Рішення № 138295041, 16.07.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/4338/26

№ провадження 2/646/3460/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова

у складі: головуючого судді Барабанової В.В.

за участю секретаря судового засідання Ільченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , адвоката Болтіка Антона Сергійовича до Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.

17 квітня 2026 року до Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Болтік Антон Сергійович до Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди, в якому позивач просив стягнути з Держави Україна, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 1 (одну) грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 04.09.2025 о 12 год. 15 хв. 16 сек. у м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 1Б/1, поліцейським 1 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції України, капралом поліції Положевцем Давидом Олександровичем було винесено постанову серії ЕНА № 5643834 від 04.09.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.

Згідно фабули постанови, 22.08.2025 о 14 год. 52 хв. 42 сек., у с. Коблеве, траса М-14 57 км, водій керуючи вищевказаним ТЗ рухався зі швидкістю 73 км/год у населеному пункті, де дозволяється рухатись зі швидкістю не більше 50 км/год, чим перевищив максимальне обмеження швидкості на 23 км/год. Швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості TruCam 000758, портативний відеореєстратор 470717, чим порушив п. 12.4 ПДР - порушення швид. Режиму в населених пунктах, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Не погоджуючись із правомірністю винесеної постанови серії ЕНА № 5643834 від 04.09.2025 про вчинення адміністративного правопорушення у встановленому законом порядку ОСОБА_1 звернувся до Основ`янського районного суду Харківської області з позовною заявою про визнання протиправною та скасування вказаної постанови.

Рішенням Основ`янського районного суду міста Харкова від 11.12.2025 у справі №646/9688/25 (суддя - Блага І.С.) було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови. Проте, внаслідок поданої апеляційної скарги ОСОБА_1 , постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2026 у справі №646/9688/25 було ухвалено: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.Рішення Основ`янського районного суду міста Харкова від 11.12.2025 посправі №646/9688/25 скасувати.Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5643834 від 04.09.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 340 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (ЄДРПОУ 40108646, 03048, м. Київ, вул. Федора Ернеста, буд. 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 332 (одна тисяча триста тридцять дві) грн. 32 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (ЄДРПОУ 40108646, 03048, м. Київ, вул. Федора Ернеста, буд. 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп.

Внаслідок неправомірного притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , що відбулося у результаті протиправних дій поліцейського 1 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції України, капрала поліції Положевця Давида Олександровича, що полягало у винесенні відносно ОСОБА_1 постанови за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, останньому була заподіяна моральна шкода, для відшкодування якої звертаються із даним позовом до суду.

Внаслідок неправомірного застосування превентивного заходу у вигляді зупинки транспортного засобу, проведення розгляду справи із грубим порушенням чинного законодавства, ОСОБА_1 був змушений не лише коригувати плани на день, а й мати справу із проявом абсолютної некомпетентності з боку поліцейських.

Винесення незаконних матеріалів про адміністративні правопорушення з боку правоохоронних органів стало для ОСОБА_1 глибоким емоційним потрясінням. Після того, як його відпустили із постановою, ОСОБА_1 охопило почуття несправедливості, яке не залишало протягом усього піврічного періоду судових процесів. Позивач був постійно роздратований та відчував внутрішнє напруження. Цей досвід судової тяганини через оскарження даної постанови завдав ОСОБА_1 моральних страждань, які складно виміряти в матеріальному еквіваленті, однак їх наслідки були реальними та відчутними в щоденному житті.

Дана ситуація та звинувачення в адміністративному правопорушенні «вибили» ОСОБА_1 з нормального життєвого ритму, для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану потрібний був час. Також спричинення моральних переживань було зумовлене необхідністю скористатись правовою допомогою адвоката, доводити у судових засіданнях протиправність рішень поліцейського 1 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції України, капрала поліції Положевця Давида Олександровича про притягнення до адміністративної відповідальності; у порушенні нормального способу життя, оскільки ОСОБА_1 змушений був знайти юриста для правової допомоги, а також підлаштовувати особистий час для зустрічей зі своїм представником.

Починаючи з 04.09.2025 ОСОБА_1 перебував у процесуальному статусі «правопорушника», намагався повернути своє чесне ім`я та репутацію, що постійно завдавало моральних та душевних страждань. Такі незаконні дії принизили честь та гідність через незаконне потрапляння до облікових баз Міністерства внутрішніх справ України, як особи правопорушника.

Варто зазначити, що характер поведінки поліцейського 1 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області можна розцінювати як підривання авторитету Національної поліції України, адже головною метою поліцейських є служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Після таких дій поліцейських, ОСОБА_1 втратив відчуття захищеності, оскільки завданням поліції, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» є охорона прав і свобод людини, які в даному випадку були грубо порушені.

Попри вищезазначене, хоча Позивач і оцінює розмір заподіяної моральної шкоди, завданої поліцейськими взводу 2 роти 8 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Одеській області внаслідок скоєння ним протиправних дій в 1 гривню, проте сам факт вчинення неправомірних дій з боку поліцейського, рівень довіри у Кубая .

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 20.04.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено цивільну справу до розгляду в загальному позовному провадженні в підготовче судове засідання.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 29.05.2026 закрито підготовче провадження по справі за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Болтік Антон Сергійович до Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання сторони по справі не з`явилися, звернулися з відповідними заявами, в яких просили розгляд справи проводити без їх участі.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Аргументи учасників справи.

05.05.2026 через систему «Електронний суд» надійшов відзив, у якому представник ДПП просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначає, що на підтвердження заподіяння моральної шкоди позивачем не надано суду жодного доказу, яким може бути наприклад довідка лікарні, виписка із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, про наявність діагнозу психоемоційного стресу, або інших хвороб, які пов`язані з діями відповідача.

Крім того відповідач вказує, що постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2026 по справі 646/9688/25 не встановлює протиправність дій патрульних поліцейських, а тому відсутня обов`язкова умова для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб відповідача у виді відшкодування шкоди - встановлення протиправності у діях працівників патрульної поліції під час складання постанови про адміністративне правопорушення.

Жодна з трьох обов`язкових умов, для покладення відповідальності на державу за дії посадових осіб Департаменту патрульної поліції у виді відшкодування шкоди: не доведені позивачем, належними та допустимими доказами.

Позивач помилково ототожнює правові категорії «неправомірно винесена постанова» та «неправомірні дії (бездіяльність) працівників поліції», не враховуючи різницю у їхній правовій природі, об`єкті оскарження та правових наслідках.

14.05.2025 через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди зазначено, що після того, як ОСОБА_1 протягом усього піврічного періоду судових процесів, Позивач був постійно роздратований та відчував внутрішньо напруження. Цей досвід судової тяганини через оскарження даної постанови завдав ОСОБА_1 моральних страждань, які складно виміряти в матеріальному еквіваленті, однак їх наслідки були реальними та відчутними в щоденному житті.

Тому, внаслідок саме незаконного притягнення позивача до адміністративної відповідальності, що відбулося у результаті незаконних дій поліцейського 1 взводу 2 роти 2 батальйону УПП в Миколаївській області, ОСОБА_2 , що полягало у винесенні відносно ОСОБА_1 постанови за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, позивачу була заподіяна моральна шкода.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та їх безпосередньому дослідженні, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, 04.09.2025 о 12 год. 15 хв. 16 сек. у м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 1Б/1, поліцейським 1 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції України, капралом поліції Положевцем Давидом Олександровичем було винесено постанову серії ЕНА № 5643834 від 04.09.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.

Згідно фабули постанови, 22.08.2025 о 14 год. 52. хв 42 сек., у с. Коблеве, траса М-14 57 км, водій керуючи вищевказаним ТЗ рухався зі швидкістю 73 км/год у населеному пункті, де дозволяється рухатись зі швидкістю не більше 50 км/год, чим перевищив максимальне обмеження швидкості на 23 км/год. Швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості TruCam 000758, портативний відеореєстратор 470717, чим порушив п. 12.4 ПДР - порушення швид. Режиму в населених пунктах, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Рішенням Основ`янського районного суду міста Харкова від 11.12.2025 у справі №646/9688/25 (суддя - Блага І.С.) було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2026 у справі №646/9688/25 було ухвалено: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.Рішення Основ`янського районного суду міста Харкова від 11.12.2025 посправі №646/9688/25 скасувати.Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5643834 від 04.09.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 340 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (ЄДРПОУ 40108646, 03048, м. Київ, вул. Федора Ернеста, буд. 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 332 (одна тисяча триста тридцять дві) грн. 32 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (ЄДРПОУ 40108646, 03048, м. Київ, вул. Федора Ернеста, буд. 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп.»

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Загально-конституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено: ст.56 Конституції України; ст.ст.1173-1176 ЦК України; Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Згідно зі ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, визначені ст.1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За відсутності підстав для застосування ч.1 ст.1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Відповідно до ч.1 ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Враховуючи роз`яснення, викладенні у п.10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, стаття 9 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність»). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має залучити як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Відповідно до загальних умов цивільно-правової відповідальності необхідною умовою для відшкодування шкоди державою є неправомірні дії державного органу, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, які повинен довести позивач.

Таким чином, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали вказане провадження.

У даній справі підставою для відшкодування шкоди є скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі.

Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №569/1799/16-ц від 10 жовтня 2019 року. Аналогічні висновки щодо застосування норм права в подібних правовідносинах викладені, зокрема в постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі №640/16169/17 (провадження №61-15393св18), від 08 квітня 2020 року у справі №686/16847/17 (провадження №61-11590св18), від 22 липня 2020 року у справі №303/7352/18 (провадження №61-20524св19), від 02 вересня 2020 року у справі №591/1001/17 (провадження №61-39927св18), від 09 червня 2021 року у справі №726/837/20 (провадження №61-2647св21),від 29 вересня 2021 року у справі №166/1222/20 (провадження №61-9003св21, від 26 січня 2022 року у справі №607/25039/19, від 26 січня 2022 року у справі №953/6561/20 (провадження №61-922св21), від 16 лютого 2022 року у справі №522/10241/19 (провадження №61-18178 св 21).

Здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Разом з тим, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральна шкода це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, №68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Так, відповідно до висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №569/1799/16-ц (провадження №61-19000сво18), здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яке у подальшому закрито судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження. Закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно.

Враховуючи постанову від 22 липня 2020 року у справі №303/7352/18, Касаційний цивільний суд Верховного Суду зазначив, що відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вказав на відсутність судового рішення, яким встановлено неправомірність дій державного інспектора відділу оперативного реагування № 1 управління протидії митним правопорушенням Закарпатської митниці Державної фіскальної служби зі складення протоколу про порушення митних правил і вилучення автомобіля. З таким висновком апеляційного суду погодитися не можна. У постанові від 12 березня 2019 року у справі №920/715/17, провадження №12-199гс18, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого і держави, що не регулюються нормами КПК України, а суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази. Стверджуючи про необхідність попереднього судового рішення або рішення іншого компетентного органу, яким має бути встановлено протиправність відповідних дій, рішень чи бездіяльності державного органу при здійснені кримінального провадження, як підстави для відшкодування шкоди, апеляційний суд не врахував, що спірні деліктні правовідносини виникли через дії, які не опосередковуються регулюванням КПК України.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі №166/1222/20 (провадження №61-9003св21) зазначено, що у справі, яка переглядається, безпідставно не застосувавши до спірних правовідносин правовий висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у вищезгаданій постанові від 10 жовтня 2019 року у справі №569/1799/16-ц (провадження № 19000сво18), апеляційний суд залишив поза увагою той факт, що закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом».

Так, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

З огляду на викладене, позивачем доведений факт наявності моральної шкоди, що завдана йому трьома провадженнями у справі про адміністративне правопорушення та полягає у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях, порушенні нормальних життєвих стосунків, а тому з урахуванням середньої тривалості провадження у справі про адміністративне правопорушення, вимог розумності та справедливості, відшкодуванню підлягає на користь позивача моральна шкода в розмірі 1,00 грн, яка буде належною та достатньою для її покриття.

Керуючись ст.ст.12, 76, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , адвоката Болтіка Антона Сергійовича до Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди задовольнити.

Стягнути з Держави Україна, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 (одну) гривню 00 копійок у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ;

представник позивача: адвокат Болтік Антон Сергійович, адреса: м. Полтава, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1028 від 12.08.2011;

представник позивача: адвокат Цимбалюк Артем Сергійович, адреса: АДРЕСА_4 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4659 від 31.03.2026;

відповідач: Департамент патрульної поліції, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Ф. Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ: 40108646.

Суддя: В.В. Барабанова