Рішення № 138292668, 29.05.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року Справа № 915/78/26

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,

представника позивача: Власенка С.О.,

представника відповідача: Неїжпапа Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЮГ-ДОКЕР,

до відповідача: Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Миколаївської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрації Миколаївського морського порту),

про: визнання договору продовженим, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЮГ-ДОКЕР звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Миколаївської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрації Миколаївського морського порту), в якій просить суд визнати продовженим до 31.12.2026 Договір №38-П-АМПУ-20 від 01.07.2020 про забезпечення доступу Портового оператора до причалу(ів) із додатковою угодою №1 від 26.08.2020 до договору №38-П-АМПУ-20 про забезпечення доступу Портового оператора до причалу(ів) від 01.07.2020, які укладено між Державним підприємством Адміністрація морських портів України та Товариством з обмеженою відповідальністю ЮГ-ДОКЕР.

В обґрунтування вимог позивач вказує наступне:

- 01.07.2020 між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГ-ДОКЕР», як Портовим оператором, укладено договір №38-П-АМПУ-20 про забезпечення доступу Портового оператора до причалу(-ів) із додатковою угодою №1 від 26.08.2020 та додатками до них (далі - Договір);

- згідно п.1.1 Договору, адміністрація зобов`язується забезпечити доступ до причалу(-ів) №5, №12, №13 Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України, що перебуває у господарському віданні Адміністрації для проведення портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт, а портовий оператор зобов`язується сплатити адміністрації плату за послуги. Послуга надається з метою забезпечення виконання портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт та надання послуг із використанням причалу(-ів) у межах, визначених у паспорті споруди, а саме довжини та ширини конструкції (конструктивної ширини) споруди;

- відповідно до п.8.2 Договору, всі права та обов`язки Адміністрації, які передбачені цим Договором, виконуються Миколаївською філією Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», в т.ч. підписання усіх актів та приписів, передбачених цим договором, ведення технічної документації, ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів тощо;

- згідно п.7.1 Договору, цей Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня поточного року його підписання. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору за 30 календарних днів до закінчення строку його дії, Договір вважається продовженим на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору, до 31 грудня кожного наступного року;

- 20.10.2025 заступник голови ДП «АМПУ» Олександр Сенчило електронною поштою направив Товариству з обмеженою відповідальністю ЮГ-ДОКЕР лист №3132/10вих від 20.10.2025, в якому повідомив про припинення дії Договору №38-П-АМПУ-20 від 01.07.2020 з 00:00 годин 01.01.2026, з підстав передбачених абз.2 п.7.1 Договору. Позивач вважає, що у заступника голови ДП АМПУ були відсутні повноваження на подання від ДП АМПУ зазначеної заяви про припинення дії спірного Договору;

- 21.11.2025 Миколаївська філія ДП АМПУ направила Товариству з обмеженою відповідальністю ЮГ-ДОКЕР лист №2057/18-04-05/Вих від 21.11.2025, в якому вказала, що на виконання листа заступника голови ДП АМПУ від 20.10.2025 дія Договору є припиненою з 00:00 годин 01.01.2026;

- позивач стверджує, що Миколаївська філія ДП АМПУ, яка діє на правах Адміністратора по п.8.2 Договору, у порядку п.7.1 Договору не зверталась із заявою до Портового оператора (ТОВ ЮГ-ДОКЕР) про припинення дії Договору, оскільки керівник Миколаївської філії ДП АМПУ або особи, які виконують його обов`язки діють на підставі довіреності, яка видається головою ДП АМПУ, при цьому довіреності №3900/10-01-01/Вих від 27.12.2024, №1230/10-01-01/Вих від 17.04.2025 та №2518/10-11-01/Вих від 25.08.2025 не містять повноважень у начальника Миколаївської філії ДП АМПУ (або виконуючому його обов`язки) на вчинення дій з розірвання або припинення дії Договору. До того ж, Миколаївська філія ДП АМПУ не надала розпоряджень, наказів від голови ДП АМПУ, на подання заяви начальником Миколаївської філії (або виконуючим його обов`язки) про припинення дії Договору. Враховуючи наведене, позивач вважає, що Договір діє до 31.12.2026;

- позивач вважає, що він має правові підстави для відновлення свого порушеного права шляхом визнання продовженим до 31.12.2026 договору №38-П-АМПУ-20 від 01.07.2020 про забезпечення доступу Портового оператора до причалу(ів) із додатковою угодою №1 від 26.08.2020 до договору №38-П-АМПУ-20 про забезпечення доступу Портового оператора до причалу(ів) від 01.07.2020, які укладено між Державним підприємством Адміністрація морських портів України та Товариством з обмеженою відповідальністю ЮГ-ДОКЕР;

- також, позивач вказує, що за приписами Закону України «Про природні монополії», у спірних договірних відносинах він є споживачем, а відповідач є суб`єктом природних монополій, доступ до яких гарантовано умовами укладеного договору, та такий доступ не може бути обмежений для споживача в силу вказаного закону.

Ухвалою суду від 09.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 10.03.2026.

Відповідач у відзиві від 25.02.2026 заперечує проти задоволення вимог позивача посилаючись на наступне:

- відповідач вказує, що отримання суб`єктом господарювання відповідної спеціалізованої послуги від ДП «АМПУ» має відбуватись за умови відповідності такого суб`єкта всім вимогам, що пред`являються до портового оператора, відповідно до п.11 ч.1 ст.1 Закону України «Про морські порти України», а також іншим вимогам чинного законодавства для здійснення ним відповідної господарської діяльності. Враховуючи передбачені законодавством обов`язки ДП «АМПУ» щодо надання спеціалізованої послуги доступу портового оператора до причалу, та з метою забезпечення єдиного підходу, оптимізації внутрішньогосподарських процесів, зручності та систематизації всіх відомостей про портових операторів наказом голови ДП «АМПУ» №277 від 22.09.2017 затверджено редакцію проформи Договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу (ів), що закріплені за ДП «АМПУ» на праві господарського відання. Також, додатком 2 до наказу ДП «АМПУ» №277 від 22.09.2017 затверджено перелік документів, які необхідно надати для укладання відповідного договору. Такі документи дають змогу ДП «АМПУ» встановити відповідність суб`єкта господарювання вимогам до портового оператора та всім іншим вимогам чинного законодавства, необхідним для здійснення ним відповідної господарської діяльності;

- відповідач зазначає, що відповідно до умов спірного Договору він може бути пролонгованим, тобто продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором, за відсутності у сторін відповідних заперечень щодо цього (за відсутності заяв про припинення або зміну умов Договору). ДП «АМПУ», повідомивши ТОВ «ЮГ-ДОКЕР» листом №3132/10-09-02/вих від 20.10.2025 про відсутність наміру продовжувати строк дії договору та припинення дії Договору з 01.01.2026, керувалось безумовним правом, узгодженим сторонами у п.7.1 чинного на той час Договору;

- відповідач вказує, що у порядку, передбаченому чинним законодавством та статутом головою ДП «АМПУ» видано довіреність №2608/10-11-01/вих від 29.08.2025 заступнику голови ДП «АМПУ» Сенчила Олександру Васильовичу, у відповідності до якої цього заступника голови ДП «АМПУ» уповноважено представляти інтереси ДП «АМПУ», підписувати від імені ДП «АМПУ» договори, листи, звернення, заяви тощо до підприємств, установ та організацій, незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності та здійснювати всі інші дії, передбачені законодавством України для такого роду уповноважень та пов`язані із виконанням цієї довіреності;

- відповідач вважає, що повноваження на підписання відповідного листа, який у розумінні п.7.1 спірного Договору є заявою про припинення договору, підтверджуються виданою головою ДП «АМПУ» довіреністю №2608/10-11-01/вих від 29.08.2025, тобто, твердження позивача про нібито відсутність повноважень у заступника голови ДП «АМПУ» Сенчило Олександра на підписання заяви про припинення дії спірного Договору є безпідставними, а заява про припинення дії договору (лист №3132/10-09-02/вих від 20.10.2025) підписана уповноваженою посадовою особою ДП «АМПУ» на підставі виданої їй довіреності;

- з огляду на направлений ДП «АМПУ» лист №3132/10-09-02/вих від 20.10.2025 про відсутність наміру продовжувати строк дії договору, відповідач вважає, що строк дії Договору закінчився 01.01.2026;

- на думку відповідача, помилковою є і позиція позивача щодо виключних прав Миколаївської філії ДП «АМПУ» на припинення дії Договору з огляду на п.8.2 Договору. Дійсно, за умовами п.8.2 Договору всі права та обов`язки Адміністрації, які передбачені цим Договором, виконуються Миколаївською філією державного підприємства «Адміністрація морських портів України», в т.ч., підписання усіх актів та приписів, передбачених цим договором, ведення технічної документації, ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів тощо. Разом з цим, Миколаївська філія ДП «АМПУ» є відокремленим підрозділом ДП «АМПУ», який не має статусу юридичної особи, та здійснює від імені підприємства частину господарської діяльності. Миколаївська філія ДП «АМПУ» не є стороною Договору, а лише може за умовами Договору виконувати права та обов`язки Адміністрації. Наявність у Договорі п.8.2 не позбавляє права ДП «АМПУ», як сторони Договору, заявляти про припинення дії Договору у порядку п.7.1 такого договору;

- ДП «АМПУ» неодноразово повідомляло та роз`яснювало право ТОВ «ЮГ-ДОКЕР» на можливість укладення нового договору, однак, звернень щодо укладення нового договору від позивача до ДП «АМПУ» не надходило. При цьому, ТОВ ЮГ-ДОКЕР не позбавлене права звернутись до ДП «АМПУ» для укладення нового договору.

До відзиву на підтвердження повноважень заступника голови ДП «АМПУ» Сенчило Олександра Васильовича надано копію довіреності №2608/10-11-01/вих від 29.08.2025.

Позивач у відповіді на відзив від 06.03.2026 на спростування заперечень відповідача вказує, що зміст доданої до відзиву довіреності №2608/10-11-01/вих від 29.08.2025 не містить повноважень на припинення дії спірного Договору обумовленого положеннями п.7.1 такого договору.

У підготовчому засіданні 10.03.2026 судом оголошено перерву до 09.04.2026.

Відповідач у письмових запереченнях від 17.03.2026 на відповідь на відзив вказує, що з огляду на положення ст.244 ЦК України, статуту та наказу ДП «АМПУ» №277 від 22.09.2017 повноваження діяти без довіреності від імені ДП «АМПУ», представляти його інтереси у відносинах з юридичними особами (у тому числі укладати договори (угоди), підписувати заяви, листи тощо), має голова ДП «АМПУ» та уповноважена ним на те особа за довіреністю, зокрема уповноважена особа зі складу апарату управління ДП «АМПУ» за довіреністю стосовно договорів про забезпечення доступу портового оператора до причалу (ів), що закріплені за ДП «АМПУ» на праві господарського відання. Видання такої довіреності відповідно до вимог чинного законодавства та статуту наділяє повіреного обсягом повноважень, передбачених такою довіреністю, та не потребує жодних інших розпорядчих документів задля такого уповноваження.

Ухвалою суду від 09.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.05.2026.

У судовому засіданні 05.05.2026 оголошено перерву до 21.05.2026.

В ході розгляду справи та в судовому засіданні 21.05.2026 представники сторін підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

У судовому засіданні 21.05.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

У судовому засіданні 29.05.2026 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

01.07.2020 між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (в подальшому Адміністрація), в особі в.о. заступника голови з фінансів Кошина Олексія Сергійовича, який діяв на підставі довіреності №2245/10-01-01/Вих від 25.06.2020, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГ-ДОКЕР» (в подальшому - Портовий оператор), в особі директора Бухнача Олександра Володимировича, який діяв на підставі Статуту, було укладено договір про забезпечення доступу Портового оператора до причалу(ів) (далі - Договір).

Згідно пункту 1.1 Договору, в редакції додаткової угоди №1 від 26.08.2020, Адміністрація зобов`язалась забезпечити доступ до причалу(-ів) №№5, 12, 13 Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України (далі - Послуга), що перебуває у господарському віданні Адміністрації для проведення Портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт, а портовий оператор зобов`язується сплатити Адміністрації плату за Послуги.

Послуга надається з метою забезпечення виконання Портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт та надання послуг із використанням причалу(ів) у межах, визначених у паспорті споруди, а саме довжини та ширини конструкції (конструктивної ширини) споруди.

Відповідно до пункту 1.3 Договору, надання Адміністрацією Послуги, зазначеної в п.1.1 цього Договору, не позбавляє Адміністрацію права володіння, користування та розпорядження Причалом(ами), до якого (яких) надано доступ.

Згідно пункту 3.1 Договору, нарахування плати за послуги із забезпечення доступу Портового оператора до Причалу(-ів), що перебуває(-ють) у господарському віданні Адміністрації, здійснюється за тарифами відповідно до наказу Міністра інфраструктури України №541 від 18.12.2015 «Про затвердження Тарифів на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.12.2015 за №1608/28053.

Відповідно до абз.2 п.7.1 Договору, у разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення або зміну цього Договору за 30 календарних днів до закінчення строку його дії, Договір вважається продовженим на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору, до 31 грудня кожного наступного року.

Позивач, як сторона Договору отримав електронною поштою лист №3132/10Вих від 20.10.2025 заступника Голови ДП «АМПУ» Олександра Сенчило, яким позивача повідомлено про те, що дія спірного Договору 01.01.2026 з 00:00 год на підставі абз.2 п.7.1 Договору, - є припиненою.

Вказана обставина стала підставою звернення позивача з позовом, в якому він просить визнати продовженим до 31.12.2026 договір №38-П-АМПУ-20 від 01.07.2020 про забезпечення доступу Портового оператора до причалу(-ів) із Додатковою угодою №1 від 26.08.2020 до Договору №38-П-АМПУ-20, які укладено між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГ-ДОКЕР».

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

За змістом положень частини 3 статті 202 ЦК України одностороння відмова від договору за загальним правилом кваліфікується як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спрямованим на виникнення юридичних наслідків цивільно-правового характеру.

У цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651 - 654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання «відмова від договору» (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782 ЦК України). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, необхідно кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків (схожі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №727/898/19, від 24.05.2023 у справі №756/420/17, від 13.12.2023 у справі №922/193/23, від 04.03.2025 у справі №922/1290/24).

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 2 статті 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно абзацу 1 частини 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Зокрема, згідно абзацу 2 частини 2 статті 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За вищенаведеного суд оцінює визначений в абзаці 2 пункту 7.1 Договору порядок дій Сторони, як односторонній правочин, який має вчинятись відповідно до вимог чинного законодавства діючого на момент вчинення такої дії.

Частиною 2 статті 21 Закону України «Про морські порти» визначено, що перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, визначає Кабінет Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №405 від 03.06.2013 затверджено Перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, згідно з додатком.

До такого Переліку віднесено забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, крім причалу, що використовується портовим оператором на підставі договору оренди, концесії, спільної діяльності, укладеного відповідно до законодавства.

Наказ Міністра інфраструктури України №541 від 18.12.2015 «Про затвердження Тарифів на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України», прийнято на підставі статті 21 Закону України «Про морські порти» та постанови Кабінету Міністрів України №405 від 03.06.2013 «Про затвердження переліку спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню».

Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (далі ДП «АМПУ», Підприємство) на час виникнення спірних правовідносин діяло на підставі його Статуту в редакції затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України №1430 від 06.12.2024.

Згідно пункту 1 розділу І «Загальні положення» статуту ДП «АМПУ» є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, створене відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №133-р від 04.03.2013 «Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту» та входить до сфери управління Міністерства розвитку громад та територій України (далі Уповноважений орган управління).

Пунктом 5 розділу ІІ «Мета і предмет діяльності підприємства» статуту визначено, що Підприємство утворено з метою, передбаченою статтею 15 Закону України «Про морські порти України» та встановленими чіткими цілями згідно з Порядком встановлення чітких цілей діяльності для державних унітарних підприємств та господарських товариств у статутному капіталі яких більше 50% акцій (часток) належать державі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1052 від 09.11.2016.

Зокрема, частиною 2 статі 15 Закону України «Про морські порти України» встановлено, що у процесі своєї діяльності адміністрація морських портів України укладає договори щодо модернізації, реконструкції та будівництва об`єктів портової інфраструктури, інші договори, що відповідають цілям її утворення, у тому числі господарські договори з питань забезпечення своєї діяльності.

Згідно пункту 22 розділу ІІІ «Юридичний статус Підприємства» статуту, Підприємство має право в порядку та у спосіб, визначений законодавством України та цим Статутом, укладати угоди, набувати майнових прав та особистих немайнових прав, нести обов`язки, бути стороною по справах у судах відповідно до законодавства України.

Пунктом 113 розділу ХІ «Господарська діяльність Підприємства» статуту визначено, що основним показником фінансових результатів господарської діяльності Підприємства є прибуток.

Згідно пункту 119 розділу ХІ «Господарська діяльність Підприємства» статуту, відносини Підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про морські порти України», адміністрація морських портів України - державне підприємство, утворене відповідно до законодавства, що забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об`єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо і через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту).

Тобто, ДП «АМПУ» є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, яке в усіх сферах своєї господарської діяльності здійснює свою діяльність на основі договорів з іншими підприємствами, організаціями, громадянами.

Пунктом 1 наказу в.о. голови ДП «АМПУ» №277 від 22.09.2017 «Про оптимізацію та систематизацію укладення договорів про забезпечення доступу портового оператора до причалу» затверджено редакцію проформи Договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу (ів), що закріплені за ДП «АМПУ» на праві господарського відання, визначеного у Додатку 1 до цього наказу та перелік документів, які надаються для укладення Договору, визначених у Додатку 2 до цього наказу.

Верховним Судом у постанові від 04.12.2018 по справі №910/21493/17 викладено висновок, що згідно з вимогами ст.92 Цивільного кодексу України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №911/2129/17.

При застосуванні ст.92 Цивільного кодексу України суд вважає за доцільне оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Адже, навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

Суд приходить до висновку, що лист заступника голови ДП «АМПУ» №3132/10Вих від 20.10.2025 положенням статі 92 ЦК України не відповідає.

Надаючи оцінку правовідносинам сторін за Договором та враховуючи, що за положеннями пунктів 1, 5, 22, 113, 119 статуту ДП «АМПУ», Закону України «Про морські порти України», Закону України «Про природні монополії», господарська комерційна діяльність відповідача здійснюється останнім з метою отримання прибутку від надання доступу до причалів за встановленими тарифами на підставі укладеного договору.

Укладений договір може бути припинений, розірваний унаслідок вчинення порушень Портовим оператором, про що свідчать положення пункту 7.5 проформи договору, затвердженої наказом в.о. голови ДП «АМПУ» №277 від 22.09.2017.

При цьому, відповідач не наводив підстав для застосування пункту 7.5 Договору до позивача.

Припинення дії Договору за відсутності порушень з боку Портового оператора (позивача у справі), припиняє право відповідача, як надавача послуг доступу до причалів, на отримання плати за встановленими тарифами згідно умов пункту 3.1 Договору.

Вказане не відповідає цілям здійснення господарської діяльності відповідача, який отримує прибуток від використання переданого йому в управління державного майна, якими є причали по Договору.

Припинення договірних відносин, фактично без визначення та обґрунтування причин, не відповідає меті, з якою було утворено ДП «АМПУ» та положенням пунктів 1, 5, 31, 113 Статуту ДП «АМПУ».

Тому, на думку суду, лист заступника голови ДП «АМПУ» №3132/10Вих від 20.10.2025 не може вважатись добросовісною дією, вчиненою в інтересах юридичної особи.

Заперечуючи проти позову, відповідачем надано суду довіреність №2608/10-11-01/Вих від 29.08.2025, яка видана головою ДП «АМПУ» Семигою Олександром Ігоровичем заступнику голови ДП «АМПУ» Сенчило Олександру Васильовичу.

Суд оцінює зміст довіреності з огляду на положення вимог ч.1 ст.237 ЦК України, якою встановлено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Також суд оцінює надану відповідачем довіреність, виходячи з абз.2 ч.2 ст.207 ЦК України, згідно якого правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст.97 ЦК України, управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов`язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав (рішення Конституційного Суду України №1-рп/2010 від 12.01.2010).

Отже, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи. Виконавчим органом товариства є директор (або правління, дирекція тощо), який вирішує всі питання, пов`язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу.

Надана відповідачем довіреності №2608/10-11-01/Вих від 29.08.2025 не місить повноважень заступника голови ДП «АМПУ» Сенчила Олександра Васильович на вчинення одностороннього правочину, передбаченого абз.2 п.7.1 Договору.

Суд також надає оцінку листу заступника голови ДП «АМПУ» від 20.10.2025 з огляду на зміст довіреності №2608/10-11-01/Вих від 29.08.2025, яким надано право заступнику голови Підприємства підписувати від імені Підприємства листи, звернення тощо у порядку встановленому законодавством України та розпорядчими документами Підприємства.

Положеннями пп.16 п.70 та п.71 розділу VIII «Голова Підприємства» статуту ДП «АМПУ», передбачено, що Голова Підприємства, видає накази, розпорядження, інструкції та інші акти (рішення, доручення тощо) і дає вказівки, що відповідають вимогам законодавства України та є обов`язковими до виконання для всіх працівників, у тому числі структурних та відокремлених підрозділів Підприємства.

З огляду на положення п.п.3, 4 розділу 1 «Загальні вимоги до створення управлінських документів» глави ІІ «Документи управлінської інформації» Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України №1000/5 від 18.06.2015 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.06.2015 за №736/27181, розпорядчий документ, це документ що фіксує рішення нормативно-правового або організаційно-розпорядчого характеру з основних питань діяльності установи, адміністративно-господарських або кадрових (особового складу) питань (постанови, рішення, накази, розпорядження). Право на видання певного виду розпорядчого документа (постанови, рішення, наказу, розпорядження) закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється правовим статусом установи та порядком прийняття управлінських рішень (на підставі єдиноначальності або колегіальності).

Виходячи зі змісту довіреності №2608/10-11-01/Вих від 29.08.2025, відповідачем не наведено та не надано суду розпорядчого документу Підприємства, яким було б обґрунтовано припинення дії Договору від 01.07.2020 починаючи з 01.01.2026 та, на підставі якого було б складено лист заступника Голови ДП «АМПУ» Сенчила Олександра від 20.10.2025.

За вищенаведеного суд приходить до висновку про відсутність повноважень заступника Голови ДП «АМПУ» Сенчила Олександра на вчинення одностороннього правочину передбаченого абз.2 п.7.1 Договору.

Суд також вважає за необхідне надати оцінку посиланням позивача на умови п.8.2 Договору, яким передбачено, що всі права та обов`язки Адміністрації, які передбачені цим Договором, виконуються Миколаївською філією державного підприємства «Адміністрація морських портів України», в т.ч. підписання усіх актів та приписів, передбачених цим договором, ведення технічної документації, ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів тощо.

Миколаївську філією державного підприємства «Адміністрація морських портів України» утворено згідно положень пунктів 24, 26 та підпунктів 2, 3 пункту 112 Статуту, за змістом яких, Підприємство має право утворювати філії (адміністрацій морських портів), які діють на підставі положень, затверджених Уповноваженим органом управління. Інші філії (окрім адміністрації морських портів) утворюються Головою Підприємства.

Наказом Міністерства інфраструктури України №404 від 28.05.2019 затверджено Положення про Миколаївську філію Державного підприємства «Адміністрація морських портів України».

Згідно пунктів 2.1, 3.2 такого положення Миколаївська філія створена з метою забезпечення функціонування порту Миколаїв (далі - Морський порт), організації та забезпечення безпеки мореплавства, утримання та ефективного використання державного майна, закріпленого за Філією та отримання прибутку. Миколаївська філія, виконує функції передані Підприємством, зокрема керується наказами Уповноваженого органу управління, наказами розпорядженнями та іншими актами Голови Підприємства.

З листа Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (лист №2057/18-04-05/Вих від 21.11.2025) вбачається, що 21.11.2025 позивача було повідомлено, що на виконання листа заступника голови №3132/10Вих від 20.10.2025, дія Договору є припиненою з 00:00 годин 01.01.2026.

Тобто, безпосередньо Миколаївською філією ДП «АМПУ» не надсилалось позивачу заяв, листів тощо, складених на підставі п.8.2 Договору та направлених на вчинення одностороннього правочину з припинення дії Договору передбаченого абз.2 п.7.1 Договору.

Заперечення відповідача стосовно правомірності застосування у цих правовідносинах аб.2 п.7.1 Договору, враховуючи принцип свободу договору, які зводяться до положень ст.ст.6, 627, 628 ЦК України, суд оцінює критично, оскільки у даному випадку принцип свободи договору для Портового оператора (позивача по справі) в повній мірі не був заснований на положеннях названих норм цивільного законодавства, а був обмежений з огляду на пункт 1 наказу в.о. голови ДП «АМПУ» №277 від 22.09.2017, яким затверджено проформу договору, текст якого викладено у Додатку 1 такого наказу.

Тлумачення статті 6 ЦК України свідчить, що сторони мають право укладати договори, які не передбачені актами цивільного законодавства, за умови, що вони відповідають загальним засадам цивільного законодавства. Такі договори є непонайменованими, оскільки не визначені в актах законодавствах. Свої відносини в непонайменованих договорах сторони врегульовують на власний розсуд (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.03.2018 у справі №761/11589/16-ц).

Сторонами не заперечується, що спірний Договір був укладений на базі проформи договору, затвердженої пунктом 1 наказу в.о. голови ДП «АМПУ» №277 від 22.09.2017 «Про оптимізацію та систематизацію укладення договорів про забезпечення доступу портового оператора до причалу». Умови проформи договору є в цілому ідентичними умовам укладеного Договору, а отже інша сторона не приймала участі у його складанні, визначені умов тощо.

У розумінні положень Закону України «Про природні монополії», відповідач на умовах Договору є суб`єктом природної монополії, а позивач їх споживачем.

Згідно статті 8 Закону України «Про природні монополії», предметом державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій згідно з цим Законом є:

- ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій;

- доступ споживачів до товарів, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій;

- інші умови здійснення підприємницької діяльності у випадках, передбачених законодавством.

Договір укладено на базі проформи договору, затвердженої на умовах відповідача згідно пункту 1 наказу в.о. голови ДП «АМПУ» №277 від 22.09.2017. Проформа договору є Додатком 1 до вказаного наказу.

Договір укладено внаслідок виконання Портовим оператором (позивачем у справі) вимог визначених у пункті 1 наказу в.о. голови ДП «АМПУ» №277 від 22.09.2017, яким визначено перелік документів, які надаються для укладення договору. Перелік документів наведено у Додатку 2 до вказаного наказу.

Відповідачем по справі не заперечується той факт, що позивачем не вчинено порушень умов Договору, інших положень законодавства, які б були окремою підставою для розірвання чи припинення договірних відносин.

Враховуючи статус ДП «АМПУ» як суб`єкта природної монополії, окрім договірних відносин сторін по справі, заснованих на проформі договору затвердженій пунктом 1 наказу в.о. голови ДП «АМПУ» №277 від 22.09.2017, застосуванню також підлягають положення Закону України «Про природні монополії».

Цим законом, зокрема регулюється діяльність ДП «АМПУ», як суб`єкта природних монополій у сфері з надання спеціалізованих послуг на внутрішньому водному транспорті, у морських портах, морських рибних портах та аеропортах відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України (частина 1 статті 5 названого Закону).

Позивач, який отримує послугу за пунктом 1.1 Договору як Портовий оператор, за Законом України «Про природні монополії» є споживачем товарів, що виробляються суб`єктами природних монополій, - фізична або юридична особа, яка придбаває товар, що виробляється (реалізується) суб`єктами природних монополій;

Відповідач, який надає послугу за пунктом 1.1 Договору, як Адміністрація, за Законом України «Про природні монополії» є суб`єктом природної монополії суб`єкт господарювання (юридична особа) будь-якої форми власності, який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії.

За умов частини 1 статті 9 Закону України «Про природні монополії», державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій здійснюється на основі таких принципів, як забезпечення захисту прав споживачів.

Відповідно до положення пункту 3 частини 1 статті 10 Закону України «Про природні монополії», суб`єкти природних монополій зобов`язані, зокрема забезпечувати на недискримінаційних умовах реалізацію вироблених ними товарів споживачам, а також не чинити перешкод для реалізації угод між виробниками, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, та споживачами; як суб`єкт природної монополії зобов`язаний забезпечувати на недискримінаційних умовах реалізацію вироблених ними товарів споживачам.

За приписами частини 2 статті 10 Закону України «Про природні монополії», суб`єкти природних монополій не можуть вчиняти дії, які призводять або можуть призвести до неможливості виробництва (реалізації) товарів, щодо яких здійснюється регулювання відповідно до цього Закону, або до заміни їх іншими товарами, не однаковими за споживчими характеристиками.

У статті 629 ЦК України закріплена обов`язковість договору.

Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки, а не лише суб`єктивні права, які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17).

Наведені положення Закону України «Про природні монополії» не допускають обмеження прав позивача, як споживача у доступі до причалів на умовах Договору, який укладено в наслідок виконання умов відповідача наведених в Додатку 2 наказу в.о. голови ДП «АМПУ» №277 від 22.09.2017. Також, за названим наказом відповідач затверджуючи проформу договору (Додаток 1), умови якого ідентичні умовам Договору, зобов`язався надавати доступ до причалів.

За змістом частини 1 статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В абзаці 2 частини 3 статті 6 ЦК України вказано, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Частиною 4 статті 6 ЦК України, встановлено, що положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.

Вищенаведені положення статті 6 ЦК України узгоджується із положеннями статті 13 ЦК України, які встановлюють межі здійснення цивільних прав.

Отже, вчинення одностороннього правочину з припинення Договору на підставі абзацу 2 пункту 7.1 Договору не можуть суперечити положенням Закону України «Про природні монополії», якщо права споживача у доступі до природною монополією обмежуються та такий споживач не вчиняв дій/бездіяльності, які б були підставою для застосування такого обмеження.

Положеннями пункту 7.5 Договору наведені конкретні випадки дострокового припинення Договору. Відповідач по справі не заперечує проти факту відсутності у нього підстав з припинення дії договору на підставі пункту 7.5 Договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.03.2024 по справі №902/1207/22 зробила наступні висновки:

« 8.22. За змістом частин першої та другої статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, а також врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

8.23. Велика Палата Верховного Суду вже робила висновок про те, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх відносин на власний розсуд і в межах, встановлених законом, тобто є актом, який встановлює обов`язкові правила для сторін договору, індивідуальним регулятором їх відносин.

8.24. Приписи частин другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.

8.25. Свобода договору як одна із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий у силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо ці відносини регулюють імперативні норми.

8.26. Тому сторони договору не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення.

Схожі висновки Велика Палата Верховного Суду зробила у підпунктах 7.7-7.10 постанови від 01.06.2021 у справі №910/12876/19 та пунктах 22-25 постанови від 13.07.2022 у справі №363/1834/17.

8.27. Умови договору, щодо яких має бути досягнута згода, не повинні суперечити законодавчо визначеним умовам, за яких такий договір може бути укладений (стаття 6 ЦК України). У протилежному випадку правочин (його окремі умови), що не відповідає закону, не створює правових наслідків, на які він спрямовувався, оскільки застосування імперативної норми закону не може залежати від волі приватних осіб. У цьому висновку Велика Палата Верховного Суду звертається mutatis mutandis до власних висновків, викладених у підпункті 8.41 постанови від 11.01.2022 у справі №910/10784/16, підпункті 7.2.6 постанови від 08.08.2021 у справі №906/1336/19 та пункті 181 постанови від 12.09.2023 у справі №910/8413/21».

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що наведене в абзаці 2 пункту 7.1 Договору право відповідача не може суперечити положенням ст.8, ч.1 ст.9, п.3 ч.1 та ч.2 ст.10 Закону України «Про природні монополії». Тобто за висновком суду право встановлене абзаці 2 пункту 7.1 Договору є обмеженим у його застосуванні, якщо реалізація такого права обмежує права споживача у сфері Державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій за Законом України «Про природні монополії».

Вирішуючи питання щодо заявленої позовної вимоги з урахуванням заперечень представника відповідача, про неналежний спосіб захисту позивачем його порушеного права, судом вирішується питання, як про ефективність так й про належність обраного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п.5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16). Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на порушника.

Цивільні права або інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа та характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 06.04.2021 у справі №925/642/19).

Судом враховано, що позивачем заявлено позовну вимогу, яка з огляду на правовідносини сторін є найбільш ефективним способом захисту його прав. Інтереси позивача полягають у захисті його прав з надання доступу до причалу(ів), яке встановлене умовами пункту 1.1 спірного Договору, що пов`язано із строком дії цього Договору, встановленим пунктом 7.1 цього Договору.

Тобто, позивачем заявлено належний спосіб захисту його прав; такий, який за рішенням суду визнає право позивача на продовження дії Договору, за наслідком відсутності вчиненого правочину з одностороннього припинення дії договору.

Судом враховано, що відповідачем не надано належних доказів повноважень заступника голови ДП «АМПУ» на вчинення одностороннього правочину з огляду на положення абзацу 2 пункту 7.1 спірного Договору. За такого відсутні підстави для визнання такого правочину недійсним, оскільки його не було вчинено. Сам по собі отриманий позивачем лист звернення, за положеннями статті 11 ЦК України не створює, не змінює та не припиняє цивільні права та обов`язки сторін Договору.

Також, судом взято до уваги, що відсутні підстави визнання недійсним окремих умов Договору виходячи з характеру правовідносин. Відповідач в силу положень абзацу 2 пункту 7.1 Договору, яке є аналогічним пункту проформі договору викладеної в Додатку 1 до наказу в.о. голови ДП «АМПУ» №277 від 22.09.2017, має право на одностороннє припинення дії договору, але це право в повній мірі не може бути реалізоване в силу дії положень частин 3 та 4 статті 6 ЦК України, у випадку якщо така дія призводить або обмежує права споживача всупереч положенням Закону України «Про природні монополії».

За вищеназваного доводи відповідача про неналежний спосіб захисту заявлений позивачем у справі, судом відхиляються.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27.09.2001 у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Також, Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-ДОКЕР».

Вимоги щодо відшкодування судових витрат, понесених позивачем на оплату судового збору, останнім не заявлялись, а тому суд не вирішує питання про їх розподіл між сторонами.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати продовженим до 31.12.2026 Договір №38-П-АМПУ-20 від 01.07.2020 про забезпечення доступу Портового оператора до причалу(ів) із Додатковою угодою №1 від 26.08.2020 до Договору №38-П-АМПУ-20 від 01.07.2020 про забезпечення доступу Портового оператора до причалу(ів), які укладено між Державним підприємством Адміністрація морських портів України (ідент.код 38727770) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЮГ-ДОКЕР (ідент.код 43600565).

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 16.07.2026.

Суддя М.В.Мавродієва