Ухвала суду № 138291145, 17.07.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/31/26

Провадження № 1-кс/202/4589/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про арешт майна

17 липня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпра ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі клопотання слідчого відділу РЗЗС СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024040000001539 від 21.12.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 239, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся до слідчого судді із вказаним клопотанням, яке мотивував тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024040000001539, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.12.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 239, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у вказаному кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів Дніпропетровської обласної прокуратури.

У рамках вказаного кримінального провадження потерпілим визнано територіальну громаду міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514).

19.06.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. ч. 4, 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. ч. 1, 2 ст. 366 КК України.

Посилаючись на те, що санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна, а також на наявність ризику відчуження підозрюваним (підозрюваною) належного йому (їй) майна, слідчий, керуючись п. 3 ч. 2, ч. ч. 5, 6 ст. 170 КПК України, просив слідчого суддю накласти арешт на майно, а саме:

?квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_4 ;

?квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить ОСОБА_4 .

Прокурор у судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Підозрювана (власник майна) та її захисник у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду клопотання повідомлені належним чином. Надали заперечення на клопотання у яких просили відмовити у його задоволенні через необґрунтованість.

Неявка власника майна та прокурора, у відповідності до ч. 1 ст. 172 КПК України, не перешкоджає розгляду клопотання.

Повно та всебічно дослідивши матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого подано клопотання, дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя прийшов до наступного.

Клопотання про арешт майна відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

СУ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024040000001539, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.12.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 239, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

19.06.2026 у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. ч. 4, 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. ч. 1, 2 ст. 366 КК України.

Санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

З доданих до клопотання матеріалів (інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 на праві власності належать квартири за адресами: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 .

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Приписами ч. 5 ст. 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Приписами ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; можливість спеціальної конфіскації майна; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Звертаючись із клопотанням, слідчий як мету арешту майна зазначив - забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, санкція якої передбачає конфіскацію майна, а зазначене у клопотанні нерухоме майно належить на праві власності саме підозрюваній, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню в частині арешту вказаних квартир.

Разом із тим, слідчий суддя зазначає, що посилання слідчого на ч. 6 ст. 170 КПК України є безпідставним, оскільки цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, а обґрунтованого розміру цивільного позову клопотання не містить.

Вирішуючи питання про спосіб арешту, слідчий суддя, враховуючи мету арешту, вважає за необхідне визначити спосіб арешту - заборона відчуження, що не позбавляє ОСОБА_4 права користуватися належним їй житлом і не призведе до незворотних наслідків для неї. Слідчий суддя враховує, що за адресою: АДРЕСА_2 , підозрювана зареєстрована та фактично проживає, а тому позбавлення її права користування та розпорядження житлом було б непропорційним обмеженням права власності та не відповідало б завданням кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 40, 98, 100, 131, 132, ч. 2 ст. 167, ч. 2 ст. 168, ст.ст. 170-175, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Накласти арешт на належне ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майно:

?квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;

?квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ,

шляхом заборони їх відчуження.

В іншій частині клопотання відмовити.

Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення.

Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Повний текст ухвали слідча суддя склала 17.07.2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_5