Рішення № 138296212, 17.07.2026, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/10565/25

Провадження № 2-др/946/16/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Присакар О.Я.,

за участю секретаря судового засідання Воронової В.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ізмаїл заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Рясного Владислава Денисовича про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі за позовом ОСОБА_2 до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, ОСОБА_1 , про визначення додаткового строку на прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області перебувала на розгляді цивільна справа №946/10565/25 за позовом ОСОБА_2 до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, ОСОБА_1 , про визначення додаткового строку на прийняття спадщини.

01.07.2026 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області ухвалено рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, ОСОБА_1 , про визначення ОСОБА_2 додаткового строку в три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини за місцем відкриття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

01.07.2026 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Рясним В.Д. в системі «Електронний суд» сформована заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, яка зареєстровано судом 02.07.2026 року за Вх.№ 25704, якою просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати, які були ним понесені на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн., обґрунтовуючи тим, що, згідно з договором про надання юридичних послуг, сторона відповідача ОСОБА_1 звернувся до адвоката Рясного В.Д. за правовою допомогою, за результатом чого відповідач сплатив адвокату суму в розмірі 25 000, 00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Представник заявника в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, щляхом направлення повістки до електронного кабінету.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, щляхом направлення повістки до електронного кабінету.

Неприбуття сторін провадження в судове засідання не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази на підтвердження розміру понесених сторонами судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом встановлено, 01.07.2026 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області ухвалено рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, ОСОБА_1 , про визначення ОСОБА_2 додаткового строку в три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини за місцем відкриття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У відзиві на позовну заяву (вх.№ 7240 від 24.02.2026 року) представником відповідача було зазначено, що сторона відповідача буде заявлено додаткове клопотання про стягнення витрат з позивача на компенсацію відповідачу витрат, які він поніс у зв`язку із укладенням договору з надання юридичних послуг із адвокатом Рясним В.Д.

01.07.2026 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Рясним В.Д. в системі «Електронний суд» сформована заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, яка зареєстровано судом 02.07.2026 року за Вх.№ 25704, якою просить стягнути з ОСОБА_2 на користь Сергія Георгійовича витрати, які були ним понесені на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн.

Як було встановлено судом, за наслідками розгляду справи по суті, у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 судом відмовлено в повному обсязі, а отже витрати відповідача на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Оцінюючи розмір заявлених стороною відповідача вимог для компенсації витрат на професійну правничу допомогу суд звертає увагу на наступне.

Відповідач просив компенсувати йому за рахунок позивача витрати з оплати професійної правничої допомоги в сумі 25000 грн.

Верховний Суд у постанові від 17.09.2019р. у справі №810/3806/18 зазначив, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

З матеріалів справи судом встановлено, що в якості доказів розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу ним надано: договір про надання юридичних послуг б/н від 16.02.2026 року, укладений між адвокатом Рясним В.Д. та ОСОБА_1 ; додаток № 1 до Договору від 16.02.2026 року; акт наданих послуг за договором про надання правничої допомоги від 16.02.2026 року; квитанцію про сплату коштів від 16.02.2026 року.

Надаючи оцінку вимогам відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в контексті критеріїв співмірності та пропорційності таких витрат, суд виходить з наступного.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Проте, у частині третій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин четвертої, п`ятої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Також у постановах Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009р., справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015р.). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р., за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р., за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналіз змісту наданих стороною позивача доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу свідчить, що відповідні витрати складаються з оплати послуг адвоката за вчинення наступних процесуальних дій, які обумовили витрати адвокатом його робочого часу, а саме: складання відзиву на позов, консультація, тощо. Вартість послуг складає 25 000 грн.

Оцінюючи обґрунтованість заяви відповідача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об`єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 25 000 грн. є обґрунтованою та співмірною з реальним обсягом правової допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та відповідає критерію реальності таких витрат. Позивач не надав до суду заперечень.

За таких обставин, беручи до уваги зміст позовних вимог, складність справи, сутність спірних правовідносин, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат відповідача на правову допомогу в розмірі 25 000 грн., оскільки такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність, об`єм справи, ціну позову, а також результат розгляду справи судом та зміст і значення остаточного рішення суду для сторін.

При цьому суд зазначає, що розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу був проведений з викликом сторін, позивач не скористався правом надати свої заперечення та обґрунтувати не співмірність судових витрат, але позивач не скористався такою можливістью.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 11-13, 133, 137, 141, 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Рясного Владислава Денисовича про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Копію додаткового рішення направити сторонам по справі.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через суд першої інстанції, з урахуванням положень п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Суддя: О.Я.Присакар