Рішення № 138294103, 16.07.2026, Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/538/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2026 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.

з участю секретаря судового засідання Баранецької О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селище Томашпіль справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Другий Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про стягнення пені за заборгованість по аліментах

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

14 квітня 2026 року до суду з цією позовною заявою, посилаючись на ст. 196 СК України, звернулася ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Другий Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в якій просить стягнути з відповідача пеню за несплату аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 24266,99 грн.

Даний позов обґрунтовано наступним.

Із 27.06.2009 року по 02.07.2012 року з відповідачем позивач перебувала у шлюбі від якого в них народився син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 10 жовтня 2011 року з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітнього сина вирішено стягувати аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 500 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

На підставі даного рішення видано виконавчий лист від 13.03.2012 року

Приблизно у 2018 році, коли синові виповнилося 8 років, приїхав відповідач і розрахувався за 8 років несплати аліментів. Потім ще за рік чи два перераховував аліменти і з серпня 2021 року він аліментів не надсилав.

06 квітня 2012 року державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП № 32184535.

Станом на 01.03.2026 року заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів становить 78560,50 грн.

Станом на 01.03.2026 року загальна сума пені становить 24266,99 грн.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 20 квітня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, перше судове засідання призначено на 02 червня 2026 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 02 червня 2026 року розгляд справи відкладено на 01 липня 2026 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 01 липня 2026 року розгляд справи відкладено на 16 липня 2026 року.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, однак представник позивача, адвокат Щетніцький В.С. надіслав до суду заяву в якій просить справу слухати у його відсутності та у відсутності позивачки, позов підтримує та просить її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився по невідомій суду причині, хоча завчасно та належним чином був повідомлений про слухання справи, відзиву на позовну заяву до суду не подав, доказів про поважність причини своєї неявки в судові засідання до суду не надав, в зв`язку з чим суд ухвалив провести по даній справі заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Другий Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.

Суд, розглянувши заяву представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши їх належність та достовірність, сприяючи всебічному й повному з`ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; обов`язковість судового рішення.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 , батьками дитини є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Згідно копії свідоцтва про шлюб ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 після укладення шлюбу з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 взяла прізвище « ОСОБА_7 ».

Згідно довідки Яланецького старостинського округу Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 13.03.2026 № 14-11-18/111, ОСОБА_4 проживає разом з ОСОБА_1 та знаходиться на її повному утриманні.

Відповідно до рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 02 липня 2012 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , зареєстрований 27 червня 2009 року розірвано.

Відповідно до рішення Томашпільского районного суду Вінницької області від 10 жовтня 2011 року у справі № 2-483/11 вирішено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителя АДРЕСА_1 , не працюючого на користь ОСОБА_5 , жительки АДРЕСА_2 , аліменти на утримання сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 500 грн. щомісячно, починаючи з 29 серпня 2011 року і до досягнення дитиною повноліття.

Як встановлено з виконавчого листа виданого 13.03.2012 року Томашпільським районним судом Вінницької області за № 2-483, у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини вирішено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_5 , аліменти на утримання сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 500 грн., щомісячно, починаючи з 29 серпня 2011 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.04.2012 року ВП 32184535, відкрито виконавче провадження за виконавче провадження за № 2-483 від 13.03.2012 Стягувач ОСОБА_5 , боржник ОСОБА_2 .

Як видно з довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів від 11.03.2026 року № В-2/37834 Приморського відділу ДВС у місті Одеса станом на 11.03.2026 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання та становить 78560,50 грн.

Відповідно копії до розрахунку заборгованості сформованого ОСОБА_9 та скріпленим печаткою Приморського відділу ДВС у місті Одеса зі сплати аліментів ОСОБА_2 станом на 11.03.2026 вбачається, що сукупний розмір заборгованості по виплаті аліментів становить 78560,50 грн. Період за який було здійснено розрахунок з серпня 2021 року по лютий 2026 року.

Як видно з інформаційної довідки з Єдиного реєстру боржників від 16.02.2026 року відносно ОСОБА_2 , наявні 5 записів про заборгованості.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові ВС від 18.01.2021 року у справі № 636/3546/17, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

Декларація з прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, закріплює, що дитина повинна мати можливість користуватися благами соціального забезпечення, повинна бути забезпечена належним харчуванням, житлом, розвагами та медичним обслуговуванням. Найкраще забезпечення інтересів дитини повинно бути головним принципом, і відповідальність за це лежить перш за все на батьках дитини.

Крім того, статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Держава вживає всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно статті 11 ЗУ «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

За змістом частин 1 та 3 ст.195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Згідно ч.1 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Відтак, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Вказаний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року по справі №572/1762/15-ц.

Відповідно до висновків Великої Палати ВС, загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за такою формулою:

p = (A1 х 1% х Q1) + (A2 х 1% х Q2) + ……. (An х 1% х Qn), де:

p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів (обраховується позивачем на момент пред`явлення позову);

A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед пред`явленням позову;

Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

При розрахунку неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів суд вважає за необхідне виходити з розрахунку заборгованості по аліментах, складених державним виконавцем відповідно до ч.3 ст. 195 СК України.

Таким чином розмір пені за несвоєчасну сплату аліментів та утримання неповнолітніх дітей за період з серпня 2021 року по лютий 2026 року складає:

сума пені за серпень 2021 року: нарахована сума аліментів 1255 грн. х 1% (пені) х 1779 днів (з 01 вересня 2021 року по 16 липня 2026 року) = 22326,45 грн.;

сума пені за вересень 2021 року: нарахована сума аліментів 1255 грн. х 1% (пені) х 1749 днів (з 01 жовтня 2021 року по 16 липня 2026 року) = 21949,95 грн.;

сума пені за жовтень 2021 року: нарахована сума аліментів 1255 грн. х 1% (пені) х 1718 дні (з 01 листопада 2021 року по 16 липня 2026 року) = 21560,90 грн.;

сума пені за листопад 2021 року: нарахована сума аліментів 1255 грн. х 1% (пені) х 1688 дні (з 01 грудня 2021 року по 16 липня 2026 року) = 21184,40 грн.;

За правилами ч. 1 статті 196 СК України, розмір пені не може перевищувати загального розміру заборгованості по аліментах. Розмір заборгованості по аліментах за період з серпня 2021 року по лютий 2026 року становить 78560,50 грн., оскільки вже розрахована сума перевищує вказаний розмір (22326,45 грн. + 21949,95 грн. + 21560,90 грн.+ 21184,40 грн. = 87021,70 грн), а тому розмір пені по аліментах за період з серпня 2021 року по лютий 2026 року становить 78560,50 грн.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог. Як встановлено з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі за прострочення сплати аліментів в розмірі 24266,99 гривень, а тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 24266,99 грн. пені за несвоєчасну сплату аліментів та утримання неповнолітньої дитини.

Вирішуючи питання щодо розміру пені за несвоєчасну сплату аліментів, суд виходить насамперед з інтересів дитини, оскільки батько виконує свій обов`язок по утриманню дитини неналежним чином, аліменти не сплачує, внаслідок чого дитина не отримувала відповідного матеріального забезпечення з боку відповідача.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За наведених обставин, враховуючи що позивачем доведено наявність підстав для стягнення пені, а також підтвердження позивачем позовних вимог, тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів;

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставка судового збору за поданням до суду позовної заяви майнового характеру справляється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, якщо станом на 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 3328 гривень, тому ставка судового збору в даній справі становитиме 1331,20 гривень.

Таким чином з ОСОБА_10 підлягає стягненню в дохід держави 1331,20 гривень судового збору.

Керуючись ст.ст. 180, 195, 196 Сімейного кодексу України, ст.ст. 3, 10, 11, 76 - 81, 89, 141, 209, 229, 258-259, 263-265, 280 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Другий Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про стягнення пені за заборгованість по аліментах задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_1 пеню за несплату аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за період заборгованості по аліментах з серпня 2021 року по лютий 2026 року станом на 16 липня 2026 року в сумі 24226,99 гривень (двадцять чотири тисячі двісті двадцять шість гривень дев`яносто дев`ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1331,20 грн. (одну тисячу триста тридцять одну гривню двадцять копійок ) судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт № НОМЕР_2 , виданий 19.02.2018 року органом 0532, РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 ;

третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Другий Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, ЄДРПОУ 35048711, адреса: 65023, м.Одеса , вул. Пастера , 58.

Суддя: О. В. Пилипчук