Рішення № 138295472, 17.07.2026, Новоодеський районний суд Миколаївської області

17.07.2026

Справа № 482/2081/25

Номер провадження 2/482/286/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

17 липня 2026 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Сергієнка С.А., за участю секретаря Лебедьєвої А.В., розглянувши в відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Нова Одеса справу за позовом ОСОБА_1 до Новоодеської міської ради Миколаївського району Миколаївської області, третя особа Новоодеська державна нотаріальна контора Миколаївської області, про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

22 вересня 2025 року представник позивача звернувся до суду з позовом до Новоодеської міської ради Миколаївського району Миколаївської області, третя особа Новоодеська державна нотаріальна контора Миколаївської області, про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом.

У позовній заяві посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача, ОСОБА_2 , 1922 року народження.

Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, а саме житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,0716га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд та земельна ділянка площею 0,0586га для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 і належали спадкодавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 23 червня 1993 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №464.

Спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла його дружина - мати позивача ОСОБА_3 та 05 січня 1999 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Свідоцтва про право на спадщину на зазначені спадкові земельні ділянки ОСОБА_3 не отримувала.

05 лютого 1999 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла позивачу на випадок смерті житловий будинок по АДРЕСА_1 , а також все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона буде мати право за законом.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 і земельних ділянок площею 0,0716га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд та площею 0,0586га для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , та належали ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 23 червня 1993 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №464, спадщину після смерті якого ОСОБА_3 прийняла, але свої спадкові права не оформила.

Спадщину після її смерті позивачем прийнято та 23 квітня 2009 року державним нотаріусом Новоодеської державної нотаріальної контори видано їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок по АДРЕСА_1 .

У липні 2025 року позивач звернулась до Новоодеської державної нотаріальної контори з приводу оформлення спадкових прав після смерті моєї матері на земельні ділянки, проте їй було роз`яснено, що видати свідоцтво про право власності на спадщину неможливоу зв`язку з відсутністю у неї оригіналу державного акту на право приватної власності на землю виданого на ім`я ОСОБА_2 і рекомендовано з даного приводу звернутись до суду.

Письмову відповідь на її звернення нотаріус не надала посилаючись на велику завантаженість та брак часу.

Посилаючись на вищевикладене, а саме що позивач в силу положень ч. З ст. 1268 ЦК України прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , до складу якої входить вищевказані земельні ділянки, однак позивач не може отримати свідоцтво про право власності на спадщину через відсутність у неї оригіналу державного акту на право приватної власності на землю виданого на ім`я ОСОБА_2 , просить суд визнати за позивачем, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 право власності на земельні ділянки площею 0,0716га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд та площею 0,0586га для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

Позивач та її представник у підготовче судове засідання не з`явилися, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у підготовче судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та визнання позовних вимог.

Представник третьої особи Новоодеської державної нотаріальної контори у підготовче судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку з викладеним, судом ухвалено рішення про розгляд справи у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши обставини справи, перевіривши їх письмовими доказами суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 04.08.1995 року, виданого Новоодеським районним відділом РАГСу, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 73 років в місті Нова Одеса Новоодеського району Миколаївської області, актовий запис № 136 від 04.08.1995 року.

Із спадкової справи №29/1996, відкритої до майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та наданих позивачем доказів встановлено наступне.

Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме автомобіль, вклади в банківській установі, житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , а також земельні ділянки площею 0,0716га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,0586га для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 і належали спадкодавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 23 червня 1993 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №464.

Належність ОСОБА_2 спірних земельних ділянок підтверджується наданою позивачем копією державного акту на право приватної власності на землю від 23 червня 1993 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №464 та довідкою Новоодеської міської ради Миколаївської області №311/10-26 від 15.07.2026 року.

Спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла його дружина - ОСОБА_3 .

Як вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 12.03.2002 року, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Новоодеського районного управління юстиції Миколаївської області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 77 років в місті Нова Одеса Новоодеського району Миколаївської області, актовий запис № 63 від 12.03.2002 року.

Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , свідоцтво про право на спадщину на який вона отримала після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , а також земельні ділянки, які входили до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 , однак свідоцтво про право на спадщину на які ОСОБА_3 не отримувала, хоча фактично прийняла їх у спадщину разом із іншим спадковим майном.

Позивач є рідною донькою покійної ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Спадщину після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , прийняла лише позивач подавши відповідну заяву нотаріусу та 23 квітня 2009 року державним нотаріусом Новоодеської державної нотаріальної контори їй видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Відомостей про існування осіб, що мали б право на обов`язкову частку у спадщині, або потенційних спадкоємців які б проживали на час смерті спадкодавця з ним за однією адресою або звернулись із заявою про прийняття спадщини, матеріали спадкової справи не містять.

Позивач стверджує, що коли у липні 2025 року вона звернулась до Новоодеської державної нотаріальної контори з приводу оформлення спадкових прав після смерті своєї матері на земельні ділянки, проте їй було роз`яснено, що видати свідоцтво про право власності на спадщину неможливоу зв`язку з відсутністю у неї оригіналу державного акту на право приватної власності на землю виданого на ім`я ОСОБА_2 .

Таке твердження позивача на думку суду відповідає фактичним обставинам, а саме за обставин що склалися нотаріус позбавлений можливості видати їй свідоцтво про право на спадщину на вищевказане майно, з огляду на наступне.

Згідно п.4.11 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 (далі Порядок), свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини або з дня державної реєстрації смерті особи у випадках, встановлених пунктом 20 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, або не раніше строків, встановлених у частині другій статті 1270, статті 1276 Цивільного кодексу України.

Згідно п.4.18 Порядку, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони, обтяження іпотекою або арешту цього майна.

Пункт 3 глави 7 розділу І цього Порядку, передбачає, що документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов`язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. У разі коли державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та об`єкт нерухомого майна проведено без видачі документа, що посвідчує таке право або у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього. Така інформація долучається до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.

З огляду на те, що титульним власником спірних земельних ділянок на сьогоднішній день є покійний ОСОБА_2 , проте оригінал державного акту про право власності на землю виданий на його ім`я втрачено.

ОСОБА_3 фактично успадкувавши спірні земельні ділянки, свідоцтва про право на спадщину на них не отримувала, своє право власності на них не зареєструвала та померла.

Таким чином суд вважає доведеним що у позивача є непереборна перешкода для отримання свідоцтва про право на спадщину на спірні земельні ділянки.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1235 ЦК України надається право заповідачу на призначення спадкоємців.

Згідно ст.ст. 1223, 1245 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 Цього Кодексу, на загальних підставах.

За правилами ст.ст. 1268, 1269 ЦК України, спадкування за заповітом чи за законом, в тому числі і обов`язкової частки є правом, а не обов`язком спадкоємця. У зв`язку з чим, такі особи мають реалізувати своє право шляхом здійснення визначених законом дій щодо прийняття спадщини, та, відповідно, або можуть відмовитися від реалізації нього, в тому числі не вчиненням дій, направлених на прийняття спадщини у визначеному законом порядку.

Згідно ч.1 ст. 1275 ЦК України, якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.

За роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на нерухоме майно в тому числі: у випадку наявності заповіту - до осіб, що визначені у заповіті, а за його відсутності - до спадкоємців за законом у порядку черговості. За відсутності умов для одержання свідоцтва про право на спадщину, або у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину спадкоємець має право пред`явити вимоги про визнання права на спадщину у судовому порядку за правилами позовного провадження.

У силу ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Потреба у застосуванні такого способу виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджено відповідними доказами, не визнається іншими особами або ними оспорюється (пункт 37 Постанови № 5 Пленуму ВССУ від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).

Отже, у разі втрати, пошкодження, відсутності, або наявності недоліків правовстановлюючого документу на ім`я спадкодавця, та неможливістю у зв`язку з цим отримати свідоцтва про право на спадщину за законом, права спадкоємців можуть бути захищені в судовому порядку у спосіб, визначений ст. 392 ЦК України.

Згідно положень ч.4 ст. 200 та ч.4 ст.206 ЦПК України, суд у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Як встановлено судом, визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб..

Суд приходить до висновку, що визнання права власності за позивачем на спадкове майно не порушить прав інших осіб, тому позовні вимоги є обґрунтованими.

Позивач клопотав покласти судові витрати на нього.

Позивач сплатив при поданні позову 1211, 20 грн. судового збору.

Згідно Довідника показників нормативної грошової оцінки земель населених пунктів станом на 01.01.2022 рік, https://land.gov.ua/wp-content/uploads/2022/01/ngo_2022_01_01.xlsx, та ідексації НГО земель населених пунктів за 2022 рік (1,15) , 2023 рік (1,051), 2024 рік (1,12) та 2025 рік (1,08) (сукупний індекс інфляції за весь час 1,4362), , НГО спірних ділянок площею 0,0716га та 0,0586га з урахування індексації становила станом на час подання позову - 151779,97 грн., виходячи з розрахунку (716+586) х 81,18 ) х 1,4362 = 151779,97 грн.

Один відсоток від цієї суми становить 1517,80 грн. -1211,20 грн. = 306,6?0 грн.

Таким чином позивачу слід доплатити 306,6?0 грн. (1517,80 грн. -1211,20 грн. = 306,6?0 грн.)

Керуючись ст. 7, 10, 89, 158, 258, 259, 263-265 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Новоодеської міської ради Миколаївського району Миколаївської області, третя особа Новоодеська державна нотаріальна контора Миколаївської області, про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на земельну ділянку площею 0,0716га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельну ділянку площею 0,0586га для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 і належали ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 23.06.1993 року зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №464.

Стягнути із ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Держави судовий збір у розмірі 306,6?0 грн., які сплатити на рахунок UA 5089 9998 0313 1012 0600 0014 468, отримувач Миколаїв ГУК/тг м. Нова Одеса/22030101, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101.????

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: С.А.Сергієнко