Рішення № 138296600, 17.07.2026, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/12706/25

Провадження № 2/505/1420/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року місто Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Дзюбинського А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Антонюк Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Подільського міськрайонного суду Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін

Зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що між ТОВ «Стар файненс груп» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір № 09394-06/2024 від 09.06.2024 про видачу кредиту у розмірі 3 500 грн, грошові кошти на умовах, визначених у договорі, кредитодавцем перераховані відповідачу 09.06.2024, заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, внаслідок чого станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідача за кредитним договором становить 13 895 грн, в тому числі заборгованість за тілом кредиту - 3 500 грн, ??заборгованість за відсотками - 5 670 грн, заборгованість за штрафом - 4 725,00 грн.

Зазначає, що 24.09.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» укладено договір факторингу № 24092024, згідно якого право вимоги за кредитним договором № 09394-06/2024 від 09.06.2024 на загальну суму 13 895 грн перейшло до позивача ТОВ «ФК «Кредит-капітал».

Відтак, позивач зазначає, що термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість не погашена, тому просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 13 895 грн, в тому числі заборгованість за тілом кредиту - 3 500 грн, ??заборгованість за відсотками - 5 670 грн, заборгованість за штрафом - 4 725,00 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Відзив на позов

Представником відповідача адвокатом Зачепіло З.Я. подано відзив на позов, відповідно до якого позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні.

Так, позивачем не надано первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували факт надання кредитних коштів відповідачу, а саме виписки з банківського рахунку, платіжного доручення, меморіального ордера чи інших документів, оформлених відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Сам по собі розрахунок заборгованості не є належним доказом існування заборгованості, оскільки є внутрішнім документом позивача та не підтверджує фактичного надання кредиту, руху коштів і правильності здійснених нарахувань.

Крім того, позивачем не доведено розмір заявленої до стягнення заборгованості, оскільки до матеріалів справи не додано належного та зрозумілого розрахунку, який би давав можливість перевірити правильність нарахування заборгованості та встановити, які саме умови кредитного договору були порушені. Також відповідач звертає увагу, що сума заявленої заборгованості за тілом кредиту є меншою за суму отриманого кредиту, що може свідчити про здійснення ним часткових платежів, однак відповідних документів позивач не надав.

Також відповідач вважає безпідставним стягнення штрафних санкцій у сумі 4 725 грн, посилаючись на пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким передбачено звільнення позичальників від відповідальності за прострочення виконання грошових зобов`язань за кредитними договорами у період дії воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування. У зв`язку із цим відповідач вважає, що нараховані після 24 лютого 2022 року штрафні санкції не підлягають стягненню.

Крім цього, відповідач зазначає, що проценти за користування кредитом можуть нараховуватися лише в межах погодженого сторонами строку кредитування, посилаючись на положення статей 1048, 1049, 1054 ЦК України та правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16. Також відповідач вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки спір виник із договору споживчого кредитування.

Посилаючись на положення статей 12, 13, 76-81 ЦПК України, відповідач зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог. На думку відповідача, надані позивачем докази не підтверджують належним чином ні факту виникнення заборгованості, ні її розміру, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Щодо витрат на правову допомогу зазначає, що заявлений позивачем розмір таких витрат є необґрунтованим, не відповідає складності справи, ціні позову, обсягом наданих адвокатом послуг, не відповідає критерію розумності та їх стягнення становитиме надмірний тягар для відповідача.

Відповідь на відзив

Представником позивача Паньків І.П. подано відповідь на відзив, відповідно до якої вказувала що факт укладення кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів та набуття позивачем права вимоги за договором факторингу підтверджуються письмовими доказами, поданими разом із позовною заявою. Позивач вказав, що відсутність виписки з карткового рахунку не свідчить про недоведеність позовних вимог, оскільки первісний кредитор не має доступу до банківського рахунку позичальника через режим банківської таємниці, а видача кредитних коштів підтверджується сукупністю наданих доказів, зокрема повідомленням про перерахування кредитних коштів, розрахунком заборгованості та документами щодо укладення кредитного договору.

Поданий розрахунок заборгованості містить усі необхідні відомості для ідентифікації зобов`язання, відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та у сукупності з іншими доказами підтверджує розмір заявленої до стягнення заборгованості. Крім того, позивач вказав, що право вимоги до відповідача перейшло до нього на підставі договору факторингу від 24.09.2024, укладеного відповідно до положень статті 512 ЦК України, а після відступлення права вимоги будь-які додаткові нарахування за кредитним договором не здійснювалися.

Заперечуючи проти доводів відповідача щодо неможливості стягнення штрафу, позивач зазначив, що кредитний договір укладений 09.06.2024, тобто після 23.01.2024, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній після 24.12.2023, які не передбачають звільнення позичальника від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договорами споживчого кредиту, укладеними після зазначеної дати. З огляду на це позивач вважає правомірним заявлення до стягнення штрафу в сумі 4 725,00 грн.

Крім того, позивач зазначив, що вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у даній справі ним не заявлялося, а тому доводи відповідача щодо зменшення таких витрат є безпредметними.

Заперечення на відповідь на відзив

Представником відповідача адвокатом Зачепіло З.Я. подано заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких представник відповідача наполягала, що позивачем не надано обґрунтованого розрахунку заборгованості. Наданий позивачем розрахунок за відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на стягненні якої наполягає позивач.

Письмові пояснення щодо заперечень на відповідь на відзив

Представником позивача Паньків І.П. подано письмові пояснення по справі, відповідно до яких

доводи відповідача, викладені у запереченнях, є безпідставними та не спростовують факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем коштів і наявності заборгованості. На підтвердження своїх вимог позивачем надано кредитний договір, розрахунок заборгованості та інші документи, які у сукупності підтверджують виникнення та невиконання відповідачем кредитних зобов`язань. Відсутність виписки за рахунком, на думку позивача, не може бути підставою для відмови у позові, оскільки надані докази підлягають оцінці у сукупності. Також позивач зазначив, що набув право вимоги за кредитним договором на підставі договору факторингу, а тому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01.05.2025 справу передано за територіальною підсудністю до Подільського міськрайонного суду Одеської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 10.06.2025 справу передано судді Дзюбинському А.О.

Ухвалою суду від 16.06.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.

28.07.2025 представником відповідача адвокатом Зачепіло З.Я. до суду подано клопотання про внесення відомостей стосовно представника до системи «Електронний суд».

Ухвалою суду від 23.09.2025 витребувано докази за заявою позивача.

14.10.2025 представником відповідача адвокатом Зачепіло З.Я. подано відзив на позов.

24.10.2025 до суду надійшли витребувані докази.

27.11.2025 представником позивача Паньків І.П. подано відповідь на відзив.

08.12.2025 представником відповідача адвокатом Зачепіло З.Я. подано заперечення на відповідь на відзив.

11.12.2025 представником позивача Паньків І.П. подано письмові пояснення по справі.

Інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, процесуальні дії не вчинялись.

У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з`явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.

Представник позивача Паньків І.П. подала до суду заяву, відповідно до якої просила здійснювати розгляд справи за відсутності представника.

Представник відповідача адвокат Зачепіло З.Я. про причини неявки суду не повідомила.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 09.06.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 09394-06/2024.

Відповідно до п. 1.1. договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 3 500 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 1.2. договору кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 09.06.2024, дата погашення кредиту 06.10.2024.

Відповідно до п. 1.4. договору за користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована. Денна процентна ставка становить 1,50% та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2 договору. Загальні витрати, орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом та орієнтовна загальна вартість кредиту станом на день його оформлення вказуються в графіку платежів до цього договору. Клієнт має право до 08.07.2024 року сплатити перший платіж, відповідно до графіку платежу, з урахуванням знижки в розмірі 20 %. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Клієнтом права на отримання знижки (прострочення сплати першого платежу) він зобов`язаний сплатити перший платіж (за перший розрахунковий період) в розмірі, відповідно до графіку платежів.

Згідно з п. 1.5. договору детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до цього договору.

Пунктом 1.6. договору передбачено, що кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 5168-74хх-хххх-8748 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Відповідно до пункту 3.1. договору за користування кредитом товариством нараховуються виключно проценти. Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього договору. Порядок нарахування платежів за прострочення клієнтом виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за цим договором передбачено в п. 5.3. цього договору.

Згідно з пунктом 3.3. договору нарахування процентів за цим договором здійснюється в межах строку кредитування, зазначеного в п.1.2. Договору, починаючи з дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на рахунок, вказаний Клієнтом). При цьому проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня.

Відповідно до пункту 5.3. договору у випадку прострочення клієнтом сплати процентів відповідно до термінів, встановлених в графіку платежів, товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу у виді неустойки в розмірі 100 % від суми простроченої суми сплати відсотків та платежів за тілом кредиту.

Відповідно до розділу 3 паспорта споживчого кредиту сума кредиту становить 3 500 грн, строк кредитування 120 днів, згідно розділу 4 процентна ставка становить 1,5 % в день, що становить 547,5 % річних, загальні витрати за кредитом 6 300 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту 9 800 грн, реальна річна процентна ставка складає 9 671,38 %. Розділом 5 передбачено, що повернення кредиту має бути здійснено чотирма платежами в сумі 1 575 грн кожні 30 днів. Розділом 6 паспорта споживчого кредиту передбачено штраф у випадку прострочення сплати процентів, який нараховується у виді неустойки в розмірі 100 % від суми простроченої заборгованості на наступний день після терміну сплати, а також передбачено штраф у виді неустойки у розмірі 100 % від суми простроченої заборгованості зі сплати тіла кредиту на наступний день після терміну сплати, з урахуванням обмежень встановлених законодавством України.

Відповідач під час укладення кредитного договору, заповненні заяви-анкети клієнта на отримання фінансового кредиту, ознайомлення із паспортом споживчого кредиту, графіку платежів, використав електронний підпис у формі одноразового ідентифікатора «W3839», який був відправлений на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про ідентифікацію ТОВ «Стар файненс груп».

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 09394-06/2024 від 09.06.2024 заборгованість за договором станом на 24.09.2024 з урахуванням прострочення складає за тілом кредиту - 3 500 грн, заборгованість за відсотками - 5 670 грн, заборгованість за штрафом - 4 725,00 грн.ТОВ «Стар Файненс Груп» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу в кредит в розмірі 3 500 грн, шляхом зарахування 09.06.2024 грошових коштів на картку, маска картки НОМЕР_2 , що підтверджується листом-квитанцією про зарахування № 420539579 від 09.06.2024 сервісу «iPay.ua» ТОВ «Універсальні платіжні рішення», номер операції 420539579.

Крім того, відповідно до відповіді АТ КБ «ПриватБанк» за вих. № 20.1.0.0.0/7-250926/85260-БТ від 02.10.2025, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку здійснено переказ коштів: 09.06.2024 у сумі 3 500 грн.

24.09.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 24092024, відповідно до умов якого, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за Кредитними договорами.

24.09.2024 клієнтом та фактором підписаний акт приймання-передачі письмового та електронного реєстру боржників від 24.09.2024 до договору факторингу № 24092024 від 24.09.2024.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 24092024 від 24.09.2024 до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором, боржник ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості 13 895 грн, в тому числі сума основного боргу 3 500 грн, сума заборгованості за відсотками 5 670 грн, заборгованість за штрафами 4 725.

Згідно з платіжною інструкцією № 5895 від 24.09.2024 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» здійснило оплату коштів ТОВ «Стар Файненс Груп» за відступлення прав вимоги.

ТОВ «ФК Кредит-Капітал» направлено ОСОБА_1 досудову вимогу вих. № 23921680 від 18.04.2025 про те, що відбулось відступлення прав вимог за договором про надання фінансового кредиту № 09394-06/2024 від 09.06.2024 до ТОВ «ФК Кредит-Капітал», яке в свою чергу стало новим кредитором та має вимагати від відповідача погашення кредитної заборгованості в сумі 13 895 грн. Надано термін для добровільного виконання відповідачем зобов`язання. Позивач надіслав досудову вимогу за адресою, вказаною відповідачем у кредитному договорі.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та відповідачем ОСОБА_1 є відносини, які пов`язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини), на підставі права вимоги, що виникає у позивача внаслідок уступки права вимоги (договору факторингу).

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України).

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Щодо стягнення неустойки за кредитними договорами в період дії воєнного стану

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Згідно з ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжений та діє на даний час.

Разом з тим, Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до ЗУ "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень.

Водночас, відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.

Норма п. 18 Прикінцевих положень та перехідних положень ЦК України є спеціальною нормою в період воєнного стану, що прямо регулює відповідальність за кредитними зобов`язаннями, а тому підлягає безпосередньому застосуванню.

Відтак, твердження, про те, що за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань є безпідставним, таким, що ґрунтується на хибному тлумаченні норм матеріального права та прямо спростовується актуальною практикою Верховного Суду.

Вказана правова позиція щодо імперативного та пріоритетного застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України закріплена у Постанові Пленуму Верховного Суду від 07 лютого 2025 року № 6 «Про відмову у зверненні до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України...».

У вказаній постанові Пленум Верховного Суду наголосив, що законодавець чітко передбачив особливості регулювання наслідків прострочення виконання грошових зобов`язань у період дії воєнного стану. Ці особливості полягають у встановленні спеціальних правових наслідків, а саме: позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплатити на користь кредитодавця неустойку (штраф, пеню) та інші платежі за таке прострочення, а вже нараховані суми підлягають списанню. При цьому Пленум констатував, що такі законодавчі обмеження не можуть розглядатися як порушення права кредитора на мирне володіння майном, оскільки ці заходи мають виключно тимчасовий характер та спрямовані на захист інтересів боржника в умовах воєнного стану.

Більше того, Верховний Суд вже неодноразово робив висновки щодо застосування п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі договорів, незалежно від дати їх укладення в межах дії воєнного стану. Зокрема, судом касаційної інстанції сформовано сталу практику, згідно з якою дія зазначеного пункту поширюється на кредитні договори (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23, усі види кредитних (позикових) боргових зобов`язань перед юридичними та фізичними особами (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.06.2024 у справі № 910/13689/23).

За таких обставин суд доходить висновку, що штрафи, неустойка, пеня та інші платежі, як захід відповідальності на період воєнного стану не нараховуються за такими договорами і підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України поширюється на усі види кредитних (позикових) боргових зобов`язань, як перед юридичними, так і перед фізичними особами та поширюється як на відповідальність, визначену статтею 625 ЦК України, так і на інші види відповідальності, визначені відповідними кредитними договорами: штрафи, неустойку, пеню та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку із чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що 09.06.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 09394-06/2024.

ОСОБА_1 будучи вільним в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, підписав електронний кредитний договір одноразовим ідентифікатором кредитний договір, таким чином погодився з умовами сплати процентів за користування кредитними коштами. Цей договір укладений в електронній формі у порядку, визначеному статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», що повністю підтверджується матеріалами справи.

ОСОБА_1 отримав кредитні кошти і у нього виникло зобов`язання повернути їх, у розмірах та у строки, що зазначені в Договорі.

У подальшому право вимоги за вказаним договором було відступлено позивачу на підставі договору факторингу, у зв`язку з чим останній набув статусу нового кредитора у зобов`язаннях.

Належність і достовірність розрахунку заборгованості підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами, які підтверджують укладення договору, факт надання кредитних коштів, умови кредитування, рух заборгованості та перехід права вимоги.

Наведений розрахунок заборгованості підлягає оцінці у взаємозв`язку з іншими доказами у справі, зокрема з кредитним договором, доказами перерахування кредитних коштів, банківською інформацією та документами, що підтверджують перехід права вимоги.

Так, розрахунок заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 09394-06/2024, наданий первісним кредитором, у сукупності з кредитним договором, документами про перерахування кредитних коштів, відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» та документами щодо переходу права вимоги є належним і достатнім доказом розміру заборгованості за основним зобов`язанням та процентами.

Наданий розрахунок підтверджує розмір заборгованості за договором, адже містить детальний опис нарахованої заборгованості, кількість днів, за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості, дати нарахування складових зазначеної заборгованості, а тому може вважатись належним, допустимим та достатнім доказом в розумінні ст. 77-80 ЦПК України.

Отже, розрахунок заборгованості є належним, допустимим та достатнім доказом, що підтверджує наявність заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал», яке набуло право вимоги до відповідача внаслідок укладення договору факторингу із первісним кредитором.

Як встановлено судом, строк кредитування за кредитним договором № 09394-06/2024 від 09.06.2024 закінчився 06.10.2024, що прямо передбачено умовами договору, графіком платежів та паспортом споживчого кредиту.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 09394-06/2024, проценти за користування кредитом нараховувалися до 24.09.2024 включно, тобто в межах строку кредитування.

Заперечення відповідача щодо недоведеності розміру заборгованості суд відхиляє як необґрунтовані. Матеріалами справи підтверджено факт укладення відповідачем кредитного договору, отримання ним кредитних коштів у сумі 3 500 грн та виникнення зобов`язання з їх повернення. При цьому відповідач не заперечував факту укладення договору та отримання кредитних коштів, однак жодних належних і допустимих доказів повного чи часткового погашення кредитної заборгованості, сплати процентів або неправильності здійсненого позивачем розрахунку суду не надав. Самі лише припущення про можливість часткового погашення кредиту або незгода з розрахунком заборгованості без подання відповідних доказів не можуть бути підставою для відмови у позові чи спростування належних письмових доказів, поданих позивачем. Тому доводи відповідача у цій частині суд визнає необґрунтованими та відхиляє.

Відповідач, отримавши кредитні кошти, набув обов`язку повернути їх та сплатити проценти у порядку і строки, визначені договором. Доказів належного виконання цього обов`язку матеріали справи не містять.

Відтак, вирішуючи спір між сторонами щодо неналежного виконання умов договору № 09394-06/2024 від 09.06.2024 та обґрунтованості позовних вимог про стягнення заборгованості за ним, із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал», суд надав об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент звернення до суду, а також визначив, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача, та дійшов висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами неналежного виконання умов договору з боку відповідача, та, як наслідок, наявність порушеного права, що є підставою для прийняття судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо стягнення неустойки в сумі 4 725 грн

Суд зазначає, що Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18.

Згідно з вказаною нормою, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, передбаченим частиною першою цієї статті, позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, нарахування яких передбачено договором за прострочення виконання зобов`язань, нараховані після 24.02.2022, підлягають списанню.

Враховуючи, що прострочення виконання зобов`язання відбулося під час дії воєнного стану, нарахування позивачем неустойки у розмірі 4 725 грн суперечить наведеним вимогам закону. За таких обставин, у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Отже, суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги на загальну суму 9 170 грн, в тому числі: 3 500 грн заборгованість за тілом кредиту, 5 670 грн проценти за користування кредитом. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення неустойки, нарахованої після 24.02.2022, суд відмовляє у зв`язку з їх суперечністю вимогам пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Розподіл судових витрат у справі.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до суду ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Оскільки позов ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 задоволено частково, з останнього на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, а саме в сумі 1 598,66 грн (2 422,40 грн х (9 170 грн / 13 895,00 грн)).

Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 207, 512, 526, 527, 546, 626, 628, 629, 638, 1077 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» заборгованість у сумі 9 170 (дев`ять тисяч сто сімдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» судовий збір у сумі 1 598 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто вісім) гривень 66 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 17.07.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35234236, адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, тел. +380322429908

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_5

Суддя

Подільського міськрайонного суду

Одеської області Андрій ДЗЮБИНСЬКИЙ