Ухвала суду № 138296726, 15.07.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/6500/23

Провадження №: 2/755/4713/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді: Хромової О.О.,

при секретарі: Бовкун М.В.

розглянувши в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного Фонду України про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Фонду соціального страхування України, треті особи: Голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Бахматський О.О., Пенсійний фонд України, про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У порядку автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву передано на розгляд судді Яровенко Н.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25 травня 2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання, учасникам справи роз`яснено процесуальні права та встановлено процесуальні строки.

19 червня 2023 року (вхід. № ЕП-7556) до суду надійшли письмові пояснення третьої особи Пенсійного фонду України

28 червня 2023 року (вхід. № 31677) представник позивача ОСОБА_1 адвокат Дубовик А.А., подав до суду письмову відповідь на пояснення третьої особи.

31 липня 2023 року (вхід. № 37715) до суду від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Дубовика А.А., надійшло клопотання про заміну відповідача у справі.

03 серпня 2023 року протокольною ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника позивача, вирішено замінити особу відповідача у справі, а саме Фонд соціального страхування України на його правонаступника - Пенсійний фонд України.

19 вересня 2023 року (вхід. № ЕП-11518) до суду від відповідача Пенсійного фонду України надійшов відзив на позовну заяву.

19 вересня 2023 року (вхід. № 11520) відповідач Пенсійний фонд України подав до суду клопотання про закриття провадження у справі.

02 жовтня 2023 року (вхід. № 48686) представник позивача ОСОБА_1 адвокат Дубовик А.А., подав до суду відповідь на відзив.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2023 року у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі відмовлено.

11 жовтня 2023 року (вхід. № 50864) представник позивача ОСОБА_1 адвокат Дубовик А.А., подав до суду позовну заяву у новій редакції.

08 грудня 2023 року (вхід. № 62534) до суду від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Дубовика А.А., надійшла заява про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року задоволено заяву представника про зупинення провадження у справі, зупинено провадження у справі № 755/6500/23 за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду справи № 750/7085/23 (провадження № 61-15121ск23).

Відповідно до розпорядження керівника апарату Дніпровського районного суду міста Києва Коровича О.С. від 17 березня 2026 року № 766 щодо проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 квітня 2026 року, справу передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13 квітня 2026 року справу прийнято до провадження судді Хромової О.О., розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, поновлено провадження у справі, призначено судове засідання на 02 червня 2026 року на 14 год. 30 хв.

30 квітня 2026 року (вхід. від 07 травня 2026 року № 28556) представник відповідача Пенсійного Фонду України Костюченко Ю.М., подала до суду клопотання про закриття провадження у справі.

На обґрунтування заявленого клопотання зазначила, що основний штат працівників апарату Пенсійного фонду України складають посади державної служби, умови призначення (переведення, звільнення) на які визначаються Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу». Позивачем до Пенсійного фонду України заявлено вимоги про поновлення на роботі. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає про наявність підстав для переведення його до Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України є суб`єктом владних повноважень. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду постановою від 09 грудня 2024 року справі

№ 712/4776/23, аналогічній, що розглядається, за тотожного предмету спору встановив, що між сторонами існує спір з публічно-правових відносин, який з врахуванням суб`єктного складу його учасників та правовідносин, що виникли між сторонами, має розглядатися за правилами адміністративної юрисдикції.

З огляду на викладене просила закрити провадження у справі № 755/6500/23, з підстав, визначених частиною першою статті 255 ЦПК України.

02 червня 2026 року сторони у судове засідання не з`явилися. Наступне судове засідання призначено на 15 липня 2026 року на 10 год. 45 хв.

15 липня 2026 року сторони у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Представник відповідача Пенсійного Фонду України Костюченко Ю.М., у клопотанні від

30 квітня 2026 року (вхід. від 07 травня 2026 року № 28556) справу просила розглядати без участі представника відповідача.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи та поданого клопотання, суд дійшов висновку, що провадження у справі слід закрити з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною першою, третьою статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

З матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Пенсійного фонду України, як правонаступника прав та обов`язків Фонду соціального страхування України, у якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просить визнати незаконним наказ про звільнення ОСОБА_1 від 13 квітня 2023 року №126-к; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу документального забезпечення управління документообігу та контролю виконання виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України або на рівнозначній посаді у Пенсійному фонді України; стягнути з Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 19 квітня 2023 року по день ухвалення судового рішення виходячи із розрахунку середньоденної заробітної плати, яка становить 1 604,70 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що наказом виконавчої дирекції Фонду від 13 квітня 2023 року № 126-к за підписом ОСОБА_2 голови комісії з реорганізації Фонду, звільнено ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу документального забезпечення управління документообігу та контролю виконання виконавчої дирекції Фонду, у зв`язку із скороченням чисельності штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Однак, позивач звільнення вважає незаконним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 686/23445/17 (провадження № 14-162цс19) зазначено, що: «Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» ЄСПЛ указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. У рішенні в справі «Занд проти Австрії» («Zand v. Austria», заява № 7360/76) Європейська комісія з прав людини висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» («Sokurenko and Strygun v. Ukraine», заяви № 29458/04 та № 29465/04,§ 24).

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції».

За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Тобто, усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.

Спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю фізичних осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

До справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір (постанова Велика Палата Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 368/561/19 (провадження № 14-118цс20)).

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні керуватися сутністю права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 520/13190/17 (провадження № 11?1066апп18), від 27 листопада 2018 року у справі № 820/3534/17 (провадження № 11-870апп18).

Велика Палата Верховного Суду послідовно зазначала, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (див. постанови від 12 жовтня

2022 року у справі № 183/4196/21 (провадження № 14-36цс22), від 08 червня 2022 року у справі

№ 362/643/21 (провадження № 14-32цс22), від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 (провадження № 14-178цс20) та інші).

Будь-які трудові правовідносини мають приватноправову природу, оскільки виникають на добровільній основі між двома рівноправними суб`єктами на підставі трудового договору. Підпорядкування працівника роботодавцеві в межах цих відносин має договірний, а не адміністративний характер.

Єдиний виняток - це правовідносини щодо проходження публічної служби, зокрема державної служби. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 623/1656/16-ц (провадження № 14-405цс19) зазначила: «публічна служба є різновидом трудової діяльності, відносини публічної служби як окремий різновид трудових відносин існують на стику двох галузей права трудового та адміністративного, тому правовідносини, пов`язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням, регламентуються нормами як трудового, так і адміністративного законодавства, а спори, які виникають з таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства».

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 426/160/14, від 31 жовтня 2018 року у справі № 761/33941/16 зазначено, що відносини, пов`язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням регламентуються нормами адміністративного законодавства, а спори, які виникають із таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 814/2514/17 (провадження № 11-1472апп18) вказано: «для набуття спором ознак публічно-правового в контексті статті 19 КАС України спірні правовідносини мають безпосередньо випливати з перебування особи на посаді, яка віднесена до публічної служби, та здійснення нею службової діяльності. […] Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що спір у правовідносинах, які виникають із трудових відносин, не пов`язаних з проходженням публічної служби, є приватноправовим незалежно від участі у ньому суб`єкта публічного права. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/6612/17 (провадження № 11?1196апп18)».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 635/551/17 (провадження № 14-79цс20) зазначила, що спір між фізичною особою, яка претендує на зайняття посади державної служби, та органом державної влади, до компетенції якого належить прийняття рішення про таке призначення, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Верховний Суд у постанові від 09 грудня 2024 року у справі № 712/4776/23 (провадження

№ 61-13644сво23) та від 22 жовтня 2025 року у справі № 750/7085/23 зазначив, що: «внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України відбулося специфічне правонаступництво, за якого згідно з ухваленим Верховною Радою України Законом

№ 2620-ІХ Фонд як юридична особа приватного права припинилася, однак його повноваження, що стосувалися чутливої для держави сфери загальнообов`язкового державного соціального страхування, набув Пенсійний фонд України як юридична особа публічного права та центральний орган виконавчої влади, що також був наділений функціями у сфері загальнообов`язкового державного страхування (пенсійне страхування); спори, які пов`язані із поновленням працівників, звільнених внаслідок реорганізації Фонду та його виконавчої дирекції шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, на посадах, вакантний перелік яких віднесено до посад державної служби в органах Пенсійного фонду України, стосуються прийняття на публічну службу та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства».

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на те, що між ОСОБА_1 та Пенсійним фондом України, як правонаступником прав та обов`язків Фонду соціального страхування України, виник спір, який пов`язаний із поновленням працівника, звільненого внаслідок реорганізації Фонду та його виконавчої дирекції шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, на посадах, вакантний перелік яких віднесено до посад державної служби в органах Пенсійного фонду України, останній стосуються прийняття на публічну службу та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а тому не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Згідно вимог пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 186, 259, 263, 265,353 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного Фонду України про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя О.О. Хромова