Рішення № 138296264, 15.07.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 199/172/26

провадження № 2/753/6629/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Заставенко М.О., розглянувши в порядку спощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

12.02.2026 до Дарницького районного суду м. Києва на підставі ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра надійшла цивільна справа за позовною заявою ТОВ «Факторинг Партнерс» ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами у розмірі 22 540,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.11.2020 між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір № 2856213404-18354, за умовами якого, відповідачці було перераховано грошові кошти у розмірі 1 700,00 грн., терміном користування 14 діб, відсотки 1,95 % за кожен день користування кредитом. 03.06.2021 було укладено договір №03-06/21 відповідно до якого ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» відступило на користь ТОВ «Вердект Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2856213404-18354. В подальшому, 10.03.2023 було укладено договір №10-03/2023/1 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2856213404-18354. Також, 28.08.2025 було укладено договір №28-08/25 відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги за кредитними договорами позичальників, в тому числі за договором № 2856213404-18354. Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідачки за договором №2856213404-18354. Крім того, 22.10.2020 між ТОВ "Київська Торгово-Інвестиційна Компанія" та ОСОБА_1 укладено договір № 555133598793, за умовами якого відповідачці було перераховано грошові кошти у розмірі 3 500,00 грн. 18.12.2023 було укладено договір № 18/12-2023 відповідно до якого ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 555133598793. Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідачки за договором № 555133598793. Позикодавці зі своєї сторони належним чином виконали свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти. Строк повернення грошових коштів за договором настав, але відповідачка не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує. Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути із відповідачки у судовому порядку суми вказаної заборгованості, сплачений позивачем судовий збір та витрати понесені позивачем на правову допомогу. У зв`язку з вище викладеним позивач звертається до суду з даним позовом.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 14.01.2026 цивільну справа направлено за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О. від 13.03.2026 відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.

20.04.2026 представником відповідача до суду подано відзив, в якому зазначено, що відповідач в повному обсязі визнає вимоги щодо стягнення заборгованості за договором №555133598793 у розмірі 4 930,30 грн; а за договором № 2856213404-18354 - частково. Не визнає нараховані ТОВ "Вердикт капітал" після спливу строку кредитування проценти. Відповідач вважає, що позивачем не доведено факту пролонгації строку кредитування, а тому нарахування процентів та інших платежів за межами погодженого строку кредитування є безпідставним. Вважає, що заборгованість перед позивачем по договору №2856213404-18354 складає 2 162,00 грн, з яких: непогашене тіло кредиту - 1 700,00 грн, проценти за користування кредитом - 462,00 грн, як і було зазначено у розрахунку заборгованості первісного кредитора - ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс». Відповідач вважає, що розмір суми професійної правничої допомоги, що потребує компенсації, доцільно зменшити до 1 000,00 грн. Просила стягнути на користь відповідача документально підтверджені витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 14 000,00 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

24.04.2026 представником позивача до суду подано відповідь на відзив.

27.04.2026 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 01.11.2020 між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 , укладено договір № 2856213404-18354, за умовами якого відповідачці було перераховано грошові кошти у розмірі 1 700,00 грн.

Згідно п.п. 2.3. договору позики, строк користування кредитними коштами складає : 14 дiб, та починається з 01.11.2020 та закінчується по 15.11.2020 (включно).

Відповідно до п.п. 2.5. договору позики, за користування кредитом Позичальник зобов`язаний сплатити Товариству плату згідно графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1 до цього договору). Умовами договору позики на період зазначений в п.п. 2.3. договору, плата за користування кредитом встановлена в розмірі 1,95 % за кожен день користування кредитом.

01.11.2020 ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» перерахувало грошові кошти в сумі 1 700,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , яка визначена в договорі.

22.10.2020 між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ОСОБА_1 укладено договір позики 555133598793, відповідно до якого на підставі Заявки на позику від 22.10.2020, підписаної позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позикодавець позикодавець надає позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності грошові кошти на суму у загальному розмірі 3500.00 грн (далі позика), на строк 30 календарних днів під 730.00 % річних, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику та сплатити зазначені проценти.

На виконання умов укладеного договору 555133598793 позикодавцем перераховано грошові кошти в рахунок виконання грошових зобов`язань у сумі 3 500, 00 грн на картковий рахунок НОМЕР_2.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Отже, суд доходить висновку, що при укладені вищезгаданих кредитних договорів було дотримано умови, порядок та обставини укладення цих договорів, а також погоджено усі їх істотні обставини. Такі договори є чинними, а докази зворотного в матеріалах справи відсутні.

03.06.2021 було укладено договір №03-06/21 відповідно до якого ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» відступило на користь ТОВ «Вердект Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2856213404-18354.

10.03.2023 було укладено договір №10-03/2023/1 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2856213404-18354.

28.08.2025 було укладено договір №28-08/25 відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги за кредитними договорами позичальників, в тому числі за договором № 2856213404-18354.

Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідачки за договором №2856213404-18354.

18.12.2023 було укладено договір № 18/12-2023 відповідно до якого ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 555133598793.

Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідачки за договором № 555133598793.

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

В ході розгляду справи стороною позивача доведено те, що товариство на даний час є законним правонаступником стягувача за укладеним договором, боржником за яким є відповідачка.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, відповідачка не надала своєчасно Товариству грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, в порушення умов Кредитного договору, а також вимог ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідачка зобов`язання за вказаним вище договором не виконала.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено ст. 526 ЦК України.

Згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) зазначено, що «відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначається, що:

- проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу) (пункт 81);

- припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91);

- на період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 97);

- при цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність (пункт 106);

- можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128).

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Таким чином право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Щодо умов договору № 2856213404-18354 слід зазначити наступне.

У даній справі судом встановлено, що доказів на погашення відповідачкою заборгованості за договором позики у сумі 1 700,00 грн. матеріали справи не містять. Тому, вимога про стягнення основної суми позики у розмірі 1 700,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до п.2.3 договору № 2856213404-18354, кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та невід`ємною його частиною.

Згідно з додатком № 1 до договору, а саме графіком платежів вбачається, що строк кредитування становить 14 днів, а отже за період з 01.11.2020 по 15.11.2020 сторонами визначено, що сукупна вартість кредиту становить 2 162, грн, тобто проценти за користування кредитними коштами становлять 462,00 грн.

Однак, позивачем надано суду розрахунок заборгованості за вказаним договором,у відповідності до якого позивачем здійснено нарахування процентів за користування кредитом за період з 01.11.2020 по 25.11.2025 у сумі 15 909,90 грн.

З огляду на зазначене позовні вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за договором 2856213404-18354 підлягають частковому задоволенню .

Щодо стягнення заборгованості за договором 555133598793, то, враховуючи що відповідач визнала розмір заборгованості у сумі 4 930,30 грн по вказаному договору, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, що передбачено п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України.

Згідно з приписами частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін - пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

З матеріалів справи встановлено, що 02.07.2024 між позивачем ТОВ «Факторинг Партнерс» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» в особі Керуючого партнера укладено договір про надання правової допомоги №02-07/2024. До матеріалів справи також долучено прайс-лист АО «Лігал Ассістанс».

Згідно витягу з акту №23 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025 сторони погодили надання правових послуг загальною вартістю 13 000,00 грн., що включає надання усної консультації з вивченням документів - 2 год. 4 000,00 грн, та складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 3 год. 9 000,00 грн.

Однак при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд звертає увагу на те, що усна консультація з вивченням документів мають організаційний характер та є складовими підготовки позовної заяви до суду. Крім того, тривалість складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду тривалістю, яка вказана в акті №19 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025 суд приймає критично.

Із урахуванням наведеного, виходячи з критеріїв реальності та розумності, а також враховуючи складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 13 000,00 грн. є завищеним, а тому суд вважає вірним задовольнити вимоги позивача у цій частині частково - у розмірі 4 000,00 грн.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачки підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідачки на користь позивача слід стягнути 763,06 грн. судового збору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідачем заявлено до стягнення 14 000, 00 грн витрат на правову допомогу, на підтвердження чого до суду надано копію договору про надання правничої допомоги з адвокатом Яресько Т.В., копію акту приймання-передачі послуг на зазначену суму та копію детального опису виконаних робіт, а також копію свідоцтва адвоката та ордер.

Виходячи з критеріїв реальності та розумності, а також враховуючи складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, суд вважає, що заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 14 000,00 грн. також є завищеним, а тому суд вважає вірним задовольнити вимоги відповідача у цій частині частково - у розмірі 4 000,00 грн.

Оскільки суд задовольняє вимоги обох сторін щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, тому вважає за можливе провести їх взаємозалік, залишивши їх за кожним із сторін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 10-13, 18, 43,44, 49, 76-83, 133, 141, 174, 175, 179, 187, 258, 263, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 525-526, 530, 551, 536, 610, 625, 631,629, 1046-1056 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договорами позики у загальному розмірі 7 092,30 грн та судовий збір у розмірі - 763,06 грн, а всього: 7 855,36 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, місце знаходження 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 6, офіс 521, телефон 044 374-01-52, наявний електронний кабінет в системі «Електронний суд».

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 .

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: М.О. Заставенко

Повний текст рішення складено 15.07.2026