Ухвала суду № 138296077, 16.07.2026, Великомихайлівський районний суд Одеської області

Справа №511/4180/25

Провадження по справі №1-кп/498/91/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року Великомихайлівський районний суд Одеської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025162390000493 від 07.07.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_6 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 332 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Великомихайлівського районного суду Одеської області від 20 квітня 2026 року по вказаному кримінальному провадженню було призначено підготовче судове засідання.

Прокурор Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 через канцелярію суду надав клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів. Мотивоване тим, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Ризиком можливого переховування від органу досудового розслідування та суду, є те, що ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, та розуміючи, що за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, йому може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, останній перебуваючи на волі, буде мати можливість переховуватись від органів слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, що може призвести до невиправданого затягування досудового розслідування. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України незаконно впливати на свідків по вказаному кримінальному провадження, враховуючи, що обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_4 у значній мірі підтверджується показами свідків, тому з урахуванням процедури, яка передбачена КПК України, щодо отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1,2 статті 23, стаття 224 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом погодження показань з особами, причетними до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, оскільки кримінальні правопорушення, в яких обвинувачується ОСОБА_4 , вчинялись у тому числі із невстановленим колом осіб, яким останній може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності, а також повідомити форми і методи роботи правоохоронних органів України, що стали йому відомі у зв`язку із набуттям статусу обвинуваченого. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальні правопорушення, у яких обвинувачується, зважаючи на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення з корисливих мотивів, вчинив злочин у сфері недоторканності державного кордону та корупційний злочин, отже є підстави вважати, що обвинувачений є схильним до вчинення й інших кримінальних правопорушень. Крім того, 05.09.2025 в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025162390000615 від 04.09.2025 за попередньою правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України. Характер інкримінованих злочинів (з корисливих мотивів) вказує на високу ймовірність повторного вчинення кримінально караних діянь. Крім того, у зв`язку із військовою агресією збройних сил Російської Федерації та впровадженням на території України воєнного стану, відповідно до рішення Верховного головнокомандувача №64/2022, вказані ризики лише збільшились, оскільки повсякденний уклад цивільного способу життя порушений, що лише сприятиме можливим спробам підозрюваного переховатися від суду; незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому кримінальному провадженні; його перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином ускладненню проведенню процесу, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, у розумні строки, у зв`язку із намаганням уникнути кримінальної відповідальності. При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_4 враховується, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов`язання не може бути застосовано, у зв`язку з тим, що це найбільш м`який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості злочину у якому обвинувачується особа, а також враховуючи те, що ОСОБА_4 , ігноруючи та спростовуючи будь-які принципи правового життя в суспільстві, правові обмеження щодо вчинення протиправних дій, за вищеописаних обставин, вчинив тяжке кримінальне правопорушення. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу. Обирати стосовно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту недоцільно, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження в цілому не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище, для досягнення завдання кримінального провадження забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини. Кожен з вищезазначених ризиків, знаходить своє підтвердження у зібраних матеріалах, які обґрунтовують доводи сторони обвинувачення. Відомостей, які б вказували про неможливість перебування обвинуваченого в місцях затримання, зокрема, за станом здоров`я не здобуто, а тому вважаю, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою. Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених КПК, оскільки застава має забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави при невиконанні цих обов`язків. При визначенні розміру у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. Позиція ЄСПЛ стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у виді застави та призначення її розміру цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010 року, в якому Суд зазначає, що розмір застави має оцінюватись в першу чергу «з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі». У вказаному рішенні ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. З урахуванням наведеного, вважаю, що при визначенні розміру застави слід врахувати, що саме такий розмір застави буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню. Разом з тим, вважаючи наявним виключного випадку для визначення розміру застави в даній справі необхідно врахувати як обставини кримінального провадження, тяжкість злочину, так і особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який хоча раніше не судимий, офіційно ніде не працюючий, не одружений, паспорт не отримував, що унеможливлює належний контроль за місцем перебуванням обвинуваченого та створює додаткові можливості для переховування, тобто міцних соціальних зв`язків на території України не має і, перебуваючи на волі, в будь-який час може перетнути державний кордон України та ухилитись від органу досудового розслідування та, в подальшому, суду. З огляду на наведене, враховуючи обставини даного кримінального провадження, а саме: тяжкість злочину та особу обвинуваченого, має місце існування виключного випадку, за якого у разі призначення застави як альтернативного запобіжного заходу у межах визначених п.2 ч.5 ст.182 КПК, така застава з великою вірогідністю може виявитися не здатною забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків у кримінальному провадженні, що дає законні підстави для визначення застави у більшому розмірі, ніж передбаченого зазначеною нормою процесуального закону. Згідно зі ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Враховуючи вище викладене, тяжкість злочину та те, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваним його процесуальних обов`язків.

В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав своє клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, посилаючись на обставини, викладені в ньому.

Обвинувачений ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні заперечував проти заявленого прокурором клопотання стосовно обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Щодо призначення справи до судового розгляду не заперечував.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні заперечувала проти заявленого прокурором клопотання стосовно обрання її підзахисному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, на які посилається прокурор нічим не підтверджуються. Крім того, просила замінити її підзахисному ОСОБА_4 запобіжний захід на більш м`який, щодо призначення справи до судового розгляду не заперечувала.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_8 , в підготовчому судовому засіданні не заперечував проти призначення справи до судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_6 в підготовчому судовому засіданні підтримав свого захисника адвоката ОСОБА_8 .

В підготовчому судовому засіданні усі учасники кримінального провадження висловили думку про можливість призначення справи до розгляду. Клопотань які б перешкоджали призначенню судового розгляду не заявили.

Угоди про визнання винуватості у порядку ст.ст.468-469, 472 КПК України до суду не надійшло.

Підстав для закриття кримінального провадження або повернення обвинувального акту прокуророві судом не встановлено.

Згідно з наданим до суду обвинувальним актом, складеним відповідно до вимог КПК України, прокурором дотримані вимоги територіальної підсудності. Дане кримінальне провадження підсудне Великомихайлівському районному суду Одеської області.

Таким чином, наявні достатні підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.

Відповідно до ст.27 КПК України, з урахуванням думки сторін кримінального провадження, кримінальне провадження не потребує закритого судового засідання, а тому повинно бути розглянуте у відкритому судовому засіданні з забезпеченням повного фіксування судового засідання за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів.

Розглянувши підстави заявленого клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вислухавши думку прокурора, обвинуваченого, захисника обвинуваченого, суд вважає клопотання прокурора обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів вищевказаного кримінального провадження вбачається, що обвинуваченому ОСОБА_4 згідно ухвали Великомихайлівського районного суду Одеської області від 21 травня 2026 року було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 19 липня 2026 року з визначення застави в у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частина 3 статті 315 КПК України регламентує, що в підготовчому судовому засіданні, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд додержується правил, передбачених Розділом ІІ цього Кодексу, частина 4 статті 199 якого регламентує, що суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

За змістом ст.ст.131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключено у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого є запобігання ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 369 КК України та ч. 3 ст. 332 КК України, що підтверджується обвинувальним актом та реєстром матеріалів досудового розслідування.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми та від семи до дев`яти років. Крім того, перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків по вказаному кримінальному провадженню, перешкоджати кримінальному провадженю іншим чином, вчинити інше кримінальне провапорушення або продовжити кримінальні правопорушення у яких обвинувачується.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 , необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою так як це відповідає вимогам кримінального процесуального закону, а дані про особу обвинуваченого дають достатні підстави вважати, що дійсно існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України та прокурором доведено, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, незаконно впливати на свідків.

Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Однак, враховуючи існування ризиків, особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим.

Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за доцільне обрати обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194-199, 314-316, 369-372, 395 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025162390000493 від 07.07.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_6 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 332 КК України у відкритому судовому засіданні на 11:00 год. на 02 вересня 2026 року в приміщенні Великомихайлівського районного суду Одеської області (смт Велика Михайлівка вул. Пушкіна, буд. 2б).

Клопотання прокурора Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням його в Державній установі "Одеський слідчий ізолятор" Міністерства юстиції України строком на 60 (шістдесят) днів - до 13 вересня 2026 року включно, із можливістю внесення застави визначеної ухвалою суду від 21 травня 2026 року.

Судовий розгляд кримінального провадження здійснюватиметься одноособово головуючим у справі суддею Великомихайлівського районного суду Одеської області ОСОБА_1 .

Копію ухвали вручити прокурору Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області, обвинуваченому, захиснику - для відома, направити Державній установі "Одеський слідчий ізолятор" Міністерства юстиції України - для виконання.

Про час розгляду справи повідомити всіх учасників кримінального провадження.

Ухвала підлягає оскарженню протягом п`яти днів з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Суддя ОСОБА_1