Ухвала суду № 138297334, 09.07.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа №523/14432/26

Провадження №1-кп/523/1770/26

УХВАЛА

09 липня 2026 року м. Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі головуючої судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотань прокурора про продовження строку дії запобіжних заходів у виді тримання під вартою, в кримінальному провадженні, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026162490001134 від 02 липня 2026 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

перекладача ОСОБА_10 ,

ВСТАНОВИВ:

Пересипським районним судом міста Одеси здійснюється судове провадження у вказаному кримінальному провадженні.

Під час підготовчого судового засідання прокурором подано клопотання про продовження строку тримання обвинувачених під вартою з визначення альтернативного запобіжного заходу без визначення розміру застави, мотивоване тим, що вони обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме обвинувачені можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. При цьому, жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити запобігання існуючим ризикам та виконання завдань кримінального провадження.

У судовому засіданні прокурор просив клопотання задовольнити, продовжити строк тримання обвинувачених під вартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_9 , заперечила проти задоволення клопотання, зазначила про недоведеність прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вказала на те, що обвинувачений визнає вину у вчиненні інкримінованого йому злочину в повному обсязі, сприяв досудовому розслідуванню, просила звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 з-під варти.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 , адвокат ОСОБА_8 також заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, вказала на необґрунтованість ризиків, зазначила, що обвинувачений має постійне місце проживання в м. Одесі, на підтвердження долучила договір оренди житлового приміщення. Вважає, що до обвинуваченого ОСОБА_7 може бути застосований більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Обвинувачені підтримали позицію своїх захисників.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання прокурора, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбаченихрозділом II цього Кодексу.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується ;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_11 і ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна.

Строк дії запобіжного заходу, обраного обвинуваченим на досудовому розслідування спливає 09 липня 2026 року.

Про обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення свідчить зміст обвинувального акта та реєстр матеріалів досудового розслідування. При цьому оцінка обґрунтованості підозри в даному випадку судом здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості обвинувачених. За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у ст. 5 параграфу 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин». Вимога обґрунтованої підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Судом не розпочато з`ясування фактичних обставин кримінального провадження та перевірку їх доказами, не досліджено зібрані в межах кримінального провадження документи, не допитано свідків та самих обвинувачених.

Враховуючи характер інкримінованих обвинуваченим кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким злочином, тяжкість покарання, що їм загрожує у разі визнання винуватими, дані про особу обвинувачених, які є громадянами Республіки Молдови, тобто не мають обмежень щодо виїзду за межі України, на території України офіційно не працевлаштовані, не має міцних соціальних зв`язків, суд дійшов висновку про існування в кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме у випадку звільнення з-під варти обвинувачені можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого і свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Застосування відносно обвинувачених більш м`яких запобіжних заходів, на даний час, буде недостатнім для запобігання вищевказаним ризикам, не забезпечить дієвості кримінального провадження та належного виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків.

Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в даному випадку, виправдано наявністю справжніх інтересів суспільства, що не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Враховуючи викладене, клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Водночас, згідно п. 1 ч. 4 ст.183 КК України суддя має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Керуючись статтями 177, 178, 183, 193, 199, 314-316, 369-372, 376 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченим запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

Продовжити ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 45 днів, до 22 серпня 2026 року включно без визначення розміру застави.

Продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 45 днів, до 22 серпня 2026 року включно без визначення розміру застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1