Ухвала суду № 138292837, 16.07.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"16" липня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2903/26Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

розглянувши зареєстровану 15.07.2026 за вх. № 4-43/26

заяву Приватного підприємства «АЛЬФА ЛЮКС» (65058, м. Одеса, Б. Французький, буд. 22, 2, прим. 3, Код ЄДРПОУ 37351098) про вжиття заходів забезпечення позову (арешт морського судна) за морською вимогою до Компанії AMIR SHIPPING LTD (АМІР ШИППІНГ ЛТД) (Trust Company Complex, Ajeltake Road, Ajeltake Islands, Republic of Marshall Islands MH 96960 (Траст Компані Комплекс, АджелтейкРоуд, Аджелтейк Айленд, Маджуро, Республіка Маршаллові Острови МН96960)),

встановив:

Приватне підприємство «АЛЬФА ЛЮКС» звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просить накласти арешт на судно AMIR 1, IMO 9571337, прапор Об`єднаної Республіки Танзанія, яке перебуває в акваторії порту Чорноморськ, власником якого є Компанія AMIR SHIPPING LTD.

Направити копію ухвали про забезпечення позову для її виконання:

Капітану Чорноморського морського порту (вул. Праці, буд. 6, м. Чорноморськ, Одеська 68004, mail: harbor_master@ilk.uspa.gov.ua, O.A.Nesterenko@ilk.uspa.gov.ua );

Чорноморській Філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Чорноморського морського порту) (вул. Праці, буд. 6, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68004, e-mail: office@ilk.uspa.gov.ua );

ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу ( АДРЕСА_1 , e mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 );

Одеській митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, e-mail: od.post@customs.gov.ua).

Фактичними підставами звернення із заявою визначено те, що 15 лютого 2026 Приватним підприємства «АЛЬФА ЛЮКС» оформлено коносаменти на перевезення з Туреччини (Бартін) до України (Чорноморськ), зокрема 1013 біг-бегів солі загальною масою нетто 1311550 кг, 1200 біг-бегів тампонажного цементу класу API G HSR загальною масою нетто 1800000 кг. Судно для перевезення AMIR 1.

При цьому, вартість вантажу становить, відповідно до: рахунку № МТІ202600000026 від 11.02.2026 1311,55 метричних тонн солі становить 132559,93 доларів США та рахунку № ТС02026000000338 від 15.02.2026 1800 метричних тонн тампонажного цементу становить 171000,00 доларів США; рахунку № ТС02026000001180 36045,00 євро, рахунку № ТС02026000001581 від 09.05.2026 70200,00 євро, рахунку № ТС02026000000418 від 02.03.2026 126825,00 доларів США та рахунку № СФ-0000063 від 07.05.2026 1320000,00 грн.

У той же час, судно AMIR 1, IMO 9571337, прапор Об`єднаної Республіки Танзанія, на праві власності належить іноземній компанії AMIR SHIPPING LTD, реєстраційний номер IMO 6360088, реєстраційний номер 116548, зареєстрованій за адресою: Trust Company Complex, Ajeltake Road, Ajeltake Islands, Republic of Marshall Islands MH 96960.

Після завантаження Вантажу та видачі коносаментів 15.02.2026 Судно розпочало рейс із порту Бартин до порту Чорноморськ.

Між тим, як зазначає Приватне підприємство «АЛЬФА ЛЮКС» Судновласник не забезпечив належного та своєчасного виконання перевезення. Замість доставки Вантажу до порту призначення у звичайний та розумний строк Судно прибуло до порту Чорноморськ лише у липні 2026 року (та станом на дату подачу заяви перебуває в процесі розвантаження).

Як зазначає заявник, відповідно до звіту про інцидент, складеного капітаном та старшим механіком Судна, у ніч на 20.02.2026 під час перебування Судна на якорі в районі Суліни внаслідок шторму Судно почало дрейфувати з якоря. Під час спроби перемістити Судно на безпечнішу якірну стоянку було запущено головний двигун, який зазнав значних пошкоджень, після чого стався блекаут генератора та зупинився головний двигун.

Водночас, як зазначає заявник, технічні несправності Судна, організація його ремонту, забезпечення належного технічного стану та підтримання морехідності Судна належать виключно до відповідальності Судновласників.

Заявник наголошує, що судновласник, прийнявши Вантаж до морського перевезення та видавши чисті бортові коносаменти, зобов`язані забезпечити належний технічний стан Судна, його морехідність, безпечне здійснення рейсу та доставку Вантажу до порту Чорноморськ без необґрунтованої затримки.

Відтак, заявник зазначає, що протягом усього періоду затримки Заявник був позбавлений можливості отримати, використовувати та реалізовувати належний йому Вантаж, своєчасно виконувати свої договірні зобов`язання перед контрагентами та здійснювати звичайну господарську діяльність.

При цьому, тривале перебування солі та тампонажного цементу на борту Судна протягом майже п`яти місяців створило погіршення їхньої якості та споживчих властивостей, зокрема внаслідок впливу вологи, перепадів температури, неналежної вентиляції вантажних приміщень, злежування та ущільнення Вантажу.

Також заявник зазначає, що після прибуття Судна до порту Чорноморськ незалежною сюрвеєрською компанією CISS Commodities International Shipping and Survey за заявкою ПП АЛЬФА ЛЮКС проведено сюрвеєрський огляд вантажу та складено 11.07.2026 (проміжний) висновок Cargo Damage Inspection Report.

Безпосередньо під час огляду вантажу сюрвеєром встановлено численні пошкодження вантажу, серед яких: перекинуті та розірвані біг-беги; часткова втрата вантажу через розриви упаковки; сліди впливу вологи; затвердіння цементу з утворенням твердих грудок; розриви упаковки солі із висипанням продукції; сліди іржі та механічні пошкодження.

Відтак, заявник зазначає, що розмір морської вимоги до Компанії AMIR SHIPPING LTD (АМІР ШИППІНГ ЛТД) складає EUR 106245,00; USD 43038,93; UAH 1320000,00 грн, що разом еквівалентно 25971517,44 грн за курсом НБУ станом на 14 липня 2026 року, внаслідок пошкодження Вантажу.

Враховуючи вищевикладене, заявник просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладання арешту на судно, що на праві власності належать Компанії AMIR SHIPPING LTD (АМІР ШИППІНГ ЛТД) та перебуває в акваторії порту Чорноморськ, враховуючи особливий порядок пропуску морського судна через державний кордон, зокрема, швидкість проходження процедури оформлення виходу судна із акваторії морського порту, оскільки невжиття відповідних заходів забезпечення позову зробить неможливим відновлення порушеного права, щодо порушення якого складено відповідну морську вимогу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2025 заяві Приватного підприємства «АЛЬФА ЛЮКС» присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/2903/26 та визначено суддю Господарського суду Одеської області Гута С.Ф. для її розгляду.

Відповідно до статті 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною 2 статті 30 ГПК України справи про арешт судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває або до якого прямує судно, або порту реєстрації судна.

Як зазначалось, на підтвердження факту перебування судна AMIR 1, IMO 9571337, в акваторії морського порту Чорноморськ суду було надано (проміжний) висновок Cargo Damage Inspection Report, складений 11.07.2026 сюрвеєрською компанією CISS Commodities International Shipping and Survey за заявкою ПП АЛЬФА ЛЮКС, відповідно до якого проведено огляд вантажу у судноремонтному заводі «ISRY», розташованому за адресою: вул. Космонавтів, 59-Б с. Малодолинське м. Чорноморськ, Одеська область Україна, 68093.

З огляду на викладене, суд доходить до висновку про подання заяви про арешт судна за належною підсудністю до Господарського суду Одеської області.

Приписами частини 3 статті 139 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна подається в письмовій формі і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичної особи) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові для фізичної особи), що є відповідальною за морською вимогою, її місцезнаходження (для юридичної особи) або місце проживання чи перебування (для фізичної особи), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичної особи) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; розмір та суть морської вимоги, що є підставою для арешту судна; найменування судна, щодо якого подається заява про арешт, інші відомості про судно, якщо вони відомі заявнику.

Відтак, обґрунтування заявником належним чином необхідності забезпечення позову не є обов`язковою умовою для задоволення відповідної заяви в силу частини 3 статті 139 ГПК України, про що зауважив Верховний Суд, зокрема, у своїй постанові від 18.10.2019 у справі № 915/1301/19.

Положеннями частини 2 статті 140 ГПК України визначено, що заява про забезпечення позову у вигляді арешту на морське судно розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження після її подання без повідомлення особи, яка подала заяву, та особи, яка є відповідальною за морською вимогою.

У відповідності до пункту 33 постанови Верховного Суду від 29.08.2023 у справі № 916/631/23 при розгляді справ про арешт морських суден судові органи керуються положеннями Конвенції 1952 року, але процесуальні норми передбачені процесуальними кодексами. Будучи специфічним інститутом матеріального морського права, арешт морських суден розглядається в Україні за процесуальними вимогами забезпечення позову.

Отже, порядок накладення та звільнення з-під арешту морських суден врегульовано Міжнародною конвенцією з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10.05.1952, до якої Україна приєдналася відповідно Закону України від 07.09.2011 № 3702-VІ (далі Конвенція 1952).

Завданням національного законодавства країни-учасниці Конвенції є: забезпечення можливості своєчасного арешту судна; захист інтересів судновласника від зловживання правом на арешт шляхом вимоги від заявника внесення забезпечення для покриття можливих збитків; можливість судновласника звільнити судно з-під арешту шляхом надання грошового забезпечення позову (за виключенням випадків оскарження права власності на само судно); встановлення розумного строку, в продовж якого заявник повинен надати докази про початок розгляду його морської вимоги компетентним судом.

За положеннями пункту 1 частини 1 статті 1 Конвенції 1952 року морська вимога означає вимогу, що виникає на підставі збитку, завданого будь-яким судном у результаті зіткнення або в інший спосіб; загибелі людей або тілесного ушкодження, що заподіяні будь-яким судном або пов`язані з його експлуатацією; рятування судна або вантажу; договору, що стосується використання або здачі будь-якого судна в наймання за договором про фрахтування або інакше; договору, що стосується перевезення вантажів будь-яким судном за договором про фрахтування або інакше; втрати вантажу або шкоди, завданої вантажу, в тому числі багажу, який перевозиться будь-яким судном; загальної аварії; морської позики; буксирування; лоцманства; поставок товарів або матеріалів, що здійснюються для судна з метою його експлуатації або технічного обслуговування, незалежно від того, де ці поставки здійснюються; будування, ремонту або спорядження судна чи докових зборів; заробітної плати капітанів, офіцерів чи екіпажу; витрат капітана, у тому числі витрат вантажовідправників, фрахтувальників чи агентів, що здійснені за дорученням судна або його власника; спорів, що стосуються права власності на морське судно; спорів між співвласниками будь-якого судна стосовно права власності на це судно, його експлуатації або доходів від його експлуатації; іпотеки або морської застави будь-якого судна.

Відповідно до частини 2 статті 1 Конвенції 1952 арешт означає затримання судна за ухвалою суду для забезпечення морської вимоги, але не включає конфіскацію судна на виконання судового рішення.

Згідно із статтею 2 Конвенції 1952 судно, яке ходить під прапором однієї з Договірних Держав, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав лише стосовно морської вимоги й жодної іншої, але ніщо в цій Конвенції не може розглядатися як розширення чи обмеження прав і повноважень, якими наділені уряди чи їхні установи, органи державної влади чи портові або докові власті згідно з їхніми чинними внутрішніми законами або правилами щодо арешту, затримання або іншого способу перешкоджання відходу суден, які перебувають у межах їхньої юрисдикції.

Згідно зі статтею 3 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 року з урахуванням положень пункту 4 цієї статті й статті 10, позивач може накласти арешт або на конкретне судно, щодо якого виникла морська вимога, або на будь-яке інше судно, власником якого є особа, яка була в момент виникнення морської вимоги власником конкретного судна, навіть якщо заарештоване судно готове до відплиття, але жодне судно, за винятком окремого судна, щодо якого виникла морська вимога, не може бути заарештоване стосовно будь-якої з морських вимог, перелічених у підпунктах o, p або q пункту 1 статті 1.

Статтею 4 Конвенції визначено, що на судно може бути накладений арешт не інакше, як з дозволу суду або відповідного судового органу Договірної Держави, в якій здійснено арешт.

Частиною 2 статті 6 Конвенції передбачено, що процесуальні норми, що стосуються арешту судна, клопотання про одержання дозволу, згаданого в статті 4, та всіх інших процесуальних питань, що можуть виникнути в зв`язку з арештом, визначаються правом Договірної Держави, в якій арешт був здійснений чи було подано клопотання щодо його здійснення.

Відповідно до статті 7 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 року якщо суд, в межах юрисдикції якого було арештовано судно, не має компетенції розглядати справу по суті, то застава або інший вид забезпечення, надані відповідно до статті 5 для звільнення судна з-під арешту, прямо передбачають, що їх було надано як забезпечення виконання будь-якого судового рішення, яке згодом може бути оголошене судом, який має повноваження виносити таке рішення, а суд або інший відповідний судовий орган країни, в якій заарештовано судно, встановлює термін, протягом якого позивач повинен подати позов до суду, який має такі повноваження.

При цьому, згідно статті 8 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 року судно, що ходить під прапором Держави, яка не є Договірною Державою Конвенції, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав щодо будь-якої з морських вимог, що перераховані у статті 1, чи будь-якої іншої вимоги, щодо якої закон цієї Договірної Держави дозволяє арешт.

Відповідно до частини 1 статті 116 КТМ України у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов`язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.

Згідно із частиною 1 статті 117 КТМ України морський агент, зокрема, виконує формальності та дії, пов`язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з службами порту, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов`язані з перебуванням у порту.

При цьому статтею 58 КТМ України передбачено, що на капітана судна покладається управління судном, у тому числі судноводіння, вжиття всіх заходів, необхідних для забезпечення безпеки плавання, запобігання забрудненню морського середовища, підтримання порядку на судні, запобігання завданню будь-якої шкоди судну, людям і вантажу, що перебувають на ньому.

Капітан судна внаслідок свого службового становища визнається представником судновласника і вантажовласника щодо дій, викликаних потребами судна, вантажу або плавання, а також позовів, що стосуються довіреного йому майна, якщо на місці немає інших представників судновласника або вантажовласника.

Як встановлено судом, 15 лютого 2026 Приватним підприємства «АЛЬФА ЛЮКС» оформлено коносаменти на перевезення з Туреччини (Бартін) до України (Чорноморськ), зокрема 1013 біг-бегів солі загальною масою нетто 1311550 кг, 1200 біг-бегів тампонажного цементу класу API G HSR загальною масою нетто 1800000 кг. Судно для перевезення AMIR 1.

У той же час, судно AMIR 1, IMO 9571337, прапор Об`єднаної Республіки Танзанія, на праві власності належить іноземній компанії AMIR SHIPPING LTD, реєстраційний номер IMO 6360088, реєстраційний номер 116548, зареєстрованій за адресою: Trust Company Complex, Ajeltake Road, Ajeltake Islands, Republic of Marshall Islands MH 96960.

При цьому, вартість вантажу становить, відповідно до: рахунку № МТІ202600000026 від 11.02.2026 1311,55 метричних тонн солі становить 132559,93 доларів США та рахунку № ТС02026000000338 від 15.02.2026 1800 метричних тонн тампонажного цементу становить 171000,00 доларів США; рахунку № ТС02026000001180 36045,00 євро, рахунку № ТС02026000001581 від 09.05.2026 70200,00 євро, рахунку № ТС02026000000418 від 02.03.2026 126825,00 доларів США та рахунку № СФ-0000063 від 07.05.2026 1320000,00 грн.

В свою чергу, після прибуття Судна до порту Чорноморськ незалежною сюрвеєрською компанією CISS Commodities International Shipping and Survey за заявкою ПП АЛЬФА ЛЮКС проведено сюрвеєрський огляд вантажу та складено 11.07.2026 (проміжний) висновок Cargo Damage Inspection Report та встановлено численні пошкодження вантажу, серед яких: перекинуті та розірвані біг-беги; часткова втрата вантажу через розриви упаковки; сліди впливу вологи; затвердіння цементу з утворенням твердих грудок; розриви упаковки солі із висипанням продукції; сліди іржі та механічні пошкодження.

Відтак, заявник зазначає, що розмір морської вимоги до Компанії AMIR SHIPPING LTD (АМІР ШИППІНГ ЛТД) складає EUR 106245,00; USD 43038,93; UAH 1320000,00 грн, що разом еквівалентно 25971517,44 грн за курсом НБУ станом на 14 липня 2026 року, внаслідок пошкодження Вантажу.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2004 у справі Шмалько проти України (п.43, Заява № 60750/00) наголосив, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.97, Reports of Judgments and Decisions 1997-II, с. 510, п. 40).

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України (п.77, Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності.

ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Він є запобіганням тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Суд також враховує правову позицію, викладену у Рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв`язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України, "з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову" (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини).

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в господарському судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в господарській справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Завданням накладення арешту майна в господарському процесі як заходу забезпечення позову є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

З урахуванням викладеного, на підставі представлених доказів, суд дійшов висновку про наявність обставин, які свідчать про виникнення у заявника Приватного підприємства «АЛЬФА ЛЮКС» права морської вимоги до Компанії AMIR SHIPPING LTD (АМІР ШИППІНГ ЛТД) як власника судна AMIR 1, IMO 9571337, у зв`язку із пошкодженням другим в процесі транспортування вантажу першого, що викладено у звіті сюрвеєрської компанії CISS Commodities International Shipping and Survey.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Порядку оформлення приходу суден у морський порт, надання дозволу на вихід суден у море та оформлення виходу суден із морського порту, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України Про затвердження Порядку оформлення приходу суден у морський порт, надання дозволу на вихід суден у море та оформлення виходу суден із морського порту від 27.06.2013 № 430 капітан судна повинен сповістити капітана морського порту про запланований вихід судна з порту завчасно, але не пізніше ніж за 6 годин до запланованого часу виходу. У разі короткочасної (менше 6 годин) стоянки судна в порту повідомлення про вихід повинно надаватися не пізніше ніж за 2 години до виходу судна з порту. Вихід судна оформляється протягом 2 - 3 годин до виходу судна з порту після виконання необхідних процедур портовими властями та контролюючими органами після завершення завантаження і закріплення вантажу. При оформленні виходу судна на ньому обов`язково має бути присутня уповноважена особа Служби. Вихід з порту судна місцевого сполучення, тривалість стоянки якого не перевищує 12 годин, допускається оформляти з дозволу капітана морського порту одночасно з оформленням приходу його в порт.

Згідно із пунктом 10 Типової технологічної схеми пропуску через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України Питання пропуску через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними від 21.05.2012 № 451 капітан судна (представник судновласника, морський агент, оператор морського термінала, який обслуговує яхти) заздалегідь, щонайменше за чотири години до приходу або відходу судна, звертається з використанням наявних засобів комунікації до адміністрації порту, підрозділу охорони державного кордону, митного органу та інших контролюючих органів та надає документи, передбачені Конвенцією про полегшення міжнародного морського судноплавства 1965 року, для здійснення прикордонного, митного, санітарного, ветеринарного, фітосанітарного контролю. Контроль, як правило, здійснюється документально у приміщеннях контролюючих органів до прибуття (вибуття) судна до (із) порту.

Викладені вище приписи чинного законодавства, якими встановлено особливий порядок пропуску морського судна через державний кордон, зокрема, швидкість проходження процедури оформлення виходу судна із акваторії морського порту, дозволяють дійти висновку, що невжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що на праві власності належить Компанії AMIR SHIPPING LTD (АМІР ШИППІНГ ЛТД), зробить неможливим відновлення порушеного права Приватного підприємства «АЛЬФА ЛЮКС», у якого наявна морська вимога до Компанії AMIR SHIPPING LTD (АМІР ШИППІНГ ЛТД).

З огляду на наведене суд дійшов висновку про наявність обставин, які свідчать про виникнення у Заявника права морської вимоги до Компанії AMIR SHIPPING LTD (АМІР ШИППІНГ ЛТД), що є підставою для арешту морського судна AMIR 1, IMO 9571337, прапор Об`єднаної Республіки Танзанія, судновласник Компанії AMIR SHIPPING LTD (АМІР ШИППІНГ ЛТД), яке знаходиться в акваторії порту Чорноморськ.

Щодо забезпечення позову, шляхом арешту морського судна, слід зазначити, що невжиття заходів забезпечення позову, зокрема, арешту морського судна, може унеможливити ефективне поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду (арбітражу), у випадку задоволення позову, оскільки не зможе їх захистити в межах одного судового провадження без нових звернень до суду (арбітражу), що являється передумовою для постановлення ухвали згідно статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на це суд дійшов висновку про арешт морського судна.

Згідно із частиною 6 статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Частинами 1 та 4 статті 141 ГПК України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

З урахуванням відсутності у суду інформації з приводу можливих збитків Компанії AMIR SHIPPING LTD (АМІР ШИППІНГ ЛТД) у зв`язку із вжиттям заходів забезпечення позову, правові підстави для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, вказана особа не позбавлена права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду в порядку та протягом строків, встановлених статтею 141 Господарського процесуального кодексу України.

Суд роз`яснює, що відповідно до частини 3 статті 138 ГПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Згідно до частинами 2 та 3 статті 144 ГПК України, примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Ухвала про арешт морського судна є підставою для затримання судна або обмеження в його пересуванні в порту, де знаходиться або до якого прямує таке судно, до моменту скасування заходів із забезпечення позову у вигляді арешту морського судна. Після вручення копії ухвали про арешт судна капітан морського порту, де знаходиться судно, філія Адміністрації морських портів України в морському порту, де знаходиться судно, відповідні органи Державної прикордонної служби та митні органи зобов`язані вжити заходів, що унеможливлюють вихід арештованого судна з порту.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 30, 76, 79, 86, 136, 137, 138, 140, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Приватного підприємства «АЛЬФА ЛЮКС» (зареєстрована 15.07.2026 за вх. № 4-43/26) про вжиття заходів забезпечення позову (арешт морського судна) за морською вимогою до Компанії AMIR SHIPPING LTD (АМІР ШИППІНГ ЛТД) (Trust Company Complex, Ajeltake Road, Ajeltake Islands, Republic of Marshall Islands MH 96960 (Траст Компані Комплекс, АджелтейкРоуд, Аджелтейк Айленд, Маджуро, Республіка Маршаллові Острови МН96960)) задовольнити.

2. Накласти арешт на морське судно AMIR 1, IMO 9571337, прапор Об`єднаної Республіки Танзанія, власником якого є Компанія AMIR SHIPPING LTD, яке перебуває в акваторії порту Чорноморськ, шляхом його затримання та заборонити вихід з акваторії порту Чорноморськ.

3. Заборонити Капітану Чорноморського морського порту оформлювати і надавати дозвіл на вихід морського судна AMIR 1, IMO 9571337, прапор Об`єднаної Республіки Танзанія, власником якого є Компанія AMIR SHIPPING LTD, яке знаходиться в акваторії порту Чорноморськ.

4. Стягувачем за ухвалою є: Приватне підприємство «АЛЬФА ЛЮКС» (65058, м. Одеса, Б. Французький, буд. 22, 2, прим. 3, Код ЄДРПОУ 37351098).

5. Боржником за ухвалою є: Компанія AMIR SHIPPING LTD (АМІР ШИППІНГ ЛТД) (Trust Company Complex, Ajeltake Road, Ajeltake Islands, Republic of Marshall Islands MH 96960 (Траст Компані Комплекс, АджелтейкРоуд, Аджелтейк Айленд, Маджуро, Республіка Маршаллові Острови МН96960)).

6. На виконання вимог ст. 144 ГПК України, копію ухвали для виконання направити:

- Капітану Чорноморського морського порту (вул. Праці, буд. 6, м. Чорноморськ, Одеська 68004, mail: harbor_master@ilk.uspa.gov.ua, O.A.Nesterenko@ilk.uspa.gov.ua );

- Чорноморській Філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Чорноморського морського порту) (вул. Праці, буд. 6, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68004, e-mail: office@ilk.uspa.gov.ua );

- ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу ( АДРЕСА_1 , e mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 );

- Одеській митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, e-mail: od.post@customs.gov.ua).

У відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України ухвала набрала законної сили 16 липня 2026 року та у відповідності до ч.8 ст.140, ч.2 ст.254, п.4 ч.1 ст.255 ГПК України підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.

Згідно ч.8 ст.140 ГПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути пред`явлена до примусового виконання у строки, визначені ст.12 Закону України „Про виконавче провадження.

Суддя Гут Сергій Федорович