Ухвала суду № 138292684, 17.07.2026, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/2563/26

Провадження № 2/621/2196/26

Ухвала

Іменем України

17 липня 2026 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області

головуючий - суддя Вельможна І.В.,

позивач Адвокатське об`єднання "Корневи і партнери", адреса місцезнаходження: Павлівський майдан, буд. 2, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ: 430956614,

представник заявника(позивача) - адвокат Гринченко Т. М.,

відповідач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання (згідно заяви): АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ,

розглянувши заяву адвоката Гринченко Тетяни Миколаївни, який діє в інтересах Адвокатського об`єднання "Корневи і партнери" про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовною заявою Адвокатського об`єднання "Корневи і партнери" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Адвокат Гринченко Т.М., який діє в інтересах позивача Адвокатського об`єднання "КОРНЕВИ ІПАРТНЕРИ", через підсистему "Електронний суд", звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , з наступними вимогами: стягнути на користь позивача Адвокатського об`єднання "Корневи і партнери"з відповідача ОСОБА_1 заборгованість зі сплати гонорару Адвокатського об`єднання за Договором про надання правничої (правової) допомоги від 09 червня 2020 року у розмірі 250 000 грн. 00 к.; Стягнути на користь позивача з відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 000 грн. 00 к; стягнути на користь позивача з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з позовом до суду надійшла заява представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на грошові кошти у межах ціни позову в розмірі 250 000 грн. 00 к., які знаходяться на банківському рахунку НОМЕР_2 , IBAN: НОМЕР_3 , відкритому АТ КБ "ПРИВАТБАНК"на ім`я фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 ;

- накладення арешту на грошові кошти у межах ціни позову в розмірі 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн. 00 к., які знаходяться на всіх банківських рахунках, відкритих на ім`я фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , в банківських та фінансових установах України;

- накладення заборони відчуження та вчинення реєстраційних дій щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6325483300:02:000:0311, площею 4,9179 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2472106163120, що належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що позивач звернувся до суду з позовом з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 на користь Адвокатського об`єднання "Корневи і партнери"заборгованості зі сплати Гонорару Адвокатського об`єднання за Договором про надання правничої (правової) допомоги від 09 червня 2020 року. в розмірі 250 000 гривень 00 копійок, без врахування вимог про стягнення сплаченого позивачем розміру судового збору в та витрат на професійну правничу допомогу.

Так, Між Адвокатським об`єднанням "Корневи і партнери"та Клієнтом ОСОБА_1 було укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги від 09 червня 2020 року.

Відповідно до п. 1.1 Договору: "Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання відповідно до чинного законодавства бере на себе обов`язок надати Клієнту професійну правничу (правову) допомогу у цивільній справі про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями досудового розслідування, прокуратури в рамках кримінального провадження №12015220010000297 від 12 серпня 2015 року. Процесуальний статус Клієнта у цивільній справі позивач. Клієнт зобов`язується сплачувати гонорар Адвокатському об`єднанню в порядку та розмірах, передбачених цим Договором". Відповідно до п. 2.1, 2.2 та 2.3 Договору: "Гонорар Адвокатського об`єднання винагорода за надання правничої (правової) допомоги за цим Договором, розмір якого та порядок оплати узгоджується Сторонами окремо і оформлюється як Додаток №1 до цього Договору. До гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору. Клієнт оплачує правничу (правову) допомогу у безготівковій формі". Згідно із п. 1-2 Додатку №1 від 09 червня 2020 року до Договору про надання правничої (правової) допомоги б/н від 09 червня 2020 року: "Гонорар Адвокатського об`єднання визначається у розмірі 50 % від суми, отриманої Клієнтом за рішенням суду, що набрало законної сили, внаслідок розгляду цивільної справи за позовом Клієнта про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями досудового розслідування, прокуратури в рамках кримінального провадження №12015220010000297 від 12 серпня 2015 року. Гонорар сплачується клієнтом впродовж 3 (трьох) календарних днів з дати отримання Клієнтом грошових коштів за рішенням суду, що набрало законної сили, внаслідок розгляду цивільної справи за позовом Клієнта про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями досудового розслідування, прокуратури в рамках кримінального провадження №12015220010000297 від 12 серпня 2015 року".

За результатами розгляду справи, Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 14 лютого 2024 року у справі № 646/3465/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Харківської обласної прокуратури, держави України в особі Державної казначейської служби про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури було задоволено частково. Вирішено стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди в розмірі 500 000 грн. 00 к., витрати, пов`язані із проведенням експертизи в сумі 18019,05 грн. В іншій частині позовних вимог у задоволені відмовлено.

За результатами розгляду справи судом апеляційної інстанції, Постановою Харківського апеляційного суду від 14 серпня 2024 року у справі №646/3465/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишено без задоволення, апеляційні скарги Харківської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Харківській області задоволено частково. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2024 року змінено в частині розміру витрат, пов`язаних із проведенням експертизи. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Повний текст постанови Харківського апеляційного суду від 14 серпня 2024 року у справі №646/3465/20 виготовлено 19 серпня 2024 року. 4 З метою виконання Рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 14 лютого 2024 року у справі № 646/3465/20 та Постанови Харківського апеляційного суду від 14 серпня 2024 року у справі №646/3465/20, адвокатом Корневою О. С. було подано до Харківського апеляційного суду заяву про видачу копії судового рішення, а до Червонозаводського районного суду міста Харкова заяву про видачу виконавчих листів.

17 вересня 2024 року, адвокатом Корневою О. С. в інтересах ОСОБА_1 було подано до Державної казначейської служби України заяву про виконання рішення суду про стягнення коштів. Згідно із відповіддю Державної казначейської служби України №5-06-06/14986 від 05 червня 2026 року на адвокатський запит від 03 червня 2026 року Казначейство 21 травня 2026 року в порядку черговості здійснило перерахування коштів на банківський рахунок стягувача на виконання виконавчого листа Червонозаводського районного суду м. Харкова по справі №646/3465/20.

Тобто, ОСОБА_1 , на виконання Постанови Харківського апеляційного суду від 14 серпня 2024 року у справі №646/3465/20 було перераховано грошові кошти в розмірі 500 000 гривень, а також витрат, пов`язаних із проведенням експертизи в сумі 7 470,56 грн. 00 к.

22 травня 2026 року розпочався триденний строк, встановлений Договором, для сплати ОСОБА_1 . Адвокатському об`єднанню "Корневи і партнери"Гонорару у розмірі 50 % від суми, отриманої Клієнтом за рішенням суду, що набрало законної сили, внаслідок розгляду цивільної справи за позовом Клієнта про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями досудового розслідування, прокуратури в рамках кримінального провадження №12015220010000297 від 12 серпня 2015 року.

На усі прохання та нагадування позивача відповідач відмовився від сплати заборгованості за договором. 25 червня 2026 року Адвокатським об`єднанням "Корневи і партнери" було направлено ОСОБА_1 вимогу (вих. №25/6-1 від 25 червня 2026 року) про сплату заборгованості зі сплати Гонорару Адвокатського об`єднання за Договором про надання правничої (правової) допомоги від 09 червня 2020 року, а також Акт прийому-передачі наданих послуг від 24 червня 2026 року, який містив перелік наданої ОСОБА_1 правничої (правової) допомоги. Вказану вимогу про сплату заборгованості зі сплати Гонорару Адвокатського об`єднання за Договором про надання правничої (правової) допомоги від 09 червня 2020 року, а також Акт прийому-передачі наданих послуг від 24 червня 2026 року, який містив перелік наданої ОСОБА_1 правничої (правової) допомоги, було отримано ОСОБА_1 02 липня 2026 року, що вбачається із роздруківки з офіційного сайту "Укрпошта"щодо Відправлення №R610030053101, що була подана разом з позовною заявою.

Однак, навіть у триденний строк з дати отримання вимоги про сплату заборгованості зі сплати Гонорару Адвокатського об`єднання, визначений у вказаній 5 вимозі, ОСОБА_1 не було сплачено Гонорар Адвокатського об`єднання, що становить 250 000 грн. 00 к.

06 липня 2026 року адвокатським об`єднанням "Корневи і партнери"було отримано відповідь від 03 липня 2026 року на вищезгадану вимогу про сплату заборгованості. У вказаній відповіді ОСОБА_1 зазначає про недолучення до вимоги копії Договору про надання правничої (правової) допомоги від 09 червня 2020 року та про неможливість встановити факт виникнення зобов`язань, їхній розмір, строк виконання та інші істотні обставини, що мають значення для вирішення питання щодо наявності чи відсутності заборгованості.

Проте, така поведінка ОСОБА_1 є такою, що спрямована уникнення виконання зобов`язань, оскільки як Договір про надання правничої (правової) допомоги від 09 червня 2020 року, так і Додаток № 1 від 09 червня 2020 року до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 09 червня 2020 року укладалися у двох автентичних примірниках для кожної із Сторін.

Зважаючи на відсутність наміру у Відповідача на добровільне виконання зобов`язання, щодо сплати Гонорару Адвокатського об`єднання за Договором про надання правничої (правової) допомоги від 09 червня 2020 року, єдиним способом захисту прав є звернення до суду з відповідною позовною заявою та відповідно вжиття заходів забезпечення позову для подальшого виконання рішення суду.

Оскільки, наразі відповідач заперечує взагалі існування в нього зобов`язань по виплаті гонорару позивачу, уникає сплати заборгованості, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач ОСОБА_1 необхідну суму грошових коштів, а, отже, застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов`язано з предметом позову.

Представник позивача зазначила, що обрані позивачем заходи забезпечення позову є співмірними, відповідають критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності в частині накладення арешту в межах позовних вимог.

Також, враховуючи суперечливу поведінку відповідача, який спочатку визнавав наявність заборгованості перед позивачем, а потім відповідач взагалі ставить під сумнів укладання договору про надання правничої (правової) допомоги та надання позивачем правничої (правової) допомоги. Позивач вважає, що існують обґрунтовані сумніви в добросовісності та платоспроможності відповідача. Зважаючи на зазначене, а також на можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, а також будь-яким іншим майном, що ще належить відповідачу, заявник вважає, що в цій справі необхідно вжити заходи забезпечення позову, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 153 Цивільного процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розгляд заяви про забезпечення позову проведено без повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Ознайомившись з доводами заяви про забезпечення позову суд дійшов наступного:

Відповідно до частини 2 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову,так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно статті 151 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За правилами статті 150 Цивільного процесуального кодексу України - позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання, зупиненням продажу описаного майна, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Таким чином, забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання. Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову"- суд, при розгляді заяви про забезпечення позову, повинен з`ясувати характер спору, що виник між сторонами, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Як вказано у частині 3 статті 150 Цивільного процесуального кодексу України - заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. У свою чергу співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Під час розгляду питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги як права позивача, на захист яких вжито заходів забезпечення позову, так і права інших учасників процесу, права яких можуть бути порушені застосовуваними заходами.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого королівства") положення ст. 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.

Під час вирішення питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Верховний Суд звернув увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову (Постанова від 19.02.2021 року у справі за №643/12369/19).

Таким чином, як і арешт, так і заборона відчуження майна допускається за умови, що майно належить відповідачу та є необхідність саме у цьому виді забезпечення позову.

У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31.01.2019 року у справі за №761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Слід зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У постанові Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року за №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову"зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачемна підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 13 січня 2020 року у справі № 922/2163/17 Верховний Суд, зазначив, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Законом чітко визначено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Системним аналізом вказаних норм суддя приходить до висновку, що визначальним для можливості розгляду судом по суті заяви про забезпечення позову є наявність в провадженні суду позову, доцільність застосування обраного заявником заходу забезпечення позову, його співмірність із заявленими позивачем вимогами та обґрунтованість підстав, які б визначали його застосування.

Пункт 1 частини 1 статті 150 Цивільного процесуального кодексу України визначає, що позов забезпечується зокрема і накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належатьабо підлягають передачі або сплаті відповідачевіі знаходяться у нього чи в інших осіб.

Отже, законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.Тобто, суд на цій стадії має перевірити, яке конкретно майно чи грошові кошти належить відповідачу і де вони знаходяться.Саме з цією метою положеннями частини 1 статті 151 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

З наведеного випливає, що відомостіпро те, яке саме майно належить відповідачу, місце його знаходження, на які саме розрахункові рахунки відповідача представник позивача просить накласти арешт, в яких саме банках та/або фінансових установах вони знаходяться, в якій сумі та в якій валюті - є необхідними для забезпечення позову.

Зі змісту поданої заяви та заявлених позовних вимог встановлено, що предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за Договір про надання правничої (правової) допомоги від 09 червня 2020 року у розмірі 250 000 грн 00 коп.

Як на підставу забезпечення позову, представник позивача посилається на те, що невжиття заходів забезпечення може призвести в майбутньому до уникнення відповідачем від виконання рішення.

Відповідно до частини 1, 5, 6, 7 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому представник позивача, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту, зокрема на грошові кошти, що містяться на банківських рахунках відкритих на ім`я відповідача ОСОБА_1 , а також на належне відповідачу рухоме та нерухоме майно в межах ціни позову 250 000 грн 00 коп не надав суду інформації щодо рахунків та вкладів в банках відкритих на ім`я відповідача, інформацію про номери рахунків, банківську установу, де ці рахунки знаходяться, суми розміщених на них грошових коштів, місце і умови їх розміщення, яке саме майно належить відповідачу та місце його знаходження, що в свою чергу є необхідними для забезпечення позову, будь-яких клопотань з метою отримання відповідних відомостей ним також не заявлено. А відтак, не зазначення заявником вказаних вище відомостей позбавляє суд можливості перевірити співмірність виду забезпечення позову позовним вимогам.

Також позивач не надав суду доказів, з яких можливо визначити вартість об`єкту нерухомого майна, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 6325483300:02:000:0311, площею 4,9179 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2472106163120, щодо якої просить застосувати заходи забезпечення позову.

Також заява про забезпечення позову не містить належного обґрунтування того, що відповідач дійсно буде ухилятись від виконання рішення суду (у випадку задоволення позову), чи не зможе виконати його через неплатоспроможність чи по іншим причинам.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року по справі за №753/22860/17).

Ненадання належних та допустимих доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а лише посилання на це в заяві, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 18.01.2023 року по справі за №755/9322/20).

Отже самого тільки припущення, без наведення обґрунтування, недостатнього для вжиття заходів забезпечення позову. Висловлене представником позивача припущення про те, що відповідач може вжити заходів з метою утруднення виконання судового рішення, є виключно суб`єктивним судженням, яке не підтверджується об`єктивними обставинами.

Таким чином, у заяві щодо застосовування заходів забезпечення позову, зазначених представником позивача, не встановлено реальної небезпеки, за якої невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення, або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду. А відтак, не зазначення вказаних вище відомостей позбавляє суд можливості перевірити співмірність виду забезпечення позову позовним вимогам.

Відповідно до встановленого в цивільному судочинстві принципу диспозитивності, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Так, суду не було надано доказів, що існує реальна загроза невиконання можливого рішення суду про задоволення позову у разі невжиття заходів забезпечення позову, оскільки відсутня обґрунтованість такого припущення.

З врахуванням наведеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заяви про забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 149-153 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

у х в а л и в:

У задоволенні заяви представника позивача Адвокатського об`єднання "Корневи і партнери" адвоката ГринченкоТетяни Миколаївни про вжиття заходів забезпечення позовуу справі за позовною заявою Адвокатськог об`єднання "Корневи і партнери" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий: