Рішення № 138291201, 18.06.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/9751/25

Провадження № 2/0203/1063/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Єдаменко С.В.,

при секретарі Пилипенко А.С.,

за участю в режимі відеоконференції представника позивачки адвоката Ліщинської А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог управління служба у справах дітей Маріупольської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

встановив:

29 грудня 2025 року до Центрального районного суду міста Дніпра звернулась адвокат Мустафаєва Юлія Валеріївна, яка діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав. В обґрунтування позову зазначено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 28 грудня 2019 року, який було розірвано рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 жовтня 2020 року у цивільній справі № 264/4191/20. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ще до моменту народження дитини сторони проживали окремо. У зв`язку з тим, що відповідач ухилявся він утримання дружини під час її вагітності рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 жовтня 2020 року у цивільній справі № 264/4084/20 з відповідача було стягнуто аліменти на її утримання на час вагітності та до досягнення дитиною трирічного віку. Крім того, оскільки відповідач не приймав жодної участі в утриманні спільної дитини за заявою позивачки Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області 19 березня 2021 року було видано наказ у цивільній справі № 265/1405/21 про стягнення з відповідача аліментів на утриманні сина. Але до часу пред`явлення позову відповідачем не було сплачено жодних коштів, у зв`язку з чим його заборгованість по аліментам складає 208 240 грн. 50 коп. на жовтень 2025 року. Дитина перебуває на утриманні позивачки. У зв`язку з окупацією міста Маріуполя позивачка разом з дитиною проживають в Німеччині в м. Мальштатт. Але й до виїзду позивачки з Маріуполя відповідач не намагався зв`язатися з позивачкою для вирішення питань виховання та утримання спільної дитини. Наразі, батько не приймає участі у вихованні сина та його утриманні, не бажає з ним спілкуватись, не цікавиться долею дитини, протягом усього життя дитини відповідач ховається від виконання своїх батьківських обов`язків. У зв`язку з викладеним, позивачка просить позбавити відповідача батьківських прав стосовно його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судові витрати покласти на відповідача (а.с. а.с. 1 7).

Після надходження з Єдиного державного демографічного реєстру відповіді № 2225842 від 09 січня 2026 року щодо зареєстрованого місця проживання відповідача фізичної особи ОСОБА_2 (а.с. 67) та відповіді з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери № 2227384 від 12 січня 2026 року (а.с. 68) ухвалою судді Центрального районного суду міста Дніпра від 12 січня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі, призначено її до судового розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом сторін, а також залучено в якості третьої особи без самостійних вимог орган опіки та піклування управління-службу у справах дітей Маріупольської міської ради (а.с. а.с. 69 70).

Справа розглянута Центральним районним судом міста Дніпра згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України за загальною підсудність за зареєстрованим місцем проживання відповідача за зміненою підсудністю Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області.

03 лютого 2026 року від третьої особи без самостійних вимог надійшла заява, в якій зазначалось, що через окупацію м. Маріуполя комісія не має можливості виконувати свої обов`язки та надати висновок з приводу доцільності позбавлення відповідача батьківських прав. У цій же заяві третя особа без самостійних вимог просила розглядати цивільну справу за відсутності її представника (а.с. а.с. 74 76).

В підготовче судове засідання 16 лютого 2026 року учасник справи не з`явились. Відповідач в підготовче судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, повідомлявся про час і місце судового засідання шляхом розміщення оголошення на веб-сайті судової влади (а.с. 73). Судом було продовжено підготовче провадження на 30 днів (а.с. 84 дія № 4), та відкладене підготовче засідання на 25 березня 2026 року для повторного виклику відповідача (а.с. 84).

В підготовче судове засідання 25 березня 2026 року в режимі відеоконференції з`явилась представник позивачки адвокат Ліщинська А.С. Відповідач в підготовче судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, повідомлявся про час і місце судового засідання шляхом розміщення оголошення на веб-сайті судової влади (а.с. 87). Підготовче засідання було відкладено на 15 квітня 2026 року для вирішення питання щодо одержання висновку органу опіки та піклування (а.с. 89).

15 квітня 2026 року через підсистему Електронний суд від представника позивачки надійшла заява про проведення підготовчого засідання за відсутності позивачки та її представника, в якій вона зазначала, що не заперечує проти призначення цивільної справи до розгляду по суті (а.с. 94).

Відповідач в підготовче судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, повідомлявся про час і місце судового засідання шляхом розміщення оголошення на веб-сайті судової влади (а.с. 92).

Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 15 квітня 2026 року закрито підготовче провадження у цивільній справі № 203/9751/25 та призначено її до розгляду по суті в судовому засіданні 13 травня 2026 року (а.с. 98).

04 травня 2026 року від третьої особи без самостійних вимог надійшла заява, в якій зазначалось, що через окупацію м. Маріуполя комісія не має можливості виконувати свої обов`язки та надати висновок з приводу доцільності позбавлення відповідача батьківських прав. У цій же заяві третя особа без самостійних вимог просила розглядати цивільну справу за відсутності її представника (а.с. а.с. 102 104).

В судове засідання 13 травня 2026 року учасник справи не з`явились, про причини неявки не повідомили. Відповідач повідомлявся про час і місце судового засідання шляхом розміщення оголошення на веб-сайті судової влади (а.с. 101). У зв`язку з неявкою усіх учасників справи та для повторного виклику відповідача розгляд цивільної справи було відкладено на 08 червня 2026 року (а.с. 106).

В судове засідання 08 червня 2026 року в режимі відеоконференції з`явилась представник позивачки адвокат Ліщинська А.С. Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, повідомлявся про час і місце судового засідання шляхом розміщення оголошення на веб-сайті судової влади (а.с. 109).

Представник позивачки в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити з мотивів, зазначених в позовній заяві.

В судовому засіданні 08 червня 2026 року розгляд цивільної справи було завершено.

Відповідач в жодне судове засідання не з`явився, відзив на позов до суду не надходив. Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом розміщення оголошень про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України у відповідності до ст.ст.128, 129 ЦПК України (а.с. а.с. 73, 87, 92, 101, 109). Клопотань про розгляд справи за його відсутності відповідач не надав, про причини неявки не повідомив. У зв`язку з цим, на підставі ст.ст.280, 287, 288 ЦПК України, розгляд справи проведено в заочному порядку.

Третя особа без самостійних вимог орган опіки та піклування надав заяву про розгляд цивільної справи за відсутності її представника (а.с. а.с. 75, 103, 111).

Заслухавши думку представника позивачки, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Встановлюючи фактичні обставини справ суд враховує положення ч. 4 ст. 82 ЦПК України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивачка та відповідач перебували в шлюбі, зареєстрованому 28 грудня 2019 року 93600043 Територіальним відділом реєстрації актів цивільного стану Центрального та Ленінського районів у м. Воронеж актовий запис № 120199360004303143003. Вказане підтверджується заочним рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 жовтня 2020 року у цивільній справі № 265/4191/20 (а.с. а.с. 21 22).

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 16 жовтня 2020 року, виданого Лівобережним районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 634, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 (батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_1 ) (а.с. 18).

Заочним рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 жовтня 2020 року у цивільній справі № 264/4084/20 з відповідача на користь позивачки було стягнуто аліменти в розмірі з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно під час вагітності дружини та до досягнення народженою дитиною віку трьох років (а.с. а.с. 19 20).

Заочним рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 жовтня 2020 року у цивільній справі № 265/4191/20 шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано (а.с. а.с. 21 22).

Згідно судового наказу у цивільній справі № 265/1405/21, виданого Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області, було стягнуто з відповідача на корить позивачки аліменти на утримання сільної дитини ОСОБА_3 у розмірі з усіх видів заробітку (доходу) відповідача але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно починаючи з 01 березня 2021 року та до досягнення дитиною повноліття (а.с. 23).

Згідно довідки-розрахунку у виконавчому провадженні № 65016529, виданому Кальміуським відділом державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області 04 жовтня 2025 року в період з листопада 2021 року по жовтень 2025 року відповідач жодного разу не сплатив аліменти на утримання дитини згідно наказу у цивільній справі № 265/1405/21, загальна сума заборгованості по аліментам склала 208 240 грн. 50 коп. (а.с. 24).

Наразі позивачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Західного центру обслуговування населення (вказаного населеного пункту) (а.с. а.с. 15 17).

Згідно довідки Центру зайнятості Регіональної асоціації Саарбрюккен від 16 липня 2025 року позивачка одержує допомогу із соціального забезпечення на себе та, зокрема, ОСОБА_4 (а.с. 35).

Згідно довідки некомерційної організації практичної соціальної роботи мбх Дитячий садок Вальдвіхтель від 12 листопада 2025 року дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відвідує інклюзивний дитячий садок ОСОБА_6 з 17 березня 2025 року щодня та має інклюзивне місце (а.с. 41).

При вирішенні позовних вимог про позбавлення відповідача батьківських прав суд виходить з наступного.

При визначенні якнайкращих інтересів дитини суд враховує необхідність збереження її зав`язків із сім`єю, про що вказав у справі «Мамчур проти України» (рішення від 17.07.2015) Європейський суд з прав людини.

Крім цього, у рішенні по справі «Савіни проти України» (рішення від 18.12.2008) Європейський суд з прав людини звертає увагу на те, що розірвання сімейних зав`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою та другою статті 3 Конвенції про права дитини закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частиною першою статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (постанова Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18)).

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (постанову Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20)).

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11)

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це, в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовими висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Суд враховує, що третя особа без самостійних вимог повідомила суд про неможливість надання висновку органу опіки та піклування через припинення діяльності комісії у зв`язку з окупацією міста Маріуполя. Залучення іншого органу опіки та піклування не є можливим, оскільки дитина фактично не перебуває на території України, що підтверджується відповідними доказами. Клопотань про залучення уповноважених органів Німеччини в порядку міжнародної правової допомоги позивачкою та її представником не заявлялось. При цьому, позивачка користується правовою допомогою адвоката.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проживання дитини на час розгляду справи в Німеччині разом із матір`ю, яка займаються вихованням і розвитком дитини, не свідчить про те, що батько дитини остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків з виховання дитини. В ході розгляду цивільної справи не було встановлено, що неналежне виконання батьком його обов`язків не було пов`язано з об`єктивними обставинами, його можливим перебуванням в умовах окупації, що умовах повномасштабної війни території потребує додаткової оцінки.

Крім того, у спірних правовідносинах не встановлено, що відповідач є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив із ним сімейних відносин не відповідає інтересам дитини.

Наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для батька, так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Подібні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі № 645/1592/24.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 753/2025/19 вказав, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

При таких обставинах позовні вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав задоволенню не підлягають.

У зв`язку з повною відмовою в задоволенні позовних вимог на підставі до ст.141 ЦПК України судові витрати позивачки відшкодуванню не підлягають та покладаються на неї.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 81, 141, 258, 259, 263-268, 273, 274, 280-282 ЦПК України, суд -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовити.

Сторони по справі:

позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

третя особа без самостійних вимог управління служба у справах дітей Маріупольської міської ради, код ЄДРПОУ 41696732, адреса: 87500, м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 70.

Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.ст.273, 289 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня підписання його повного тексту. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем та третьою особою в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня підписання повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст заочного рішення складено 01.07.2026 року.

Суддя С.В. Єдаменко