Рішення № 138294036, 17.07.2026, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/1057/25

Провадження № 2/930/127/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.07.2026 року м. Немирів

Немирівський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Науменка С.М.

за участі секретаря судового засідання Андрущак Л.П.

учасників справи: представника позивача ОСОБА_1 , прокурора Данилюка В.В., представника ГУНГ у Вінницькій області Довбенко М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Немирів, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Вінницької області та Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про стягнення моральної та матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом до Прокуратури Вінницької області та Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про стягнення моральної та матеріальної шкоди, відповідно до якого просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 1 284 000 грн в якості моральної шкоди та 550 000 грн в якості витрат на правову допомогу.

Обґрунтовуючи позов тим, що 10 липня 2015 року Немирівським РВ УМВС України у Вінницькій області йому було оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 189 КК України в справі за N? 12013010240000960.

На підставі зазначеної справи на його майно було накладено арешт та його було позбавлено конституційного права розпорядження своїм майном.

03.07.2015 в межах кримінального провадження у його домоволодінні було проведено обшук та вилучено належні йому речі та документи.

05.08 2015 йому було обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, що обмежило його право на вільне пересування.

В подальшому кримінальну справу було передано на розгляд до суду.

23.05.2024 Немирівським районним судом Вінницької області в справі N?930/829/21 було постановлено виправдувальний вирок, скасовано арешти на майно та скасовано запобіжний захід. Вирок суду не оскаржувався та набрав законної сили 24.06.2024 року.

Таким чином він знаходився під слідством та судом з 10 липня 2015 року по 23 травня 2024 року, тобто 107 місяців. За час перебування під слідством та судом йому були заподіяні страждання, внаслідок психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми. Позивач зазначає, що працював на посаді, яка була пов`язана з роз`їзним характером роботи, призвели до порушення його нормальних життєвих зв?язків та вимагали від нього додаткових зусиль для організації життя.

Оскільки відповідно до вироку його було визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 189 КК України та виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень, тобто кримінальне переслідування позивача припинено з реабілітуючих підстав, позивач стверджує, що він має право на відшкодування моральної шкоди у порядку, визначеному Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Позивач зазначає, що він є інвалідом 2-ї групи, за час слідства та суду неодноразово звертався до лікарів, пережив інсульт. Тому вважає, що мінімальна сума відшкодування повинна становити 1,5 розміру мінімальної зарплати, а саме 12 000 грн. Таким чином моральна шкода завдана йому незаконними діями прокуратури становить 1 284 000 грн грн. (107 місяців Х 12000 грн.).

Крім того ним було понесено витрати на правову допомогу в розмірі 550 000 грн., які він також просить відшкодувати.

28.07.2025 до суду надійшов відзив Вінницької обласної прокуратури, відповідно до якого прокуратура не визнає позовних вимог, вважаючи їх безпідставними та недоведеними, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування своєї позиції представник прокуратури зазначає, що під час досудового розслідування слідчі (розшукові) дії, а також ухвали суду, у тому числі про застосування запобіжного заходу, не оскаржувалися. Скарг щодо порушення розумних строків досудового розслідування ОСОБА_2 не подавалося. Крім того, за неналежне здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013010240000960 від 22.11.2013 та процесуального керівництва у цьому провадженні посадові особи органу досудового розслідування і прокуратури до відповідальності не притягувалися.

Також представник прокуратури зазначає, що чинним законодавством передбачено право на відшкодування шкоди лише у разі встановлення незаконності процесуальних рішень чи дій органу, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду. Водночас у позовній заяві відсутні посилання на встановлення незаконності дій органів досудового розслідування та прокуратури. При цьому у передбаченому законом порядку не встановлено факту порушення органами досудового розслідування чи прокуратурою вимог ст. 9 КПК України, а відтак відсутні підстави стверджувати про незаконність їхніх дій.

Крім того, представник прокуратури вказує, що обшук у домоволодінні ОСОБА_2 , а також застосування щодо нього запобіжного заходу здійснювалися на підставі ухвал слідчих суддів, постановлених за результатами оцінки поданих доказів. Зазначені ухвали набрали законної сили та не були скасовані.

З огляду на відсутність установленого факту незаконності дій органів досудового розслідування, прокуратури чи суду, на думку представника прокуратури, відсутні й підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1176 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Крім того, представник прокуратури звертає увагу на те, що позивачем не наведено конкретного фактичного змісту моральної шкоди, яку він, за власними твердженнями, зазнав. Опис моральних страждань, а також посилання на критерії їх глибини та тяжкості мають загальний характер, не пов`язаний із конкретними життєвими обставинами позивача, та не підтверджені належними доказами.

На думку представника прокуратури, обставини, якими позивач обґрунтовує наявність моральної шкоди, не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами. Позовна заява не містить доказів того, що під час досудового розслідування позивач зазнав фізичного чи психічного впливу з боку органів досудового розслідування. Також під час розгляду справи не встановлено фактів фізичного або психічного впливу на позивача у межах кримінального провадження.

Представник прокуратури зазначає, що позивачем не надано доказів порушення його конституційних прав і свобод під час досудового розслідування, а також доказів звернення зі скаргами у кримінальному провадженні щодо порушення таких прав.

Також представник прокуратури зазначає, що законодавством не передбачено презумпції наявності моральної шкоди, у тому числі у справах про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду. Сам по собі факт заявленого порушення прав не є безумовною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки особа повинна довести факт її заподіяння, обсяг завданих страждань та причинний зв`язок між такими стражданнями і діями відповідача.

З огляду на викладене, представник прокуратури вважає, що позивачем не надано доказів протиправності дій відповідачів, заподіяння йому моральної шкоди та наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів і заявленою шкодою, доведення чого відповідно до ст. 81 ЦПК України є процесуальним обов`язком позивача.

Також представник прокуратури заперечує проти стягнення витрат на правничу допогу, зазначаючи, що позивачем до стягнення заявлені кошти, оплачені ним за надання правової допомоги у кримінальному провадженні - 200 000 грн, згідно договору від 18.04.2019, проте зміст виконаних адвокатом робіт на вказану суму, час їх виконання, факт сплати зазначеної суми не підтверджені належними доказами. Позивачем не надано акту виконаних адвокатом робіт, їх вартості, витраченого на їх виконання часу, дати виконання робіт. Квитанція про оплату правової допомоги відповідно до договору від 18.04.2019, видана адвокатом Шалагіновим В.Г., не є банківським документом, тому не може об?єктивно та незалежно підтвердити факт передачі позивачем адвокату вказаної суми.

Щодо договору з адвокатом Гонтарем В.А., представник прокуратури зазначає, що вказаний договір містить необумовлені сторонами виправлення у визначенні розміру гонорару: вбачається виправлення із суми 550 000 грн на суму 350 000 грн, тобто відбулась не передбачена договором зміна розміру гонорару та у подальшому тексті документа містяться два необумовлені виправлення у частині зазначення дати договору - виправлені дві останні цифри року, що не дозволяють встановити рік укладення договору, також виправлення містяться у сумі гонорару, як вбачається, сума 35 000 грн виправлена на суму 350 000 грн.

Зі змісту даної квитанції вбачається, що від ОСОБА_2 за здійснення захисту його прав та інтересів як підозрюваного та обвинуваченого по кримінальному провадженню N? 12013010240000960 в судах Вінницької області на протязі 2015-2024 років гонорар в сумі 350 000 грн. У той час, договір на правову допомогу (предмет договору не конкретизовано)

Між адвокатом Гонтарем В.А. і ОСОБА_2 укладений 23.05.2024 у не містить умов про надання допомоги з 2015 року.

20.11.2025 до суду надійшов відзив ГУ НП у Вінницькій області , відповідно до якого ГУ НП у Вінницькій області, просило в задоволенні позову відмовити повністю. Обґрунтовуючи відзив тим, що з огляду на обставини справи, факт наявності взагалі у позивача моральної шкоди залишається не доведеним. Факт душевних страждань має бути доведений в суді належними засобами доказування і доказування цих обставин покладається на особу, яка про це зазначає. Недоведення обставин є підставою для відмови у позові. Щодо розміру відшкодування моральної шкоди, представник ГУ НП у Вінницькій області, зазначає, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Згідно із ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", місячна мінімальна заробітна плата становить 8000 грн.

Навіть за умови наявності підстав для відшкодування моральної шкоди у позивача, вона б становила 856 000 грн. (107 місяців х8000 грн).

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, представник зазначає, що на підтвердження розміру відшкодування правничої допомоги позивачем надано сумнівні документи, зокрема власноруч написані квитанції без реквізитів, з виправленням дати договору. Подані документи не є належними доказами, які підтверджують витрати на правничу допомогу.

Також, позивач жодним чином не обґрунтовує понесених судових витрат та не вказує неминучої необхідності сплати саме такої суми коштів, не надає акти з описом робіт та їх вартістю, що фактично позбавляє як суд так і сторони перевірити надати оцінку таким витратам.

Таким чином, позивачем не доведено обґрунтування власних позовних вимог, не надано доказів на підтвердження вказаних ним обставин.

Ухвалою від 08.05.2025 задоволено заяву судді Немирівського районного суду Вінницької області Войницької Т.Є. про самовідвід.

Ухвалою від 16.05.2025 задоволено заяву судді Немирівського районного суду Вінницької області Алєксєєнка В.М. про самовідвід.

10.06.2025 на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа розподілена судді Науменку С.М.

Ухвалою від 13.06.2026 заяву залишено без руху.

Ухвалою від 30.06.2025 після усунення недоліків, заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою від 07.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі з підстав наведених в позовній заяві.

В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення позову в повному обсязі з підстав наведених у відзиві та заначив, що жодне з процесуальних рішень свідчого або прокурора не визнавалося незаконним. Позивачем не доведено завдання йому моральної шкоди прокуратурою та слідчим органом. Також, прокурором було зазначено, що позивачем не доведено належними доказами понесення ним витрат на правничу допомогу.

Представник ГУ НП у Вінницькій області, заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі, заначила, що позивачем не доведено незаконність дій слідчим органом під час досудового розслідування. Не доведено в чому полягали моральні страждання позивача. Також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу.

Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що 10 липня 2015 року першим заступником начальника Немирівського РВ УМВС України у Вінницькій області майором поліції Менчуком М.В. за погодженням заступника прокурора Немирівської району Кучеренка М.С. у кримінальному провадженні № 12013010240000960 внесеному до ЄРДР 22.11.2013 ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189 КК України (вимагання), тобто вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, що завдало значної шкоди та за ст. 356 КК України, тобто самоправство самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином, якщо такими діяли була заподіяна значна шкода інтересам громадян.

10 липня 2015 року у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12013010240000960 від 22.11.2013 заступником прокурора Немирівського району Кучеренком М.С. затверджено обвинувальний акт.

Ухвалою слідчого судді Немирівського районного суду Вінницької області Підлипняка М.Д. від 05.07.2015 в задоволенні клопотання начальника СВ Немирівського РВ УМВС України в Вінницькій області майора міліції Менчука М.В. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 , відмовлено. Обрано ОСОБА_2 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням на нього слідкуючих обов`язків: прибувати на першу вимогу до кабінету слідчого Немирівського РВ УМВС Менчука М.В.; не відлучатися за межі с.Ковалівка Немирівського району Вінницької області без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.

Ухвалою слідчого судді Немирівського районного суду Вінницької області Підлипняка М.Д. від 03.07.2015 клопотання першого заступника начальника Немирівського РВ УМВС України у Вінницькій області Менчука М.В, задоволено. Надано дозвіл на проведення обшуку в домогосподарстві АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою встановлення місця знаходження та вилучення оригіналу договору купівлі-продажу житлового будинку від 10.05.2013, укладеному між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в простій письмовій формі, а також виявлення майна, на яке може бути накладено арешт для забезпечення цивільного позову.

Ухвалою слідчого судді Немирівського районного суду Вінницької області Алєксєєнка В.М. від 04.09.2015 задоволено клопотання начальника СВ Немирівського РВ УМВС України у Вінницькій області Менчука М.В. про накладення арешту на майно. Накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_2 , а саме на: житловий будинок по АДРЕСА_2 , який належить останньому на підставі договору дарування від 02.02.1994 року та договору дарування від 04.07.1998 року; комплекс будівель та споруд по АДРЕСА_2 , які належить останньому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.07.2007 року.

23 травня 2024 руку вироком Немирівського районного суду Вінницької області у справі № 930/829/21, у краніальному провадженні № 12013010240000960 від 22.11.2013 ОСОБА_2 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 189 КК України та виправдати за недоведеності, що було вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 189 КК України, у якому обвинувачується ОСОБА_2 . Обраний запобіжний захід щодо ОСОБА_2 у виді особистого зобов`язання, скасовано. Вирок набрав законної сили 24.06.2024.

18.04.2019 між ОСОБА_2 та адвокатом Шалагіновим Валерієм Геннадійовичем було укладено догорів про надання послуг захисника у кримінальному процесі, відповідно до якого предметом вказаного договору є надання юридичної допомоги для захисту прав, свобод і законних інтересів ОСОБА_2 , як обвинуваченого, у кримінальному провадженні N? 12013010240000960 внесеного до ЄРДР 22.11.2013 року у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. І ст. 189, ст. 356 КК України.

Відповідно до п. 4 вказаного договору сторони погодили, що за надання юридичної допомоги клієнт зобов?язується виплатити адвокату гонорар у розмірі визначеному за згодою сторін і зазначеному у додатковій угоді, яка є невід?ємною частиною даного договору. Розмір гонорару, визначеного у фіксованій сумі, може збільшуватися у зв?язку із суттєвим зростанням обсягу допомоги, її тривалості не за вини адвоката. Клієнт, погоджується на проведення інших платних послуг і компенсує адвокатові різні судові витрати ( проведення досліджень, проїзд тощо), а в разі відсутності коштів на їх оплату своєчасно повідомляє про це адвокату.

Відповідно до наданої суду додаткової угоди від 23.05.2024, на виконання умов договору про надання правової допомоги від 18.04.2019 року у кримінальному провадженні N? 12013010240000960 внесеного до ЕРДР 22.11.2013 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 189, ст. 356 КК України на стадії судового провадження у судах Вінницької області, укладеного між Адвокатом та Клієнтом, сторони, враховуючи, зокрема: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення, характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката; 10) досягнутого позитивного для ОСОБА_2 результату - виправдувального вироку, прийшли згоди, що сума гонорару, у зв`язку зі складністю і тривалістю кримінальної справи дорівнює 200 000,00 гривень.

23.05.2024 адвокатом Шалагнович В.Г. видано квитанцію, зі змісту якої вбачається, що відповідно до договору про надання правової допомоги від 18 квітня 2019 р., прийнято від гр. ОСОБА_2 за здійснення захисту його прав та інтересів, як обвинуваченого по кримінальному провадженню N? 12013010240000960, під час розгляду судової справи N? 930/829/21 у судах Вінницької області упродовж 2019-2024 р.р. гонорар у сумі 200 000,0 грн (двісті тисяч) грн.

Також, судом досліджено надані позивачем:

- договір про надання правової допомоги (додатковий) від 23.05.2024 украдений між адвокатом Гонтарем Володимиром Анатолійовичем ОСОБА_2 (а.с. 93-94);

- квитанцію від 23.05.2024 видану адвокатом Гонтарем В.А., відповідно до угоди про надання правової допомоги від 10.07.2015, відповідно до змісту якої, адвокатом Горнтарем В.А., прийнято у гр. ОСОБА_2 за здійснення його прав як підозрюваного та обвинуваченого по кримінальному провадженню № 12013010240000960 в судах Вінницької області упродовж 2015-2024 років, гонорар у сумі 35 000 грн, які складаються з: витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн; попереднє опрацювання матеріалів, консультація - 500 грн. підготовка звернення до державних органів, подання адвокатських запитів - 600 грн. складання та направлення позовної заяви - 1200 грн. представництво клієнта в суді з урахуванням часу витраченого на дорогу - 12000 грн.

- виписки із медичних карток, виписки лікарів, результати лабораторних досдіжень та лікарські довідки ОСОБА_2 .

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" зазначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; закриття справи про адміністративне правопорушення.

Перелік підстав, за наявності яких виникає право на відшкодування моральної та майнової шкоди відповідно до вимог Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", є вичерпним.

Згідно зі статтею 4 вищевказаного Закону відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зав`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

У випадках, зазначених у частині першій статті 1 Закону № 266/94-ВР, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Отже право на відшкодування шкоди згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР виникає в особи в разі постановлення виправдувального вироку суду.

Як встановлено судом вище, вироком Немирівського районного суду Вінницької області у справі № 930/829/21, у краніальному провадженні № 12013010240000960 від 22.11.2013 ОСОБА_2 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 189 КК України та виправдати за недоведеності, що було вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 189 КК України, у якому обвинувачується ОСОБА_2 .

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди на підставі пункту 1 частини першої статті 2 цього Закону України«Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки щодо нього постановлено виправдувальний вирок.

З огляду на вищенаведені норми законодавства, факт завдання особі моральної шкоди через незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності презюмується законодавством. Сам по собі факт постановлення виправдувального вироку є доказом незаконності дій органів досудового розслідування, які додатково не підлягають у судовому порядку визнанню незаконними, та завдання особі моральної шкоди (висновок Великої Палати Верховного Суду у постановах від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 та від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17).

У зв`язку з переслідуванням з боку правоохоронних органів відносно позивача, останній зазнав душевних переживань, втратив авторитет серед оточення, зазнав впливу, що призвело до зміни його життєвого укладу та завдав йому моральних страждань, з огляду на вищенаведене є підстави для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.

Визначаючи розмір відшкодування, який підлягає стягненню на користь позивача, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_2 перебував під кримінальним переслідуванням з 10 липня 2015 року ( день повідомлення про підозру) до 24 червня 2024 року ( день в який набрав законної сили вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 23.05.2024 у справі № 930/829/21), що становить 107 місяців 14 днів (або 8 років 11 місяців 14 днів).

Щодо розміру відшкодування моральної шкоди суд виходить із такого.

Суд виходить з того, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (висновок Великої Палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц). Розмір відшкодування моральної шкоди, якщо він перевищує гарантований законом розмір компенсації, має бути в будь-якому разі мотивований судом з посиланням на конкретні обставини справи.

Згідно з положеннями статті 13 Закону № 266/94-ВР розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент розгляду справи.

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року (провадження № 6-2203цс15), відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Такі висновки підтверджені сталою практикою Верховного Суду, зокрема в постановах від 16 січня 2025 року в справі № 607/21506/23, від 24 грудня 2024 року в справі № 740/6706/23, від 11 грудня 2024 року в справі № 740/463/22 та інших.

Так, з 01.01.2026, у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», розмір мінімальної заробітної плати становить 8 647,00 грн.

Таким чином, виходячи з положень статті 13 Закону, мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди на користь позивача, який гарантовано державою, становить 929 264,27 грн (8 років 11 місяців 14 днів або 107 місяців 14 днів).

Позивач просить суд стягнути за рахунок держави відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 284 000 грн, що перевищує мінімальний розмір відшкодування, обрахований відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» .

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛвід 12 липня 2007 року).

У постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі№ 214/6982/13-ц, від 15 червня 2022 року у справі № 521/1347/18, від 16 серпня 2023 року у справі № 466/2780/21 викладено правовий висновок, що здійснення слідчих дій у ході розслідування кримінальної справи відноситься до повноважень органів досудового розслідування згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства, тому саме лише здійснення таких заходів не може бути підставою для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди. Такий розмір має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не має призводити до її збагачення.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок незаконного перебування під слідством та судом, суд виходить з того, що розмір грошового відшкодування визначається судом з урахуванням обсягу страждань, обмежень прав під час кримінального провадження, характеру порушення, погіршення здібностей потерпілого та інших істотних обставин.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинно приводити до її безпідставного збагачення ( висновок Великої Палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц).

Верховний Суд у постанові від 10.04 2019 у справі № 464/3789/17 зробив висновок, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я.

Судова практика з указаного питання є сталою, відмінність залежить лише від доказування й фактичних обставин конкретної справи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду ( частина четверта статті 263 ЦПК України).

Так, позивач просить стягнуту на свою користь моральну шкоду у розмірі 1 284 000 грн, в обґрунтовання вказаної суми, зазначає, що за час перебування під слідством та судом страждання, заподіяні йому внаслідок психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми. Позивач зазначає, що працював на посаді, яка була пов`язана з роз`їзним характером роботи, призвели до порушення його нормальних життєвих зв?язків та вимагали від нього додаткових зусиль для організації життя.

Однак, самі по собі посилання позивача на погіршення психоемоційного стану, порушення звичного способу життя, погіршення відносин з оточуючими особами та необхідність докладати додаткових зусиль для організації свого життя не можуть бути достатньою підставою для визначення заявленого розміру моральної шкоди, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами і не свідчать про те, що вони настали саме внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури чи суду.

Крім того, посилання позивача на зміну характеру трудової діяльності та пов`язані із цим незручності саме по собі не свідчить про заподіяння моральної шкоди у заявленому розмірі. Позивачем не надано доказів того, що зміна умов чи характеру його праці була безпосередньо зумовлена незаконним кримінальним переслідуванням, а не іншими обставинами, як і не надано доказів, яка саме зміна відбулася.

При цьому сам по собі факт зміни місця роботи, посади чи характеру трудової діяльності не є безумовним доказом заподіяння моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено, що такі зміни відбулися саме внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури чи суду.

Також слід зазначити, що сам по собі факт надання позивачем медичних довідок та історії хвороби не свідчить автоматично про наявність підстав для стягнення на його користь моральної шкоди у розмірі більшому, ніж гарантований законом мінімум. Для врахування таких доказів суд повинен встановити чіткий причинно-наслідковий зв`язок між незаконними діями органів досудового розслідування і конкретними негативними наслідками для здоров`я позивача.

Матеріали справи не містять доказів того, що виявлені у позивача захворювання виникли саме внаслідок кримінального переслідування, а не були наслідком інших обставин, зокрема вікових змін, способу життя, супутніх захворювань або інших життєвих факторів. Медичні документи, надані позивачем, лише фіксують певний стан здоров`я, однак не містять висновків лікарів щодо причин їх виникнення, а також не встановлюють їх прямого зв`язку із діями органів державної влади.

Так, відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Пунктом 1 частини 2 статті 76 ЦПК України визначено, що ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами, як письмові докази.

Згідно з частиною 1 статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені судом обставини справи, особливості впливу незаконного притягнення до кримінальної відповідальності на позивача, ступінь тяжкості пред`явленого йому обвинувачення, тривалість перебування позивача під слідством та судом (8 років 11 місяців 14 днів), застосування щодо нього запобіжного заходу, який не пов`язані з триманням під вартою і повним позбавленням соціальних контактів, відсутність відомостей про інші обмежувальні заходи протягом незаконного перебування під слідством та судом, ймовірну глибину душевних страждань позивача, а також засади розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що достатнім для компенсації позивачу негативних наслідків морального характеру є розмір відшкодування у розмірі 929 264,27 грн ( гарантований державою мінімум), що відповідає принципам розумності і справедливості.

Щодо витрат ОСОБА_2 пов`язаних з оплатою допомоги захисників у кримінальному провадженні у розмірі 550 000 грн, суд зазначає наступне.

Щодо вимоги про стягнення 200 000 грн витрат на правничу допомогу адвоката Шалагінова В.Г.

У статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" зазначено, що у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.

У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 335/4358/21 зазначено, що порядок застосування цього Закону визначено Положенням про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", який був затверджений наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41 (далі - Положення).

Абзацом 3 пункту 10 Положення встановлено, що до сум, які підлягають поверненню на підставі пункту 4 статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", відносяться суми, сплачені ним адвокатському об`єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної скарги, а також внесені ним у рахунок оплати витрат адвоката у зв`язку з поїздками у справі до касаційної інстанції.

Тобто позивач має право на відшкодування шкоди, у тому числі, відшкодування (повернення) сум, сплачених за надання йому юридичної допомоги, і право на таке відшкодування виникає на підставі прямої вказівки закону.

Аналогічні висновки щодо стягнення майнової шкоди у розмірі витрат громадянина, сплачених ним у зв`язку із наданням юридичної допомоги у кримінальному провадженні, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15, у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 333/7311/16-ц.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у Рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

У Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування (див. постанову Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 201/4534/20 та від 01 травня 2024 року у справі № 461/2033/23).

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 користувався послугами адвоката Шалагінова В.І. під час розгляду кримінальної справи у Немирівському районному суді Вінницької області, захисник у справі №930/829/21 адвокат Шалагінова В.І. діяв на підставі договору про надання послуг захисника у кримінальному процесі від 18.04.2019.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19 зауважено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. З урахуванням наведеного суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Як уже встановлено судом, у договорі про надання послуг захисника у кримінальному процесі від 18.04.2019 року, саме в п.4 сторони погодили, що за надання юридичної допомоги клієнт зобов?язується виплатити адвокату гонорар у розмірі визначеному за згодою сторін і зазначеному у додатковій угоді, яка є невід?ємною частиною даного договору. Розмір гонорару, визначеного у фіксованій сумі, може збільшуватися у зв?язку із суттєвим зростанням обсягу допомоги, її тривалості не за вини адвоката. Клієнт, погоджується на проведення інших платних послуг і компенсує адвокатові різні судові витрати ( проведення досліджень, проїзд тощо), а в разі відсутності коштів на їх оплату своєчасно повідомляє про це адвокату.

Відповідно до наданої суду додаткової угоди від 23.05.2024, на виконання умов договору про надання правової допомоги від 18.04.2019 року у кримінальному провадженні N? 12013010240000960 внесеного до ЕРДР 22.11.2013 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 189, ст. 356 КК України на стадії судового провадження у судах Вінницької області, укладеного між Адвокатом та Клієнтом, сторони, враховуючи, зокрема: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення, характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката; 10) досягнутого позитивного для ОСОБА_2 результату - виправдувального вироку, прийшли згоди, що сума гонорару, у зв`язку зі складністю і тривалістю кримінальної справи дорівнює 200 000,00 гривень.

Так, вказана форма оплати відповідає нормам законодавства що регулюють договірні правовідносини та узгоджується з позицією викладеною в додатковій постанові Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі № 904/4134/20, відповідно до якої адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 листопада 2022 року , справа № 922/1964/21. (п. 141 вказаної постанови)

23.05.2024 адвокатом Шалагіновим В.Г. видано квитанцію, зі змісту якої вбачається, що відповідно до договору про надання правової допомоги від 18 квітня 2019 р., прийнято від гр. ОСОБА_2 за здійснення захисту його прав та інтересів, як обвинуваченого по кримінальному провадженню N? 12013010240000960, під час розгляду судової справи N? 930/829/21 у судах Вінницької області упродовж 2019-2024 р.р. гонорар у сумі 200 000,0 грн (двісті тисяч) грн.

На підставі викладеного, суд вважає, що вимога ОСОБА_2 щодо стягнення судових витрат, які пов`язані із оплатою допомоги захисника Шалагінова В.Г. у кримінальному провадженні, є обґрунтованими, доведеними, та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідачів про те, що стороною позивача не доведена реальність, необхідність та розумність витрат на правничу допомогу у кримінальному провадженні у розмірі 200 000 грн, суд відхиляє, адже до матеріалів справи долучені договір про надання послуг захисника у кримінальному процесі від 18.04.2019, квитанція про їх сплату.

Посилання відповідачів на відсутність детального опису робіт та актів приймання-передачі з погодинною деталізацією, то така позиція суперечить вимогам чинного законодавства та практиці Верховного Суду. У справі № 640/18402/19 Верховний Суд зазначив, що якщо сторони погодили фіксований розмір гонорару (у даному випадку 200 000 грн), подання актів з детальним описом витраченого часу не є обов`язковим. Умови Договору є достатньою підставою для визначення розміру витрат, які є реальними та неминучими для позивача. Разом з тим, у додатковій угоді від 23.05.2024 при визначені розміру гонорару, сторонами зазначено та погоджено обсяг наданих захисником послуг. Таким чином, заперечення щодо розподілу цих судових витрат судом відхиляються.

Разом з цим, суд вважає, що вказана сума за надання адвокатом своїх послуг протягом п`яти років є обґрунтованою, пропорційною, підставною та забезпечує баланс рівноваги між інтересами сторін у справі, відповідає принципу розумності та співмірності, визначеного як одним з основних критеріїв стягнення таких витрат.

Щодо вимоги про стягнення 350 000 грн витрат на правничу допомогу адвоката Гонтаря В.А.

Як вже зазначалося судом вище, для відшкодування витрат на правничу допомогу позивач повинен надати належні та допустимі докази, які підтверджують факт укладення договору про надання правової допомоги саме у відповідному кримінальному провадженні, обсяг наданих адвокатом послуг та їх оплату.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано:

- договір про надання правової допомоги (додатковий) від 23.05.2024, укладений між адвокатом Гонтарем Володимиром Анатолійовичем та ОСОБА_2

- квитанцію від 23.05.2024, видану адвокатом Гонтарем В.А., відповідно до угоди про надання правової допомоги від 10.07.2015, згідно з якою адвокатом прийнято від ОСОБА_2 гонорар у сумі 35 000 грн за здійснення захисту його прав як підозрюваного та обвинуваченого у кримінальному провадженні № 12013010240000960 у судах Вінницької області протягом 20152024 років.

Водночас суд встановив, що зазначені документи містять істотні суперечності між собою та не підтверджують належним чином понесення позивачем витрат саме на правничу допомогу у кримінальному провадженні.

Так, квитанція містить посилання на угоду про надання правової допомоги від 10.07.2015, однак така угода (договір) до матеріалів справи позивачем не надана, що позбавляє суд можливості встановити її зміст, предмет, обсяг прийнятих адвокатом зобов`язань, порядок визначення та сплати гонорару.

Натомість наданий суду договір датований 23.05.2024, тобто укладений майже через дев`ять років після договору, на який міститься посилання у квитанції. При цьому жодних доказів того, що договір від 23.05.2024 є зміною, доповненням чи продовженням договору від 10.07.2015, матеріали справи не містять.

Крім того, сам договір від 23.05.2024 не містить відомостей, щодо предмета правової допомоги, зокрема не зазначено, у межах якого саме кримінального провадження чи судової справи адвокат зобов`язався здійснювати захист або представництво інтересів позивача. Відтак із його змісту неможливо встановити, що він був укладений саме для здійснення захисту Кошуби М.М. у кримінальному провадженні № 12013010240000960.

Також суд звертає увагу на внутрішні суперечності квитанції щодо розміру сплаченого гонорару.

Зокрема, у квитанції зазначено про отримання адвокатом 35 000 грн, однак наведений у ній опис наданих послуг містить перелік робіт на загальну суму 19 300 грн, а саме: витрати на правову допомогу адвоката 5 000 грн; попереднє опрацювання матеріалів, консультація 500 грн; підготовка звернень до державних органів та адвокатських запитів 600 грн; складання та направлення позовної заяви 1 200 грн; представництво клієнта в суді з урахуванням часу, витраченого на дорогу 12 000 грн.

Таким чином, сума фактично деталізованих послуг не відповідає загальному розміру гонорару, зазначеному у квитанції, а будь-яких пояснень чи документів, які б підтверджували складові різниці між сумою 35 000 грн та наведеним описом послуг, суду не подано.

За відсутності договору, на який безпосередньо міститься посилання у квитанції, суд позбавлений можливості перевірити, чи відповідає зазначена у квитанції сума умовам такого договору, чи була вона погоджена сторонами, а також чи підлягала вона сплаті саме за надання правничої допомоги у кримінальному провадженні № 12013010240000960.

За таких обставин подані позивачем документи не дають можливості встановити дійсний обсяг правничої допомоги, її зв`язок із відповідним кримінальним провадженням, а також підтвердити фактичне понесення саме заявлених до відшкодування витрат.

Оскільки відповідно до статті 81 ЦПК України саме позивач зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а належних і допустимих доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката Гонтаря В.А. у розмірі 350 000 грн суду не надано, вимога в цій частині є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Щодо судового збору.

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду (пункт 11 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір»).

За таких обставин суд відносить судовий збір на рахунок держави.

Відповідно до ч. 5 ст. 286 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного та ст.ст.55, 56 Конституції України, ст. 15, 16, 23, 1167, 1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та керуючись ст.12, 13, 81,141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до Прокуратури Вінницької області та Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про стягнення моральної та матеріальної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) 929 264 (дев`ятсот двадцять дев`ять тисяч двісті шістдесят чотири) грн 27 коп моральної шкоди та 200 000 (двісті тисяч) грн 00 коп витрат, понесених у зв`язку з наданням йому професійної правничої допомоги у кримінальному провадженні.

В задоволенні решти частини вимог відмовити.

Судовий збір віднести на рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку передбаченому ст.ст.351-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Дата складення повного судового рішення 17.07.2026.

Суддя: С.М. Науменко