Ухвала суду № 138292580, 17.07.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/4436/26

Провадження № 1-кп/639/349/26

У Х В А Л А

щодо дії запобіжного заходу у кримінальному провадженні

16 липня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд міста Харкова у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові питання щодо дії запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 62026170020011307 від 14.05.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Червоний Донець Балаклійського району Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, який зареєстрований та фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,

в с т а н о в и в:

На розгляді у Новобаварському районному суді міста Харкова знаходиться кримінальне провадження № 62026170020011307 від 14.05.2026 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.

Під час судового засідання прокурор Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 заявила клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 .

Клопотання мотивоване тим, що на цей час вбачаються підстави для продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

З урахуванням характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується ОСОБА_5 , сторона обвинувачення вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає меті, з якою він застосовується, а саме: позбавляє можливості обвинуваченого ухилитися від суду, а також мати можливість незаконно впливати на учасників кримінального провадження

Враховуючи вищевикладене, на думку сторони обвинувачення, необхідно продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», оскільки менш суворі запобіжні заходи не здатні запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала та просила вказане клопотання задовольнити.

Під час судового засідання обвинувачений ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_4 при вирішенні цього питання покладалися на розсуд суду.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріли справи та оцінивши доводи заявлених клопотань, суд дійшов таких висновків.

За змістом ст. ст. 131132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Суд враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушеннязлочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, строк покарання за санкцією якого передбачено від п`яти до десяти років.

Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_6 від 09.04.2026 стосовно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 07.06.2026, а також визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 26.05.2026 стосовно ОСОБА_5 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 24.07.2026 включно, з визначенням розміру застави у кримінальному провадженні.

Суд вважає, що на теперішній час є доведеним існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого ОСОБА_5 переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Пункт 1 частини 1 статті 177 КПК України існування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду підтверджується наступним.

ОСОБА_5 є військовослужбовцем, місцезнаходження військової частини, в якій він проходить військову службу, може в будь-який момент змінитися, враховуючи проведення бойових дій на території України, що може створити умови для його переховування від суду в інших областях України.

Крім того, тяжкий злочин, передбачений ч. 4 ст. 402 КК України, який інкримінується ОСОБА_5 , передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, що вже само по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.

Суд враховує, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Таким чином, суд вважає доведеним існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду.

Пункт 3 частини 1 статті 177 КПК України ризик незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_5 на свідків у кримінальному провадженні.

Наявність зазначеного ризику підтверджується тим, що ОСОБА_5 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх співслужбовців здійснити вплив на свідків, понятих, як благаючи або умовляючи їх, так і маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї, за допомогою якої може погрожувати свідкам, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді, з метою уникнути покарання за вчинений злочин.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Пункт 5 частини 1 статті 177 КПК України ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 інших кримінальних правопорушень.

Наявність зазначеного ризику обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби може вчинити інший військовий злочин, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби, що кваліфікується за ст. 407 КК України, або дезертирство за ст. 408 КК України, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності за фактом вчинення особливо тяжкого злочину.

Разом із тим, суд вважає недоведеним існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, на який посилається прокурор у своєму клопотанні, а саме: ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

При вирішенні питання про продовження дії запобіжного заходу суд враховує обставини, визначені ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме: 1) тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , оскільки санкцією ч. 4 ст. 402 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років; 2) вік та стан здоров`я обвинуваченого, який не має тяжких захворювань чи інвалідності; 3) відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який неодружений, не має міцних соціальних зв`язків у місці постійного проживання; 4) наявні відомості про те, що обвинувачений ОСОБА_5 до арешту проходив військову службу на посаді старшого кулеметника 2 відділення 3 взводу оперативного призначення 2 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на теперішній час не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим стосовно нього необхідно продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зазначені судом ризики не зменшились та не зникли, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 .

При визначенні альтернативного запобіжного заходу, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, суд визначає обвинуваченому ОСОБА_5 заставу двадцять прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 1 січня 2026 року, що складає 66 560,00 грн, що є достатнім розміром застави для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Керуючись статтями 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 331, 372, 376, 392 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто до 13 вересня 2026 року включно.

На підставі ч. 3 ст. 183 КПК України одночасно визначити ОСОБА_5 розмір застави у кримінальному провадженні 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 1 січня 2026 року, що складає 66 560,00 грн, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, до сплину терміну тримання під вартою.

Реквізити депозитного рахунку для зарахування коштів при обранні судом міри запобіжного заходу: отримувачі коштів ТУ ДСА України в Харківській області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26281249; Банк отримувача: ДКСУ м. Київ; код банку отримувача: 820172; рахунок отримувача: UA208201720355299002000006674.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з-під варти звільнити.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави та звільнення обвинуваченого з-під варти покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) зі встановленою періодичністю прибувати до визначеної командуванням військової частини особи з метою контролю за поведінкою військовослужбовця;

3) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні з приводу обставин інкримінованого йому злочину;

5) здати на зберігання до ГУ ДМС України у Харківській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (у разі отримання таких документів обвинуваченим ОСОБА_5 ).

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити обвинуваченому та заставодавцю, що в разі невиконання покладених на обвинуваченого обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України, а до обвинуваченого може бути застосовано інший запобіжний захід.

Строк закінчення тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 13 вересня 2026 року о 24 годині 00 хвилин.

Копію ухвали вручити прокурору та обвинуваченому, направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для долучення до матеріалів особової справи.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою протягом цього ж строку з дня вручення йому копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 17 липня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1