Рішення № 138292467, 17.07.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 642/7552/25

провадження № 2/619/718/26

РІШЕННЯ

іменем України

17 липня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого суддіБолибока Є.А.за участю:секретаря судового засіданняЛоманової І.А.

Справа № 642/7552/25

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

представник позивача: адвокат Пацурковська О.М.;

відповідач: ОСОБА_2 ;

представник відповідача: адвокат Субочев С.Ю.;

третя особа: ОСББ «Холодногірська 18»,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження позов про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.

Стислий виклад позиції сторін.

27 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Холодногірського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить: зобов`язати ОСОБА_2 , власника квартири АДРЕСА_1 , демонтувати камери відеоспостереження, які були встановлені ним самовільно, без згоди інших співвласників, в місцях загального користування на третьому поверсі багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 та на його фасаді; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 150 000 гривень.

В обґрунтування позову зазначив, що він є власником квартири АДРЕСА_3 та проживає за даною адресою. Також, він є головою правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Холодногірська 18» (надалі ОСББ «Холодногірська 18»), яке було створено співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 . Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , який проживає за даною адресою разом зі своєю дружиною ОСОБА_3 . Відповідач, без його та інших співвласників вищезгаданого будинку згоди, встановив кілька камер відеоспостереження в приміщеннях загального користування та на фасаді будинку. Камери, встановлені зовні, спрямовані на всю прибудинкову територію та входи до будинку, а камери в середині будинку охоплюють все приміщення тамбуру 3-го поверху, в тому числі входи до інших квартир та сходову клітину. Звертає увагу на те, що відповідач намагається приховати факт встановлення камер відеоспостереження, розмістивши їх в елементах конструкції металевих коробок для встановлення зовнішнього блоку кондиціонера. При цьому корпус камери має білий колір, так само як і коробка для встановлення зовнішнього блоку кондиціонера, у зв`язку з чим неможливо одразу їх побачити. Відповідач не повідомляв його та інших співвласників про факт встановлення камер, а також мету відеоспостереження. Доступу до відеозаписів з даних камер, окрім відповідача, він та інші співвласники не мають. Факт встановлення відповідачем камер відеоспостереження було виявлено в липні 2025 року іншими співвласниками, про що його, як голову правління інші співвласники повідомили в усному порядку, а вже потім і в письмовій формі з проханням вжити можливих заходів щодо захисту від втручання власником квартири АДРЕСА_4 до їх приватного життя. Через неодноразові звернення співвласників, правлінням ОСББ «Холодногірська 18» було ініційовано загальні збори від 30.08.2025, на яких співвласники прийняли наступне рішення: «Заборонити співвласникам встановлювати в місцях загального користування та на фасаді багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 індивідуальні (для особистого використання) камери відеоспостереження, без отримання письмової згоди від всіх інших співвласників. Дане правило вводиться для дотримання належного рівня безпеки проживання в та недопущення втручання в особисте життя його мешканців (стеження за місцем перебування та пересуваннями). Встановлені без відповідного погодження (отримання письмової згоди) камери відеоспостереження мають бути демонтовані співвласником протягом трьох днів з моменту виявлення. Правлінню ОСББ "Холодногірська 18" надається право примусово демонтувати камери відеоспостереження, встановлені без відповідного погодження, в разі ігнорування вимог (в будь-якій формі) інших співвласників та порушення даного правила. Демонтаж здійснюється за рахунок власника камери.» 10 вересня 2025 року ним у складі комісії було оглянуто багатоквартирний будинок АДРЕСА_2 та зафіксовано факт встановлення власником квартири 14 вищезгаданих камер, про що складено відповідний акт. В ході огляду було виявлено, що відповідач встановив одну камеру відоспостереження на третьому поверсі, на стіні між квартирою АДРЕСА_4 та квартирою АДРЕСА_5 , а також щонайменше 3 (три) камери відеоспостереження на фасаді будинку, які приховані за елементами конструкції коробок для розміщення зовнішнього блоку кондиціонера. 11 вересня 2025 року правління ОСББ «Холодногірська 18» направило власнику квартири АДРЕСА_4 засобами поштового зв`язку лист з проханням в строк до 17.09.2025 в добровільному порядку демонтувати встановлені в місцях загального користування, в тому числі на фасаді будинку, індивідуальні (для особистого використання) камери, а також приховані камери відеоспостереження. Дане звернення було отримано ОСОБА_2 вже наступного дня, тобто 12.09.2025, однак відповіді на нього останнім не було надано. В ході розгляду судової справи № 642/4396/25 щодо облаштування ОСОБА_2 незаконного тамбуру, з матеріалів даної справи позивачу стало відомо, що 14.07.2025 до адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради надійшло колективне звернення за підписом, в тому числі ОСОБА_2 , до якого було додано «USB накопичувач з відеозаписами». За змістом даного звернення вбачається, що на вищезгаданих відеозаписах, які було здійснено за допомогою вищезгаданих камер відеоспостереження, а також мобільного телефону було зафіксовано позивача та його персональні дані (рисами обличчя, параметрами тіла, голосу, особливостями поведінки тощо), а також зафіксовані його пересування багатоквартирним будинком та його територією. Крім того, в самому зверненні міститься недостовірна інформація, а також така, що ганьбить мою честь, гідність та ділову репутацію. Також зазначає, що наявність відеозаписів та передачу їх третім особам йому стало відомо тільки зараз. Дана обставина свідчить, що запис здійснювався приховано та без його згоди. Вбачаючи в діях відповідача порушення його законних прав та інтересів, в жовтні 2025 року він був вимушений звернутися до адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради та відділу поліції № 2 (Холодногірський) Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області для витребування копій відеозаписів, які містились на вищезгаданому «USB накопичувачі з відеозаписами». За результатами розгляду даних звернень адміністрація Холодногірського району Харківської міської ради повідомили його про передачу відеозаписів відділу поліції №2 (Холодногірський) Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області. В свою чергу відділ поліції № 2 (Холодногірський) Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області надав копії запитуваних відеозаписів. Переглянувши надані поліцією відео він дійшов висновку, що ОСОБА_2 здійснює спостереження за тим, коли він заходить та виходить зі своєї квартири, в якому напрямку рухається, у що вдягнений, як пересувається по території будинку, з ким та про що спілкується тощо. Незважаючи на рішення загальних зборів ОСББ «Холодногірська 18» та звернення правління, відповідач продовжує порушувати його та інших співвласників права на приватне та сімейне життя. Також, в соціальних мережах (Instagram тощо) та групах в месенджерах (Telegram тощо) були розповсюджені відео з ним, та які були зроблені ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_4 , з підписами, що ганьблять його честь, гідність та ділову репутацію. Відео, які були розповсюджені в соціальних мережах та групах у месенджерах з неправдивою інформацією про нього, отримали значного розголосу. Наприклад, група в Telegram «monitor 1654 | Харків» має більше 150 тисяч підписників, а допис від 18 червня 2025 року за посиланням https://t.me/monitorl 654/40702 з неправдивою інформацією та відео, на якому він присутній, переглянуло більше 107 тисяч осіб. Відеозапис здійснювався приховано та без його дозволу, Крім того, в соціальній мережі Instagram в групі «Харківські будні» має більше 114 тисяч читачів, а відео Reels за посиланням https://www.instagram.com/reel/DLC4fZHoY82/?igsh=dTY0M2dnbTkxMmU з неправдивою інформацією, та на якому він присутній, переглянуло більше значна частина осіб та 141 коментар, значна частина з яких мають або погрози, або образливий зміст через контекст, який був наданий автором. Крім того, в соціальній мережі Instagram дружина ОСОБА_3 на своїй власній сторінці розповсюджувала відео з ним, та без його згоди, про що свідчить фото сторінки в мережах Instagram, яке додається до данної позовної заяви. Через встановлені власником квартири АДРЕСА_4 камери відеоспостереження він відчуває постійний дискомфорт та стрес, почуваю себескуто, розуміючи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фіксують всі його дії і постійно спостерігають за ним, відтак почуває себе як особа, за якою постійно стежать, тим самим відповідачі завдають йому моральних страждань. У зв`язку з чим, 13 листопада 2025 року він був вимушений звернутися до лікаря невропатолога та розпочати лікування. Неправомірні дії ОСОБА_5 призвели до його душевних страждань, стану постійного стресу, порушення звичних комфортних умов проживання його та членів сім`ї, та спричиняє позивачу не лише моральні страждання, але і змушує звертатись до суду за захистом своїх порушених прав, що потребує не лише матеріальних витрат, а й витрат часу і емоційних затрат, що негативно впливає на його здоров`я. Вважає факт встановлення ОСОБА_2 камер відеоспостереження, без його та інших співвласників згоди, втручанням в його приватне життя, відтак, вищезазначені камери мають бути демонтовані, а незаконне спостереження за ним та розповсюдження відеозаписів, на яких він присутній, має бути припинено. Також вважає дії ОСОБА_2 такими, що порушують рішення загальних зборів ОСББ «Холодногірська 18», яке описане вище. Також, враховуючи характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких він зазнав, характер немайнових втрат, стан його здоров`я, необхідність лікування, характер дій відповідача та його майновий стан, вважає, що позов в цій частині підлягає задоволенню та розмір суми відшкодування моральної шкоди, який необхідно стягнути з відповідача на його користь становить 150 000,00 грн, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача адвокат Субочев С.Б. просить відмовити у задоволені позову. Вказав на обставини наявності у відповідача прав та обов`язків як власника майна, способу їх законної реалізації та захисту, а також дійсних підстав виникнення спору між сторонами. Зазначив, що 15 січня 2021 року між Споживчим кооперативом «ПРЕСТИЖ» та ОСОБА_2 було укладено Договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 14/КР, предметом якого було придбання квартири за адресою: АДРЕСА_2 . 12 травня 2021 року між СК «ПРЕСТИЖ» та ОСОБА_2 було укладено акт приймання-передачі квартири до Договору асоційованого членства в споживчому товаристві № 14/КР від 15.01.2021. За вказаним актом Товариство передало у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 . 11 червня 2021 року право власності на квартиру АДРЕСА_6 було зареєстровано на праві власності за ОСОБА_2 . Із вказаного часу, позивач проживає у вказаній квартирі разом із своєю дружиною та наразі вже із двома малолітніми дітьми (11 та 1 року). У вересні 2022 року власниками квартир було вирішено започаткувати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку. 08.11.2022 було зареєстровано юридичну особу - ОСББ «Холодногірська 18». На зборах співвласників будинку також було обрано керівника виконавчого органу ОСББ голову правління Городнійчука А.А. Метою створення ОСББ було забезпечення заходів ефективного управління будинком, забезпечення комфортних умов проживання, контролю витрат та захисту інтересів співвласників, однак такі очікування не справдились, зокрема і для відповідача. Фактично після створення об`єднання між відповідачем ОСОБА_2 , деякими іншими співвласниками та обраним Головою правління ОСББ «Холодногірська 18» Городнійчуком А.А. виникли неприязні стосунки, що стало причиною для сварок та конфліктів. Найбільше загострення ситуації у взаємовідносинах позивача та відповідача розпочалось у квітні 2025 року, у зв`язку із черговими зловживаннями з боку позивача своїми повноваженнями, як керівника ОСББ, а також порушення ним прав співвласників на спокійне проживання, користування місцями загального користування, що зокрема проявлялось у: обмеженні та заборони доступу співвласників до приміщень підвалу з метою навіть його використання як тимчасово укриття на період повітряних тривоги; обмеження та заборони доступу співвласників до приміщень технічного поверху-горища, де голова ОСББ зберігав свої якісь особисті речі. Постійне порушення спокою власників квартир через гучне прослуховування музики та постійні гучні застілля останнього із власниками квартир АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 та АДРЕСА_9 із вказаного будинку, в тому числі у самовільно збудованій у дворі будинку альтанці, відключення доступу до загальнобудинкового відеодомофону - Відмови позивача, як голови ОСББ, надавати відеоматеріали із камер відеоспостереження, які встановленні на будинку забудовником, у ситуації, коли іншому співвласнику, який також не згоден із політикою діяльності голови ОСББ, було пошкоджено транспортний засіб на прибудинковій території. Підтвердженням вказаних обставин є численні відомості щодо виклику поліції для реагування на протиправні дії позивача як голови ОСББ, що також підтверджується довідкою ГУНП в Харківській області № 153064 2025 від 11.08.2025. Крім того, вказані обставини були предметом звернення до органів місцевого самоврядування, ДСНС та безпосередньо до керівництва ОСББ «Холодногірська 18» . Тобто відповідачем та іншими співвласниками вживались законі заходи захисту власних майнових та немайнових прав, у зв`язку із тим, що останні обґрунтовано вважають дії позивача, як Голови ОСББ, протиправними. Додатково неприязливі стосунки між сторонами спору знайшли свій вплив і у судових спорах, зокрема у справі № 642/4396/25, що перебувала на розгляді Холодногірського районного суду міста Харкова, за позовом ОСББ «Холодногірська 18» до ОСОБА_2 про знесення зовнішнього тамбуру до квартири відповідача. 17.11.2025 рішенням Холодногірського районного суду м. Харкова по вказаній справі в задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Холодногірська 18» до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні спільним майном та зобов`язання вчинити певні дії вирішено відмовити. В мотиви прийнятого рішення суд зазначив, що доводи позивача, щодо порушення прав співвласників не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та спростовані відповідачем, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. Поряд з цим, 29.08.2025 правовідносини сторін набули кримінально карного характеру. Так, 29.08.2025 ОСОБА_2 , приблизно о 18:40 год, виходячи до подвір`я з будинку АДРЕСА_2 разом із дружиною та дітьми на прогулянку, був втягнутий у черговий словесний конфлікт із ОСОБА_1 , спровокований останнім. ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходився у приміщенні альтанки, біля будинку АДРЕСА_2 разом із третіми особами, і маючи на меті з`ясування відносин, із хуліганських мотивів почав провокувати ОСОБА_2 , висловлюючись у присутності його дружини та дітей нецензурною лексикою в бік останнього. В ході конфлікту, маючи прямий умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, обумовлених тривалими особистими неприязними відносинами, переслідуючи мету нанесення тілесних ушкоджень та усвідомлюючи можливість настання наслідків у вигляді тілесних ушкоджень, позивач наблизився до потерпілого відповідача, та перебуваючи у положенні стоячи, обличчям до нього, правою ногою наніс йому один удар у ділянку тулуба, із лівої сторони, від чого потерпілий Відповідач зазнав фізичного болю та від вказаного удару впав верхньою третиною передньої поверхні лівої гомілки на плитку. Вироком Холодногірського районного суду міста Харкова від 22.09.2025 по справі № 642/5593/25 (провадження № 1-кп/642/580/25) ОСОБА_1 визнано винним у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення-проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу. Із матеріалів вказаного вироку визначено, що обвинувачений ОСОБА_1 , надав письмову заяву, в якій зазначає, що свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1ст. 125 КК України, беззаперечно визнає в повному обсязі, вважає, що досудовим розслідуванням обставини вчинення кримінального правопорушення встановлені в повному обсязі та не оспорює їх. Вирок Холодногірського районного суду міста Харкова від 22.09.2025 по справі № 642/5593/25 набрав законної сили 23.10.2025. Вищевказані обставини призвели як до фізичних так і значних моральних страждань Відповідача, значного погіршення психоемоційного стану, появи страху фізичної розправи чи помсти з боку Позивача Відповідачу чи членам його сім`ї, а також і прояви зловживань з боку позивача, як голови правління ОСББ будинку, в якому мешкає відповідач із сім`єю. В ході досудового розслідування, органами слідства були, в тому числі, використані матеріали відеозаписів, представлених відповідачем, зроблені з метою фіксації чергових протиправних дій із боку позивача. Крім того, слід зазначити, що наразі, на розгляді Холодногірського районного суду міста Харкова перебуває справа № 642/6956/25 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди заподіяної внаслідок кримінального правопорушення у розмірі 150 000,00 грн. Заслуговує на увагу, те, що саме в ході цих подій, позивач, як голова ОСББ «Холодногірська 18» невідкладно нібито вжив заходів щодо скликання загальних зборів співвласників, на розгляд яких виніс лише одне питання заборонити відповідачу використовувати камери відеоспостереження, які, з необґрунтованої позиції позивача, порушують права співвласників, зокрема позивача. В той же час, відповідач розцінює наразі скерований позов, а особливо заявлені у ньому вимоги та підстави, як зловживання правом на суд, приймаючи до уваги безпідставність заявлених відомостей щодо порушення немайнових прав позивача та завдання останньому моральної шкоди. Просить врахувати, що між сторонами існують тривалі конфлікти і слід погодитись з тим, що відповідач як власник майна та як громадянин України, недоторканість здоров`я та життя якого презюмується, вправі захищатись від свавілля та будь-яких посягань, і забезпечення таких заходів, зокрема як встановлення камер спостереження сприяє та сприятиме стримуванню неправомірних дій із боку третіх осіб, зокрема позивача, зі сторони якого були неодноразово вжиті неправомірні дії, направлені на порушення прав відповідача, його сім`ї та інших співвласників, зокрема щодо недоторканості здоров`я та власного житла. Враховуючи неодноразові посягання на права Відповідача, останній має право на пропорційний захист таких прав, який дозволить стримувати від незаконних дій, зокрема зі сторони позивача. Спосіб захисту таких прав відповідача, жодним чином не має прояву втручання у особисте життя позивача чи інших мешканців будинку, а направлений на захист прав відповідача, членів його сім`ї та інших співвласників будинку від незаконних посягань. Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь - якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Зокрема із цією метою відповідач також уклав 07.08.2025 договір із охороною фірмою та використовує не заборонені законом засоби відеонагляду, і використання яких здійснюється виключно як технічні засоби контролю та спостереження, що встановлені з метою охорони власної квартири, біля входу до неї, а також місця паркування транспортного засобу відповідача на прибудинковій території, без автоматичної фіксації на фото-,кіно-, теле- відео плівку (тобто без автоматичного зберігання інформації для її поширення та використання у спосіб заборонений законом). Крім того камери, що фіксують місця загального користування не можуть вказувати на персоналізацію відеоспостереження лише щодо певної особи, і законодавство не забороняє захищати свою власність та забезпечувати особисту безпеку за допомогою власних технічних засобів. Так, позивач у позові вказує, що відповідач намагається приховати факт встановлення камер відеоспостереження, розмістивши їх в елементах конструкцій металевих коробок для встановлення кондиціонеру, камери мають білий колір корпусу, що вказує на умисел приховати факт відеоспостереження та є втручанням у приватне та сімейне життя, зокрема Позивача, за тим як останній заходить і виходить зі своєї квартири, куди рухається та із ким спілкується. Однак, із такими необґрунтованими та безпідставними не погоджується з огляду на таке. По-перше, встановлені камери відеоспостереження є стандартними технічними засобами, які випускаються у стандартному білому кольорі та розмірі, у зв`язку із чим посилання позивача, на намір їх якось приховати відповідачем має надуманий характер та є суб`єктивним судженням позивача. По-друге, камери відеонагляду розташовані до квартири відповідача, яка розташована на 3 поверсі будинку, і забезпечує відеонагляд до квартири останнього з метою попередження та перешкоджання незаконному втручання у приватну власність квартиру відповідача. Так само і камери спостереження, які розташовані на фасаді будинку на квартирі відповідача здійснюють лише функцію відеонагляду за схоронністю майна відповідача, зокрема його транспортного засобу. Вказані дії виправдані пошкодженням транспортного засобу іншого співвласника та мешканця будинку. В то же час, позивач мешкає у квартирі, яка розташована на 2 поверсі будинку, у зв`язку із чим взагалі не є об`єктивним посилання позивача, що відповідач здійснює відеофікасацію, збір та розповсюдження якихось відеоматеріалів про приватне та особисте життя Позивача, або когось із інших співвласників. Вказані відомості в тому числі підтверджуються довідкою ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області від 11.08.2025, якою підтверджується, що інформація про наявність відеозаписів із вказаних камер, їх збереження чи розповсюдження не знайшла свого підтвердження, недоторканість приватного житла заявників встановлена як така, що не знайшла свого підтвердження. Від так в діях відповідача не встановлено жодних ознак правопорушення, до відповідальності за неправомірне втручання у приватне та особисте життя співмешканців останній не притягався. По-третє, щодо звернення до позивача співвласників та проведення загальних зборів, а також щодо посилань про не надання відповіді відповідачем на звернення ОСББ. Так, відповідач зауважує, що предметом та підставами заявленого позову є позовні вимоги позивача як фізичної особи та співвласника будинку до відповідача про захист особистих немайнових прав шляхом зобов`язання вчинити певні дії (негаторний позов) та відшкодування моральної шкоди. Жодний інший співвласник не звертався до відповідача із вимогами чи претензіями, або навіть позовами з підстав порушення їх немайнових чи майнових прав. Також, даний позов скерований до суду не від ОСББ «Холодногірська 18» з підстав не виконання вимог рішення загальних зборів чи порушення відповідачем положень Статуту ОСББ. При цьому, слід відзначити, що на правову позицію відповідача, прийняття даного рішення загальних зборів було здійснено із порушенням вимог законодавства, не породжує відповідних правових наслідків, і не є належним доказом в межах заявленого предмету та підстав спору. Питання законності прийняття відповідного рішення буде предметом перевірку в межах окремого спору в межах господарського процесуального судочинства. Варто зауважити, як вбачається із пред`явленого позову, позивачем долучено до позову протокол загальних зборів співвласників ОСББ «Холодногірська 18» від 11.09.2025, без жодних додатків, зокрема листків опитування, які зі змісту протоколу становлять його невід`ємну частину, і відповідно виражають волю співласників із визначених на зборах питань. Крім того, зміст даного протоколу, як і порядок його прийняття, є явно упередженим і штучно створеним з метою оманливого бачення порушення відповідачем прав співвласників. На вказані обставини вказує і те, що Відповідача як і багатьох інших співвласників не було письмово опитано із заявлених до порядку денного питань, а відповідний зміст даного рішення (протоколу) став відомий відповідачу лише із поданням цього позову. Крім того, діяльність ОСББ «Холодногірська 18» (третя особа) та його органів регламентована Статутом та ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Як вже зазначалось, відповідний позов заявлений не від ОСББ «Холодногірська 18», а від позивача як фізичної особи щодо захисту його особистих немайнових прав, у зв`язку із чим заявлені підстави позову щодо не виконання рішення загальних зборів ОСББ є безпідставним, приймаючи також до уваги, що зі змісту позову, начеб то такі порушення прав позивача мали місце до прийняття відповідного рішення зборів. Про вказані обставини відповідач повідомив Позивача та інших членів правління ОСББ листом відповіддю від 16.09.2025, на звернення ОСББ «Холодногірська 18» від 12.09.2025, хоч позивач оманливо і повідомляє, що жодної відповіді відповідач не надав. Також зауважує на недопустимість як доказу Акту загального огляду жилого будинку від 10.09.2025, складеного нібито представниками якоїсь комісії ОСББ «Холодногірська 18». Так, вказаний Акт складений особами, зміст та обсяг повноважень яких не відомий і не підтверджений жодними рішеннями загальних зборів. Вказаний Акт складений 10.09.2025, тобто до прийняття рішення загальних зборів співвласників від 11.09.2025, тобто має явно передчасний та упереджений характер у відношенні відповідача, і для складання відповідного Акту відповідач не запрошувався, пояснення у відповідача не відбирались . Також відповідно Наказу №76 від 17.05.2005 Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» визначено зміст Акту загального огляду жилого будинку. Таким чином, скерування колективного звернення із викладеними фактичними обставинами та суб`єктивними судженнями співвласників будинку та одночасно учасників ОСББ щодо дій голови ОСББ не може вважатись незаконним способом втручання у приватне життя позивача. Крім того відсутні будь-які фактичні дані, що вказують на розповсюдження відеозаписів, по-перше, як прихованих, а, по-друге, їх направлення саме відповідачем і з метою втручання у приватне життя позивача. В той же час, даний цивільний позов не заявлений з підстав щодо захисту гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації позивача чи спростування недостовірної інформації, і такий позов ніколи не заявлявся. Вказані заперечення відповідача також і стосуються посилань позивача щодо нібито розповсюдження відеозапису із мобільного телефону за участю позивача, коли останній не допускає під час повітряної тривоги мешканців до підвалу будинку, у соціальних мережах дружиною відповідача ОСОБА_3 , яка при цьому не заявлена відповідачем у цій справі, у зв`язку із чим надавати будь-яку оцінку таким правовідносинам та обставинам в межах заявленого предмету та підстав позову є безпідставним. Таким чином, посилання позивача на порушення його особистих немайнових прав третьою особою (дружиною відповідача), яка при цьому не є учасником судової справи, і надавати оцінку її суб`єктивним судженням та способу захисту таких прав, не заслуговують на увагу в межах заявленого і без цього безпідставного позову. щодо заявленої позивачем моральної шкоди. В цій частині позовних вимог для відповідача є незрозумілими, не тільки через їх безпідставність, а й через відсутність будь-яких фактичних доводів завдання моральної шкоди, підтвердження причино-наслідкового зв`язку та обґрунтувань щодо заявлених вимог вираження немайнової шкоди у грошовому складі. В той же час, із представленого позову вбачається, що моральну шкоду позивач вважає завдано і оцінює у 150 000,00 грн, у зв`язку із встановленням камер відеонагляду поверхом вище від квартири позивача, а також через те, що інші співмешканці, які не згодні із діями позивача як службової особи ОСББ, і які обґрунтовано вважають свої права порушеними, захищають такі права у не заборонений законом спосіб. Посилання ж позивача на обставини звернення до невропатолога та отримання консультативного висновку, який не містить при цьому жодних заключень, крім посилань самого позивача на скарги, не є свідченням завдання шкоди немайнового характеру та протиправних дій з боку відповідача. Також заслуговує на увагу те, що позивач звернувся до лікаря саме після скерування відповідачем до суду позову про стягнення з позивача моральної шкоди заподіяної внаслідок кримінального правопорушення. У зв`язку із цим, можливий стрес позивача більш пов`язаний із обставинами, за якими позивач несе встановлену законом справедливу відповідальність, а також через постійні провокації конфліктів у відношенні відповідача та членів його сім`ї, а не через дії відповідача, які як вже зазначалось не мають характеру протиправних.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 наголошує на тому, що дана позовна заява має на меті захист від втручання в його приватне життя. В позовній заяві ним було зазначено, а відповідачем не було спростовано факту стеження за ним, в тому числі збирання інформації про його пересування та перебування, а також передачу такої інформації третім особам та публікації соціальних мережах. Повторно звертає увагу на розміщення відео зі ним в соціальних мережах Також, звертає увагу, що відповідач збирав записи його пересувань багатоквартирним будинком та його територією, зберігав їх, записував на окремі носії та передавав їх третім особам. Даний факт підтверджується колективним зверненням від 14.07.2025 до адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради за підписом, в тому числі ОСОБА_2 . Вказав, що твердження представника відповідача про нібито існування неприязних стосунків між мною та ОСОБА_2 не відповідають дійсності та не має жодного відношення до предмету спору в даній справі. Звертає увагу, що саме порушення його права на приватне життя є підставою цього позову, а не вигадані відповідачем неприязні стосунки. Наголошує, що предмет спору та підстави цього позову жодним чином не пов`язані зі справою №642/4396/25. Відтак просить суд не враховувати дані обґрунтування представника Відповідача під час розгляду цієї справи по суті. Також предмет спору та підстави цього позову жодним чином не пов`язані зі справою № 642/5593/25. Відтак просить суд не враховувати дані обґрунтування представника відповідача під час розгляду цієї справи по суті. Щодо посилань на договір від 07.08.2025 з ТОВ «Охорона-11». Представник відповідача умисно вводить в оману суд, посилаючись на договір від 07.08.2025 з ТОВ «Охорона-11» на охорону пультом централізованого спостереження і реагування з виїздом мобільної групи. За змістом вищевказаного договору, ТОВ «Охорона-11» бере на себе обов`язок реагувати при отриманні сигналу «тривога» з об`єкта, розташованого за адресою: АДРЕСА_10 (пункт 1.4. Договору про охорону). Договір укладається після обладнання об`єкта засобами сигналізації (пункт 1.5. Договору про охорону). У Договорі про охорону не має жодного натяку на необхідність встановлення на об`єкті засобів відеоспостереження, їх кількості та технічних характеристик. Більше того, Договором про охорону не передбачається обов`язку спостереження за об`єктом за допомогою встановлених камер відеоспостереження. Таким чином, посилання представника відповідача на договір від 07.08.2025 з ТОВ «Охорона-11» на охорону пультом централізованого спостереження і реагування з виїздом мобільної групи є безпідставним та має на меті відволікти суд від факту порушення відповідачем мого права на невтручання в приватне життя. Щодо рішення загальних зборів. Зауважує, що рішенням загальних зборів ОСББ «Холодногірська 18» від 30.08.2025 були прийняті правила, які націлені на встановлення загального права на захист від втручання в приватне життя та побудування добросусідських відносин. Також, звертає увагу, що вищевказаним рішення було надано право правлінню ОСББ «Холодногірська 18» вживати певних заходів до порушників затверджених правил, зокрема право примусово демонтувати камери відеоспостереження. Однак, він не має на меті ініціювати процес демонтажу камер відеоспостереження за рахунок коштів ОСББ «Холодногірська 18», тобто коштів всіх співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 . Крім того, йому вже було завдано особистих моральних страждань через усвідомлення факту спостереження за мною та через розповсюдження відео з висвітленням мене в негативному світлі. Оскільки він не має повноважень представляти інтереси інших співвласників, а порушені права є його особистими правами, було вирішено, що доцільніше об`єднати вимоги демонтажу камер відеоспостереження та стягнення моральної шкоди в одну позовну заяву. В свою чергу рішення загальних зборів ОСББ «Холодногірська 18» від 30.08.2025 є лише додатковим підтвердженням неправомірності дій відповідача. Щодо недопустимості Акту загального огляду жилого будинку від 10.09.2025. На думку представника відповідача, складання акту огляду, яким фіксується наявність на фасаді будинку камер відеоспостереження, потребують виключно спеціальних знань та досліджень. Тобто для того щоб побачити «чи є на стіні камера відеоспостереження?» необхідно мати не очі, а спеціальні знання. А для висновку, що камери встановлені без згоди інших співвласників, не достатньо факту відсутності такої згоди. Звісно ці твердження представника відповідача є абсурдними та мають на меті піддати сумніву наявні у справі докази.

У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача адвокат Субочев С.Б. зазначив, що досліджуючи підстави позову, слід прийти до обґрунтованого висновку, що із заявленого позову не доведено і жодних обставин стеження відповідачем за приватним життям позивача. Вказані заперечення відповідача також і стосуються посилань позивача щодо розповсюдження відео у соціальних мережах. Так, зі слів та доводів самого позову, вказані дописи нібито зроблені дружиною відповідача ОСОБА_3 , однак яка не заявлена відповідачем у цій справі, у зв`язку із чим надавати будь-яку оцінку таким правовідносинам в межах заявленого предмету та підстав позову є безпідставним, про що вже зазначалось у відзиві.

У письмових поясненнях третьої особи щодо позову представник ОСББ «Холодногірська 18» Городнійчук А.А. зазначає, що ОСББ «Холодногірська 18» погоджується з думкою позивача, що встановлені власником квартири АДРЕСА_1 камери відеоспостереження порушують права інших співвласників. В той же час, ОСББ «Холодногірська 18» не погоджується з думкою відповідача, щодо безпідставності позову. Слід звернути увагу на те, що співвласники багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 неодноразово звертались до правління ОСББ «Холодногірська 18» на протиправні дії власника квартири АДРЕСА_4 , в тому числі з приводу встановлення на фасаді будинку камер відеоспостереження без погодження з іншими співвласниками. На підтвердження цього факту ОСББ «Холодногірська 18» додає до цих пояснень копії заяв від співвласників. Фасад багатоквартирного будинку є конструктивним елементом будинку та відповідно спільним майном всіх співвласників будинку. Відтак будь-які дії щодо використання спільного майна, в тому числі встановлення камер відеоспостереження, мають погоджуватись на відповідних загальних зборах об`єднання співвласників багатоквартирного будинку. Власник квартири АДРЕСА_4 , ОСОБА_2 , самовільно, без згоди інших співвласників, без рішення загальних зборів, в порушення вимог діючого законодавства України встановив на фасаді будинку для індивідуальних потреб камери відеоспостереження. Зауважимо, що доступу до камер відеоспостереження та записів з них інші співвласники, а також правління ОСББ «Холодногірська 18» не мають. Саме через протиправні дії власника квартири АДРЕСА_4 та для запобігання вчинення аналогічних дій іншими співвласниками, з метою встановлення правил добросусідства правлінням ОСББ «Холодногірська 18» було ініційовано загальні збори від 30.08.2025 року, на яких співвласники прийняли наступне рішення: «Заборонити співвласникам встановлювати в місцях загального користування та на фасаді багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 індивідуальні (для особистого використання) камери відеоспостереження, без отримання письмової згоди від всіх інших співвласників. Дане правило вводиться для дотримання належного рівня безпеки проживання в та недопущення втручання в особисте життя його мешканців (стеження за місцем перебування та пересуваннями). Встановлені без відповідного погодження (отримання письмової згоди) камери відеоспостереження мають бути демонтовані співвласником протягом трьох днів з моменту виявлення. Правлінню ОСББ "Холодногірська 18" надається право примусово демонтувати камери відеоспостереження, встановлені без відповідного погодження, в разі ігнорування вимог (в будь-якій формі) інших співвласників та порушення даного правила. Демонтаж здійснюється за рахунок власника камери.» Зауважено, що рішення загальних зборів від 30.08.2025 не є предметом спору даної справи, однак, воно додатково підтверджує загальну думку співвласників та обґрунтованість вимог позивача. Також, правління ОСББ «Холодногірська 18» підтримує твердження Позивача щодо складеного Акту загального огляду жилого будинку від 10.09.2025 року. Акт загального огляду це є спосіб фіксації поточного стану окремого елементу будинку. Примірна форма Акту загального огляду будинку визначена в додатку 1 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджені Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 року № 76. Обставини, які зафіксовані в акті, не потребують від осіб, що здійснюють огляд, спеціальних або технічних знань. В свою чергу діюче законодавство не встановлює вимог до складу комісії під час такого загального огляду, який повторюю не потребує спеціальних або технічних знань. Відтак, твердження відповідача щодо недопустимості Акту загального огляду жилого будинку від 10.09.2025 року є необґрунтованими.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

02 грудня 2025 року ухвалою судді Холодногірського районного суду міста Харкова справу передано до розгляду за підсудністю до Богодухівського районного суду Харківської області.

24 грудня 2025 року ухвалою судді Богодухівського районного суду Харківської області справу передано до розгляду за підсудністю до Дергачівського районного суду Харківської області.

21 січня 2026 року справа надійшла до Дергачівського районного суду Харківської області.

21 січня 2026 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.

22 січня 2026 року позивач через систему «Електронний суд» подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

26 січня 2026 року ухвалою суду прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.Призначено підготовче засідання на 09 год 30 хв 24 лютого 2026 року. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позов в строк до 10 лютого 2026 року, але не менше п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Холодногірська 18».

11 лютого 2026 року представник відповідача адвокат Субочев С.Б. через систему «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву.

20 лютого 2026 року представник третьої особи ОСББ «Холодногірська 18» Городнійчук А.А. через систему «Електронний суд» подав до суду пояснення щодо позову.

20 лютого 2026 року позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав до суду відповідь на відзив.

24 лютого 2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 11 год 00 хв 27.03.2026.

05 березня 2026 року представник відповідача адвокат Субочев С.Б. через систему «Електронний суд» подав до суду заперечення на відповідь на відзив.

23 березня 2026 року позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав до суду додаткові письмові пояснення.

27 березня 2026 року судове засідання відкладено на 11 год 00 хв 11.05.2026.

11 травня 2026 року судове засідання відкладено на 11 год 00 хв 11.06.2026.

10 червня 2026 року представник позивача адвокат Пацурковська О.М. через систему «Електронний суд» подала до суду клопотання про дослідження доказів.

11 червня 2026 року судове засідання відкладено на 14 год 00 хв 08.07.2026.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Пацурковська О.М. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав, зазначених у поданих заявах по суті.

У судовому засіданні представник відповідача адвокат Субочев С.Ю. просив відмовити у задоволенні позову, зазначених у поданих заявах по суті.

У судове засідання представник третьої особи ОСББ «Холодногірська 18» не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У зв`язку з цим, неявка представник третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_1 є власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_11 .

ОСОБА_2 є власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_10 .

Відповідно до акту огляду житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , на фасаді будинку, під вікнами квартири АДРЕСА_4 на 3-му поверсі, в металевих коробках для розміщення зовнішнього блоку кондиціонера встановлені 3 (три) камери відеоспостереження (схеми розміщення та фото додаються до цього акту). Камери відеоспостереження мають білий колір та приховані за елементами конструкції коробок для розміщення зовнішнього блоку кондиціонера, яка так само пофарбована в білий колір. Камери спрямовані прибудинкову територію та входи до будинку. Доступ до камер та відеозапису з них має тільки власник квартири АДРЕСА_4 . В приміщенні спільного коридору на третьому поверсі, на стелі між квартирою АДРЕСА_4 та квартирою АДРЕСА_5 , встановлена камера відеоспостереження. Камера охоплює все приміщення, в тому числі входи до інших квартир. Доступ до камери та відеозапису з неї має тільки власник квартири АДРЕСА_4 .

Згідно протоколу загальних зборів співвласників ОСББ «Холодногірська 18» від 11.09.2025 вирішено заборонити співвласникам встановлювати в місцях загального користування та на фасаді багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 індивідуальні (для особистого користування) камери відеоспостереження, без отримання письмової згоди від всіх інших співвласників. Всатнволені без відповідного погодження (отримання письмової згоди) камери відеоспостереження мають бути демонтовані співвласником протягом трьох днів з моменту виявлення. Правлінню ОСББ «Холодногірська 18» надається право примусово демонтувати камери відеоспостереження, встановлені без відповідного погодження, в разі ігнорування вимог (в будь-якій формі) інших співвласників та порушення даного правила. Демонтаж здійснюється за рахунок власника камери.

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачений статтею 16 ЦК України.

Звернувшись з відповідним позовом, позивач в силу вимог статті 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Іншими словами, основоположні принципи цивільного процесуального права - диспозитивність та змагальність процесу полягають у тому, що особи, які беруть участь у справі, самі визначають свою процесуальну поведінку.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Щодо вимоги про зобов`язання демонтувати камери відеоспостереження.

Спірні правовідносини, які виникли між учасника справи, стосуються встановлення камер відеоспостереження у коридорі та на фасаді багатоквартирного житлового будинку.

Для правильного вирішення спору необхідно вирішити питання про дотримання при встановленні камер відеоспостереження гарантій, передбачених статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема чи було втручання у право на повагу до приватного і сімейного життя позивачів, якщо так, то чи було таке втручання проведено згідно із законом, чи переслідувало одну або декілька легітимних цілей, та чи було воно пропорційним.

Особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань. Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства (частина перша статті 19 Цивільного кодексу України).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод у статті 8 проголошує право на повагу до приватного і сімейного життя.

Згідно із статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Положеннями статті 32 Конституції України встановлено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Частиною першою статті 275 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

За загальним правом фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина перша статті 302 ЦК України).

Персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (стаття 2 Закону України «Про захист персональних даних» № 2297-VI від 1 червня 2010 року).

Частиною другою статті 14 Закону України «Про захист персональних даних» № 2297-VI від 01 червня 2010 року передбачено, що поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав людини та для проведення Всеукраїнського перепису населення.

Відповідно до частин першої та третьої статті 307 ЦК України фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.

Зазначені положення цивільного законодавства спрямовані на захист особистих немайнових прав особи, зокрема особистого, сімейного життя від втручання у нього сторонніх осіб.

Відеоспостереження, приховане чи відкрите, визнається серйозним втручанням в приватне життя (рішення Європейського суду з прав людини у справі № 70838/13 Antovic and Mirkovic v. Montenegro від 28 листопада 2017 року, § 44).

Хоча мета статті 8 Конвенції переважно полягає у тому, щоб захистити осіб від свавільного втручання з боку органів державної влади, окрім цього первинно негативного зобов`язання, можуть існувати і позитивні зобов`язання, невід`ємні від дійсної поваги до приватного життя. Ці зобов`язання можуть передбачати вжиття заходів, спрямованих на гарантування поваги до приватного життя навіть у сфері стосунків між приватними особами (рішення Європейського суду з прав людини у справі № 6339/05 Evans v. The United Kingdom від 07 березня 2006 року, § 75).

Як норми міжнародного права, так і національне законодавство не допускають проведення однією особою відеоспостереження та збору відомостей про іншу особу за відсутності її згоди, з певними виключеннями (наприклад, якщо зйомка проводиться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру (частина перша статті 307 ЦК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» № 417-VIII від 14 травня 2015 року (далі Закон № 417-VIII) багатоквартирний будинок визначено як житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

За приписами статті 1 Закон № 417-VIII допоміжними є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення), нежитловим - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Частиною першою статті 5 Закон № 417-VIII визначено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів та прийняття відповідних рішень здійснюються згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків. До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком (стаття 10 Закону № 417-VIII).

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» № 2866-III від 29.11.2001 (далі Закон № 2866-III).

Спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню. Загальне майно перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку. Власники приміщень володіють, користуються і у встановлених цим Законом та цивільним законодавством межах розпоряджаються спільним майном. При відчуженні приміщення в жилому будинку право на частку неподільного майна підлягає відчуженню разом з приміщенням без виділення частки в натурі. Об`єкти права спільної власності на майно можуть бути передані в користування фізичній або юридичній особі або групі осіб у разі, якщо це не пов`язано з порушенням прав і інтересів інших співвласників неподільного та загального майна, які охороняються законом (стаття 19 Закону № 2866-III).

Відповідно до статті 10 Закону № 2866-III до виключної компетенції загальних зборів членів об`єднання відноситься питання про використання об`єктів, що перебувають у спільній власності членів об`єднання.

Отже, відеоспостереження на об`єктах, що перебувають у спільній власності членів об`єднання, в багатоквартирному будинку має відповідати нормам чинного законодавства, а для його монтажу потрібне рішення зборів співвласників.

З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 , як фізична особа, а не ОСББ «Холодногірська 18».

Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості (частина перша статті 270 ЦК України).

Частиною першою статті 275 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

ОСОБА_2 є власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_10 .

Судом встановлено, що на фасаді будинку АДРЕСА_2 , під вікнами квартири АДРЕСА_4 на 3-му поверсі, в металевих коробках для розміщення зовнішнього блоку кондиціонера, встановлені 3 (три) камери відеоспостереження. Також в приміщенні спільного коридору, на стелі між квартирою АДРЕСА_4 та квартирою АДРЕСА_5 , встановлена камера відеоспостереження.

Відповідач вказує, що зазначені камери, що фіксують місця загального користування та не можуть вказувати на персоналізацію відеоспостереження лише щодо певної особи, і законодавство не забороняє захищати свою власність та забезпечувати особисту безпеку за допомогою власних технічних засобів. Камери відеонагляду розташовані до квартири відповідача, яка розташована на 3 поверсі будинку, і забезпечує відеонагляд до квартири останнього з метою попередження та перешкоджання незаконному втручання у приватну власність квартиру відповідача. Так само і камери спостереження, які розташовані на фасаді будинку на квартирі відповідача здійснюють лише функцію відеонагляду за схоронністю майна відповідача, зокрема його транспортного засобу. Відеонагляд встановлено відповідачем виключно з метою створення безпечних умов проживання і цим права співвласників будинку не порушуються, у приватне життя громадян він не втручається.

З огляду на досліджені в судовому засіданні відеозаписи, встановлена камера фіксує лише загальний простір. Об`єктив не захоплює майно ОСОБА_1 , вхідні двері його квартири крупним планом чи її простір при відчиненні дверей, вікна та балкони, будь-які його простори з підвищеним очікуванням приватності.

Крім того, суд зазначає, що позивач не звертався до суду з клопотання про проведення відповідної експертизи відезаписів.

Отже, ОСОБА_1 не надано жодних належних та допустимих, достатніх, достовірних доказів, що ОСОБА_2 порушуються права позивача внаслідок встановлення камер відеоспостереження, а дії відповідача є непропорційним втручанням у право на повагу до його приватного і сімейного життя, в зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині зобов`язання ОСОБА_2 демонтувати камери відеоспостереження.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до Пленуму Верховного Суду України в пункті 5 постанови № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Тому позивачем під час розгляду справи про стягнення моральної шкоди повинно бути надано до суду докази в підтвердження спричинення щодо нього відповідачем протиправних діянь, доказів глибокого хвилювання, депресивного стану, страждання або заподіяння йому страждань такими протиправними діями, причинного зв`язку між діянням та заподіяною шкодою, а також повинно бути наведено обґрунтування розміру моральної шкоди.

Сам по собі факт порушення права, за відсутності доведеної наявності вищезазначених втрат немайнового характеру, не є підставою для відшкодування моральної шкоди, а її наявність відповідно до загальних засад змагальності цивільного процесу підлягає доведенню особою, яка порушує питання про її відшкодування.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях.

Водночас, відповідно до пункту 9 вищезазначеної постанови Пленуму ВС України розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Європейський суд з прав людини у справі «Тома проти Люксембурга» (2001 рік), використав принцип, по якому сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Також у постанові Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20 вказано, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди.

При цьому, за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц (провадження №14-538цс19), визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Слід зазначити, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що діями відповідача йому було завдано душевних страждань.

Зокрема, не надано доказів того, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року).

Отже, аналіз наданих сторонами доказів та наявних в матеріалах справи відомостей, свідчить, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів спричинення йому моральної шкоди, зокрема, й щодо її розміру. Усі доводи позивача ґрунтуються лише на припущеннях, в той час, як доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, що суперечить принципу доведення своїх вимог або заперечень.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України у разі відмови у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представник відповідача вказав, що докази понесених судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу, будуть подані до суду в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

У зв`язку з викладеним, судом не вирішується питання розподілу вказаних судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 244, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання як ВПО: АДРЕСА_13 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Холодногірська 18», юридична адреса: 61098, м. Харків, вул. Холодногірська, 18, ідентифікаційний код 44819696.

Повне судове рішення складено 17 липня 2026 року.

Суддя Є. А. Болибок