суду Дніпропетровської області надійшла зазначена заява.

Як вбачається з поданої заяви, заявник просить замінити стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» у виконавчому провадженні № 65022593 з примусового виконання виконавчого напису № 94850, що видав приватний нотаріус Горай О.С. щодо стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором та плати за вчинення виконавчого напису, на його правонаступника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика».

Перевіряючи підсудність даної справи Апостолівському районному суду Дніпропетровської області суд зазначає наступне.

Згідно частин 1,2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Частиною 2 ст. 446 ЦПК України передбачено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.

Тобто, питання заміни сторони виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса підлягає розгляду в судах цивільної юрисдикції з урахуванням положень частини другої ст. 446 ЦПК України, тобто судом за місцем виконання відповідного рішення.

Відповідно до ст. 90 Закону України «Про нотаріат» стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження»

Згідно з положеннями п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

За приписами ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Отже, законодавець пов`язує місце виконання рішення не з місцем знаходження державного/приватного виконавця чи місцем відкриття виконавчого провадження, а з місцем вчинення виконавчих дій.

Визначення змісту категорії місця виконання рішення наведене у статті 24 Закону України «Про виконавче провадження». За правилами частин першої та другої наведеної статті виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Верховний Суд у постанові від 29 жовтня 2020 року у справі № 263/14171/19 зауважив, що виходячи зі змісту статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», що місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходження його майна. Отже, місце виконання рішення та місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем можуть не співпадати та є відмінними правовими категоріями.

Так, судом встановлено, що згідно відповіді № 3036951 від 15.07.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована з 18.06.2021 за адресою АДРЕСА_1 .

Разом з тим, відповідно до відповіді № 3036955 від 15.07.2026 р. щодо отримання інформації про внутрішньо переміщених осіб з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа за адресою проживання: АДРЕСА_2 , статус діючий.

Отже, у даному випадку виконавчі дії з виконання виконавчого напису вчиняються за місцем перебування боржника за адресою м. Кам`янське, Дніпровського району Дніпропетровської області, що відповідно до положень ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» є місцем вчинення виконавчих дій та місцем виконання виконавчого напису.

Таким чином, місцем вчинення виконавчих дій є місце проживання/перебування боржника за адресою: м. Кам`янське, Дніпровського району Дніпропетровської області, що відповідає правовому висновку Верховного Суду в постанові від 29 жовтня 2020 року у справі № 263/14171/19.

Отже, відповідач має зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання/перебування як ВПО за вказаною вище адресою, яка не відноситься до територіальної юрисдикції Апостолівського районного суду Дніпропетровської області.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд має враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», про що зазначено у постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 409/2636/17.

У правовому висновку, викладеному Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24.06.2024 у справі № 554/7669/21 звернуто увагу на таке.

У пункті 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265, який набрав чинності 14 березня 2022 року передбачено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на осіб, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) яких знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.

Результат аналізу змісту вказаних норм дозволяє зробити висновок, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення.

Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою ЦПК України підсудністю з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

З урахуванням вищенаведеного, враховуючи, суд вважає, що дана справа підлягає передачі за підсудністю до Дніпровського районного суду міста Кам`янського за місцем проживання відповідача.

Керуючись ст.ст. 31, 32, 446 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», боржник ОСОБА_1 , заінтересована особа приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович, про заміну сторони виконавчого провадження, направити на розгляд за підсудністю до Дніпровського районного суду міста Кам`янського (адреса:51918, м.Кам`янське, вул. Тритузна, 166).

Роз`яснити учасникам справи, що передача справи, з підстав зазначених вище в ухвалі, здійснюється не пізніше п`яти днів після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Л. І. Кодрян