Рішення № 138292139, 16.07.2026, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/8319/26

Провадження № 2/350/796/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

16 липня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Максиміва І.В.,

з участю секретаря судового засідання Гумінського В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 494915 від 16.07.2024 в розмірі 17250 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 16.07.2024 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 494915 в електронній формі шляхом використання одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов договору відповідачу надано позику у розмірі 5000 грн. строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування позикою. ТОВ «Сіроко Фінанс» належним чином виконало свої зобов`язання за договором та перерахувало відповідачу грошові кошти у погодженому сторонами розмірі, однак відповідач взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення позики та сплати платежів належним чином не виконав, у зв`язку із чим утворилась заборгованість.

29 листопада 2024 року ТОВ "Діджи Фінанс" набуло право вимоги за договором позики № 494915 від 16.07.2024 на підставі договору факторингу № 29112024. Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ "Діджи Фінанс" за договором позики становить 17250 грн, із яких: 5000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2250 грн. - заборгованість за процентами, 10000 грн. - заборгованість за штрафними санкціями.

У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань позивач просить стягнути заборгованість та понесені судові витрати.

Ухвалою судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 05.06.2026 відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, направив суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій також просив позовні вимоги задоволити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, проте не з`явився у судове засідання без поважних причин та не повідомив про причини свої неявки, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі статті 280 Цивільного процесуального кодексу України ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 16.07.2024 ОСОБА_1 та ТОВ "Сіроко Фінанс" уклали у електронному вигляді договір позики № 494915, за умовами якого сторони погодили, що сума позики - 5000 грн. (п. 2.1). Строк позики 30 днів (п. 2.2). Процентна ставка 1,50 %, яка діє протягом строку договору, визначеного п.п. 2.2 п. 2 договору (п. 2.3). Дата повернення позики - 15.08.2024. Кредитний договір відповідач підписав за допомогою електронного підпису - одноразовим ідентифікатором 7О1Кс0 (а.с. 16-18).

Додатком договору про споживчий кредит № 494915 від 16.07.2024 є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, який відповідач також підписав за допомогою електронного підпису - одноразовим ідентифікатором 7О1Кс0 (а.с. 19).

Про акцепт пропозиції та підписання ОСОБА_1 договору одноразовим ідентифікатором свідчить довідка про укладення договору (ідентифікацію) (а.с. 15).

На підставі укладеного договору позики № 494915 від 16.07.2024 ТОВ "Сіроко Фінанс" 16.07.2024 перерахувало на користь ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 5000 грн. на картку НОМЕР_1 , на що вказує копія відповідної платіжної інструкції (а.с. 30). Будь-яких заперечень з приводу отримання коштів відповідач не висловлював.

Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором № 494915 від 16.07.2024, який проведений ТОВ "Сіроко Фінанс", заборгованість ОСОБА_1 станом на 29.11.2024 становить 17250 грн., із яких 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2250 грн. - сума заборгованості за відсотками, 10000 грн. сума заборгованості за пенею. З 16.08.2024 до 21.10.2024 нараховував щоденно пеню (а.с. 12-13).

Відповідно до Договору факторингу № 29112024 від 29.11.2024 з додатком до нього, які були укладені між ТОВ "Діджи Фінанс" та ТОВ "Сіроко Фінанс", ТОВ "Діджи Фінанс" набуло права вимоги за договорами згідно Реєстру прав вимоги, укладеними позичальниками з банком (а.с. 23-26).

З акта приймання-передачі реєстру прав вимог від 29.11.2024 слідує, що клієнт передав, а фактор прийняв згідно з вимогами договору факторингу № 29112024 від 29.11.2024 реєстр прав вимог, складений за формою відповідно із додатком № 1 до договору (а.с. 28).

Згідно з витягом з додатку до договору факторингу № 29112024 від 29.11.2024, право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 494915 від 16.07.2024 перейшло до ТОВ "Діджи Фінанс". Загальний борг 17250 грн., із яких: 5000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2250 грн. - заборгованість за процентами, 10000 грн. - заборгованість по пені (а.с. 11).

Як установив суд із матеріалів справи, відповідач звернувся до ТОВ "Сіроко Фінанс" з метою отримання кредиту, у зв`язку з чим у електронному вигляді уклав договір позики № 494915 від 16.07.2024, що підпадає під дію норм Закону України "Про електронну комерцію". Вказаних обставин відповідач не заперечив.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням описаних вище норм, ОСОБА_1 та ТОВ "Сіроко Фінанс" дотрималися чинного законодавства при укладенні електронного договору. На його підставі відповідач отримав від ТОВ "Сіроко Фінанс" суму позики в розмірі 5000 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією. Доказів протилежного відповідач не надав.

У договорі позики визначені умови кредитування, що описано вище, де серед іншого обумовлений і розмір відсотків, які нараховуються на позику, а також визначено графік платежів, строк кредитування, можливість пролонгації, з чим ОСОБА_1 погодився.

Оскільки між сторонами на підставі укладеного кредитного договору виникли кредитні правовідносини, тому суд застосовує до них положення ст. 526, 527, 610, 1054, 1056-1 ЦК України.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Як слідує із розрахунку заборгованості, ТОВ "Сіроко Фінанс" надало відповідачу можливість користуватися кредитними коштами, однак останній не дотримувався своїх зобов`язань щодо погашення кредиту у визначені строки, тому у нього станом на 29.11.2024 виникла заборгованість за кредитом у розмірі 17250 грн.: 5000 грн. - тіло кредиту, 2250 грн. - проценти, 10000 грн - пеня. Право вимоги на вказану суму заборгованості перейшло до позивача, який і заявляє її до стягнення.

Факт переходу права вимоги до ОСОБА_1 від ТОВ "Сіроко Фінанс" підтверджується описаними вище договором факторингу, витягом із додатку до договору факторингу, актом приймання-передачі реєстру прав вимоги і платіжною інструкцією, та відповідає вимогам ст. 1077, 1078 ЦК України, відповідно до яких за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Договір, укладений між відповідачем та первісним кредитором, договір факторингу, укладений між первісним кредитором та ТОВ "Діджи Фінанс" у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень ст. 204 ЦК України, діє презумпція правомірності указаних правочинів.

Тобто, позивач належним чином підтвердив своє право вимоги до відповідача за спірним договором.

Оскільки відповідач не підтвердив факт належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту, як і не подав будь-яких доказів на спростування користування наданими йому кредитними коштами, суд дійшов висновку, що позивач підставно заявляє до стягнення заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5000 грн.

Вимогами ст. 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Щодо заявленої до стягнення суми заборгованості за пенею в розмірі 10000 грн., суд зазначає таке.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до розрахунку заборгованості, позивач зазначає про наявність заборгованості за пенею у розмірі 10000 грн., що нараховано з 16.08.2024, тобто після 24 лютого 2022 року, а тому, згідно із п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідач звільняється від їх сплати.

Таким чином, суд, ураховуючи положення п. 18 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вважає, що позов у частині стягнення з відповідача нарахованої пені в розмірі 10000 грн. не підлягає задоволенню.

З огляду на те, що ТОВ "Сіроко Фінанс" як первісний кредитор свої зобов`язання за договором позики № 494915 перед відповідачем виконало у повному обсязі, будь-яких доказів на спростування вказаного суд не встановив, а відповідач не надав, факт переходу права вимоги знайшов своє підтвердження, тому, враховуючи правомірність набуття прав вимоги ТОВ "Діджи Фінанс", суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за вказаним договором у розмірі 7250 грн., із яких: 5000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2250 грн. - заборгованість за процентами, відмовивши у задоволенні вимог про стягнення штрафних санкцій (пені).

Щодо компенсації позивачу витрат на правничу допомогу адвоката, яка була заявлена ним в сумі 6000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Зважаючи на наведені норми процесуального закону, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Данілов проти України»).

Аналогічні висновки містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17.

Позивач на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 6000,00 гривень надав: договір № 42649746 про надання правової допомоги від 02.02.2026, який укладений між ТОВ "Діджи Фінанс" та фізичною особою підприємцем - адвокатом Міньковською А.В., в якому визначено вартість кожної з послуг, яку надає адвокат Товариству; додаткову угоду № 494915 від 24.04.2026 до договору № 42649746 про надання правової допомоги від 02.02.2026, якою доповнено розділ 4 Порядок здійснення розрахунків, яким визначено, що за здійснення представництва та захист інтересів клієнта в суді у справі про стягнення кредитної заборгованості та надання інших видів професійної (правової) допомоги, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до умов договору, клієнт здійснює адвокату оплату юридичних послуг , у порядку та строки за погодженням сторін. Оплата здійснюється після фактичного надання тослуг, що підтверджується підписаним сторонами відповідним актом про надання посдуг, складеним та підписаним сторонами на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, або на умовах попередньої оплати (авансування); детальний опис робіт (наданих послуг) та акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 24.04.2026, згідно з якими адвокат надав клієнту правову допомогу на загальну суму 6000,00 грн із відображенням складових вказаної суми; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Міньковської А.В.

Суд, вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу виходить з того, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд враховує, що дана категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, відсутні посилання на судову практику, що потребувало б додаткового часу на її вивчення. Пакет документів, що доданий до позовної заяви, також є наперед визначеним та не потребує великих зусиль для його зібрання.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

Відтак, суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем у цій справі сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 494915 від 24.04.2026, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 1118,98 (7250 х2662,40/17250) гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 141, 258, 259, 265, 268, 279, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 494915 від 16.07.2024 в сумі 7250 (сім тисяч двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 1118 (одну тисячу сто вісімнадцять) гривень 98 копійок сплаченого судового збору та 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», юридична адреса: 07406, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, Київська область; код ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ» .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Максимів І.В.