Рішення № 138291432, 17.07.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2026 Справа № 914/1019/26

За заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю «Жовківський племптахорепродуктор», Львівська обл., с. Мервичіпро:ухвалення додаткового рішенняу справі:№914/1019/26за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Жовківський племптахорепродуктор», Львівська обл., с. Мервичідо відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестнол», Львівська обл., м. Городокпро:стягнення 25`753`208,66 грн. Суддя Крупник Р.В.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Жовківський племптахорепродуктор» (надалі Позивач, ТОВ «Жовківський племптахорепродуктор») зверталося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестнол» (надалі Відповідач, ТОВ «Вестнол») про стягнення 25`753`208,66 грн. заборгованості за Договором поставки №07/11/25 від 07.11.2025, позовні вимоги за якою розглядалися у межах справи №914/1019/26.

Рішенням від 01.07.2026 у справі №914/1019/26 суд частково задовольнив позов, стягнув з ТОВ «Вестнол» на користь ТОВ «Жовківський племптахорепродуктор» 17`630`558,70 грн. основного боргу, 1`231`210,19 грн. пені, 122`600,09 грн. 3% річних, 268`839,69 грн. інфляційних втрат та 231`038,50 грн. судового збору, закрив провадження у справі в частині позовних про стягнення 6`500`000,00 грн. основного боргу.

Після ухвалення вказаного рішення, представник позивача подав за допомогою підсистеми «Електронний суд» заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення із відповідача 310`000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 97`500,00 грн. гонорару успіху (вх. №3170/26 від 07.07.2026).

Згідно із протоколом передачі раніше визначеному складу суду від 07.07.2026 заяву позивача передано на розгляд судді Щигельської О.І.

Однак, у зв`язку із відпусткою судді у справі №914/1019/26 призначено проведення повторного авторозподілу, що вбачається зі змісту розпорядження керівника апарату Господарського суду Львівської області №190 від 07.07.2026.

На підставі протоколу повторного авторозподілу від 07.07.2026 заяву про ухвалення додаткового рішення передано на розгляд судді Крупнику Р.В.

Згідно із частинами 3, 4 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати без повідомлення учасників справи.

Оскільки у цій справі вирішується питання про стягнення судових витрат, то суд здійснюватиме розгляд заяви позивача без повідомлення учасників справи.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до пункту 3 частини 1, частини 2 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Як передбачено частиною 8 статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зважаючи на те, що до закінчення судових дебатів представник позивача заявив, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після проголошення судом рішення, а також враховуючи, що такі докази фактично подано до суду за допомогою підсистеми «Електронний суд» 06.07.2026, тобто до спливу встановленого процесуальним законом п`ятиденного строку, суд дійшов висновку, що відповідну заяву подано у встановлений процесуальним законом строк.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві вказано, що позивач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 310`000,00 грн.

Згідно із частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Остаточний розмір витрат на правову допомогу позивач визначив у розмірі 310`000,00 грн. та додатково заявив 97 000,00 грн. гонорару успіху. На підтвердження таких витрат ним подано до суду:

1) Копію Договору про правничу допомогу №23-03/26 від 23.03.2026 (надалі Договір), згідно із пунктом 1.1 якого Адвокатське бюро «Кавчук і партнери» (бюро) зобов`язується здійснити захист прав, представництво інтересів або надати інші види професійної правничої допомоги ТОВ «Жовківський племптахорепродуктор» (клієнт), а клієнт зобов`язаний прийняти та оплатити її.

Бюро надає клієнту правничу допомогу щодо представництва інтересів та захисту прав клієнта в суді у справі щодо стягнення заборгованості за Договором поставки №07/11/25 від 07.11.2025 з ТОВ «Вестнол», з правом вчиняти усі процесуальні дії та володіти усіма правами, передбаченими для представника всіма процесуальними кодексами без обмеження в повноваженнях (пункт 2 Договору).

Клієнт сплачує бюро винагороду (гонорар) за надання правової допомоги в сумі, порядку, на умовах і строк, вказані в додатку до договору та (або) рахунку. По факту надання правової допомоги бюро складає акт наданих послуг та/або детальний опис послуг, які надає клієнту для розгляду та підписання (пункти 4, 17 Договору).

2) Копію Додатку №1 до Договору, у якому сторони погодили надання правової допомоги з представництва інтересів і захисту прав клієнта в суді першої інстанції, а саме:

- ознайомлення з документами, що стосуються спору, та їх правова оцінка;

- правовий аналіз актуальної судової практики у справах з подібними правовідносинами, визначення правової позиції у справі та інформування клієнта;

- збір, формування і підготовка доказів для долучення до позову і подання до суду;

- написання позовної заяви, її надсилання учасникам справи і подання до суду;

- ознайомлення з матеріалами справи (при необхідності, одна дія);

- участь в судових засіданнях (до п`яти судових засідань);

- складання і подання заяв по суті та інших процесуальних документів (заяви, клопотання) у справі в інтересах клієнта (при необхідності, до трьох документів);

- опрацювання і підготовка відповідей (заперечень) на процесуальні документи інших учасників справи (при необхідності, до трьох документів);

- інформування клієнта про судові рішення, хід і результат розгляду справи.

Вказані послуги визначені сторонами на момент укладення Договору та є

орієнтовними. Фактично надані послуги вказуються у Детальному описі послуг та/або в Акті наданих послуг, що підписуються сторонами по факту надання послуг.

У пункті 3 Додатку №1 до Договору сторони передбачили, що гонорар (винагорода) бюро за послуги, вказані в пункті 1 Додатку, визначено у

фіксованому розмірі і складає: 310 000,00 грн.

Пунктом 5 Додатку №1 до Договору передбачено, що сторони досягли згоди, що клієнт оплачує бюро гонорар успіху (додаткову винагороду) у

розмірі 1,5% від суми грошових коштів, які стягнуто з боржника в користь клієнта, в разі

отримання клієнтом позитивного результату вирішення спору, зокрема, але не виключно:

прийняття судового рішення в користь клієнта, добровільної сплати боргу, укладення мирової угоди тощо. Клієнт сплачує гонорар успіху (додаткову винагороду) повністю протягом 3 днів з моменту досягнення позитивного результату вирішення спору.

3) Копію Акта наданих послуг №01-07/26 від 01.07.2026 за Договором, відповідно до якого Адвокатське бюро «Кавчук та партнери» надало, а позивач прийняв послуги професійної правової допомоги адвоката в Господарському суді Львівської області у справі №914/1019/26 вартістю 310 000,00 грн.

4) Копію Акта визначення гонорару успіху від 02.07.2026, яким передбачено, що узгоджений розмір гонорару успіху становить 1,5% від сплаченої суми боргу, а узгоджена загальна сума гонорару успіху 386 298,13 грн., що визначена таким

розрахунком: 25 753 208,66 грн. (сума боргу) 1,5% (узгоджений розмір гонорару).

Пунктами 3-5 цього Акта встановлено таке: сума сплаченого боргу боржником на момент завершення розгляду справи в суді та прийняття судового рішення становить 6 500 000,00 грн. Сума гонорару успіху, яку клієнт сплачує бюро за результатами розгляду справи в Господарському суді Львівської області і часткової оплати боргу становить 97 500,00 грн., що визначена таким розрахунком: 6 500 000 грн. 1,5% = 97 500 грн. Сума гонорару успіху, яку клієнт зобов`язаний сплатити після набрання законної сили судовим рішенням та його примусового виконання або сплати решти суми боргу боржником в добровільному порядку становить 288 798,13 грн., що визначено за формулою: ціна позову (25 753 208,66 грн.) (помножити на) узгоджений розмір гонорару успіху (1,5 %) = (дорівнює) загальна сума гонорару успіху (386 298,13 грн.) - (мінус) сплачена сума гонорару успіху (97 500,00 грн.)

У пункті 6 Акта сторони погодили, що клієнт сплачує гонорар успіху в сумі 97 500,00 грн. протягом 3 (трьох) днів з дати виставлення рахунку за результатами розгляду справи в Господарському суді Львівської області, враховуючи часткову сплату боргу боржником; клієнт сплачує гонорар успіху в сумі 288 798,13 грн. протягом 3 (трьох) днів з дати виставлення рахунку після настання однієї з таких подій: а) набрання законної сили судовим рішення та його примусового виконання щодо стягнення усієї суми заборгованості або б) сплати усієї суми боргу в добровільному порядку боржником.

5) Копію Акта наданих послуг №02-07/26 від 02.07.2026, відповідно до якого позивач повинен оплати гонорар успіху у розмірі 97500,00 грн.

6) Детальний опис послуг від 02.07.2026 за Договором, яким передбачено надання бюро таких послуг клієнтові:

- ознайомлення з матеріалами, що стосуються спору, та їх правова оцінка;

- визначення правової позиції з представництва інтересів в суді та її узгодження;

- збір і формування доказів на підтвердженнях заявлених позовних вимог;

- інформування клієнта про розмір, спосіб і реквізити оплати судового збору;

- написання і оформлення позовної заяви разом з додатками для подання до суду;

- подання позову до суду та надсилання іншим учасникам справи;

- моніторинг провадження у справі в системі «Електронний суд» (винесення процесуальних документів судом, зокрема щодо відкриття провадження, призначення судових засідань, етапів судового провадження, відстеження подання заяв по суті та інших документів учасниками справи, ознайомлення з ними тощо);

- складання і подання до суду клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог щодо сплаченої суми боргу відповідачем;

- підготовка до участі та участь в засіданнях 11.05.2026, 03.06.2026, 01.07.2026;

- інформування клієнта про результат розгляду справи в суді, прийняте судом рішення та роз`яснення щодо його подальшого оскарження або примусового виконання.

7) Копії рахунків на оплату №23/03 від 23.03.2026 на суму 310 000,00 грн. та №02/07 від 02.07.2026 на суму 97 500,00 грн., а також копії платіжних інструкцій №2490 від 01.04.2026 на суму 310 000,00 грн. та №5702 від 06.07.2026 на суму 97 500,00 грн.

Здійснивши аналіз та оцінку представлених позивачем доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд дійшов висновку, що факт надання позивачу професійної правничої допомоги підтверджується матеріалами справи.

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Необхідно зазначити, що на підставі критеріїв, які визначені в частині 4 статті 126 ГПК України, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

Відповідач заявив клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки їх розмір, на його переконання, завищено. Спір стосується звичайної дебіторської заборгованості, жодних складнощів у підготовці позовної заяви з усіма наявними у позивача документами для адвоката не виникало. Для складення позовної заяви у подібних спірних правовідносинах дослідження судової практики не є обов`язковим, оскільки ця категорія судових спорів не є складною. В межах судового спору велися переговори між сторонами, а відповідач вчиняв активні дії на зменшення заборгованості. Не є правомірним встановлення розміру винагороди адвоката виключно на підставі ціни позову, оскільки таке містить ознаки необґрунтованості та накладає додаткові фінансові обтяження на відповідача.

Крім того, відповідач вказує, що у детальному описі викладено ряд послуг, які формально входять до обов`язків представника, однак не потребують ані великих часових затрат роботи адвоката, ані високої кваліфікації, зокрема таких як: інформування клієнта про результат розгляду справи, подання позовної заяви та надіслання сторонам (окремим пунктом після підготовки позовної заяви), моніторинг провадження в електронному суді, інформування клієнта про розмір судового збору тощо, участь у судових засіданнях, де позовні вимоги фактично визнаються відповідачем та постійно проводяться оплати на зменшення заборгованості. З детального опису не зрозуміло спосіб формування цінової політики витрат на правничу допомогу і яким чином утворилася сума в 310 000,00 грн з таких незначних дій адвоката.

Щодо гонорару успіху, то такий, на думку відповідача, значно завищує загальну суму витрат на правовому допомогу у справі, де спору як такого фактично не було.

Враховуючи викладене, суд має право зменшити розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу на підставі критеріїв, визначених частиною 4 статті 126 ГПК України.

Крім того, при здійсненні розподілу судових витрат (в тому числі і витрат на правову допомогу) суд керуватиметься положеннями статті 129 ГПК України, зокрема критеріями, що визначені частинами п`ятою сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірною нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Верховний Суд неодноразово (наприклад, в постанові від 25.05.2021 у справі №910/7586/19) висловлював правову позицію про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, як за клопотанням сторони, так і з власної ініціативи може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, повністю або частково у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу.

Виробленою практикою Верховного Суду деталізовано як критерії, які суд з власної ініціативи може застосовувати при вирішенні питання про повну чи часткову відмову у відшкодуванні витрат на правову допомогу, так і їх порядок застосування. Зокрема:

1) Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі №910/21570/17, від 14.11.2018 у справі №921/2/18, від 11.12.2018 у справі №910/2170/18, від 10.10.2019 у справі №909/116/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, постанова ВПВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

2) Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанови КГС ВС від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.06.2018 у справі №904/8478/16).

З урахуванням наведених вище норм процесуального законодавства України та правових позицій Верховного Суду, вирішуючи питання, щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які розподіляються позивачу.

Як вбачається зі змісту поданої заяви, а також доказів, поданих на підтвердження її обґрунтованості, позивач та його представник погодили, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є фіксованим та становить 310`000,00 грн.

Разом з тим, зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат не є обов`язковими для суду. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (пункт 5.44), від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (пункти 135, 147)).

Суд зазначає, що вартість правових послуг у розмірі 310 000,00 грн. є завищеною, адже не відповідає складності справи, яка належить до категорії загальнопоширених в українському судочинстві, а судова практика щодо вирішення спорів про стягнення заборгованості за договором є сформованою та широко застосовною судами. Справа не є складною ні з фактичної, ні з правової точки зору, не потребувала залучення спеціальних знань або застосування нестандартних правових підходів. Підготовлені у цій справі процесуальні документи не містять глибокого правового аналізу, посилань на численну судову практику чи складну систему доказування, а зводяться до викладення обставин справи та стандартної правової позиції, яка є типовою для справ цієї категорії.

Розмір витрат на правовому допомогу не є співмірним зі складністю таких наданих послуг як інформування клієнта про розмір, спосіб і реквізити оплати судового збору; моніторинг провадження у справі в системі «Електронний суд»; складання і подання до суду клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог. Відповідні послуги за своєю суттю не вимагають значних зусиль для їх надання і можуть бути оцінені виключно як допоміжні.

Слід також врахувати, що у ході розгляду справи відповідач частково погасив заборгованість перед позивачем, а також не висловлював заперечень проти задоволення позовних вимог шляхом подання відзиву.

Важливо також і те, що здійснені позивачем витрати на оплату послуг з відправки відповідачу позову не підлягають відшкодуванню, враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.02.2021 у справі №920/39/20. Верховний Суд виснував, що послуги щодо направлення матеріалів до суду та сторонам, виготовлення копії (оформлення документальних матеріалів) не є юридичними послугами, не потребують спеціальних професійних навичок, а відтак не відносяться до витрат на правову допомогу.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанови Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19).

Таким чином, врахувавши наявність заперечень відповідача щодо розміру стягнення правової допомоги, складність справи, характер та зміст наданих адвокатом послуг, обставини даної справи, суд, керуючись критеріями реальності (дійсності та необхідності) наданих послуг, пов`язаності цих послуг із розглядом справи №914/1019/26, співмірності та розумності їх розміру, доходить висновку, що розумним та справедливим розміром витрат на професійну правничу допомогу позивача буде 35`000,00 грн. Вказана сума грошових коштів підлягає стягненню із відповідача.

Вирішуючи питання щодо стягнення із відповідача «гонорару успіху», суд зазначає що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ).

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ЄСПЛ застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Таким чином, попри наявність права позивача та його представника визначати таку форму оплати винагороди як «гонорару успіху» та його реалізацію у Договорі, при здійсненні розподілу судових витрат у цій справі відповідні зобов`язання не є обов`язковими для суду, а заявлений до стягнення «гонорар успіху» підлягає оцінці на предмет необхідності, розумності та обґрунтованості.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у цій справі є розумність заявлених витрат, тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із наданими послугами щодо представництва інтересів у суді та досягненням обумовленого між сторонами успішного результату.

Здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення витрати у вигляді «гонорару успіху» у розмірі 97`500,00 грн. не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування у повному обсязі, з огляду на обставини даної справи (відсутність заперечень відповідача і часткове погашення ним боргу), матиме надмірний характер.

З огляду на зазначені мотиви, задоволення вимоги щодо стягнення «гонорару успіху» у повному розмірі не відповідатиме принципам пропорційності та справедливості.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що заявлений до стягнення «гонорар успіху» підлягає зменшенню до 15`000,00 грн., а загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню із відповідача, становить 50`000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 16, 42, 123, 124, 126, 129, 232, 233, 236-238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Жовківський племптахорепродуктор» про стягнення витрат на правову допомогу у справі №914/1019/26 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестнол» (81500, Львівська обл., м. Городок, вул. Івасюка, В. буд.2-Г; код ЄДРПОУ 44706355) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Жовківський племптахорепродуктор» (80370, Львівська обл., с. Мервичі, вул. Робітнича, буд. 1; код ЄДРПОУ 00852714) 50 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

4. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили відповідно до статті 327 ГПК України.

5. Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Суддя Крупник Р.В.