Рішення № 138295138, 14.07.2026, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа № 478/710/26 Провадження № 2/478/496/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року. смт. Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:

головуючого судді Іщенко Х.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Крюкової О.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду смт. Казанка цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

29.05.2026 року представник позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернувся до Казанківського районного суду Миколаївської області з вказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитним договором у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 006/02217/12/21 від 18.12.2021 року у загальному розмірі 20188,60 грн, з яких: 8757,28 грн. прострочене тіло кредиту, 11431,32 грн. відсотки за користування кредитом з часу відступлення права вимоги, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн. та 13000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В обгрунтування позову зазначено, що 18.12.2021 року між ТОВ «Сенс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 006/02217/12/21, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику в кредит грошові кошти в сумі 9500 грн., а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

ТОВ «Сенс Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу кредит в сумі 9500 грн.

01.08.2024 року між ТОВ «Сенс Кредит» та ТОВ «Фактор П» укладено договір факторингу № 64-ФП-СК-202408, відповідно до якого ТОВ «Сенс Кредит» відступив ТОВ «Факторинг Партнерс» свої права вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 006/02217/12/21 від 18.12.2021 року.

30.01.2026 року між ТОВ «Фактор П» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 30-01/26, відповідно до умов якого ТОВ «Фактор П» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату належні йому права вимоги за кредитними договорами до боржників, в тому числі і до відповідача за кредитним договором № 006/02217/12/21 від 18.12.2021 року.

Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 01.08.2024 року має заборгованість в сумі 20188,60 грн, з яких: 8757,28 грн. прострочене тіло кредиту, 11431,32 грн. відсотки за користування кредитом з часу відступлення права вимоги, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн. та 13000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У зв`язку з наведеним, позивач просить стягнути з відповідача вищевказану заборгованість, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Представник позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» в позовній заяві зазначив, що не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилася за невідомими суду причинами, про місце, день та час розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, відзиву на позов або зустрічного позову не подала.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України , особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.12.2021 між ТОВ «Сенс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 006/02217/12/21 (далі договір, кредитний договір), що підтверджується копією заяви на видачу кредиту № 006/02217/12/21 від 18.12.2021, копією вказаного кредитного договору від 18.12.2021 з додатками (№ 2, № 4), копією паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 , які були надані до матеріалів кредитної справи.

Відповідно до п. 2.1 договору кредитодавець надає позичальнику в кредит грошові кошти в сумі 9500 грн., а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов договору. Відповідно до п. 4.1.1 перебіг строку кредиту розпочинається з моменту підписання цього договору, перерахування (видачі) коштів позичальнику і складає 240 календарних днів. Відповідно до п. 4.1.7 загальна сума всіх платежів з урахуванням процентів становить 23073,6 грн. Реальна річна процентна ставка по кредиту становить 1876,4252 %.

На виконання умов договору ТОВ «Сенс Кредит» надало відповідачу грошові кошти в сумі 9500 грн., що підтверджується копією видаткового касового ордеру від 18.12.2021 № 407 (Типова форма № КО-2).

01.08.2024 року між ТОВ «Сенс Кредит» та ТОВ «Фактор П» укладено договір факторингу № 64-ФП-СК-202408, відповідно до якого ТОВ «Сенс Кредит» відступив ТОВ «Факторинг Партнерс» свої права вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і до відповідача за кредитним договором № 006/02217/12/21 від 18.12.2021 року.

30.01.2026 року між ТОВ «Фактор П» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 30-01/26, відповідно до умов якого ТОВ «Фактор П» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату належні йому права вимоги за кредитними договорами до боржників, в тому числі і до відповідача за кредитним договором № 006/02217/12/21 від 18.12.2021 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, станом на 01.08.2024 року, відповідач має заборгованість перед позивачем в сумі 20188,60 грн, з яких: 8757,28 грн. прострочене тіло кредиту, 11431,32 грн. відсотки за користування кредитом.

Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець ) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями ч.1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторін.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Отже, судом встановлено що 18.12.2021 року між ТОВ «Сенс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачу було надано кошти в сумі 9500 грн. Відповідачка належним чином не виконала умови даного договору, у зв`язку з чим має заборгованість в сумі сумі 20188,60 грн, з яких: 8757,28 грн. прострочене тіло кредиту, 11431,32 грн. відсотки за користування кредитом.

На підставі договору факторингу № 64-ФП-СК-202408 від 01.08.2024 року, право вимоги до відповідача у вказаному розмірі від первісного кредитора перейшло (відступлено) до ТОВ «Фактор П».

Позивач набув право вимоги до відповідача на підставі договору факторингу № 30-01/26 від 30.01.2026 року.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

Принцип змагальності покладає на сторони обов`язок не лише заперечувати твердження опонента, а й доводити свої заперечення власними доказами. Обов`язок відповідача з доказування сплати ним тіла кредиту та процентів по ньому, залишився не виконаним.

Доказів, які б спростовували правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості, матеріали справи не містять. Своїх розрахунків позивачем до суду не надано.

Суд вважає, що представник позивача надав належні та допустимі докази про факт невиконання відповідачем узятих на себе зобов`язань за кредитним договором № 006/02217/12/21 від 18.12.2021 року щодо повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та процентів, а тому порушене право позивача підлягає судовому захисту.

Враховуючи вищенаведене та виходячи з закріпленого у ст. 13 ЦПК України принципу диспозитивності, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК випадках, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 20188,60 грн., яка підтверджена розрахунком позивача.

Окрім того, представником позивача при зверненні до суду за даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому вказані витрати також повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача.

З огляду на вищевикладене, суд стягує з відповідача понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Щодо стягнення з відповідача витрат, що понесені на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно із ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги позивачу, до справи долучено договір про надання правничої допомоги від 02.07.2024 № 02-07/2024, витяг з акту Про надання правової допомоги № 33 від 30.04.2026 року, заявку на надання юридичної допомоги від № 2323 від 01.04.2026 року.

У постанові Верховного Суду від 17.09.2019 по справі № 810/3806/18 Суд зазначає, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Так, відповідачем ставилось питання про стягнення з позивача на його користь суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.

При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, складено позовну заяву та зібрано необхідні документи, суд вважає, що розмір гонорару в 13 000 грн є не обґрунтованим.

Так справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, яка розглядається з викликом сторін. Розгляд справи проводився за відсутності представника позивача. За вказаного, розмір правової допомоги в сумі 13 000,00 грн., що становить більше половини від загальної суми заборгованості, є неспівмірними із складністю справи.

Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.09.2020 року по справі № 201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми стягнення з позивача витрат на правничу допомогу до 6 000,00 грн, оскільки суд вважає, що вона буде об`єктивно відповідати вимогам співмірності, а тому вимога позивача підлягає частковому задоволенню, а вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 526, 530, 625, 1048, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 13, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс»заборгованість за кредитним договором № 006/02217/12/21 від 18.12.2021 року у загальному розмірі 20188 (двадцять тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 60 (шістдесят) коп., з яких: 8757 (вісім тисяч сімсот п`ятдесят сім) грн. 28 коп. - заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 11431 (одинадцять тисяч чотириста тридцять одна) грн. 32 коп. - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом (на дату відступлення права вимоги).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістьсот шістдесят дві) грн. 40 (сорок) коп. та 6000 (шість тисяч) грн. витрат на правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 14.07.2026 року.

Відомості про сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. № 6, офіс 521, ЄДРПОУ: 42640371;

відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: Х.В. Іщенко