Рішення № 138293131, 17.07.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2026 Справа № 917/896/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши матеріали

за позовною заявою Заступника керівника Знам`янської обласної прокуратури Кіровоградської області, вул. Братів Лисенків, 5, м.Знам`янка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27400

в інтересах держави в особі Олександрівскої селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, вул. Незалежності України, 78, с.Олександрівка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27300

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп", шлях Київ-Харків, корпус 134 км, Пирятинський район, Полтавська область, 37043

про стягнення 45 654,40 грн,

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Без виклику учасників справи,

установив:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

06.05.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Заступника керівника Знам`янської обласної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Олександрівскої селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" про стягнення 45 654,40 грн заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 28.11.2023 між сторонами Договору поставки №104.

Викладені в позовній заяві вимоги прокурор обґрунтовує тим, що відповідач не виконав умови Договору поставки №104 від 28.11.2023 в частині поставки палива на суму 45 654,40 грн, сплачену позивачем на виконання вказаного договору, а також не повернув позивачу вказані кошти на його вимогу.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог прокурор надав наступні докази : лист Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області від 19.11.2025 №2470/02.1-20; запит Знам`янської окружної прокуратури Олександрівській селищній раді Кропивницького району Кіровоградської області від 13.01.2026 №52/04-292ВИХ-26; лист Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області від 23.02.2026 №586/02.1-20; протокол щодо прийняття рішення уповноваженою особою №19 від 20.11.2023 з додатком - копія регіональних цін на пальне по Кіровоградській області у листопаді 2023; паперова копія електронного документу : оголошення про проведення закупівлі UА-2023-11-20-016080-а; паперова копія електронного документу : реєстр отриманих тендерних пропозицій UА-2023-11-20-016080-а; паперова копія електронного документу - повідомлення про намір укласти договір про закупівлю UА-2023-11-20-016080-а; паперова копія електронного документу : звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель UА-2023-11-20-016080-а; паперова копія електронного документу : звіт про виконання договору про закупівлю UА-2023-11-20-016080-а; копія договору поставки №104 від 28.11.2023 та Специфікація до Договору; копія видаткової накладної № Рн231201/007 від 01.12.2023; копія рахунку-фактури № Сф-231201/07 від 01.12.2023; копія платіжної інструкції №6 від 04.12.2023; копії паливних талонів; довідка-розрахунок за Договором поставки від 28.11.2023 року №104; копії актів встановлення факту неможливості заправки на АЗС від 18.12.2024, 21.04.2025, 22.05.2025, 01.09.2025, 24.11.2025; копії претензії від 12.02.2026 №380/02.1-20 щодо неналежного виконання умов Договору поставки №104 від 28.11.2023 та документу, що підтверджує надсилання претензії відповідачу (фіскальний чек); роздруківка відстеження відправлення Олександрійською селищною радою копії претензії від 12.02.2026 №380/02.1-20 ТОВ "Гарант Ойл Групп" з вебсайту Укрпошта; копія розпорядження Олександрійського селищного голови від 15.10.2025 3293-ОСН "Про проведення інвентаризації у 2025 році"; копія інвентаризаційного опису запасів від 01.11.2025; повідомлення Олександрівській селищній раді в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" від 07.04.2026 №52/04-2890ВИХ-26 з доказами направлення (опис вкладення, фіскальний чек); безкоштовний витяг щодо Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, отриманий із сайту Міністерства юстиції України; безкоштовний витяг щодо ТОВ "Гарант Ойл Групп", отриманий із сайту Міністерства юстиції України.

Відповідач у відзиві на позов (вх. № 7225 від 27.05.2026) заперечує проти позовних вимог, посилаючись, зокрема, на наступне :

- відповідач повністю та належним чином виконав свої зобов`язання перед Селищною радою по договору поставки №104 від 28.11.2023 та поставив йому товар у передбачені договором строк, кількості та номенклатурі, з боку позивача жодних претензій щодо отриманого за видатковою накладною № Рн 231201/007 від 01.12.2023 товару року не було;

- позов не містить жодного підтвердження того, що додані до позову талони на паливо були отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп".

- позивачем не надано жодних доказів відмови в отоваренні йому талонів на відповідних АЗС при пред`явленні талонів, а також не надано доказів, що всі вказані в Додатку № 2 до Договору АЗС не проводять видачу пального та не працюють, і це вказує на необґрунтованість заявлених позовних вимог та є підставою для відмови у їх задоволенні.

На підтвердження обґрунтованості заперечень на позов відповідач надав наступні докази : копію Договору з "Інкам Фінанс" від 03.10.2024.

02.06.2026 прокурор надав відповідь на відзив (вх. № 7470 від 02.06.2026), у якій наведені додаткові доводи в обґрунтування позовних вимог з врахуванням наведених відповідачем заперечень.

09.06.2026 від Олександрівскої селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області надійшла заява (вх. № 7914), у якій остання повідомляє суд про підтримання позову, поданого прокурором в її особі та зазначає, що не заперечує проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

06.05.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Заступника керівника Знам`янської обласної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Олександрівскої селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" про стягнення 45 654,40 грн заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 28.11.2023 між сторонами Договору поставки№104.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2026 справу № 917/896/26 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 11.05.2026 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, суд здійснює розгляд справи №917/896/26 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

20.11.2023 Олександрівською селищною радою на вебпорталі публічних закупівель "Рrozorro" було оприлюднено оголошення про закупівлю шляхом запиту (ціни) пропозиції товару - Нафта і дистиляти (Дизельне паливо, Бензин А-95) (Код ДК 021:2015:09130000-9) у кількості 810 літрів бензину А-95 (картка) та 1795 літрів дизельного палива (картка) очікуваною вартістю 145 000,00 грн з ПДВ.

Згідно з реєстром отриманих тендерних пропозицій, участь у закупівлі взяли ТОВ "Гарант Ойл Групп" та ТОВ "Синергія Ссистем".

За результатами процедури закупівлі 28.11.2023 року між Олександрівською селищною радою Кропивницького району Кіровоградської області (далі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" (далі - Постачальник) було укладено Договір поставки № 104 (далі - Договір, арк.с. 50-55)

У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :

- Постачальник зобов`язується постачати Покупцю дизельне паливо, бензин А-95 (код за ДК 021:2015:09130000-9 - Нафта і дистиляти) (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар від Постачальника та оплатити його вартість на умовах даного Договору (п. 1.1 Договору);

- товар згідно даного Договору постачається партіями. Під партією Товару розуміється кількість та асортимент Товару, визначений в окремій видатковій накладній на Товар (п.1.3 Договору);

- відпуск Товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (талони) на отримання Товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 та Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №281/171/578/155 від 20.05.2008 (п.1.4 Договору);

- кількість Товару та вартість одиниці Товару визначено Сторонами в Специфікації (Додаток № 1 до Договору) (п.1.6 Договору);

- Товар (партія Товару) вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання Товару згідно умов Договору (п. 2.1 Договору);

- сума цього Договору становить: 135 147,40 грн, у т.ч. ПДВ - 22 524,57 грн (п.3.1 Договору);

- джерелом його фінансування є кошти місцевого бюджету (п.3.3 Договору);

- оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника протягом п`яти банківських днів з моменту підписання відповідних документів (накладної) про отримання довірчих документів на Товар (партію Товару) (п. 4.1, 4.2 Договору);

- поставка довірчих документів (талонів) на Товар (партії Товару) здійснюється згідно письмової або електронної заявки Покупця Постачальником у строк, що не перевищує двох робочих днів з моменту отримання письмової або електронної заявки Постачальником, але в будь-якому випадку не пізніше 31.12.2023 (включно) (п. 5.1 Договору);

- Постачальник відпускає Товар на підставі та в обмін на довірчі документи (талон) згідно кількості зазначених у них літрів і виду Товару. Відпуск Товару на підставі талонів (карток) здійснюється в межах терміну дії талону. Термін дії довірчого документа (талону/картки): 6 календарних місяців з моменту поставки відповідної партії Товару. Товар відпускається будь-якій особі, що пред`являє довірчий документ (талон) на одержання Товару (п. 5.3 та п. 5.4 Договору);

- Товар постачається Покупцю партіями відповідно до поданої Покупцем заявки на умовах РСА (Інкотермс 2010) (п.5.6 Договору);

- місце поставки (передачі) Покупцю Товару визначено мережу АЗС Постачальника (в т.ч. АЗС "Авіас" по вул. Чигиринська,2 в селищі Олександрівка Кропивницького району Кіровоградської області) (п.5.7 Договору);

- право власності на Товар (партію Товару) переходить у момент фактичного отримання Покупцем довірчих документів (талонів), що підтверджується видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками та скріпленою печатками обох сторін (п. 5.8 Договору);

- Постачальник зобов`язаний : вчасно поставляти кожну партію Товару згідно заявок Покупця та умов даного Договору; протягом терміну дії довірчого документа (талона/картки) забезпечити безумовне, цілодобове та безперебійне заправляння транспортних засобів Покупця на АЗС "Авіас" по вул. Чигиринська, 2 в селищі Олександрівка Кропивницького району Кіровоградської області; у випадку закінчення терміну дії довірчих документів (талонів, карток), до моменту фактичного отримання Товару, Постачальник зобов`язаний протягом трьох робочих днів від звернення Покупця замінити невикористані Покупцем довірчі документи на довірчі документи з більшим терміном придатності (дії) в об`ємах невикористаного Товару або продовжити їх термін дії (пп. 6.3.1, 6.3.3 та 6.3.4 п. 6.3 Договору);

- у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України, якщо інше не передбачене цим Договором (п. 7.1 Договору);

- цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2023 (включно), але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (в т. ч. гарантійних тощо) (п. 11.1 Договору).

Специфікацією (Додаток № 1) до Договору визначено, що Постачальник зобов`язується поставити Покупцю дизельне паливо у кількості 17895 л за ціною 51,88 грн за 1 л на загальну суму 93 124,60 грн з ПДВ та бензин А-95 у кількості 810 л за ціною 51,88 грн за 1 л на загальну суму 42 022,80 грн з ПДВ (арк.с. 55).

На виконання умов Договору відповідач згідно з видатковою накладною №Рн231201/007 від 01.12.2023 та рахунку-фактури №Сф-231201/07 від 01.12.2023 передав Покупцю бланки дозволу (паливні талони) на заправляння транспортних засобів бензином А-95 (Євро-5) у кількості 810 літрів загальною вартістю 35 019,00 грн та дизельним паливом (Євро-5) у кількості 1795 л загальною вартістю 77 603,83 грн, на загальну суму 135 147,40 грн (копії наявні у матеріалах справи, арк.с. 56-57)

В дотримання умов п. 4.1 Договору Покупець здійснив повну оплату товару, що підтверджується платіжною інструкцією №6 від 04.12.2023 (копія наявна у матеріалах справи, арк.с. 58).

Прокурор зазначає, що на підставі отриманих талонів, згідно вищевказаної видаткової накладної на АЗС Відповідача починаючи із 18.12.2024 та станом на момент звернення з цим позовом до суду, Олександрійській селищній раді відмовляють у відпуску пального, у зв`язку із чим Постачальником, у порушення умов п. 5.3, п. 6.3.1, 6.3.3 Договору Покупцю не поставлено 880 літрів дизельного палива на суму 45 654,40 грн.

За твердженням прокурора, залишок невикористаних талонів/карток на заправку транспортних засобів Покупця дизельним паливом складає 44 шт номіналом 20 л кожний з серійними номерами з 3046 2235 3700 до 3046 2235 3719, з 3046 2235 3760 до 3046 2235 3779, з 3046 2235 3798 до 3046 2235 3799, з 3046 2235 3480 до 3046 2235 3481 на загальну кількість 880 л.

18.02.2026 за вих. №380/02.1-20 на адресу відповідача була направлена претензія від 12.02.2026 з вимогою здійнити поставку палива в кількості 880 л на суму 45 654,40 грн або повернути сплачені кошти (арк.с. 70-71). Докази направлення цієї претензії відповідачу та її отримання останнім наявні у матеріалах справи (арк.с. 72-73).

Означена претензія залишена відповідачем без реагування, кошти Покупцю не повернуті. Ця обставина відповідачем не спростовано.

Прокурор зазначає, що невжиття заходів щодо повернення коштів, профінансованих з місцевого бюджету за договором поставки, умови якого Постачальником не виконуються порушує державні інтереси, оскільки порушує порядок надходження, акумулювання та використання бюджетних коштів, що може призвести до неможливості фінансування видатків місцевого бюджету, у т.ч. захищених.

Враховуючи вищевикладене, прокурор звернувся до Господарського суду Полтавської області з цим позовом.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли в зв`язку з укладенням та виконанням договору поставки.

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору покупцем здійснена оплата суми по договору (135 147,70 грн), а відповідачем було передано позивачу за Видатковою накладною від 01.12.2023 № Рн 231201/007 бланки (паливні талони) на паливно-мастильні матеріали на загальну суму 135 147,70 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).

Згідно з п.9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.

Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).

Згідно з п.3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п.10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.

Тож, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.

Разом з тим суд зазначає, що факт підписання сторонами видаткової накладної від 01.12.2023 № Рн 231201/007 не свідчить про факт передачі відповідачем товару покупцю, а лише підтверджує факт передачі талонів (бланків), які надавали покупцю право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.

Отже, з моменту передання відповідачем за видатковою накладною талонів на пальне покупцю останній набув право на отримання дизпалива та бензину в об`ємах, які зазначені у видатковій накладній. Передача талонів на пальне, які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє відповідача від обов`язку передати позивачу придбаний ним згідно договору товар. Вказаним спростовуються доводи відповідача стосовно того, що підписання вказаної видаткової накладної свідчить про те, ним належно виконано свої зобов`язання за договором.

Як зазначає прокурор, отоварити талони на дизельне паливо на суму 45 654,40 грн в АЗС мережі "Авіас", не було можливим.

Відповідачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів на спростування відповідних обставин щодо відсутності на автозаправних станціях "Авіас" відповідної кількості палива та неможливості отримання палива за талонами, а на офіційному сайті АЗС "Авіас" відсутня інформація про працюючі АЗС на території України.

При цьому, пунктом 6.3 Договору передбачено, що відповідач гарантує можливість здійснення безумовної, безперебійної та цілодобової заправки транспорту покупця на автозаправній станції "Авіас", що знаходиться за адресою : вул. Чигиринська, 2 в смт. Олександрівка, Кропивницього району, Кіровоградської області.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач надав докази у підтвердження неможливості отримання палива за талонами на дизельне паливо на 880 літрів на автозаправній станції "Авіас".

Позивач вказує про залишок у нього талонів, отриманих саме від відповідача на виконання умов Договору.

Суд не оцінює як правомірні доводи відповідача, що матеріали справи не містять доказів, що талони, про які у позові йде мова, були отримані ним саме від нього і саме по Договору, оскільки дані твердження не вказують та не доводять, що неотоварені позивачем талони поставлені не ним; не вказують та не доводять, що поставлені позивачу талони могли бути поставлені на виконання іншого договору.

Суд зазначає, що сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 ГПК України сторонами доказів.

У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Також, аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

При цьому, реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Саме дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" набув чинності 17.10.2019. Цим законом було, зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

З аналізу вищевикладеного слідує, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Передбачений статтею 79 ГПК України стандарт доказування вірогідність доказів підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач, та презюмує, що ним покладено на суд обов`язок оцінювати докази та обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

З урахуванням викладених вище обставин та доказів, суд установив, що надані позивачем докази в підтвердження факту існування неотоварених талонів, що поставлені відповідачем по Договору, мають перевагу як більш вагомі докази, тобто існування стверджуваної останнім обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (заявлений відповідачем).

У зв`язку з наведеним вказані вище посилання відповідача суд вважає необґрунтованим.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до приписів ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 року по справі № 5011-42/13539-2012/3-30гс13.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 667 ЦК України якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов`язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов`язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із претензією №380/02.20 від 12.02.2026 року. Означена претензія отримана відповідачем 23.02.2026, що відповідачем не спростовано. У претензії покупець, зокрема, просив провести допоставку відповідної продукції шляхом забезпечення можливості заправки автотранспорту позивача, а у разі не можливості забезпечення заправки автотраспорту позивача, повернути кошти в сумі 45 654,40 грн. Твердження прокурора про те, що оплачений товар покупцю відповідачем не передано, грошові кошти не повернені, відповідач при розгляді справи не заперечує.

Відповідач контррозрахунку ціни позову не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Таким чином, з викладених обставин вбачається не виконання відповідачем умов Договору щодо належної поставки товару та виникнення у нього зобов`язання із компенсації позивачу вартості талонів, що не були отоварені.

За розрахунком прокурора, враховуючи ціну за 1 л пального, передбачену в специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору, відповідач не виконав перед позивачем зобов`язань на загальну суму 45 654,40 грн.

Суд відзначає, що відповідачем не спростовано, як кількість невикористаних покупцем талонів, так і не надано власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає компенсації, відтак перевіривши наданий прокурором розрахунок, суд погоджується із загальною вартістю товару, який фактично не може бути отриманий та підлягає сплаті позивачу, вважає його вірним та арифметично правильним.

Суд бере до уваги, що відповідач не повідомив позивача про тимчасовість чи постійність припинення роботи автозаправних станцій, не запропонував альтернативного механізму реалізації талонів, не забезпечив перенаправлення на інші АЗС чи видачі нового виду довірчих документів.

Поряд з цим суд вважає, що наявність працюючої інфраструктури постачальника є ключовою умовою виконання зобов`язання. Пасивна поведінка відповідача, який не надав відповіді на претензію (факт отримання якої відповідачем не спростовано), не інформував покупця і не запропонував заміни талонів або повернення коштів, свідчить про неналежне виконання договірних зобов`язань. Припинення роботи АЗС без належного інформування позивача, за відсутності пропозицій альтернативної поставки або повернення коштів, дає підстави суду вважати зобов`язання невиконаним, що є підставою для повернення попередньої оплати у повному обсязі.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов до висновку, що позов прокурора підтверджений належними та допустимим доказами та підлягає до задоволення у повному обсязі.

Щодо наявності підстав представництва органами прокуратури інтересів держави у спірних правовідносинах, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЦК України одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі ст. 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Одним із таких органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обгрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

За змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рн/99 визначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з частковою державною власністю у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та ін.) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності України, гарантування її державної, економічної безпеки, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання.

Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Згідно пункту 1 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного суду України, прокурори та їх заступники подають позовні заяви саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ, організацій, незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

Як вбачається з пункту 2 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного суду України, під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Слід зазначити, що у судовому процесі держава бере участь як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач і визначив стороною у справі певний орган (така позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 20.08.2020 у справі №913/152/19, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 27.02.2019 у справі №761/3884/18).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зроблено висновок про застосування ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Зокрема зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках : 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як : значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частиною 4 ст. 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, визначає соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

У зв`язку з цим, уповноважені державні та інші органи зобов`язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Крім цього, Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі № 911/620/17 зазначав, що у правовідносинах, що стосуються прав та економічних інтересів територіальної громади, інтереси держави та місцевого самоврядування повністю збігаються.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 10.02.2023 у справі № 206/1198/19 прокурор вправі звертатися до суду з позовними вимогами щодо захисту прав територіальної громади, оскільки її інтереси є складовою частиною інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, серед інших, поєднання місцевих і державних інтересів; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування. Вказані принципи місцевого самоврядування означають, що в Україні збігаються державні і місцеві інтереси.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а витрачання бюджетних коштів за договором про закупівлю, умови якого Постачальником не виконуються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".

Видатками бюджету є кошти, спрямовані на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом (п. 13 ч. 1 ст. 2 БК України).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 БК України бюджетна система України функціонує, зокрема, за принципом ефективності та результативності, який означає, що при виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Інтереси держави у сфері бюджетних відносин полягають в ефективному використанні бюджетних коштів, дотриманні цілей бюджетних асигнувань та призначень, своєчасному поверненні невикористаних бюджетних коштів (п. п. 4, 6, 8 ч. 1 ст. 7 БК України).

Невжиття заходів щодо повернення коштів, профінансованих з місцевого бюджету за договором поставки, умови якого Постачальником не виконуються порушує державні інтереси, оскільки порушує порядок надходження, акумулювання та використання бюджетних коштів, що може призвести до неможливості фінансування видатків місцевого бюджету, у т. ч. захищених.

Звернення прокурора із вказаним позовом спрямоване на захист і відновлення державних інтересів, оскільки стягнення з Відповідача коштів унаслідок не виконання ним зобов`язань за договором поставки товару сприятиме своєчасному фінансуванню нагальних потреб територіальної громади в умовах воєнного стану, а отже сприятиме укріпленню держави в умовах збройної відсічі агресору.

Відповідно до приписів ст. 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Відповідно до частин першої та другої ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною 1 ст. 10 Закону передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

При цьому, орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1 Закону).

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (ч. 1,4, 8 ст. 60 Закону).

Частинами 1 та 4 ст. 61 Закону передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Відповідно до ст.64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.

З матеріалів справи вбачається, що фінансування закупівлі за Договором поставки №104 від 28.11.2023 здійснювалося за кошти місцевого бюджету.

Стороною Договору поставки № 104 від 28.11.2023 за рахунок якої Відповідачем безпідставно набуто грошові кошти, які є предметом спору у цій справі, є Олександрівська селищна рада Кропивницького району Кіровоградської області, тож у цьому випадку органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Олександрівська селищна рада.

Відповідно до ст.22 Бюджетного Кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 18 ч. 1 ст. 2 БК України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до ст. 22 БК України отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені п. 47 ст. 2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету.

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (п. 6, 7 та 8 ч. 1 ст. 2 БК України).

Ураховуючи наведене у спірних правовідносинах, які виникли за Договором поставки №104 від 28.11.2023 Олександрівська селищна рада діє як головний розпорядник бюджетних коштів Олександрівської селищної територіальної громади та є Покупцем зазначеного товару в обсязі та в межах видатків місцевого бюджету.

Таким чином, позивачем у цій справі є Олександрівська селищна рада Кропивницького району Кіровоградської області як головний розпорядник бюджетних коштів, уповноважений здійснювати управління та контроль за станом використання та збереження комунального майна, ефективним та раціональним використанням коштів місцевого бюджету, профінансованих на здійснення закупівель тощо.

Знам`янською окружною прокуратурою листом від 13.01.2026 № 52/04-292ВИХ-26 (арк.с. 32-36) роз`яснено Олександрівській селищній раді про необхідність самостійного захисту інтересів держави в суді, проте до теперішнього часу інтереси держави залишаються незахищеними, а бюджетні кошти не повернутими.

Уповноважений орган - Олександрівська селищна рада направила до Знам`янської окружної прокуратури листи від 19.11.2025 №2470/02.1-20 та від 23.02.2026 № 586/02.1-20, у яких зазначає, що самостійно не зверталась до Господарського суду за місцем знаходження юридичної адреси постачальника про стягнення коштів за непоставлений товар та просить прокурора звернутись з таким позовом для захисту інтересів держави, уповноваженим органом якої виступатиме Олександрівська селищна рада Кропивницького району Кіровоградської області.

Вказане свідчить про бездіяльність органу, уповноваженого державою на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах та про усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта владних повноважень щодо нездійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Вказане, в свою чергу, свідчить про неналежне здійснення повноважень щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах Олександрівською селищною радою Кропивницького району Кіровоградської області, внаслідок чого у прокурора виникає право на звернення із позовною заявою до суду з метою захисту її інтересів.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду у справі №360/4969/21, яка ґрунтується на висновках Верховного Суду у справах №903/129/18, №912/2385/18, №910/11956/20, №920/821/18, №920/266/19, №805/430/18-а, №922/3025/20, факт неподання уповноваженим органом, що мав змогу захистити інтереси держави, позову, який би відповідав вимогам процесуального законодавства, свідчить про неналежне виконання ним своїх повноважень, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з позовом

За таких обставин, суд вважає, що прокурором доведено наявність підстав для захисту інтересів держави шляхом пред`явлення позову в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Олександрівською селищною радою Кропивницького району Кіровоградської області про стягнення з ТОВ "Гарант Ойл Групп" 45 654,40 грн попередньої оплати за непоставлений товар.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог про стягнення із відповідача 45 654,40 грн, у зв`язку із чим позов підлягає задоволенню повністю.

Частиною 5 ст. 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи при зверненні з позовом у цій справі прокурором надані докази сплати судового збору у розмірі 3 328,00 грн.

Зарахування вказаної суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується відповідною випискою.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позову у повному обсязі та враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 3 328,00 грн.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" (шлях Київ-Харків, корпус 134 км., Пирятинський район, Полтавська область, 37043, ЄДРПОУ 25392923) на користь Олександрійської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 04364035, вул. Незалежності України, 78, сел. Олександрівка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27300) суму основного боргу 45 654,40 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" (шлях Київ-Харків, корпус 134 км., Пирятинський район, Полтавська область, 37043, ЄДРПОУ 25392923) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (реквізити : 25006, м. Кропивницький, пр-т. Європейський, 4, код ЄДРПОУ 02910025, МФО 820172, р/р ПА848201720343100001000004600 в ДКСУ в м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір у сумі 3 328,00 грн.

Видати накази із набранням рішенням законної сили.

4. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення підписано 17.07.2026 року (після виходу судді з відпустки).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик